Рішення

від 05.03.2024 по справі 201/10035/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10035/23

Провадження № 2-др/201/18/2024

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про розподілвитрат направову допомогуза заявоюпредставника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гудим Інги Володимирівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі, у розмірі по 6000,00 грн. на кожну дитину щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 серпня 2023 року, з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, та до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

28.02.2023 представник позивачки - адвокат Гудим І.В. звернулася до суду з заявою про вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу в сумі 17700,00 грн., на обґрунтування якої вказала, що підтвердженням цих витрат є договір, додаткові угоди №№ 1,2, інформаційні повідомлення про зарахування коштів, акти прийманняпередачі наданої правової (правничої) допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 свою позицію щодо розподілу витрат на правову допомогу виказав у відзиві на позовну заяву, де вказав, що втрати на правову допомогу є неспівмірними з предметом позову та значно завищеними.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 4 ст. 58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката Гудим І.В. як представника позивачки підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством ордером від 02.11.2023, договором про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2023 (а.с. 137 139 т. 1), яким узгоджено, що розмір гонорару погоджується додатковою угодою.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору вартість послуг за підготовку позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей - 3 год. (5000,00 грн.), представництво інтересів у суді першої інстанції (за одне засідання) - 1 год. (1500,00 грн.) (а.с. 52 т. 1).

Згідно із актом приймання-передачі від 11.08.2023 виконано послугу: збір доказів, складання позовної заяви та направлення до суду 5000,00 грн. (3 год.) (а.с. 156).

Згідно із актом приймання-передачі від 27.02.2024 виконано послуги: підготовка та направлення адвокатського запиту до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 1500,00 грн. (2 години); представництво в судовому засіданні, включаючи час на дорогу 1500,00 грн. (2 години); підготовка та направлення адвокатських запитів до банків, СПСУ, ГСЦ МВС, складання клопотання про витребування доказів 3700,00 грн. (4 години); представництво в судовому засіданні, включаючи час на дорогу 1500,00 грн. (2 години); представництво в судовому засіданні, включаючи час на дорогу 1500,00 грн. (2 години); представництво в судовому засіданні, включаючи час на дорогу 1500,00 грн. (2 години) (а.с. 157 т. 2).

Факт оплати підтверджено квитанціями (а.с. 148 155 т. 2).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Суд вважає, що понесені витрати на правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами (ордером, укладеним договором, актом приймання-передачі виконаних послуг), тому вони приймаються судом до уваги.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Вирішуючи питання про можливість розподілу судових витрат, суд виходить із того, що надана на адвокатський запит до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відкликана самим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 21.11.2023 (а.с. 164 т. 2), оскільки вона була надана із порушенням Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та не була узята судом до уваги під час розгляду справи, а оцінка майнового стану відповідача здійснювалася на підставі наданих ним самим довідок, що відображено у рішенні суду.

Час на дорогу адвоката (до речі, не вказано дорогу куди) вочевидь не є видом адвокатської діяльності у розумні ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тому суд не може враховувати її у розподілі витрат.

Щодо представництва в судовому засіданні, то як видно із матеріалів справи, адвокат Гудим І.В. приймала участь у судовому засіданні 09.11.2023 7 хв., 27.11.2023 53 хв., 19.12.2023 42 хв, 22.02.2024 20 хв., загалом 2 год. 2 хв. Ураховуючи, те, що адвокат включила у вартість послуги за 1 год. й витрати на дорогу, які суд не узяв до уваги, то суд вважає за можливе за участь у судових засіданнях узяти до розподілу не по 1500,00 грн. за годину, а по 1000,00 грн. за годину, тобто усього 2000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід зауважити на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, за яким при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із висновками у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд, застосовуючи вказані критерії, перевіривши зміст наданих документів, зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за послуги адвоката вартістю 17700,00 грн.є неспівмірнимизі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, а також ціною позову та фактично стягнутою рішенням суду суми у 18000,00 грн. аліментів, а тому визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивачу, у співмірності до наданих послуг, суд бере до уваги при розподілі витрати на правничу допомогу в загальній сумі 10000,00 грн.

Загальний розмір майнових вимог становить 50000,00 грн., а задоволені вимоги в загальному розмірі на суму 18000,00 грн. (тобто на 36%).

Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 3600,00 грн. (10000,00*0,36) витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гудим Інги Володимирівни про розподілвитрат направову допомогу у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняаліментів утвердій грошовійсумі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користьОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 3600,00 грн.

У задоволеннііншої частинивимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текстдодаткового рішеннявиготовлений 08 березня 2024 року.

Суддя О.С. Наумова