Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/19936/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/19936/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024

у справі №910/19936/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби

про стягнення 213 591,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції.

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач, замовник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (далі - відповідач, виконавець) про стягнення 213 591,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про закупівлю послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), оскільки завищив вартість за даним договором на суму 213 591,23 грн, в порушення приписів частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України, та завдав втрат місцевому бюджету на відповідну суму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкрито провадження у справі №910/19936/23 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі Північний офіс Держаудитслужби як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами у справі укладено договір закупівлі послуг від 24.07.2019 №77, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договорами підряду робіт, з огляду на що такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини 2 статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України). При цьому, умови спірного договору сторонами виконано повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було. Крім того, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором закупівлі послуг від 24.07.2019 №77. Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Київський науково-методичний центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що надані у справі докази підтверджують наявність всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме:

- факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, яке призвело до настання збитків у вигляді завищення вартості робіт всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України, якими визначено порядок обрахунку вартості виконаних робіт і проведенні взаєморозрахунків;

- наявність шкоди (збитків) у вигляді сплати замовником на користь підрядника грошових коштів в сумі 213 591,23 грн (без ПДВ);

- факт порушення прав позивача, який полягає у правомірному очікуванні належного виконання відповідачем робіт, відповідно до умов договору та законодавства України, і сподіванні на виконання певного обсягу робіт згідно з умовами договору, технічного завдання тощо.

Також, позивач стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не досліджені та не спростовані докази надані останнім на підтвердження невиконання умов договору, завищення вартості робіт, невідповідності обсягів робіт та незастосування відповідних нормативних актів.

Крім того, апелянт вказує, що матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач допустив порушення вимог укладеного між сторонами договору підряду, внаслідок чого заподіяв позивачу збитків на загальну суму 213 591,23 грн (без ПДВ), які полягають в отриманні відповідачем плати за завищені обсяги та вартість робіт.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024 справу №910/19936/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Хрипун О.О., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19936/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19936/23.

18.04.2024 матеріали справи №910/19936/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 залишено без руху. Надано скаржнику десять днів, з моменту отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржником вчасно усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 матеріали апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 поновлено Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23.

Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено учасникам справи строки для вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Позиції учасників справи.

09.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 - без змін.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції, під час розгляду справи №910/19936/23 та ухваленні рішення, належним чином оцінено всі подані сторонами докази у справі, адже на підтвердження обставин та заявлених позовних вимог позивачем надано договір №77 з додатками, акти здачі-приймання наданих послуг, документи на підтвердження оплати таких послуг та акт Державної аудиторської служби України (Північного офісу Держаудитслужби) від 29.06.2023 №04-30/267 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 до 31.12.2022.

Відповідач також вказує, що у повному обсязі та відповідно до умов спірного договору надав послуги, а позивач такі послуги прийняв без зауважень, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, і наведені обставини не заперечуються сторонами.

Крім того, скаржник стверджує, що акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 24.07.2019 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та Підприємством об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (виконавець) укладено договір №77 закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги за визначеним предметом закупівлі - Послуги у сфері містобудування ДК 021:2015-71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам`яток культурної спадщини м. Києва"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість послуг становить 1 299 000,00 грн з ПДВ і включає в себе всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору.

Вартість послуг за даним договором може бути змінена підписанням додаткової угоди у випадках збільшення (зменшення) обсягів або складу послуг, та зміни в процесі надання послуг державних розцінок або коефіцієнтів до базової ціни (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата послуг здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за останнім етапом надання послуг здійснюється після затвердження науково-проектної документації.

За умовами пункту 2.4 договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що виконавець надає замовнику послуги поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів після кожного етапу згідно з календарним графіком надання послуг.

Замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акта здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг (пункт 3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.1 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2019 між сторонами складено акт №1 здачі-приймання наданих послуг на суму 250 706,00 грн, 24.10.2019 - акт №2 здачі-приймання наданих послуг на суму 299 633,94 грн, 05.12.2019 - акт №3 здачі-приймання наданих послуг на суму 392 376,78 грн, 18.12.2019 - акт №4 здачі-приймання наданих послуг на суму 356 283,28 грн, що разом становить 1 299 000,00 грн.

Сторонами під час розгляду справи підтверджено, що виконані відповідачем роботи за договором закупівлі послуг від 24.07.2019 №77 на суму 1 299 000,00 грн оплачені позивачем у повному обсязі.

У період з 31.03.2023 до 22.06.2023 Північним офісом державної аудиторської служби України проведено ревізію Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, за результатом якої складено акт від 29.06.2023 №04-30/267.

В акті ревізії від 29.06.2023 №04-30/267 зафіксовано завищення вартості робіт за договором закупівлі послуг від 24.07.2019 №77 на суму 213 591,23 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензію повернути грошові кошти у розмірі 213 591,23 грн, яка залишилась без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду першої інстанції з даним позовом про стягнення з останнього збитків у наведеному вище розмірі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно зі статтею 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (стаття 858 ЦК України).

При цьому, статтею 853 ЦК України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного обсягу витрат робочого часу, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання актів.

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені договором закупівлі послуг від 24.07.2019 №77, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що позивач погодився як з якістю таких робіт, так і з їх кількістю.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд вірно встановив, що умови договору закупівлі послуг від 24.07.2019 №77 сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було.

За приписами статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224, 225 ГК України.

Застосовуючи дані статті, суду необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

На переконання колегії суддів, місцевий господарським суд дійшов вірного висновку, що оскільки між сторонами у справі укладено договір закупівлі послуг від 24.07.2019 №77, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договорами підряду робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини 2 статті 224 ГК України.

При цьому, суд першої інстанції слушно зазначив, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для останнього.

Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору закупівлі послуг від 24.07.2019 №77, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Отже, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що зазначений вище акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором закупівлі послуг від 24.07.2019 №77.

При цьому, звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій про стягнення з Підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України грошових коштів у розмірі 213 591,23 грн.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі №910/19936/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19936/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко