Ухвала

від 29.04.2024 по справі 922/3658/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3658/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.)

від 12.03.2024

у справі № 922/3658/23

за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД"

про стягнення 1 113 830,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 у справі №922/3658/23 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" на користь Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" збитків у сумі 1 107 830,74 грн. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №922/3658/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення з заявами про поновлення строків на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД", судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Також від Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" в інтересах Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі у зв`язку з тим, що судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню, оскільки ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та не обґрунтовано належним чином підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення 1 107 830,74 грн та залишити в силі рішення суду першої інстанції

При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».

Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи з оспорюваної суми та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги складає, 26 587, 94 грн, а саме: (1 107 830,74 грн *1,5%) = 16 617, 46 грн*200% = 33 234, 92 грн*0,8, де 1,5 - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Разом з тим, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Разом з тим у касаційній скарзі не зазначено конкретної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення 1 113 830,74 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" не наводить обґрунтувань щодо наявності підстав, передбачених пп. "а - г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України для прийняття та розгляду Верховним Судом касаційної скарги на судові рішення у справах за ціною позову, що не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи викладене та те, що до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі, у касаційній скарзі не зазначено конкретної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не обґрунтовано подання касаційної скарги з підстав, передбачених пп. "а - г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення будуть розглянуті після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №922/3658/23, залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоарт ЛТД" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 26 587, 94 грн за подання касаційної скарги у даній справі;

- навести підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, які передбачено пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- обґрунтувати подання касаційної скарги з підстав, передбачених пп. "а - г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В. Студенець