Ухвала

від 03.12.2024 по справі 502/1487/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5169/24

Справа № 502/1487/21

Головуючий у першій інстанції Балан М. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

03.12.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торгівельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елексир-Україна» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ДП «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала у Державному підприємстві «Морський торгівельний порт «Усть-Дунайськ» на посаді виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів з 07.08.2018 року.

Згідно наказу № 315-к від 09.08.2021 року, позивача було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважала, що зазначений наказ противоправний, винесений з порушенням діючого законодавства, виходячи з наступного.

Так, Наказ № 315-к від 09.08.2021 року не містить жодного посилання на зміни, які заплановано запровадити на підприємстві, причини цих змін, їх обґрунтованість і необхідність, а містить лише розпорядження щодо причини звільнення, а саме: у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП. Окрім того, на момент звільнення позивач не була попереджена щодо змін штатного розпису, та їй не було повідомлено, в силу ст. 49-2 КЗпП України, про можливе вивільнення, однак у спірному наказі про звільнення міститься підстава: наказ № 55 від 13.05.2021 року «Про попередження щодо змін штатного розпису», про який позивач вперше чує та не була належним чином з ним ознайомлена. Жодні посади, які за фахом може займати позивач, не були запропоновані відповідачем.

Також, у порушення вимог діючого законодавства, в.о. директора ДП «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» ОСОБА_2 незаконно було прийнято рішення щодо скорочення чисельності працівників.

Окрім того, згоди на звільнення позивача профспілковий комітет не надавав у зв`язку із чим запис у наказі № 315-к від 09.08.2021 року щодо начебто протоколу профкому є противоправним.

Таким чином, відповідачем при звільненні позивача не були дотримані вимоги ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Через незаконне звільнення ОСОБА_1 отримала справжній шок та місяць знаходилась у стані, далекому від «звичайного». Через зазначені обставини вона втратила сон, сім`я відчувала її стан та відповідно також находилася у пригніченому настрої.

На підставі вищезазначеного, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати наказ № 315-к від 09.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату - незаконним;

- поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника відділу кадрів Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ»;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть- Дунайськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2021 року на час прийняття рішення по справі, моральну шкоду в сумі 10000 гривень, судовий збір в сумі 2379,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано незаконним наказ №315-к від 09.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату. Поновлено ОСОБА_1 , на посаді в.о. начальника відділу кадрів ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». Стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення з 10.08.2023 року по 15.03.2024 року у розмірі 291481,12 гривень, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів; моральну шкоду у розмірі 2000 гривень. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» середнього заробітку за один місяць в сумі 9444, 16 грн. за вирахуванням податків та зборів.

В апеляційній скарзі представник ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони про розгляд справи на 03.12.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 84 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою витребує відповідні докази. Будь- яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 77, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 22.06.1998 року на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що 01.06.2016 року, відповідно до наказу № 151-к від 31.05.2016 року, позивач була прийнята інспектором відділу кадрів на 0,5 ставки у ДП «МТП Усть-Дунайськ».

Згідно наказу № 315-к від 09.08.2021 року, підписаного директором ДП «МТП Усть Дунайськ» вбачається, що ОСОБА_1 , в.о. начальника відділу кадрів, було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату.

З матеріалівсправи також вбачається,що згідно витягу з протоколу №3 засідання профспілкового комітету ДП «МТП-Усть-Дунайськ» (голова профорганізації ОСОБА_3 ) від 02.08.2021 року, було надано згоду на звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 .

Згідно постанови Президії Центральної Ради Професійної спілки робітників морського транспорту України від 29.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_3 (голова профорганізації ДП «МТП-Усть-Дунайськ») було виключено з членів Професійної спілки робітників морського транспорту України за невиконання та порушення статутних обов`язків (а саме абз. 2, 5-8 ст. 22 Статуту ПРМТУ).

17.09.2021 року згідно висновку центральної колегії міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, скаргу ОСОБА_4 було задоволено в повному обсязі, скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських від 29.07.2021 року №1005361070003000564 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павловим О.В. щодо Профорганізації Усть-Дунайського морського торгівельного порту. Мотиви рішення оскаржуваною реєстраційною дією змінено керівника та представника Організації.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи той факт, що згоду на звільнення ОСОБА_1 було надано профспілковим комітетом ДП «МТП-Усть-Дунайськ», в той час коли його головою був ОСОБА_3 , легітимність посади якого, а також правильність його дій під час займаної посади було оскаржено, та прийнято рішення про виключення його із членів Професійної спілки робітників морського транспорту України, колегія суддів дійшла до висновку про звернення до Профорганізації Усть-Дунайського морського торгівельного порту та зобов`язання розглянути на засіданні комітету з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України питання про надання згоди (відмову у наданні згоди) на звільнення ОСОБА_1 інженера з систем управління безпекою судноплавства, стандартизації та якості в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ».

Згідно із ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), пунктами 25, 7 ст. 40 і пунктами 2, 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім визначених законом випадків.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (Закон 1045-XIV ) громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Статтею 37 Закону 1045-XIV визначено, що профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки. Якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів працівників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об`єднаним представницьким органом, який утворюється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь-якої з них. У цьому випадку кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов`язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси найманих працівників при підписанні колективного договору.

Профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України (ч. 1,2 ст. 14 Закону 1045-XIV).

Частиною 9 ст. 16 Закону 1045-XIV профспілка, об`єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.

Рішенням Конституційного суду України № 11-рп/2000 від 18.10.2000 року визнані неконституційними положення Закону про початок діяльності профспілок з моменту їх державної реєстрації, та зазначено, що положення Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов`язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають ч. 3 ст. 36 Конституції України.

Таким чином, законодавець встановив початок правосуб`єктності профспілки саме з моменту її утворення шляхом прийняття статуту установчими або загальними зборами членів профспілки, та визначив можливість існування на одному підприємстві декілька професійних спілок.

Відповідно до ч. 9 ст. 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (ч. 1 цієї статті) розглядає спір по суті.

Також, відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 ст. 40 п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження № 61- 30894сво18) зазначено, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (ст. 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».

Згідно з п. 15 Постанови Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року, «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами та доповненнями, суд встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмові профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвали, в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала апеляційного суду про звернення до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення працівника оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 84, 367, 368, 381, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Звернутись до Профорганізації Усть-Дунайського морського торгівельного порту (код ЄДРПОУ 14360570, 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2), та зобов`язати розглянути на засіданні комітету з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України питання про надання згоди (відмову у наданні згоди) на звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки начальника відділу кадрів в Державному підприємстві «Морський торгівельний порт Усть Дунайськ».

Попередити, що виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, розглядає у п`ятнадцятиденний строк питання про розірвання трудового договору з позивачем.

До одержання рішення профспілкової організації розгляд справи за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Профспілкова організація Усть-Дунайського Морського торгівельного порту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елексир-Україна» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди - зупинити.

Копію ухвали направити до Профорганізації Усть-Дунайського морського торгівельного порту (код ЄДРПОУ 14360570, 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2) для виконання, а учасникам справи до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе