Рішення

від 15.03.2024 по справі 910/19936/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2024Справа № 910/19936/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 12; ідентифікаційний код: 21507625)

до Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Б, літера А2; ідентифікаційний код: 39827490)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби (01053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 18)

про стягнення 213591,23 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій з вимогами до Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України про стягнення 213591,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором № 77 від 24 липня 2019 року про закупівлю послуг у сфері містобудування код CPV за ДК 021:2015 - 71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва»), завищивши вартість за даним договором на суму 213591,23 грн, в порушення приписів ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, завдавши втрат місцевому бюджету на відповідну суму.

27.12.2023 автоматизований розподіл судової справи між суддями не відбувся, оскільки не вистачило потрібної кількості суддів для проведення розподілу справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 01.01.2024 позов було передано на розгляд судді Івченку А.М., проте, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.01.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М., та матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі №910/19936/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зокрема, вказавши, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019, а за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть їх змінювати.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та Підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (виконавець) укладено Договір №77 закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва»), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації «Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва»), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 2.1 Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 вартість послуг становить 1299000,00 грн.

Згідно з п. 2.3 Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 оплата послуг здійснюється поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

Відповідно до п. 2.4 Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

У п. 3.1 Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 сторонами погоджено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до Календарного графіку надання послуг та надає Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу згідно з Календарним графіком надання послуг.

Відповідно до п. 3.2 Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Судом встановлено, що 10.09.2019 між сторонами було складено Акт №1 здачі-приймання наданих послуг на суму 250706,00 грн, 24.10.2019 - Акт №2 здачі-приймання наданих послуг на суму 299633,94 грн, 05.12.2019 - Акт №3 здачі-приймання наданих послуг на суму 392376,78 грн, 18.12.2019 - Акт №4 здачі-приймання наданих послуг на суму 356283,28 грн, що разом становить 1299000,00 грн.

Сторонами під час розгляду справи було підтверджено, що виконані відповідачем роботи за Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 на суму 1299000,00 грн були оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 31.03.2023 по 22.06.2023 Північним офісом державної аудиторської служби України було проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результати якої складено Акт №04-30/267 від 29.06.2023.

В Акті ревізії №04-30/267 від 29.06.2023 зафіксовано завищення вартості робіт за Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 на суму 213591,23 грн.

Так як позивач звернувся до відповідача з претензію повернути грошові кошти у розмірі 213591,23 грн, яка залишилась відповідачем без задоволення, звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки у сумі 213591,23 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, зокрема, вказав на те, що він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019, а за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть їх змінювати.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019, суд дійшов висновку, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

Отже, умови Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019 сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 Господарського кодексу України.

Застосовуючи дані статті, суду необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір №77 закупівлі послуг від 24.07.2019, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за Договорами підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі Договору №77 закупівлі послуг від 24.07.2019, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за Договором №77 закупівлі послуг від 24.07.2019.

При цьому, суд зазначає, що звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у позові Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій про стягнення з Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України грошових коштів у розмірі 213591,23 грн.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак