Рішення

від 15.03.2024 по справі 502/1487/21

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1487/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Балан М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Урсул Г. К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Профспілкова організація Усть Дунайського Морського торгівельного порту,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна»

про

визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть Дунайського Морського торгівельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир-Україна» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову вказано, що позивач працювала в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», а саме:

-з 02.06.2003 року, на підставі наказу № 56 від 02.06.2003 року прийнято інженером технологом Філіалу АСК «Укррічфлот «Вилківська ФЕБ флоту»;

-на підставі наказу № 58 від 31.12.2014 року звільнена з 31.12.2014 року з посади, згідно ст. 38 КЗпП;

-01.06.2016 року, відповідно до наказу № 151-к від 31.05.2016 року прийнята інспектором відділу кадрів на 0, 5 ставки;

-наказом № 361-к від 06.08.2018 року, з 07.08.2018 року переведена на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів.

Відповідно до наказу № 315-к від 09.08.2021 року, позивача було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що зазначений наказ противоправний, винесений з порушенням діючого законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Право визначати чисельність і штат працівників належить власникові або уповноваженому ним органу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» при вирішенні спорів щодо правомірності звільнення працівників на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених змін у структуру підприємства, оскільки це стосується господарської діяльності суб`єкта господарювання і не є предметом доказування у трудових спорах.

При проведенні звільнення працівників в зв`язку зі скороченням чисельності або штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України керівниками підприємства повинні бути дотримані вимоги ст. 42 та ст. 49-2 КЗпП України. Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку з змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Наказ № 315-к від 09.08.2021 року, не містить жодного посилання на зміни, які заплановано запровадити на підприємстві, причини цих змін, їх обґрунтованість і необхідність, а містить лише розпорядження щодо причини звільнення, а саме : у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП. Окрім того, на момент звільнення позивач не була попереджена щодо змін штатного розпису, та їй не було повідомлено, в силу ст. 49-2 КЗпП України, про можливе вивільнення, однак у спірному наказі про звільнення міститься підстава: наказ № 55 від 13.05.2021 року «Про попередження щодо змін штатного розпису», про який позивач вперше чує та не була належним чином з ним ознайомлена. Жодні посади, які за фахом може займати позивач, не були запропоновані відповідачем.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 5 від 06.01.2021 року затверджено переліки об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, згідно з додатками. Згідно Наказу Фонду державного майна України № 943 від 01.06.2021 року «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» встановлено, що до переліку підприємств, які входять до приватизації вказано Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», (що підтверджується відповідною копією наказу). Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо: скорочення чисельності працівників підприємства, що приватизується.

Таким чином, в порушення вимог діючого законодавства в. о. директора ДП «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ» Мартинюк Ю.М., незаконно прийнято рішення щодо скорочення чисельності працівників.

Окрім того, згоди на звільнення позивача профспілковий комітет не надавав у зв язку з чим, запис у наказі № 315-к від 09.08.2021 року щодо начебто протоколу профкому є противоправним.

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача не були дотримані вимоги ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Через незаконне звільнення позивач отримала справжній шок та місяць знаходилась у стані далекому від «звичайного». Через зазначені обставини вона втратила сон, сім`я відчувала її стан та відповідно також находилася у пригніченому настрої.

На підставі вищезазначеного, представник позивача в позові просив суд:

- визнати наказ №315-квід 09.08.2021року прозвільнення ОСОБА_1 у зв`язкуіз скороченням штату - незаконним;

-поновити ОСОБА_1 на посадів.о.начальника відділукадрів Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ»;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2021 року на час прийняття рішення по справі;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 10 000 гривень;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» (68355, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2, код ЄДРПОУ 01125206) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 2379,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 23.05.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі, про що повідомлені сторони.

20.07.2022 року за вх. № 4485/22 надійшли пояснення та 19.08.2022 року за вх. № 5342/22 до Кілійського районного суду Одеської області від третьої особи по справі Профспілкова організаціяУстьДунайського Морськоготоргівельногопорту надійшли пояснення на відзив, в яких вказано, що відповідно до п. 10.1.3 Колективного договору ДП «МТП Усть Дунайськ» роботодавець зобов`язаний:

- не приймати рішень і документів з соціально економічних та трудових питань, які є предметом Галузевої угоди і справжнього колдоговору, без попереднього узгодження Профкомом.

Між тим, в.о. директора ОСОБА_2 не погодив з профкомом нову структуру та штатний розклад підприємства, чим порушив норми Галузевої угоди та Колективного договору підприємства.

Відповідно до наказу № 50 від 11.05.2021 року, новий штатний розпис вводиться в дію 11.08.2021 року, тобто до цього часу діяв старий штатний розклад і Позивач мала право працювати на своїй посаді до 11.08.2021 року. В наказі № 55 від 13.05.2021 року про попередження щодо зміни штатного розпису вказано, що її посада буде скорочена через 2 місяці після ознайомлення з цим наказом, тобто з 13.07.2021 року, майже на місяць раніше, чим вводився в дію новий штатний розпис підприємства. Адміністрація намагалася ознайомити позивача з наказом 13.05.2021 року, а після того, як вона повідомила, що ознайомитися з зазначеним наказом тільки якщо його зроблять правильно та вкажуть, що посади скорочуються з 11.08.2021 року чи ознайомиться з наказом 11.06.2021 року, адміністрація підприємства склала акт про її відмову від ознайомлення. Окрім того, роботодавцем в порушення закону, вакантні посади (до того ж не всі, що були на підприємстві на час попередження та фактичного звільнення позивача) були запропоновані посади лише один раз 02.06.2021 року.

Перед спливом двомісячного строку подання щодо звільнення позивача для отримання згоди чи відмови до ОСОБА_3 , не надходило.

Окрім того, ОСОБА_4 був виключений з членів ПРМТУ і вважається автоматично відкликаний зі складу виборних органів , а тому не має права від імені Профорганізації надсилати та підписувати жодні документи.

На підставі вищезазначеного, представник третьої особи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

02.08.2022 року за вх. № 4825/22 від представника відповідача по справі надійшов відзив на позов, в якому вказано, що посадові обов`язки позивач виконував на підставі посадової інструкції начальника відділу кадрів від 20.10.2014 року № 132, зазначена інструкція містить підпис позивача від 07.08.2018 року про ознайомлення з посадовою інструкцією. Листом від 24.03.21 року за вих. №121/01/01-21 відповідач звернувся до ФДМ України з пропозицією затвердити нову організаційну структуру державного підприємства на 2021 рік, що передбачало скорочення штатів підприємства.

У зв`язку з веденням нової затвердженої організаційної структури порту, згідно листа Фонду державного майна України від 12.04.2021 року №10-57-8033, відповідачем виданий наказ по підприємству від 11.05.21 року № 50 про затвердження та введення в дію з 11.08.2021 року штатного розпису ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК» в новій редакції, який доведений у т.ч. до відділу кадрів.

Відповідачем виданий наказ по підприємству про попередження щодо змін штатного розпису від 13.05.2021 року № 55, яким позивач попереджений про скорочення займаної посади.

Розпорядженням відповідача по підприємству від 07.05.2021 року № 07 призначена комісія для підготовки документів по скороченню штатів.

18.05.2021 року позивач був запрошений до виконавчого органу підприємства з метою ознайомлення із вказаним наказом. Виконуючий обов`язки директора ОСОБА_5 , у присутності позивача та працівників державного підприємства ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у голос зачитав позивачу положення наказу від 13.05.2021 року № 55 та звернувся до позивача з пропозицією засвідчити особистим підписом факт ознайомлення із наказом. У присутності працівників відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , позивач повідомив відповідача про відмову у проставленні особистого підпису, який свідчив би про ознайомлення з наказом від 13.05.2021 року № 55. Відмову позивача в підписанні наказу від 13.05.2021 року № 55 зафіксовано працівниками відповідача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та в.о. директора ДП «МТП УСТЬ-ДУНАЙСЬК». Про вказане свідчить складений акт про відмову від ознайомлення позивача з наказом № 55 від 13.05.2021 року «Про попередження щодо змін штатного розпису» від 18.05.2021 року № 3, а відтак, позивач переслідуючи особисті мотиви щодо спроби в майбутньому оскаржити наказ відповідача від 13.05.2021 року № 55 з підстав не доведення змісту наказу до позивача, як то зазначено в позовній заяві, відмовився від ознайомлення з наказом відповідача.

27.05.2021 року відповідач видав розпорядження № 09 про доповнення до розпорядження від 07.05.2021 року № 07 «Про призначення комісії», яким збільшив комісію для підготовки документів по скороченню штатів.

02.06.2021 року відповідач, у присутності працівників державного підприємства звернувся до позивача з пропозицією переводу на іншу роботу у зв`язку зі скороченням штату, з якої убачається можливість переведення позивача на запропоновані посади. У свою чергу позивач відмовився у проставленні особистого підпису, який свідчив би про отримання пропозиції відповідача. По вказаному факту комісією відповідача складений акт від 02.06.2021 року № 6, яким засвідчено відмову позивача в отриманні пропозиції щодо переводу на іншу роботу, у зв`язку з скороченням штату. Як вбачається з протоколу засідання комісії з підготовки документів по скороченню штатів від 02.06.2021 року № 2, членами комісії встановлений факт відмови позивача в прийнятті участі під час вирішення комісією питань про переведення на іншу роботу у зв`язку з скороченням штату.

Також, як вбачається з протоколу засідання комісії з підготовки документів по скороченню штатів від 02.06.21 №2, задля встановлення факту відмови позивача в отриманні пропозиції переводу на іншу роботу у зв`язку зі скороченням штату, вирішено питання про фіксацію відмови позивача. Зазначене свідчить про той факт, що позивач не мав наміру працювати на іншій запропонованій вакантній посаді, ухилявся та відмовлявся від ознайомлення з повідомленням про наявні вакантні посади, у наслідок чого його було звільнено, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату).

Окрім того, 16.06.2021 року під час засідання членів комісії відповідача, ОСОБА_9 , яка на той момент була головою Профорганізації, виступила із запереченням щодо звільнення позивача, натомість, голова Профорганізації ухилилась від надання пояснень з приводу відмови позивача від ознайомлення з наказами, пропозиціями щодо переведення на іншу роботу.

10.08.2021 року під час спроби відповідача надати позивачу наказ про звільнення, який оскаржується, остання відмовилась в отриманні спірного наказу та трудової книжки, про що в присутності працівників відповідача, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , складений акт про відмову від 10.08.2021 року № 10. А відтак, тезиси позивача про той факт, що позивач не був попереджений про зміни у штатному розкладі підприємства, не були запропоновані інші вакантні посади, та той факт, що скорочення працівників та зміни штатному розкладу не узгоджено з Фондом державного майна України, спростовується доказами, які надані відповідачем суду та учасникам справи.

11.05.2021 року відповідач направив Голові Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту лист повідомлення про скорочення штату від 11.05.2021 року № 228/01/05-21. 24.05.2021 року відповідач отримав відповідь Профорганізації на повідомлення відповідача 11.05.2021 року № 228/01/05-21, яким повідомила про необхідність дотримання чинного законодавства про працю під час заходів, направлених на звільнення працівників. Під час скорочення штату. 24.06.2021 року відбулися збори Профорганізації, в ході яких обрано головою ОСОБА_13 . Таким чином з 24.06.2021 року Головою Профорганізації був ОСОБА_14 02.08.2021 року Профорганізацією прийнято рішення про виключення позивача з членів Профорганізації.

Засіданням комісії 11.05.2021 року № 228/01/05-21, відповідачу надана згода на звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Щодо стягнення моральної шкоди, представник відповідача вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують завдання заявленого розміру моральної шкоди, понесених моральних страждань та не доведено наявності протиправних дій.

На підставі вищенаведеного, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 21.07.2023 року було задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі Фонд державного майна України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

13.09.2023 року за вх. № 7724/23 року від представника третьої особи Фонду державного майна України надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що Наказом Фонду державного майна України від 03 грудня 2019 року № 1240 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ». Наказом Міністерства інфраструктури України «Про передачу функцій з управління єдиним майновим комплексом державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» від 18 грудня 2019 № 879 передано функції з управління єдиним майновим комплексом ДП «МТП Усть-Дунайськ» до сфери управління Фонду. Наказом Фонду від 04.01.2022 року № 1 «Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році, єдиний майновий комплекс ДП «МТП Усть Дунайськ», був затверджений як об`єкт, що підлягає приватизації в 2022 році. 17.01.2023 року ТОВ «Еліксир Україна» стало переможцем приватизаційного аукціону щодо продажу єдиного майнового комплексу ДП «МТП Усть Дунайськ».

ДП «МТП Усть Дунайськ» на час виникнення спірних правовідносин, було самостійним суб`єктом господарювання в оперативно господарську діяльність якого Фонд, який не виконував повноваження органу управління, не міг втручатися. Таким чином, Фонд не звільняв позивача із займаної посади та не несе фінансову відповідальність за іншу юридичну особу.

Відповідно до матеріалів справи, на думку представника третьої особи, звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є правомірним та здійснено на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Окрім того зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у неї страждання і приниження, які є підставою стверджувати про наявність моральної шкоди, на підставі вищезазначеного, представник третьої особи, просив суд відмовити в задоволенні позову повному обсязі.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 06.10.2023 року, замінено третю особу по справі Фонд державного майна України на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», виключивши при цьому Фонд державного майна України.

Представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна» будучи належним чином повідомленим про строк подання пояснень щодо позову, пояснення не надав, замість цього неодноразово звертався до суду з клопотаннями щодо перенесення розгляду справи, без обгрунтованих підтверджень.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства.

Враховуючи те, що розгляд справи проводиться в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, суд вважає за можливим провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Ознайомившись зі змістом поданих сторонами заяв по суті справи, а також дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши відповідні положення законодавства, судом встановлено наступні фактичні обставини по справі та відповідний їм зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 22.06.1998 року на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що:

-з 02.06.2003 року, на підставі наказу № 56 від 02.06.2003 року прийнято інженером технологом Філіалу АСК «Укррічфлот «Вилківська ФЕБ флоту»;

-на підставі наказу № 58 від 31.12.2014 року звільнена з 31.12.2014 року з посади, згідно ст. 38 КЗпП;

-01.06.2016 року, відповідно до наказу № 151-к від 31.05.2016 року прийнята інспектором відділу кадрів на 0, 5 ставки;

-наказом № 361 к від 06.08.2018 року, з 07.08.2018 року переведена на посаду виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів, /а. с. 13/.

Відповідно до наказу № 315-к від 09.08.2021 року, підписаного директором ДП «МТП Усть Дунайськ» вбачається, що ОСОБА_1 , в.о. начальника відділу кадрів звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, ухвалений на підставі наказу № 55 від 13.05.2021 року «Про попередження щодо змін штатного розпису» та акту № 3,6 /а. с. 14/.

Згідно наказу № 50 від 11.05.2021 року, винесеного в.о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ» вбачається, що у зв`язку з введенням нової затвердженої організаційної структури порту, згідно Листа Фонду державного майна від 12.04.2021 року № 10-57-8033, затверджено та введено в дію з 11.08.2021 року штатний розпис ДП «МТП Усть Дунайськ» в новій редакції. Штатний розпис, затверджений Наказом № 66 від 24.04.2019 року вважати таким, що втратив чинність, /а. с. 76/.

Відповідно до наказу № 55 від 13.05.2021 року, винесеного в.о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ», попереджено працівників що по закінченню 2-х місяців після ознайомлення з цим наказом скорочуються, серед інших ОСОБА_1 , в.о. начальника відділу кадрів, /а. с. 80/.

Згідно акту про відмову № 3 від 18.05.2021 року від ознайомлення з наказом № 55 від 13.05.2021 року «Про попередження щодо змін штатного розпису» вбачається, що інспектором відділу кадрів Юр`євою В.В., у присутності начальника комерційного відділу ОСОБА_7 , ст. бухгалтера ВБО Сімонєнкової О.О., в.о. директора ОСОБА_2 , складено акт про те, що 18.05.2021 року ОСОБА_1 , було запропоновано ознайомитись з наказом від 13.05.2021 року № 55. 18.05.2021 року ОСОБА_1 в кабінеті в.о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ» відмовилась від підписання наказу «Про попередження щодо змін штатного розпису», /а. с. 82/.

Розпорядженням в.о. директора МТП «Усть Дунайськ» № 07 від 07.05.2021 року призначено комісію для підготовки документів по скороченню штатів, /а. с. 83/.

Розпорядженням в.о. директора МТП «Усть Дунайськ» № 09 від 27.05.2021 року створено комісію для підготовки документів по скороченню штатів, /а. с. 84/.

Згідно акту № 6 від 02.06.2021 року, складеного комісією ДП «МТП «Усть Дунайськ» вбачається, що ОСОБА_1 , 02.06.2021 року в кабінеті в.о. голови інженера відмовилась від отримання пропозицій щодо переводу на іншу роботу у зв`язку зі скороченням штату, /а. с. 87/.

Відповідно до акту № 11 від 10.08.2021 року, складеного комісією ДП «МТП Усть Дунайськ», вбачається, що ОСОБА_1 в останній день своєї роботи відмовилась від ознайомлення з наказом № 315-к від 10.08.2021 року про звільнення, отримання копії наказу та трудової книжки, /а. с. 109/.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. п. 2, 3 ст. 41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» - у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Згідно повідомлення в. о. директора ДП «МТП «Усть Дунайськ» за вих. № 228/01/05-21 від 11.05.2021 року направленого Голові Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту вбачається, що задля оптимізації виробничого процесу та для забезпечення відповідної фактичної чисельності штату працівників підприємства на підставі листа Фонду державного майна України щодо затвердження організаційної структури від 12.04.2021 року № 10-57-8033, затвердженої організаційної структури у першій половині серпня 2021 року заплановано скоротити штат працівників ДП «МТП Усть-Дунайськ» , а саме: - виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів; - начальника відділу економіки та планування; - інженера з СУБССЯ; - робітника з благоустрою АГВ, /а. с. 92/.

Відповідно до листа Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту за вих. № 170/20 від 24.05.2021 року, направленого на ім`я в.о. директора ДП «МТП Усть Дунайськ» вбачається, що профорганізація не може надати згоду на звільнення чи не надати її, оскільки така згода надається перед спливом двомісячного строку попередження конкретних працівників про звільнення в зв`язку зі скороченням штату, так як на протязі 3 місяців до фактичного звільнення їм мають пропонуватися всі вакансії та проводитися постійно, на протязі цього строку консультації з профорганізацією та мають бути вичерпані всі заходи щодо запобігання звільнення чи зверення їх кількості до мінімуму. І тільки перед спливом трьохмісячного строку при відмові працівників від запропонованих вакансій чи відсутності у наявності на підприємстві будь яких вакансій, профорганізацією, вичерпання всіх можливих заходів, профкомом будуть розглянуті подання по кожному конкретному працівнику та в зазначений у законодавстві 15 денний термін, /а. с. 93-95/.

Відповідно до протоколу членів комітету профкому МТП «Усть Дунайськ» № 5/2021 від 02.08.2021 року, припинено членство шляхом виключення з членів Профкому, серед інших - ОСОБА_9 , /а. с. 106/.

Згідно Витягу з протоколу позачергових звітно виборних зборів № 03082021 від 03.08.2021 року вбачається, що обрано профспілковий комітет Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту, строком на 05 років з 04.08.2021 року у кількості 14 осіб: ОСОБА_9 голова профспілкового комітету. Серед членів профспілкового комітету ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , /а. с. 49/.

Згідно протоколу позачергових звітно виборних зборів Профорганізації Усть Дунайського морського торгівельного порту Професійної спілки робітників морського транспорту України № 03082021 від 03.08.2021 року вбачається, що обрано профспілковим комітетом, строком на 5 років з 04.08.2021 року Голову профспілкового комітету ОСОБА_9 , /а. с. 112-117/.

У зв`язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що дозвіл на звільнення ОСОБА_1 , було надано не уповноваженим головою профспілкового комітету.

Окрім того, з долучених до відзиву документів, не надано належних та допустимих доказів, щодо сповіщення позивача про розгляд її питання, не надано її відмову чи інший документ, які підтверджують належне її сповіщення.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про визнання наказу № 315-к від 09.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 - незаконним та відповідно поновлення позивача на посаді.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.117КЗпПУкраїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що в день звільнення позивачу не було виплачено належні до сплати суми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно зі ст.117КЗпПУкраїни компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника.

Згідно ізПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ даної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку, зокремане враховуються одноразові виплати/компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам,які виходять на пенсію,вихідна допомога тощо/;пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.Однак при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 7 розділу IV Положення обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку:

- серпень 2021 року 16 днів; - вересень 2021 року 22 дні; - жовтень 2021 року 21 день; - листопад 2021 року 22 дні; грудень 2021 року 23 дні; - січень 2022 року 21 день; - лютий 2022 року 20 днів; - березень 2022 року 23 дні; - квітень 2022 року 21 день; - травень 2022 року 22 дні; - червень 2022 року 22 дні; - липень 2022 року 21 день; - серпень 2022 року 23 дні; - вересень 2022 року 22 дні; - жовтень 2022 року 21 день; - листопад 2022 року 22 дні;- грудень 2022 року 22 дні; - січень 2023 року 22 дні; - лютий 2023 року 20 днів; - березень 2023 року 23 дні; - квітень 2023 року 20 днів; - травень 2023 року 23 дні; - червень 2023 року 22 дні; - липень 2023 року 21 день; серпень 2023 року 23 дні; - вересень 2023 року 21 день; - жовтень 2023 року 22 дні; - листопад 2023 року 22 дні; - грудень 2023 року 21 днів; - січень 2024 року 23 дні; - лютий 2024 року 21 дні; - березень 2024 року 11 днів. Загальна кількість днів склала 679 днів.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі в розмірі 291481, 12 грн. за 679 робочих днів, що збігли з моменту звільнення позивача до моменту ухвалення судового рішення (429, 28 грн./день?679 дні). Середній заробіток розрахований згідно інформації наданої ДП «МТП Усть Дунайськ» щодо виплат заробітної плати ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В обґрунтування позивачем завданої їй шкоди, вона зазначає, що через звільнення вона втратила сон, довгий час після звільнення вона не могла думати ні про що інше, боялася зустрітися зі своїми колишніми колегами, її сім`я відчувала її стан та також перебувала у пригніченому стані.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, пошуку роботи, що не могло не відобразитись на її емоційному стані та психологічній рівновазі.

Тому враховуючи вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в цій частині позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2000 гривень, що є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідноп.1ч.1ст.5ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір»,відсплатисудовогозборупідчасрозглядусправивусіхсудовихінстанціяхзвільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, при цьому не конкретизовано суму цих витрат, не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правову допомогу та не надано доказів щодо їх обсягу, у зв`яку з чим вказані судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі сплаченого судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, які задоволені судом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 15, 16, 215, 233 ЦК України, керуючись ст. ст.2, 6-13, 81, 89, 141, 258,264-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати наказ №315-квід 09.08.2021року прозвільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату - незаконним.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на посаді в.о. начальника відділу кадрів Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області).

Стягнути з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 :

- середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з 10.08.2023 року по 15.03.2024 року в розмірі 291481, 12 гривень, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів;

- моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Усть Дунайськ», (код ЄДРПОУ: 01125206, вул. Придунайська, 2, м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області) - середнього заробітку за один місяць в сумі 9444, 16 грн. за вирахуванням податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства«Морськийторгівельнийпорт«Усть Дунайськ»,(кодЄДРПОУ:01125206,вул.Придунайська,2,м.ВилковеІзмаїльського районуОдеськоїобласті) на користь держави судовий збір в сумі 2910, 52 гривень.

Стягнути зДержавногопідприємства«Морськийторгівельнийпорт«Усть Дунайськ»,(кодЄДРПОУ:01125206,вул.Придунайська,2,м.ВилковеІзмаїльського районуОдеськоїобласті) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , - судовий збір у розмірі 1816,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан