Ухвала

від 06.03.2024 по справі 736/49/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/49/21

Головуючий у першій інстанції Чурупченко М. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/61/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретарі: Зеляк Ю.Г., Мальцева І.В.

учасники справи:

особа, яка подала апеляційну скаргу: Сільськогосподарське

товариство з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Корюківська міська рада

третя особа: Корюківська районна державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І. від 12 лютого 2021 року, місце ухвалення рішення м.Корюківка, у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна, третя особа: Корюківська районна державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна, в якому просила встановити той факт, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за нею право власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцб ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнати право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що її прізвище до укладення шлюбу було ОСОБА_3 , її батьками були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а батьками її батька були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Позивач зазначала, що померлий ОСОБА_2 є двоюрідним братом позивача по батьківській лінії, матір`ю якого була ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), яка є рідною сестрою батька позивача ОСОБА_4 . Позивач стверджувала, що її брат ОСОБА_2 за життя проживав разом з нею у житловому будинку АДРЕСА_1 , був один, дітей та дружини не мав. За доводами позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 її двоюрідний брат ОСОБА_2 помер, на його майно відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, право померлого на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. За життя двоюрідний брат позивача не розпорядився своїм майном, заповіту не склав. Позивач вказувала, що спадкоємці першої-четвертої черги відсутні, і вона є спадкоємцем майна померлого, оскільки, як двоюрідна сестра, належить до п`ятої черги спадкоємців. Позивач стверджувала, що вона вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно двоюрідного брата, і звернулась до нотаріуса, при цьому, надала докази прийняття нею спадщини після смерті двоюрідного брата та довідку Держгеокадастру про видачу брату державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №048524. Проте, за відсутності правовстановлюючого документу нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, також у позивача відсутні документи, які підтверджують родинні стосунки між нею та померлим двоюрідним братом. За відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно та для вирішення спірних питань нотаріус порекомендував позивачу звернутись до суду. Враховуючи ту обставину, що у позивача та у померлого двоюрідного брата різні прізвища, підтвердити родинні відносини позасудовим шляхом неможливо, тому позивач зазначала, що вона вимушена у судовому порядку вирішувати питання щодо встановлення факту родинних відносин із померлим, для вступу у право власності на спадкове майно. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим двоюрідним братом підтверджуються документально. А саме, із посвідки про народження № НОМЕР_1 вбачається, що батьком позивача є ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_6 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_1 . Зміна родового прізвища ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 . Матір`ю двоюрідного брата позивача є ОСОБА_8 , що підтверджується актовим записом про народження брата. Мати брата народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , але актові записи про народження за цей час не збереглись, проте, зберігся актовий запис про укладення шлюбу 01.02.1947 року, з якого вбачається, що мати брата уклала шлюб і змінила своє родове прізвище ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_10 . За доводами позивача, у батька позивача та матері двоюрідного брата однакові родові прізвища ОСОБА_3 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_11 . Обидва народились і проживали в с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Згідно довідки старостинського округу №508 від 21.12.2020 року, відповідно до погосподарського обліку, позивач є двоюрідною сестрою померлого брата. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим двоюрідним братом можуть підтвердити своїми показаннями свідки, які знали їх сім`ю, оскільки проживали по сусідству. У позові вказано, що враховуючи вік позивача (1939 року народження) та вік померлого (1948 року народження), ОСОБА_2 міг за віком бути її двоюрідним братом. За доводами позивача, вона постійно проживала разом зі своїм двоюрідним братом, що підтверджується довідкою №508 від 21.12.2020 року старостинського округу, отже, прийняла спадщину після його смерті. Позивач стверджувала,що інші спадкоємці у померлого ОСОБА_2 відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті брата, спадкова справа нотаріусом не відкривалась. Позивач вазувала, що факт того, що вона є спадкоємцем, тобто, власником належної померлому земельної ділянки, підтверджується наступними документами: її посвідкою про народження, її свідоцтвом про одруження, посвідкою про народження її батька, довідками старостинського округу, довідкою Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах ГУ Держгеокадастру про отримання померлим державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЧН №048524.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Судом встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, є двоюрідною сестрою ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, право власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнано за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524.

В апеляційній скарзі особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон (особа, яка не брала участі у справі), просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт також просить залучити до участі у справі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В доводах апеляційної скарги Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон посилається на ті обставини, що Товариство не було залучено до розгляду справи №736/49/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, хоча рішення по вказаній справі впливає на його права та інтереси, як орендаря земельної ділянки із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018, та фактичного землекористувача вказаної земельної ділянки. Апелянт вказував, що апеляційна скарга подається СТОВ Олстас-Льон, як особою, яка не була залучена до участі у справі, проте, як вважає апелянт, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке зачіпає права, свободи та інтереси Товариства. Доводи апеляційної скарги стверджують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 12.02.2021 року, не відповідають фактичиним обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт вказує, що ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.01.2021 було відкрито провадження у даній справі, та витребувано із Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 . На виконання вищевказаної ухвали суду, Державний нотаріальний архів Чернігівської області надіслав на адресу суду лист від 18.01.2021 року №318/01-17 Щодо надання копії спадкової справи, яким надав копію спадкової справи ОСОБА_2 , із якої вбачається, що 06.03.2006 року іншим спадкоємцем ОСОБА_2 , а сааме, його дружиною ОСОБА_13 , було подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, і в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2006 року та від 13.08.2012 року. Вказані документи, які підтверджують наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність у нього спадкоємця, який вже прийняв спадщину, були наявними у матеріалах даної справи при ухваленні оскаржуваного рішення Корюківським районним судом Чернігівської області від 12.02.2021 року, проте, судом першої інстанції, всупереч положенням статей: 77-80, 89 ЦПК України, не наддавалась взагалі жодна правова оцінка даним доказам по справі. Вказані письмові докази, як вважає CTOB Олстас-Льон, повністю нівелюють доводи позивача відносно того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті, та що спадкова справа ОСОБА_2 нотаріусом не відкривалась. Апелянт вказує, що матеріали даної справи містять докази ттх обставин, що позивач не має права на спадкове майно ОСОБА_2 , оскільки спадкоємцем померлого є його дружина - ОСОБА_13 , як спадкоємець за законом першої черги, та яка власне і успадкувала майно за померлим чоловіком. За доводами апелянта, вказані обставини виключають наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись із даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , а саме його дружини - ОСОБА_13 , яка, як свідчать матеріали спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком, і вказана обстаивна є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог заявленного позову. В обґрунтування наявності порушеного права особи, яка подає апеляційну скаргу, апелянт вказує, що ще до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, між Корюківською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець) та CTOB Олстас-Льон (орендар) було укладено договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 24.11.2015 року, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер: 7422480500:04:014:0018, та за яким вказану земельну ділянку було передано в оренду CTOB Олстас-Льон, на строк до 01.12.2025 року. При цьому, станом на дату складення даної угоди, жодних відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7422480500:04:014:0018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено не було, а вказана земельна ділянка обліковувалась, як невитребувана земельна частка (пай). Водночас, як стверджує апелянт, визнання права власності на земельну ділянку за рішенням суду та подальша реєстрація права власності на підставі вказаного рішення суду за особою, яка не має на це відповідного права, порушує право оренди CTOB Олстас-Льон на земельну ділянку із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018. Апелянт вказує, що державним реєстратором Семенівської мicької ради Семенівського району Чернігівської області 25.03.2021 року було проведено державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства Олександрівське 2020 на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер: 7422480500:04:014:0018, що свідчить про неможливість використання вказаної земельної ділянки CTOB Олстас-Льон.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник особи, яка звернулася із апеляційною скаргою - CTOB Олстас-Льон - адвокат Крилевець Є.С. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник відповідача - Корюківської міської ради, представник третьої особи - Корюківської районної державної нотаріальної контори, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідач Корюківська міська рада, третя особа Корюківська районна державна нотаріальна контора надали апеляційному суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказувала, що її прізвище до укладення шлюбу було ОСОБА_3 (а.с.6), її батьками були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.11), а батьками її батька були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.12). За доводами позивача, померлий ОСОБА_2 є її двоюрідним братом по батьківській лінії (а.с.9), матір`ю якого була ОСОБА_8 (а.с.39), дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 (а.с.41, яка є рідною сестрою батька позивача ОСОБА_4 . Позивач зазначала, що її брат ОСОБА_2 за життя проживав разом з нею в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.8), був один, дітей та дружини не мав.

Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її двоюрідний брат ОСОБА_2 помер, на його майно відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, право померлого на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. За життя ОСОБА_2 не розпорядився своїм майном, заповіту не склав. За доводами позивача, спадкоємці першої-четвертої черги відсутні, позивач є спадкоємцем майна померлого, оскільки, як двоюрідна сестра, належить до п`ятої черги спадкоємців.

Позивач стверджувала, що вона вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно двоюрідного брата та звернулась до нотаріуса, при цьому, надала докази прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 та довідку Держгеокадастру про видачу йому державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №048524 (а.с.7). Проте, за відсутності правовстановлюючого документу нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкове майно, також у позивача відсутні документи, які підтверджують родинні стосунки між нею та померлим двоюрідним братом. За відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно та для вирішення спірних питань нотаріус порекомендував позивачу звернутись до суду. Враховуючи ту обставину, що у позивача та у померлого ОСОБА_2 різні прізвища, підтвердити родинні відносини позасудовим шляхом неможливо, тому позивач вимушена у судовому порядку вирішувати питання встановлення факту родинних відносин із померлим, щоб вступити у право власності на спадкове майно. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим ОСОБА_2 підтверджуються документально. Зокрема, із посвідки про народження № НОМЕР_3 (а.с.11) вбачається, що батьком позивача є ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_6 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_1 (а.с.12). Зміна родового прізвища ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_9 підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 (а.с.6). Матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_8 , що підтверджується актовим записом про народження брата (а.с.39). Позивач вказувала, що мати брата народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , але актові записи про народження за цей час не збереглись, але зберігся актовий запис про укладення шлюбу 01.02.1947 року (а.с.41), з якого вбачається, що матір брата уклала шлюб, і змінила своє родове прізвище ОСОБА_3 на прізвище ОСОБА_10 . За доводами позивача, у її батька та матері ОСОБА_2 були однакові родові прізвища ОСОБА_3 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_11 . Обидва народились і проживали в с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Згідно довідки старостинського округу №508 від 21.12.2020 року (а.с.9), відповідно до погосподарського обліку, позивач є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_2 . Позивач стверджувала, що вона постійно проживала разом із ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №509 від 21.12.2020 року старостинського округу (а.с.8), і таким чином, прийняла спадщину після його смерті. Позивач вказувала, що інші спадкоємці у померлого відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкова справа нотаріусом не відкривалась.

При цьому, в матеріалах даної цивільної справи №736/49/21 наявна копія спадкової справи №189/2006 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була заведена Другою Чернігівською Державною нотаріальною конторою (а.с.22-36), за даними якої, спадщину за померлим ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_13 , як спадкоємець першої черги за законом.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Суд першої інстанції зазначив у рішенні від 12.02.2021 року, що у батька позивача та у матері ОСОБА_2 однакові родові прізвища ОСОБА_3 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_11 . Обидва народились і проживали в с. Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Як вказано судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 12.02.2021 року, враховуючи вік позивача (1939 року народження) та вік померлого (1948 року народження), він міг за віком бути двоюрідним братом позивача. Позивач постійно проживала разом зі своїм двоюрідним братом, що підтверджується довідкою №508 від 21.12.2020 року старостинського округу, отже, прийняла спадщину після його смерті. Судом першої інстанції зазначено, що інші спадкоємці у померлого відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті брата, спадкова справа нотаріусом не відкривалась. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 12.02.2021 року дійшов висновку, що той факт, що позивач є спадкоємцем, тобто власником, належної померлому земельної ділянки, підтверджується наступними документами: посвідкою позивача про народження, свідоцтвом позивача про одруження, посвідкою про народження батька позивача, довідками старостинського округу, довідкою Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах ГУ Держгеокадастру про отримання померлим державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧН №048524. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем, тобто власником майна померлого, і має право успадкувати державний акт на право власності на земельну ділянку, так як відповідно до норм ч.5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч.3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року учасниками справи не оскаржувалось.

В апеляційній скарзі особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон (особа, яка не брала участі у справі), просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт також просить залучити до участі у справі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В доводах апеляційної скарги Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон посилається на ті обставини, що Товариство не було залучено до розгляду справи №736/49/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, хоча рішення по вказаній справі впливає на його права та інтереси, як орендаря земельної ділянки із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018, та фактичного землекористувача вказаної земельної ділянки. Апелянт вказував, що апеляційна скарга подається СТОВ Олстас-Льон, як особою, яка не була залучена до участі у справі, проте, як вважає апелянт, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке зачіпає права, свободи та інтереси Товариства. Доводи апеляційної скарги стверджують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 12.02.2021 року, не відповідають фактичиним обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт вказує, що ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.01.2021 було відкрито провадження у даній справі, та витребувано із Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 . На виконання вищевказаної ухвали суду, Державний нотаріальний архів Чернігівської області надіслав на адресу суду лист від 18.01.2021 року №318/01-17 Щодо надання копії спадкової справи, яким надав копію спадкової справи ОСОБА_2 , із якої вбачається, що 06.03.2006 року іншим спадкоємцем ОСОБА_2 , а сааме, його дружиною ОСОБА_13 , було подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, і в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2006 року та від 13.08.2012 року. Вказані документи, які підтверджують наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність у нього спадкоємця, який вже прийняв спадщину, були наявними у матеріалах даної справи при ухваленні оскаржуваного рішення Корюківським районним судом Чернігівської області від 12.02.2021 року, проте, судом першої інстанції, всупереч положенням статей: 77-80, 89 ЦПК України, не наддавалась взагалі жодна правова оцінка даним доказам по справі. Вказані письмові докази, як вважає CTOB Олстас-Льон, повністю нівелюють доводи позивача відносно того, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті, та що спадкова справа ОСОБА_2 нотаріусом не відкривалась. Апелянт вказує, що матеріали даної справи містять докази ттх обставин, що позивач не має права на спадкове майно ОСОБА_2 , оскільки спадкоємцем померлого є його дружина - ОСОБА_13 , як спадкоємець за законом першої черги, та яка власне і успадкувала майно за померлим чоловіком. За доводами апеллянта, вказані обставини виключають наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись із даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , а саме його дружини - ОСОБА_13 , яка, як свідчать матеріали спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком, і вказана обстаивна є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог заявленого позову.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 352 ЦПК України, яка регламентує право апеляційного оскарження, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 року у справі №592/11194/14-ц, провадження №61-13759св18: …висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином таке рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

У зв`язку із наведеним, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ Олстас-Льон на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради Чернігігвської області про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2022 року у справі №235/3800/20, провадження №61-15487св21.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський Суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.

Частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, свобод, інтереси та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка не залучена до участі у справі, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою, яка не брала участі у справі і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 17.05.2021 року у справі №910/2742/20.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, яке оскаржується СТОВ Олстас-Льон, яке не приймало участі у даній справі, позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Судом встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, право власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнано за позивачем право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, що належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524.

Відповідно до положень статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За приписами ч.2, ч.3 статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Із врахуванням наведеного вище та встановлених у даній справі обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 у січні 2021 року звернулася до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання за нею права власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, що належить померлому ОСОБА_2 на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524, то спір у даній справі стосується спадкових прав позивача, і не стосується прав CTOB Олстас-Льон, яке учасником спадкових правовідносин не виступає та, відповідно, не має підстав для звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення, ухвалене за наслідками розгляду заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

При цьому, необхідно зазначити, що апелянтом CTOB Олстас-Льон не надано апеляційному суду належних та допустимих доказів щодо його права володіння спірною земельною ділянкою.

В обґрунтування наявності порушеного права особи, яка подає апеляційну скаргу, апелянт вказує, що ще до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, між Корюківською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець) та CTOB Олстас-Льон (орендар) було укладено договір оренди невитребуваної земельної частки (паю) від 24.11.2015 року, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер: 7422480500:04:014:0018, та за яким вказану земельну ділянку було передано в оренду CTOB Олстас-Льон, на строк до 01.12.2025 року. При цьому, станом на дату складення даної угоди, жодних відомостей про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7422480500:04:014:0018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено не було, а вказана земельна ділянка обліковувалась, як невитребувана земельна частка (пай). Водночас, як стверджує апелянт, визнання права власності на земельну ділянку за рішенням суду та подальша реєстрація права власності на підставі вказаного рішення суду за особою, яка не має на це відповідного права, порушує право оренди CTOB Олстас-Льон на земельну ділянку із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018. Апелянт вказує, що державним реєстратором Семенівської мicької ради Семенівського району Чернігівської області 25.03.2021 року було проведено державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства Олександрівське 2020 на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер: 7422480500:04:014:0018, що свідчить про неможливість використання вказаної земельної ділянки CTOB Олстас-Льон.

На думку апеляційного суду, вказані доводи не свідчать про наявність у СТОВ Олстас-Льон на даний час права користування або володіння спірною земельною ділянкою, оскільки право користування нею апелянт мав на підставі договору оренди невитребуваної земельної частки (паю). При цьому, нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. Зазначені умови, а саме, щодо припинення дії договору оренди невитребуваної земельної частки (паю), були відомі CTOB Олстас-Льон при укладенні договору оренди невитребуваної земельної частки (паю), та відображені і закріплені в укладеному апелянтом із Корюківською районною державною адміністрацією договорі оренди невитребуваної земельної частки (паю), що підтверджується матеріалами справи (а.с.69-71).

Як вбачається із матеріалів справи, державним реєстратором Семенівської мicької ради Семенівського району Чернігівської області 25.03.2021 року було проведено державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства Олександрівське 2020 на земельну ділянку площею 4,4314 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, власником якої є ОСОБА_1 (а.с.75-76).

Таким чином, наразі орендарем вказаної земельної ділянки є Фермерське господарство Олександрівське 2020, на підставі укладеного із ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, договору оренди.

За наведених вище обставин, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апелянта щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Крім того, апеляційний суд також приймає до уваги наступне.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В доповнення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції констатував Європейський Суд з прав людини у справі Устименко проти України (№32053/13, §46).

Зокрема, Європейський Суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі Пономарьов проти України (заява №3236/03, §42).

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/39 Совтрансавто-Холдинг проти України, а також згідно із рішенням Європейського Суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Приписами п.3 ч.1 статті 362 ЦПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постановах Верховного Суду: від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17; від 17.05.2018 року у справі №904/5618/17; від 01.08.2019 року у справі №412/1277/2012; від 25.11.2020 року у справі №663/227/13-ц, викладено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і якщо апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуваним CTOB Олстас-Льон рішенням суду першої інстанції від 12.02.2021 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки СТОВ Олстас-Льон, то CTOB Олстас-Льон не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України, мають право на апеляційне оскарження рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у даній справі. Доводи апелянта CTOB Олстас-Льон щодо наявності у нього права на апеляційне оскарження рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 , а саме його дружини - ОСОБА_13 , яка, як свідчать матеріали спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком. На думку апелянта, вказані обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апелянта задоволенню не підлягають, та відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року, оскільки Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон не надано апеляційному суду визначених Законом документів, які б надавали Товариству право представляти інтереси ОСОБА_13 , та вчиняти від її імені дії у апеляційному суді.

Приймаючи до уваги зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.01.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна, необхідно закрити.

Керуючись статтями: 352; п.3 ч.1, ч.2 статті 362, статтями: 381, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Олстас-Льон на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.

Головуючий: Судді: