Рішення

від 06.03.2024 по справі 908/3321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 Справа № 908/3321/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6)

до відповідача Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «КЕРАМІСТ», (69041, м. Запоріжжя, вул. Трегубова, буд. 1)

про розірвання договору та виселення із орендованого приміщення

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Іванченко І.С., на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (в режимі відеоконференції);

від відповідача не з`явився;

31.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 10-11-02565 від 16.06.223 (вх. № 3634/08-07/23 від 31.10.2023) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації КЕРАМІСТ, м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1539/д від 19.08.2005 та виселення Торгівельно-промислову транснаціональну корпорацію КЕРАМІСТ з вбудованих в перший та другий поверхи п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку нежитлових приміщень та сходових клітин загальною площею 423,85 кв.м., що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1 та перебувають на балансі Гідротехнічного технікуму Запорізької державної інженерної академії.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 справу № 908/3321/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3321/23, присвоєний номер провадження справи 4/214/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.12.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3321/23 та відкладено підготовче засідання на 24.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/3321/23 та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2024.

Генеральний директор Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації КЕРАМІСТ заявою вих. № 01/11-29/К від 29.11.2023 (вх. № 25843/08-08/23), а також представник відповідача завою , поданою через систему «Електронний суд» 02.12.2023, повідомили суд про згоду на розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2024, 06.03.2024.

06.03.2024 справу розглянуто , прийнято рішення, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.03.2019 згідно з наказом ФДМУ № 290 розпочато роботу Регіонального відділення Фонду ждержавного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, яке визначено правонаступником усіх прав та обов`язків РВ ФДМУ по Запорізькій області. Відповідач є орендарем державного нерухомого майна, вбудованих нежитлових приміщень п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку та сходових клітин, загальною площею 1031,30кв.м., розташованих за адресою м. Запоріжжя вул.Трегубова 1, на підставі договору оренди від 19.08.2005 № 1539/д. Договір неодноразово пролонговувався та до нього вносились зміни, зокрема, договором про внесення змін №9 від 14.01.2021 до договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема п.12.1 визначено, що цей договір діє до 19.08.2025. Згідно інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Торгівельнопромислової транснаціональної корпорації «Кераміст» є Зусманович Дмитро Маркович, до якого згідно з Указом Президента від 19.10.2022 № 726/2022 під номером 2089 застосовано обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції» , зокрема: заборона участі в приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах. Отже, з посиланням на п.6-1 Прикінцевих положень, ч.4 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач вважає, що продовження орендних правовідносин з ТПТК «Кераміст» суперечить нормам чинного законодавства України, а тому вважає наявними підстави для дострокового розірвання вказаного договору з відповідачем та виселення останнього з орендованого приміщення в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи, позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що повідомив у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що позивачем не доведено підстав для розірвання договору. Посилання позивача на ч.4 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є помилковим, оскільки вказана стаття визначає перелік осіб, які не можуть бути орендарями , зокрема, до таких осіб відносяться фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції». Так, дійсно до кінцевого бенефіціарного власника (далі-КБВ) Відповідача - ОСОБА_1 застосовані персональні санкції згідно з Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022. Проте, ні ЦК України, ні ГК України, ні Закон про оренду не передбачають можливості розірвання договору у випадку застосування санкцій до КБВ в період дії договору. Не передбачена така можливість і самим договором. Безпідставними є посилання позивача на Постанову КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану». Цим правовим актом лише пом`якшено вимоги до орендарів державного майна з багатьох питань та встановлено відповідні пільги. Зокрема, і щодо можливості орендаря достроково припинити дію договору оренди без будь-яких умов та негативних наслідків та встановлено процедуру відмови від оренди. Водночас, Постанова КМУ не надає такого права орендодавцю. З урахуванням , викладеної ним правової позиції просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

19.08.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі-Регіональне відділення, Позивач) та Торгівельно-промисловою транснаціональною корпорацією «Кераміст» (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди державного нерухомого майна № 1539/д (далі - Договір), на вбудовані нежитлові приміщення п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку площею 998,80 кв.м. та сходові клітини, площею 32,5 кв.м. а саме: загальна площа 1031,30 кв. м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1.

Орендоване майно перебуває на балансі Гідротехнічного технікуму Запорізької державної інженерної компанії. Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість на 30.04.2005 -792 762,00 грн. Майно передавалось в оренду з метою розміщення адміністративних приміщень.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ Орендаря у користування Майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання передавання орендованого Майна.

На підставі акту прийому-передачі між орендодавцем та орендарем від 19.08.2005, що є додатком 2 до договору, відповідач вступив у користування орендованим майном.

Відповідно до пункту 10.1. Договору оренди нерухомого майна, Договір укладено строком на 3 роки до 19.08.2008 року.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни, доповнення, припинення або розірвання Договору оренди можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни і доповнення, що пропонується внести, розглядаються сторонами протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Зміни і доповнення оформлюються шляхом укладення додаткових угод до цього договору і підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з п.10.4 на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України та цим договором.

Пунктом 10.5 передбачено, що договір припиняється в разі: закінчення строку на який його було укладено, банкрутства Орендаря, загибелі орендованого Майна, ліквідації суб`єкта господарювання (орендаря), за згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Договором про зміни № 1 від 14.02.2007 року внесені зміни до Договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема: Пункт 1.2 Договору : Майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.

Договором про зміни № 2 від 30.09.2008 року внесені зміни до Договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема, пункт 10.1 Договору доповнити наступним: Термін дії Договору оренди продовжено до 19.08.2011.

Договором про зміни № 5 від 29.04.2015 року на підставі листа Орендаря від 25.06.2014 № 224/к щодо продовження терміну дії договору та зменшення орендованої площі по Договору на 208,80 кв. м. внесені зміни до Договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема, Пункт 1.1 Договору викласти в наступній редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно вбудовані в перший, другий, третій та четвертий поверхи п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку, нежитлові приміщення та сходові клітини, загальною площею 822,50 кв.м.

Пункт 10.1 Договору доповнити наступним підпунктом: 10.1.2. Термін дії Договору оренди продовжено по 19.08.2017 включно.

Договором про зміни № 6 від 19.08.2015 року внесені зміни до Договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема, пункт 1.1 Договору викладено в наступній редакції: Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майко вбудовані в перший, другий, третій та четвертий поверхи п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку нежитлові приміщення та сходові клітини загальною площею 627,6 кв.м.

Договором про зміни № 8 від 17.08.2018 року внесені зміни до Договору оренди, зокрема, пункт 10.1 Договору доповнено наступним підпкунктом 10.1.4. Термін дії Договору оренди продовжено по 19.08.2020 включно.

Договором про зміни № 7 від 08.09.2017 року внесені зміни до Договору оренди № 1539/д від 19.08.2015, зокрема, пункт 10.1 Договору доповнено наступним підпунктом: 10.1.3. Термін дії Договору оренди продовжено по 19.08.2018 включно.

Договором про внесення змін № 9 від 14.01.2021 до договору оренди від 19.08.2015 № 1539/д внесені зміни та договір викладено в новій редакції. Так, зокрема, пунктом 3.1 змінюваних умов договору орендодавцем спірного нерухомого державного майна визначено регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Крім того, пунктом 4.1 змінено площу орендованого об`єкту, а саме об`єктом оренди є вбудовані в перший та другий поверхи п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку (літ.А-5) нежитлові приміщення та частини сходових клітин загальною площею 423,85 кв.м. Пунктом 12.1 змінюваних умов договору продовжено строк дії договору до 19.08.2025 включно.

Розділ 12 нової редакції договору оренди в редакції договору про зміни № 9 містить ряд умов, які передбачають підстави для припинення договору оренди на вимогу Орендодавця або орендаря. Проте, на жодну в з цих умов позивач не посилається в обґрунтування позову.

Укладений договір з усіма змінами відповідає вимогам щодо форми та нотаріального посвідчення вказаного виду договорів. Станом на час судового розгляду є діючим.

Згідно інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» є Зусманович Дмитро Маркович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до Додатку 1 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022 під номером 2089 до кінцевого бенефіціара Торгівельно промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» Зусманович Дмитра Марковича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України застосовано вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України "Про санкції") зокрема: заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.

Враховуючи вказані обставини, керуючись абазом 2 частини 4 статті 4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», на виконання доручення Фонду державного майна України від 19.12.2022 № ДЗ/78 з урахуванням зазначеного вище рішення РНБО, листом від 08.02.2023 № 11/1-30-00260 позивач направив на адресу Відповідача Договір про припинення Договору оренди № 1539/д від 19.08.2005 та Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності у 3 примірниках.

Однак, листом від 16.02.2023 вих. 4/К відповідач відмовився від підписання Договору про припинення Договору оренди № 1539/д від 19.08.2005.

Позивач звернувся до суду з вимогами розірвання вказаного договору з відповідачем та виселення останнього з орендованого приміщення в судовому порядку у зв`язку з недосягненням згоди щодо його розірвання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яким обґрунтовані позовні вимоги, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За загальним правилом, що передбачено ст.629 ЦК України, після укладення договір набуває обов`язкової сили для сторін і повинен виконуватись ними у відповідності до його умов.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 291 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається . Згідно частини 3 цієї статті договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним Кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Загальні підстави розірвання договорів в судовому порядку визначені ст.651 ЦКУкраїни.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

За своєю правовою природою спірний договір, про розірвання якого просить позивач, є договором найму (оренди) та регулюється загальними нормами цивільного кодексу щодо найму, а також спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець може відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм впродовж 3 місяців підряд.

Стаття 783 визначає, що договір найму може бути розірваний на вимогу наймодавця якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння або користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодженню речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Згідно ст. 24 Закону «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон про оренду) договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його укладено;

приватизації об`єкта оренди (за участю орендаря);

припинення юридичної особи -орендаря, або юридичної особи -орендодавця (за відсутності правонаступників);

смерті фізичної особи - орендаря;

визнання орендаря банкрутом;

знищення об`єкта оренди.

Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. Договір вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до частин третьої та четвертої статті 4 цього Закону.

З аналізу наведених норм законодавства, яке регулює загальні та спеціальні підстави припинення договорів, основним способом дострокового розірвання договору є згода сторін. Проте, якщо такої згоди не досягнуто, розірвати договір на вимогу зацікавленої сторони можливо лише в судовому порядку і лише при наявності чітко визначених Законом підстав. Такими підставами можуть бути або суттєве порушення договору другою стороною або інші випадки , встановлені договором або Законом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги з посиланням на ст.651 ЦК України, позивач вважає, що підставами для дострокового розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди державного майна є інші випадки встановлені ст.4 ч.4 , ст.6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, відповідно до п. 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, щопередбачені цим Законом, зокрема щодо: «….», припинення орендарем договору оренди.

Згідно з ч.4 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік осіб, які не можуть бути орендарями, зокрема, до таких відносяться фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції», а також пов`язані з ними особи.

Суд вважає посилання позивача за вищенаведені норми Закону необґрунтованими з огляду на таке. Частина 4 статті 4 Закону про оренду не встановлює підстави для розірвання договору оренди. Вказаною нормою встановлюються вимоги до орендаря державного або комунального майна, які оцінюються виключно на момент укладення договору. Щодо посилань позивача на п.6-1 прикінцевих положень Закону про оренду, вони також є безпідставними. Так, дійсно КМУ прийнято відповідну Постанову № 634 від 27 травня 2022 року «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Але, цією Постановою Кабінет Міністрів України встановив підстави та порядок дострокового припинення дії договору оренди саме орендарем. Будь-яких підстав для розірвання договору за ініціативою орендодавця постанова не містить.

Як встановлено зі звіту № 56 від 06.06.2023 перевірки виконання Торговельно-промисловою транснаціональною корпорацією «Кераміст» умов договору оренди державного нерухомого майна від 19.08.2005 № 1539/д, проведеної позивачем, будь-яких порушень умов договору з боку відповідача не встановлено.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 19.08.2005 № 1539/д та виселення відповідача, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В задоволені позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро до Торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «КЕРАМІСТ», м. Запоріжжя про розірвання договору оренди нерухомого майна № 1539/д від 19.08.2005 та виселення Торгівельно-промислову транснаціональну корпорацію «КЕРАМІСТ» з вбудованих в перший та другий поверхи п`ятиповерхового будинку секції один гуртожитку нежитлових приміщень та сходових клітин загальною площею 423,85кв.м., що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубова, 1 та перебувають на балансі Гідротехнічного технікуму Запорізької державної інженерної академії, відмовити повністю.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Повний текст судового рішення складено та підписано 14 березня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.