Постанова

від 06.03.2024 по справі 736/49/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 березня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/49/21

Головуючий у першій інстанції Чурупченко М. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/61/24

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретарі: Зеляк Ю.Г., Мальцева І.В.

учасники справи:

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Корюківська міська рада

третя особа: Корюківська районна державна нотаріальна контора

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І. від 12 лютого 2021 року, місце ухвалення рішення м.Корюківка, у справі за позовом ОСОБА_2 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна, третя особа: Корюківська районна державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач звернулась до суду з даним позовом до Корюківської міської ради Чернігівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна, в якому просила встановити той факт, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за нею право власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнати право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_2 вказувала, що її прізвище до укладення шлюбу було ОСОБА_4 , її батьками були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а батьками її батька були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Позивач зазначала, що померлий ОСОБА_3 є двоюрідним братом позивача по батьківській лінії, матір`ю якого була ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), яка є рідною сестрою батька позивача ОСОБА_5 . Позивач стверджувала, що її брат ОСОБА_3 за життя проживав разом з нею у житловому будинку АДРЕСА_1 , був один, дітей та дружини не мав. За доводами позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 її двоюрідний брат ОСОБА_3 помер, на його майно відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, право померлого на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. За життя двоюрідний брат позивача не розпорядився своїм майном, заповіту не склав. Позивач вказувала, що спадкоємці першої-четвертої черги відсутні, і вона є спадкоємцем майна померлого, оскільки, як двоюрідна сестра, належить до п`ятої черги спадкоємців. Позивач стверджувала, що вона вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно двоюрідного брата, і звернулась до нотаріуса, при цьому, надала докази прийняття нею спадщини після смерті двоюрідного брата та довідку Держгеокадастру про видачу брату державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №048524. Проте, за відсутності правовстановлюючого документу нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, також у позивача відсутні документи, які підтверджують родинні стосунки між нею та померлим двоюрідним братом. За відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно та для вирішення спірних питань нотаріус порекомендував позивачу звернутись до суду. Враховуючи ту обставину, що у позивача та у померлого двоюрідного брата різні прізвища, підтвердити родинні відносини позасудовим шляхом неможливо, тому позивач зазначала, що вона вимушена у судовому порядку вирішувати питання щодо встановлення факту родинних відносин із померлим, для вступу у право власності на спадкове майно. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим двоюрідним братом підтверджуються документально. А саме, із посвідки про народження № НОМЕР_1 вбачається, що батьком позивача є ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_7 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_1 . Зміна родового прізвища ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_10 підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 . Матір`ю двоюрідного брата позивача є ОСОБА_9 , що підтверджується актовим записом про народження брата. Мати брата народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , але актові записи про народження за цей час не збереглись, проте, зберігся актовий запис про укладення шлюбу 01.02.1947 року, з якого вбачається, що мати брата уклала шлюб і змінила своє родове прізвище ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_11 . За доводами позивача, у батька позивача та матері двоюрідного брата однакові родові прізвища ОСОБА_4 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_12 . Обидва народились і проживали в с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Згідно довідки старостинського округу №508 від 21.12.2020 року, відповідно до погосподарського обліку, позивач є двоюрідною сестрою померлого брата. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим двоюрідним братом можуть підтвердити своїми показаннями свідки, які знали їх сім`ю, оскільки проживали по сусідству. У позові вказано, що враховуючи вік позивача (1939 року народження) та вік померлого (1948 року народження), ОСОБА_3 міг за віком бути її двоюрідним братом. За доводами позивача, вона постійно проживала разом зі своїм двоюрідним братом, що підтверджується довідкою №508 від 21.12.2020 року старостинського округу, отже, прийняла спадщину після його смерті. Позивач стверджувала,що інші спадкоємці у померлого ОСОБА_3 відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті брата, спадкова справа нотаріусом не відкривалась. Позивач вказувала, що факт того, що вона є спадкоємцем, тобто, власником належної померлому земельної ділянки, підтверджується наступними документами: її посвідкою про народження, її свідоцтвом про одруження, посвідкою про народження її батька, довідками старостинського округу, довідкою Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах ГУ Держгеокадастру про отримання померлим державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧН №048524.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено повністю. Судом встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, право власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнано за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524.

В апеляційній скарзі особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), просить скасувати рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що вона не була залучена до участі у розгляді справи №736/49/21 в якості відповідача або третьої особи, хоча рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року у даній справі впливає на її права та інтереси, як спадкоємця ОСОБА_3 , яка прийняла у спадщину спірну земельну ділянку, із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018, але не оформила її нотаріально. ОСОБА_1 стверджує, що дана апеляційна скарга подається нею, як особою, яка не була залучена до участі у даній справі, проте, як вважає апелянт, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке зачіпає її права, свободи та інтереси. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.01.2021 було відкрито провадження у справі та витребувано із Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . На виконання вищевказаної ухвали суду, Державний нотаріальний архів Чернігівської області надіслав на адресу суду лист від 18.01.2021 року №318/01-17 Щодо надання копії спадкової справи, яким надав копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що 06.03.2006 року спадкоємцем ОСОБА_3 , а саме, його дружиною ОСОБА_1 , було подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, та в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2006 року та від 13.08.2012 року. Апелянт зазначає, що вказані документи, які підтверджують наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність у нього спадкоємця першої черги, який вже прийняв спадщину, були наявними в матеріалах справи при ухваленні оскаржуваного рішення Корюківським районним судом Чернігівської області від 12.02.2021 року, проте, судом першої інстанції, всупереч положенням статей: 77-80, 89 ЦПК України, не надавалась жодна правова оцінка даним доказам по справі. Вказані письмові докази, як вважає апелянт, повністю нівелюють доводи позивача відносно того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , а також те, що вона прийняла спадщину після його смерті, та що спадкова справа ОСОБА_3 нотаріусом не відкривалась. Апелянт стверджує, що матеріали даної справи містять в собі докази того, що позивач не має права на спадкове майно ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем померлого є апелянт - його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги, та яка власне і успадкувала майно за померлим чоловіком, і вказані обставини виключають підстави для задоволення позову ОСОБА_2 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , звертаючись з даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , а саме апелянта - його дружини ОСОБА_1 , яка, як підтверджується матеріалами спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком, і дана обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 . Апелянт вказує, що визнання права власності на земельну ділянку за рішенням суду, та подальша реєстрація права власності на підставі вказаного рішення суду за особою, яка не має на те відповідного права, порушує право ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом першої черги, на земельну ділянку із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018.

В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, представник особи, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_1 - адвокат Крилевець Є.С. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду апелянт, позивач ОСОБА_2 , представник відповідача - Корюківської міської ради, представник третьої особи - Корюківської районної державної нотаріальної контори, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідач Корюківська міська рада надала апеляційному суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 вказувала, що її прізвище до укладення шлюбу було ОСОБА_4 (а.с.6), її батьками були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.11), а батьками її батька були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.12). За доводами позивача, померлий ОСОБА_3 є її двоюрідним братом по батьківській лінії (а.с.9), матір`ю якого була ОСОБА_9 (а.с.39), дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 (а.с.41, яка є рідною сестрою батька позивача ОСОБА_5 . Позивач зазначала, що її брат ОСОБА_3 за життя проживав разом з нею в житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.8), був один, дітей та дружини не мав.

Позивач вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її двоюрідний брат ОСОБА_3 помер, на його майно відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, право померлого на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524. За життя ОСОБА_3 не розпорядився своїм майном, заповіту не склав. За доводами позивача, спадкоємці першої-четвертої черги відсутні, позивач є спадкоємцем майна померлого, оскільки, як двоюрідна сестра, належить до п`ятої черги спадкоємців.

Позивач стверджувала, що вона вирішила отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно двоюрідного брата та звернулась до нотаріуса, при цьому, надала докази прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3 та довідку Держгеокадастру про видачу йому державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЧН №048524 (а.с.7). Проте, за відсутності правовстановлюючого документу нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкове майно, також у позивача відсутні документи, які підтверджують родинні стосунки між нею та померлим двоюрідним братом. За відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно та для вирішення спірних питань нотаріус порекомендував позивачу звернутись до суду. Враховуючи ту обставину, що у позивача та у померлого ОСОБА_3 різні прізвища, підтвердити родинні відносини позасудовим шляхом неможливо, тому позивач вимушена у судовому порядку вирішувати питання встановлення факту родинних відносин із померлим, щоб вступити у право власності на спадкове майно. Позивач стверджувала, що її родинні відносини із померлим ОСОБА_3 підтверджуються документально. Зокрема, із посвідки про народження № НОМЕР_3 (а.с.11) вбачається, що батьком позивача є ОСОБА_5 , батьком якого є ОСОБА_7 , що підтверджується посвідкою про народження № НОМЕР_1 (а.с.12). Зміна родового прізвища ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_10 підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2 (а.с.6). Матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_9 , що підтверджується актовим записом про народження брата (а.с.39). Позивач вказувала, що мати брата народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , але актові записи про народження за цей час не збереглись, але зберігся актовий запис про укладення шлюбу 01.02.1947 року (а.с.41), з якого вбачається, що матір брата уклала шлюб, і змінила своє родове прізвище ОСОБА_4 на прізвище ОСОБА_11 . За доводами позивача, у її батька та матері ОСОБА_3 були однакові родові прізвища ОСОБА_4 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_12 . Обидва народились і проживали в с.Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Згідно довідки старостинського округу №508 від 21.12.2020 року (а.с.9), відповідно до погосподарського обліку, позивач є двоюрідною сестрою померлого ОСОБА_3 . Позивач стверджувала, що вона постійно проживала разом із ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою №509 від 21.12.2020 року старостинського округу (а.с.8), і таким чином, прийняла спадщину після його смерті. Позивач вказувала, що інші спадкоємці у померлого відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа нотаріусом не відкривалась.

При цьому, в матеріалах даної цивільної справи №736/49/21 наявна копія спадкової справи №189/2006 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була заведена Другою Чернігівською Державною нотаріальною конторою (а.с.22-36), за даними якої, спадщину за померлим ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом.

Як вбачається із оскаржуваного рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_2 позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Суд першої інстанції зазначив у рішенні від 12.02.2021 року, що у батька позивача та у матері ОСОБА_3 однакові родові прізвища ОСОБА_4 та однакові по батькові, що підтверджує їх походження від батька по імені ОСОБА_12 . Обидва народились і проживали в с. Олександрівка Корюківського району Чернігівської області. Як вказано судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 12.02.2021 року, враховуючи вік позивача (1939 року народження) та вік померлого (1948 року народження), він міг за віком бути двоюрідним братом позивача. Позивач постійно проживала разом зі своїм двоюрідним братом, що підтверджується довідкою №508 від 21.12.2020 року старостинського округу, отже, прийняла спадщину після його смерті. Судом першої інстанції зазначено, що інші спадкоємці у померлого відсутні, ніхто не звертався до Корюківської районної державної нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті брата, спадкова справа нотаріусом не відкривалась. Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні від 12.02.2021 року дійшов висновку, що той факт, що позивач є спадкоємцем, тобто власником, належної померлому земельної ділянки, підтверджується наступними документами: посвідкою позивача про народження, свідоцтвом позивача про одруження, посвідкою про народження батька позивача, довідками старостинського округу, довідкою Міжрайонного управління у Корюківському та Сновському районах ГУ Держгеокадастру про отримання померлим державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧН №048524. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем, тобто власником майна померлого, і має право успадкувати державний акт на право власності на земельну ділянку, так як відповідно до норм ч.5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із ч.3 статті 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року учасниками справи не оскаржувалось.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що вона не була залучена до участі у розгляді справи №736/49/21 в якості відповідача або третьої особи, хоча рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року у даній справі впливає на її права та інтереси, як спадкоємця ОСОБА_3 , яка прийняла у спадщину спірну земельну ділянку, із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018, але не оформила її нотаріально. ОСОБА_1 стверджує, що дана апеляційна скарга подається нею, як особою, яка не була залучена до участі у даній справі, проте, як вважає апелянт, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке зачіпає її права, свободи та інтереси. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи, а також судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14.01.2021 було відкрито провадження у справі та витребувано із Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 . На виконання вищевказаної ухвали суду, Державний нотаріальний архів Чернігівської області надіслав на адресу суду лист від 18.01.2021 року №318/01-17 Щодо надання копії спадкової справи, яким надав копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що 06.03.2006 року спадкоємцем ОСОБА_3 , а саме, його дружиною ОСОБА_1 , було подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, та в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2006 року та від 13.08.2012 року. Апелянт зазначає, що вказані документи, які підтверджують наявність відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність у нього спадкоємця першої черги, який вже прийняв спадщину, були наявними в матеріалах справи при ухваленні оскаржуваного рішення Корюківським районним судом Чернігівської області від 12.02.2021 року, проте, судом першої інстанції, всупереч положенням статей: 77-80, 89 ЦПК України, не надавалась жодна правова оцінка даним доказам по справі. Вказані письмові докази, як вважає апелянт, повністю нівелюють доводи позивача відносно того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , а також те, що вона прийняла спадщину після його смерті, та що спадкова справа ОСОБА_3 нотаріусом не відкривалась. Апелянт стверджує, що матеріали даної справи містять в собі докази того, що позивач не має права на спадкове майно ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем померлого є апелянт - його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги, та яка власне і успадкувала майно за померлим чоловіком, і вказані обставини виключають підстави для задоволення позову ОСОБА_2 . Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , звертаючись з даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , а саме апелянта - його дружини ОСОБА_1 , яка, як підтверджується матеріалами спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком, і дана обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 . Апелянт вказує, що визнання права власності на земельну ділянку за рішенням суду, та подальша реєстрація права власності на підставі вказаного рішення суду за особою, яка не має на те відповідного права, порушує право ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом першої черги, на земельну ділянку із кадастровим номером 7422480500:04:014:0018.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 352 ЦПК України, яка регламентує право апеляційного оскарження, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 року у справі №592/11194/14-ц, провадження №61-13759св18: …висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином таке рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

У зв`язку із наведеним, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24.07.2023 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Корюківської міської ради Чернігівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2022 року у справі №235/3800/20, провадження №61-15487св21.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський Суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.

Частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, свобод, інтереси та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка не залучена до участі у справі, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку, рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою, яка не брала участі у справі і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 05.09.2019 року у справі №638/2304/17, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 17.05.2021 року у справі №910/2742/20.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року позов ОСОБА_2 було задоволено повністю. Судом встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою с.Олександрівка, Корюківського району, Чернігівської області, право власності на спадкове майно, що належало спадкодавцю, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, визнано за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, призначену для ведення особистого селянського господарства на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, яка належить померлому на підставі втраченого державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №048524.

Разом з тим, в матеріалах даної цивільної справи №736/49/21 міститься копія спадкової справи №189/2006, заведеної Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22-36), за даними якої спадщину за померлим ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом. В матеріалах даної спадкової справи наявні свідоцтва про право на спадщину за законом, видані державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори, відповідно, 13.04.2006 року (а.с.31) та 13.08.2012 року (а.с.35), спадкоємцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружині - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вищевикладене свідчить, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року по даній цивільній справі, яким визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,43 га, кадастровий номер 7422480500:04:014:0018, яка належала померлому ОСОБА_3 , безумовно впливає на права та інтереси апелянта ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину за померлим ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, у зв`язку з чим апелянт ОСОБА_1 є особою, яка наділена процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року у даній цивільній справі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_2 , звертаючись з даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , а саме апелянта - його дружини ОСОБА_1 , яка, як підтверджується матеріалами спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком ОСОБА_3 , і вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З даного приводу необхідно зазначити наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 - ч.4 статті 51 ЦПК України, Яка регламентує залучення до участі у справі співвідповідача, заміну неналежного відповідача, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування, як зазначено у постановах Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі №265/6868/16-ц, провадження №61-34234св18; від 19 травня 2020 року у справі №175/1941/16-ц, провадження №61-19798св18; від 31 березня 2021 року у справі №463/4616/18, провадження №61-20505св19; від 06 жовтня 2021 року у справі №234/17030/18 провадження № 61-12859св21; від 10 листопада 2021 року у справі №759/19779/18, провадження №61-4523св21.

У контексті даного позову необхідно зазначити, що предметом спору у справі є визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виходячи із вищезазначених приписів норм Закону, які регулюють спірні правовідносини, відповідачем/відповідачами у даній справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а в разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади, в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, для вирішення питання щодо необхідності участі у справі спадкоємця, як відповідача необхідною умовою є прийняття ним спадщини.

Згідно з ч.1, ч.3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В матеріалах даної цивільної справи №736/49/21 наявна копія спадкової справи №189/2006 до майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була заведена Другою Чернігівською Державною нотаріальною конторою (а.с.22-36), і за даними якої, спадщину за померлим ОСОБА_3 прийняла його дружина ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом.

Таким чином, незалучення ОСОБА_1 , як відповідача у даній цивільній справі безпосередньо впливає на її права та обов`язки, і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що ОСОБА_2 , звертаючись з даним позовом до Корюківської міської ради, пред`явила позов до неналежного відповідача, враховуючи наявність спадкоємця за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 , а саме апелянта - його дружини ОСОБА_1 , яка, як підтверджується матеріалами спадкової справи, прийняла спадщину за померлим чоловіком, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної цивільної справи.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що отримавши із Державного нотаріального архіву Чернігівської області 21.01.2021 року копію спадкової справи №189/2006, заведеної Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22-36), з якої вбачається, що 06.03.2006 року спадкоємцем ОСОБА_3 , а саме, його дружиною - ОСОБА_1 , було подано заяву про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, та в подальшому були видані свідоцтва про право на спадщину за законом: від 13.04.2006 року (а.с.31), від 13.08.2012 року (а.с.35), суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги тієї обставини, що саме до ОСОБА_1 мають бути пред`явлені позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна. На підставі вищенаведеного, Корюківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у даній справі.

При цьому необхідно зазначити, що приписами чинного Законодавства, не передбачено залучення до участі у справі належного відповідача на стадії апеляційного перегляду справи.

Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.02.2021 року є таким, що ухвалено судом без додержання приписів вищевказаних норм процесуального і матеріального права, що є обов`язковою підставою для скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового судового рішення. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. При цьому, рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12.02.2021 року - скасувати, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна.

Відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, із ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , 2 043 грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.112) понесених судових витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2021 року, скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Корюківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання власником спадкового майна - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 043 (дві тисячі сорок три) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: