СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3658/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача Вербицька (Лісова) О. А., в порядку самопредставництва (в залі суду)
від відповідача адвокат Загребельний Р. В., на підставі ордера на надання правничої (правової ) допомоги серія АХ № 1139822 від 13.02.24 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002273 від 24.10.2018) (в залі суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (вх. №11 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 (повний текст судового рішення складений 05.12.2023, суддя Калініченко Н.В.)
у справі №922/3658/23
до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a>,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року Державне підприємство Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> про стягнення матеріальних збитків у загальному розмірі 1 113 830,74 грн, з них: 1 107 830,74 грн вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу TOYOTA HILUX GZ_2.4 D-4D BUSINESS 6 M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його угону станом на 13.05.2022 року, 6 000,00 грн витрати позивача на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № Вс-7 від 20.02.2023.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- наданий до матеріалів справи договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг та не є змішаним правочином (надання послуг та зберігання); передбачений п. 3.1.4. договору обов`язок виконавця забезпечити збереження передбаченої для надання послуг речі є лише складовою договору про надання послуг та є загальним;
- протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) відповідача (порушення зобов`язання) полягає у невиконанні умов договору, а саме - неповернення транспортного засобу, що був переданий згідно акту передання-приймання дорожнього транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту № ТД-023638 від 14.12.2021; наявний шкідливий результат такої поведінки позивач зворотно не отримав транспортний засіб, що був ним переданий, що вказує на виникнення у нього збитків;
- між протиправною поведінкою та шкідливим результатом (наслідками) відсутній причинно-наслідковий зв`язок, оскільки неповернення спірного транспортного засобу не пов`язано із діяннями відповідача і у останнього відсутня вина у заподіянні позивачеві збитків;
- наданий позивачем висновок експерта щодо розміру вартості автомобіля не є належним та допустимим доказом, оскільки був складений в межах кримінального провадження, містить застереження про дійсність висновків у випадку надання до суду обсяг матеріалів, що надавалися експерту на дослідження та є суперечливим.
Позивач, Державне підприємство Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Державне підприємство Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на наступне:
- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо непоширення на спірні правовідносини зобов`язань виконавця послуг із збереження майна, що підтверджується умовами укладеного між сторонами спору договору та доводить обґрунтованість заявлених позовних вимог;
- передбачений п.3.1.4. договору обов`язок відповідача щодо забезпечення збереження ввіреного йому автомобіля на період його технічного обслуговування та ремонту не є складовою частиною договору про надання послуг, як вказано у рішенні господарського суду Харківської області, а є складовою частиною договору зберігання, які поєднані між собою та одночасно мають місце в укладеному договорі від 11.02.2021 № АА-015777;
- суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що не повернення автомобіля позивачу стало можливим через його втрату (викрадення), яка зумовлена безвідповідальним ставленням відповідача до своїх договірних зобов`язань, а саме: (1) відповідач не виконав зобов`язання за договором, не забезпечив збереження переданого замовником транспортного засобу з моменту його передачі виконавцю для виконання робіт; (2) не вжив усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності транспортного засобу, прийнятого на зберігання; (3) не виконав умов договору, як сторона, яка порушила свої зобов`язання або напевно знає, що порушить їх і не повідомив невідкладно про це позивача, чим порушив п. 5.1. договору; (4) не надав будь-яких документів, підтверджуючих виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконати зобов`язання саме за даним договором внаслідок непереборної сили та належним чином їх виникнення не підтвердив та порушив зобов`язання щодо письмового повідомлення іншої сторони; (5) не надав документу, виданого Торгово-промисловою Палатою України, що підтверджує виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконати зобов`язання саме за цим договором внаслідок непереборної сили; (6) про викрадення транспортного засобу до правоохоронних органів своєчасно не заявив; (7) не долучив до матеріалів справи витяг з ЄРДР № 42022222030000037 від 29.03.2022, зареєстрованого первинним зверненням правоохоронних органів про викрадення автомобілів; (8) не довів наявність причинно-наслідкового зв`язку між фактом відсутності працівників ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» у сервісному центрі м. Харків, вул. Шевченка, буд. 334 на початку збройної агресії РФ проти України та фактом крадіжки автомобіля ТОУОТА HILUX, оскільки крадіжка є самостійним карним діянням;
- наданий позивачем висновок експерта щодо визначення суми збитків є належним та допустимим доказом та безпідставно був відхилений судом першої інстанції;
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.01.2024 для розгляду справи №922/3658/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 у справі №922/3658/23 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3658/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (вх. №11 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23, до надходження матеріалів справи.
08.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3658/23.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 у справі №922/3658/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (вх. №11 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23; призначено справу до розгляду на "13" лютого 2024 р. о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов`язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 5 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 30.01.2024.
12.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача та просить залишити її без задоволення.
В обґрунтування своєї правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ ЛТД» посилається на те, що судом першої інстанції був досліджений укладений 11.02.2021 між сторонами договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів №АА-015777, надано належну та об`єктивну оцінку його природі та правовій формі, правомірно відхилено як належний доказ наданий позивачем висновок експертного дослідження, а також встановлено факт відсутності вини та причинно-наслідкового зв`язку між збитками на діями відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №922/3658/23 оголошено перерву в судовому засіданні до "12" березня 2024 р. о 12:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 132; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між відповідачем, що є офіційним дилером «TOYOTA», як виконавцем, та позивачем, як замовником, укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів № АА-015777 від 11.02.2021, за умовами якого:
- виконавець зобов`язується виконувати за домовленістю із замовником роботи, пов`язані з технічним обслуговуванням, встановленням додаткового обладнання та ремонтом наданих замовником транспортних засобів, а замовник зобов`язується своєчасно приймати та оплачувати виконані виконавцем роботи на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору);
- всі види робіт, передбачені цим договором, здійснюються виконавцем на території власного сервісного центру, на власному обладнанні та власними фахівцями (п. 1.2. Договору);
- після виконання робіт, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, в якому зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість з урахуванням ПДВ, перелік та вартість встановлених запасних частин, аксесуарів, використаних матеріалів, гарантійні зобов`язання (п.2.6 договору);
- виконавець зобов`язаний забезпечити збереження переданого замовником транспортного засобу, з моменту його передачі виконавцю для виконання робіт, визначених п. 1.1. Договору, до моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт (п.3.1.4 договору);
- замовник зобов`язаний забезпечити вивезення транспортного засобу з території Сервісного центру в строк не пізніше 5 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт; оплатити виконавцю зберігання транспортного засобу на території Сервісного центру понад строк 5 робочих днів, після повідомлення замовника про закінчення ремонтних робіт, виходячи з розрахунку 100 грн за кожну добу зберігання транспортного засобу (п.п. 3.2.4, 3.2.5 договору);
- у разі невиконання власних обов`язків по цьому договору сторони несуть відповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України та цим договором. Сторона, яка порушила свої зобов`язання, або напевно знає, що порушить їх, повинна невідкладно, але не пізніше ніж за 2 доби до закінчення строків виконання зобов`язань, вказаних в цьому договорі, письмово повідомити про це іншу сторону. Сторона, яка порушила свої зобов`язання за умовами даного договору, має відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли через таке порушення (п.5.1 договору);
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є результатом дії форс-мажорних обставин; в якості форс-мажорних обставин сторонами розуміються: стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, тощо), погодні явища та умови (зливи, шквали, урагани, смерчі, снігопади, град, блискавка тощо), стихійно виниклі пожежі, війни та військові дії, громадські заворушення, ембарго, локаути, мораторії, інші акти та дії органів державної влади, а також інші обставини, що знаходяться поза контролем не виконуючої сторони, за умови, що така сторона не могла передбачити та усунути дію таких обставин наявними у неї засобами та за умов, що для неї склалися. Підтвердженням дії форс-мажорних обставин с документ, виданий Торгово-промисловою Палатою України; про виникнення (припинення) форс-мажорних обставин сторона, для якої вони виникли, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 днів з дня виявлених (припинення) їх дії. В іншому випадку, сторона не має права посилатися на такі обставини, як на форс-мажорні. Дія форс-мажорних обставин автоматично подовжує строк виконання зобов`язань за Договором, за умови своєчасного повідомлення про їх виникнення (припинення) (п.п. 6.1-6.4 договору);
- цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно, а в частині обов`язків за розрахунками до їх повного сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань сторін, які виникли на підставі цього договору (п.11.1 договору).
В рамках дії даного договору замовником передано до сервісного центру відповідача, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, зокрема, транспортний засіб автомобіль TOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , для проведення технічного обслуговування та ремонту згідно умов договору, про що свідчить акт приймання-передачі дорожнього транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 14.12.2021 № ТД-023638.
З метою уточнення строків проведення технічного обслуговування та ремонту вищевказаного транспортного засобу, замовником був направлений лист № 105 від 18.01.2022 на адресу виконавця щодо необхідності надання інформації про технічний стан автомобіля TOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , повідомлення на якій стадії триває усунення несправності, причин їх виникнення та терміни виконання відповідних робіт.
Станом на кінець березня 2022 року відповідь на вищевказаний лист від виконавця на адресу замовника не надійшла.
08.05.2023 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 123 про необхідність повідомлення про стан виконання умов договору та необхідність повернення транспортного засобу.
19.06.2023 до позивача надійшла відповідь на вищевказаний лист-вимогу № 123 від 08.05.2023, в якій відповідачем зазначено, що автомобіль TOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , дійсно був прийнятий відповідачем, проте, в період часу з 05.03.2022 по 15.03.2022 невідомі особи, перебуваючи на території сервісного центру ТОВ «АВТОАРТ ЛТД», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 334, шляхом вільного доступу заволоділи низкою транспортних засобів, в тому числі автомобілем TOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що 29.03.2022 зареєстроване кримінальне провадження за №42022222030000037 за ознакою скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Посилаючись на неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, втрату відповідачем переданого в ремонт позивачем майна, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 1 113 830,74 грн, з них: 1 107 830,74 грн вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу TOYOTA HILUX GZ_2.4 D-4D BUSINESS 6 M/T, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його угону станом на 13.05.2022, 6 000,00 грн витрати позивача на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № Вс-7 від 20.02.2023 .
Місцевий господарський суд заявлені позовні вимоги не задовольнив, дійшовши висновку щодо відсутності у даному випадку вини відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та діями відповідача, а також визнав неналежними докази позивача в обґрунтування розміру позовних вимог.
Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду я спір за майновою вимогою позивача про стягнення збитків, завданих у зв`язку з втратою відповідачем належного позивачеві майна, переданого останнім на виконання умов договору про надання послуг (ремонту).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (ст. 22 ЦК України).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) або доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача обов`язку щодо забезпечення схоронності переданого на технічне обслуговування майна та приходить до висновку про те, що вказаний договір є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору про надання послуг та договору зберігання, адже відповідно до п. 3.1.4. договору виконавець зобов`язаний забезпечити збереження переданого замовником транспортного засобу, з моменту його передачі виконавцю для виконання робіт, визначених п. 1.1. договору, до моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
Про вказане також свідчать умови п.п. 3.2.4, 3.2.5 укладеного між сторонами спору договору, відповідно до яких замовник зобов`язаний забезпечити вивезення транспортного засобу з території Сервісного центру в строк не пізніше 5 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт; оплатити виконавцю зберігання транспортного засобу на території Сервісного центру понад строк 5 робочих днів, після повідомлення замовника про закінчення ремонтних робіт, виходячи з розрахунку 100 грн за кожну добу зберігання транспортного засобу.
Наведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.04.2020 у справі №904/3189/19 у подібних правовідносинах.
Таким чином, у даному випадку на укладений між сторонами договір про виконання ремонтних робіт розповсюджується норми Глави 66 Цивільного кодексу України, які стосуються договору зберігання, про що обґрунтовано було зазначено апелянтом.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини 1 статті 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. При цьому, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Разом з тим для виконавця за договором послуг, який здійснює підприємницьку діяльність законодавцем встановлена відповідальність за порушення договору: збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.906 ЦК України).
За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігай відповідає на загальних підставах (ч.1 чт. 950 ЦК України).
При цьому, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (стаття 951 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що сторони умовами п. 3.1.4 договору погодили, що виконавець зобов`язаний забезпечити збереження переданого замовником транспортного засобу з моменту його передачі виконавцю для виконання робіт, визначених п. 1.1. договору, до моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, суд погоджується з доводами апелянта про те, що зникнення транспортного засобу є наслідком невжиття відповідачем заходів для збереження майна, що передбачено умовами договору.
За змістом ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.
Так, відповідач посилався на те, що після початку повномасштабної військової агресії проти України, початку бойових дій в м. Харкові, введення воєнного стану в Україні, суттєвого пошкодження внаслідок артилерійського обстрілу Дилерського центру «ТОYОТА», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, де ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» здійснювало свою фінансово-господарську діяльність, задля забезпечення безпеки працівників та клієнтів ТОВ «АВТОАРТ ЛТД», підприємство повністю зупинило свою фінансово-господарську діяльність.
Як зазначає відповідач, відомості щодо пошкодження Дилерського центру «ТОYОТА», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, внесені до ЄРДР 19.12.2022 за №42022222010000246 за ч.1 ст.438 КК України.
Крім того, відповідач посилається на те, що на офіційному сайті ТОВ «АВТОАРТ ЛТД» було розміщене оголошення про настання форс-мажорних обставин, викликаних пошкодженням внаслідок збройної російської військової агресії Дилерського центру, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, та про те, що підприємство позбавлене можливості виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами.
Наведеного повідомлення матеріали справи не містять.
Також, обґрунтовуючи відсутність вини у завданих позивачеві збитках, відповідач посилається на те, що під час активних бойових дій, в період часу 05.03.2022 по 15.03.2022, невідомі особи, перебуваючи на території сервісного центру ТОВ «АВТОАРТ ЛТД», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, шляхом вільного доступу заволоділи низкою транспортних засобів, про що в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 29.03.2022 зареєстроване кримінальне провадження №42022222030000037 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, яке знаходиться в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтава.
Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Стаття 217 Цивільного кодексу України встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п.3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини (введення воєнного стану тощо) форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань.
Згідно умов п. 5.1. укладеного між сторонами спору договору у разі невиконання власних обов`язків по цьому договору сторони несуть відповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України та цим договором. Сторона, яка порушила свої зобов`язання, або напевно знає, що порушить їх, повинна невідкладно, але не пізніше, ніж за 2 (дві) доби до закінчення строків виконання зобов`язань, вказаних в цьому договорі, письмово повідомити про це іншу сторону. Сторона, яка порушила свої зобов`язання за умовами даного договору, має відшкодувати іншій стороні збитки, що виникли через таке порушення.
Умовами п. 6.1. договору було погоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є результатом дії форс-мажорних обставин.
В якості форс-мажорних обставин сторонами розуміються: стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, тощо), погодні явища та умови (зливи, шквали, урагани, смоучі, снігопади, град, блискавка, тощо), стихійно виниклі пожежі, війни та військові дії, громадські заворушення, ембарго, локаути, мораторії, інші акти та дії органів державної влади, а також інші обставини, що знаходяться поза контролем не виконуючої сторони, за умови, що така сторона не могла передбачити та усунути дію таких обставин наявними у неї засобами та за умов, що для неї склалися. Підтвердженням дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово- промисловою Палатою України (п. 6.2. Договору).
Таким чином, обов`язок щодо отримання сертифікату ТПП України в разі настання форс-мажорних обставин сторонами встановлено і в самому договорі.
Відповідно до п. 6.3. договору про виникнення (припинення) форс-мажорних обставин сторона, для якої вони виникли, зобов`язана письмово повідомити про це іншу сторону не пізніше 10 днів з дня виявлення (припинення їх дії). В іншому випадку, сторона не має права посилатися на такі обставини, як на форс- мажорні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відкритий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, адресований «Всім кого це стосується». Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої зобов`язання.
Відповідно до правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Разом з тим, обставинами вище встановлено, що відповідач допустив порушення умов п.п. 5.1, 6.2, 6.3 договору від 11.02.2021 № АА-015777, натомість будь-яких документів, підтверджуючих виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконати зобов`язання, зокрема збереження наданого йому автомобіля за цим договором внаслідок непереборної сили, позивачу не надав та належним чином не підтвердив.
Матеріали справи не свідчать, а сторонами не зазначається, що впродовж наведеного періоду відповідачем вчинялися будь-які дії, спрямовані на повідомлення позивача у встановлений договором строк про наявність у відповідача обставин непереборної сили.
Крім того, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на мінімізацію ризиків пошкодження чи знищення майна позивача або інформування останнього про необхідність повернення позивачеві наданого для виконання ремонтних робіт транспортного засобу.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано до справи належних доказів відсутності його вини у неналежному зберіганні майна згідно з укладеним договором, не дотримано порядок повідомлення позивача про виникнення обставин непереборної сили, як і не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо збереження ввіреного йому майна відповідно до вимог частини 2 статті 614 ЦК України.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 24-ПМ/23 від 23.03.2023 щодо первинного фіксування стану нерухомого майна пошкодженого або зруйнованого внаслідок воєнних (бойових) дій та зазначає, що виявлення стану пошкодження нерухомого майна на підставі витягу з ЄРДР № 42022222010000246 від 19.12.2022 не можуть спростовувати як наявність вини відповідача у зникненні майна позивача у період березня 2022 року, про що стверджує відповідач, так і факт відсутності здійснення заходів щодо повідомлення позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань.
Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що неповернення спірного транспортного засобу не пов`язано із діяннями відповідача з огляду на наявність відкритих кримінальних проваджень щодо викрадення з сервісного центру автомобілів, оскільки наведене не спростовує наявність у відповідача невиконаного належним чином обов`язку із забезпечення сторонності переданого в ремонт майна, визначеного договором, а також здійснення дій, спрямованих на його належне виконання.
Одночасно з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що в разі встановлення осіб, винних у викраденні транспортного засобу, відповідач не буде позбавлений права звернутися до них з регресним позовом про стягнення понесених збитків.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано наявність в діях/бездіяльності відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні умов договору в частині неповернення транспортного засобу (TOYOTA HILUX з VIN-кодом НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , що був переданий згідно акту передання-приймання дорожнього транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту № ТД-023638 від 14.12.2021), вини відповідача, наявності збитків позивача у вигляді вартості неповернутого майна, а також наявністю між протиправною поведінкою та завданими збитками причинно-наслідкового зв`язку.
Щодо визначення вартості неповернутого майна як суми завданих збитків суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, позивачем було ініційовано проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи з метою належного встановлення розміру матеріальної шкоди завданої Державному підприємству «Укрхімтрансаміак», як власнику транспортного засобу автомобіля TOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
На вирішення експерта поставлено наступні питання:
1. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля TOYOTA HILUX GZ 2,4 D-4D BISINESS 6 М/Т реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є Державне підприємство «УКРХІМТРАНСАМІАК», балансоутримувачем його структурний підрозділ Придніпровське управління магістрального аміакопроводу (ПУМА ДП «УКРХІМТРАНСАМІАК») станом на 13.05.2022?
2. Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля TOYOTA HILUX GZ 2,4 D-4D BISINESS 6 М/Т реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його угону, станом 13.05.2022?
Відповідно до висновку судового експерта Єрофеєва В.О. за результатом проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 20.02.2023 № Bc-7 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ТОУОТA HILUX GZ 2.4 D-4D BUSINESS 6 М/Т, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його угону станом на 13.05.2022 становить 1 107 830,74 грн.
Місцевий господарський суд, відхиляючи наведений висновок експерта як належний та допустимий доказ вартості майна, зазначив, у справі № 922/3658/23 не подавалось клопотання та, відповідно, не вирішувалося питання про призначення експертизи, натомість наведений висновок складений у кримінальному провадженні № 12022221110000230, тобто для інших цілей, аніж для справи № 922/3658/23.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наданий висновок експерта містить суперечливі висновки, оскільки в розділі «Обмеження щодо достовірності дослідження» зазначено про те, що висновки цього дослідження є дійсні за умов, якщо дані, які надані експерту в частині умов експлуатації транспортного засобу, наявності або відсутності у нього аварійних та інших пошкоджень до дати оцінки, а також інших даних, що використовуються у розрахунках, є достовірними, натомість оцінка дій осіб, що надають недостовірні дані, використання яких призводить до необ`єктивних висновків з поставлених питань виняткове право суду чи слідчих органів, тому оскільки суду не представлений обсяг матеріалів, що надавався експерту на дослідження, суд позбавлений можливості встановити достовірність викладених у висновку експерта висновків доказам та документам, що були надані експерту на дослідження.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Положеннями ч. 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
У розумінні положень ст. 104 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.
При цьому, Верховним Судом зазначено, що Господарським процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому ст. 81 ГПК України.
Таким чином, висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної. При цьому такий висновок є рівноцінним з іншими видами доказів, не має заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.
Крім того, судова колегія звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, в яких колегія суддів касаційної інстанції врахувала допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання щодо визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, беручи до уваги знаходження автомобіля в угоні експертом встановлено суму збитків на підставі обрахування ринкової вартості автомобіля з урахуванням методів та способів, викладених в експертному дослідженні.
При здійсненні розрахунки ринкової вартості експертом були використані, зокрема: Національний стандарт № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових справ", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440; Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства Юстиції України і Фонду державного майна України від 24.12.2003 № 142/5/2092, в редакції наказу Міністерства Юстиції України і Фонду державного майна України від 21.10.2019 № 3207/5/1033; Методика визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, реєстраційний код у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.09.2014.
За висновками експерта вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Hilux GZ 2.4 D-41 Business 6МТ реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його угону станом на 13.05.2022 визначається рівною ранковій вартості на момент угону та становить 1 107 830,74 грн або з урахуванням курсів валют НБУ станом на той же час 37868,21 доларів США.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до відомостей наданого позивачем висновку судовий експерт була обізнана про кримінальну відповідальність, визначену положеннями статті 384 Кримінального Кодексу України.
Судова колегія, за результатами дослідження наданого позивачем експертного висновку встановила, що на виконання експертного дослідження позивачем було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, спірний договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів № АА-015777 від 11.02.2021, акт приймання-передачі дорожнього транспортного засобу для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 14.12.2021 № ТД-023638.
Наведені докази також містять матеріали справи.
Натомість, на переконання суду апеляційної інстанції, відсутність у матеріалах справи листа Лозівської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури вих. № 51 від 17.05.2022, який був наданий разом з іншими документами експерту, не може свідчити про наявність суперечливих висновків експертного дослідження та спростовувати розрахунок ринкової вартості транспортного засобу.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву та інших заявах по суті спору контр-розрахунку вартості збитків не зазначалося.
Таким чином, дослідивши наведений висновок експерта разом з іншими матеріалами у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт понесення ним збитків, завданих неповерненням транспортного засобу, у розмірі ринкової вартості, визначеної експертом, а саме у сумі 1 107 830,74 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 000,00грн вартості проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Так, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача збитки у сумі оплати послуг з проведення судової транспортно- товарознавчої експертизи від 20.02.2023 № Вс-7, що складають 6 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.02.2023 № 8209.
Як зазначає позивач, вказані витрати останній був вимушений понести задля визначення розміру матеріального збитку, завданого Державному підприємству «Укрхімтрансаміак», як власнику транспортного засобу автомобіля ТOYOTA HILUX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ ЛТД» обов`язків за Договором від 11.02.2021 № AA-015777.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що проведення експертного дослідження вартості майна не є збитками, а є процесуальним засобом доведення позивачем обґрунтованості його позовних вимог.
У розумінні положень процесуального закону витрати за проведення експертизи, ініційованої як до, так і в процесі розгляду справи, можуть підлягати розподілу в порядку вирішення питання щодо судових витрат у межах відповідного судового провадження.
Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, згідно яких процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими відповідним процесуальним законодавством .
Враховуючи вищенаведене у сукупності, зважаючи на доведеність матеріалами справи факту наявності у даному випадку в діях відповідача усіх елементів цивільного збитків, а саме (1) протиправної поведінки, що полягає у невиконанні умов договору в частині неповернення транспортного засобу, (2) неспростованої вини відповідача, (3) наявності збитків позивача у вигляді вартості неповернутого майна, (4) наявністю між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками причинно-наслідкового зв`язку, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак задовольнити частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> збитків у сумі 1 107 830,74 грн; в задоволенні інших позовних вимог відмовити.
У розумінні положень статті 129 ГПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, ст. ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (вх. №11 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак задовольнити частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> збитків у сумі 1 107 830,74 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги Державного підприємства Укрхімтрансаміак в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192А, оф.110; код ЄДРПОУ 41030843) на користь Державного підприємства Укрхімтрансаміак (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15; код ЄДРПОУ 31517060) в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (64606, Харківська область, м. Лохова, вул. Свободи, 53; код ЄДРПОУ 26040646) збитки у сумі 1 107 830,74 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192А, оф.110; код ЄДРПОУ 41030843) на користь Державного підприємства Укрхімтрансаміак (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15; код ЄДРПОУ 31517060) в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (64606, Харківська область, м. Лохова, вул. Свободи, 53; код ЄДРПОУ 26040646) судові витрати за подання позовної заяви у сумі 16 617,46грн».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОАРТ ЛТД</a> (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192А, оф.110; код ЄДРПОУ 41030843) на користь Державного підприємства Укрхімтрансаміак (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15; код ЄДРПОУ 31517060) в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (64606, Харківська область, м. Лохова, вул. Свободи, 53; код ЄДРПОУ 26040646) судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 24 926,19грн».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.03.2024
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2024 |
Оприлюднено | 18.03.2024 |
Номер документу | 117682722 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань зберігання |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Гребенюк Наталія Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні