Рішення

від 06.03.2024 по справі 912/2263/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 рокуСправа № 912/2263/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/2263/23

за позовом Фермерського господарства "Глорія", 28421, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Виноградівка

до відповідача Фермерського господарства "ДЮК", 27133, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Семенасте

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, 28400, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Компаніївка, вул. Паркова, 4

про визнання недійсним договору, витребування земельної ділянки

Представники сторін в судовому засіданні участі не брали.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Глорія" до Фермерського господарства "ДЮК" з вимогами про:

- про визнання недійсним договору №05-06-17 від 05.06.2017 з додатком 1 від 05.06.2017 про сумісну діяльність укладеного між фермерським господарством "Глорія" (код ЄДРПОУ 31872703) та фермерським господарством "ДЮК" (код ЄДРПОУ 30350368);

- витребування з чужого незаконного володіння, а саме з володіння Фермерського господарства "ДЮК" (ЄДРПОУ 30350368) на користь Фермерського господарства "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) земельної ділянки загальною площею 22,1000 га, кадастровий номер: 3522880900:02:000:7031, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Виноградівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, право постійного користування на яку зареєстровано за Фермерським господарством "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 47291760 від 06.07.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.06.2017 між ФГ "Глорія" в особі голови ФГ Кучеренка Миколи Івановича та ФГ "ДЮК" в особі голови ФГ Кутюка Сергія Юрійовича було укладено договір про сумісну діяльність №05-06-17 на земельну ділянку загальною площею 22,1 га ріллі, для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 02.01), кадастровий номер 3522880900:02:000:7031, яка розташована на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за межами с. Виноградівка. До вказаного договору було складено та підписано Додаток 1 про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017, відповідно до якого сторони домовились, що ФГ "ДЮК" передає ФГ "Глорія" в користування суму коштів еквівалентну 25 000,00 дол. США, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним договору про сумісну діяльність, як удаваного, оскільки його вчинено для приховування іншого правочину, а саме договору оренди/суборенди земельної ділянки. Відповідно, протягом поточного року, ФГ "ДЮК" одноосібно було оброблено та засіяно земельну ділянку, що належить ФГ "Глорія", чим порушено умови договору про спільну діяльність, а також норми та вимоги чинного законодавства врегульовані Господарським кодексом України.

Ухвалою від 04.12.2023 господарський суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк для усунення недоліків. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що до суду 21.12.2023 надані відповідні докази.

Ухвалою від 26.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/2263/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.01.2024, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Крім того, даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Компаніївську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364911, 28400, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Компаніївка, вул. Паркова, 4).

29.12.2023 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, та повідомлено про відсутність заперечень щодо позову.

12.01.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Суд зазначає, що підготовче засідання 23.01.2024 о 15:00 год не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 14:48 по 17:42 у Кіровоградській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 24.01.2024 підготовче засідання призначено на 06.02.2024.

Ухвалою від 06.02.2024 господарський суд у задоволенні клопотання представника відповідача від 06.02.2024 в частині відкладення розгляду справи відмовив, закрив підготовче провадження у справі №912/2263/23 та призначив справу до судового розгляду на 22.02.2024 о 14:30 год.

22.02.2024 від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Протокольною ухвалою від 22.02.2024, на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву до 06.03.2024 о 14:30 год.

06.03.2024 на електронну пошту надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи, яка не скріплена електронним цифровим підписом.

Згідно ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Положення закону надають ЕЦП статус аналогу власноручного підпису, створюють правову основу для застосування ЕЦП і здійснення юридично значущих дій шляхом електронного документообігу. Тобто, електронний підпис: - засвідчує, що підписаний документ надходить від особи, яка його підписала; - є гарантією того, що підписаний документ не зазнав корегування з боку третіх осіб; - позбавляє особу, яка підписала документ, можливості відмовитися від зобов`язань, викладених у цьому документі.

Електронний цифровий підпис може використовуватись фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Дослідивши подану заяву, яка надійшла до суду від представника позивача 06.03.2024, судом встановлено, що остання подана з порушенням ч. 8 ст. 42 ГПК України.

За таких обставин, суд залишає заяву представника позивача без розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд вважає сторін такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи та дату, час і місце проведення засідань суду, враховуючи таке.

Ухвали суду у даній справі направлено учасникам справи до електронних кабінетів з використанням ЄСІТС, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала-повідомлення від 22.02.2024 доставлено до електронних кабінетів позивача, представника відповідача та третьої особи 23.02.2024.

Окрім того, учасники справи мали право та можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За правилами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 202 вказаного кодексу, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин, суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 06.03.2024 за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

05.06.2017 між Фермерським господарством "Глорія" (Сторона 1) в особі голови ФГ Кучеренка Миколи Івановича, що діє на підставі Статуту, та Фермерським господарством "ДЮК" (Сторона 2) в особі голови ФГ Кутюка Сергія Юрійовича, що діє на підставі Статуту, укладено Договір про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017 (далі - Договір, а.с. 32), відповідно до п. 1.1. якого сторони за даним Договором зобов`язуються шляхом об`єднання: трудової участі, майна та грошей, вказаних у розділі 6 даного Договору сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети - реалізації врожаю с/г культур, зібраних на протязі десяти років, шляхом проведення сільськогосподарських робіт на орних землях Сторони 1, площею 22,10 га, і надалі по тексту - Земля.

Відповідно до п. 1.2. Договору визначення на місці орних земель площею 22,1 га, необхідних для досягнення мети даного Договору і для виконання на них сільськогосподарських робіт, вказаних в пункті 3 та 4 даного Договору, проводиться повноважними представниками Сторін.

Згідно з п. 2.1. Договору для досягнення мети за даними Договором Сторони зобов`язуються:

- Спільно визначати графік проведення сільськогосподарських робіт;

- Спільно забезпечувати облік виконаних с/г робіт.

Залік витрат на сумісну діяльність Сторін буде здійснюватись у відповідності з актами виконаних робіт, які Сторони узгоджують і підписують. (п. 2.2. Договору)

Відповідно до п. 3.1. - 3.5. Договору Сторона 1 зобов`язується при необхідності за власний рахунок проводити необхідні с/г роботи в допомогу Стороні 2. Виконувати поставку найманим або власним транспортом, за свій рахунок зібраного врожаю на елеватор чи тік за згодою Сторін. Сплачувати податки пов`язані з діяльністю Сторони 1. При необхідності за власний рахунок забезпечувати працівників в період виконання с/г робіт харчуванням. Забезпечує охорону с/г техніки Сторони 1. Забезпечує постачання паливно-мастильними матеріалами, у тому числі наданими Стороною 2, в період виконання с/г робіт.

Згідно з п. 4.1. - 4.5. Договору Сторона 2 зобов`язується за власний рахунок проводити необхідні с/г роботи згідно з узгодженою Сторонами сівозміною землі, виконувати доставку власним транспортом, за свій рахунок зібраного врожаю на елеватор чи тік. За власний рахунок забезпечує працівників в період виконання ними с/г робіт, харчування і приміщенням для відпочинку. Забезпечує дотримання цими працівниками правил техніки безпеки. Забезпечує охорону с/г техніки в період виконання с/г робіт. Забезпечує безперебійне постачання паливно-мастильних матеріалів, утому числі наданих Стороною 1, для с/г техніки, в період виконання с/г робіт.

Ведення спільних справ за даним Договором здійснюється Сторонами за їх спільною згодою. Сторона 2 є повноважним представником Сторони 1, керує всією сумісною діяльністю та чинить усі необхідні дії та акти для досягнення поставленої за Договором мети. Всі фінансові операції по сумісній діяльності Сторін здійснюється через розрахунковий рахунок Сторони 1 (п. 5.1. - 5.3. Договору).

Внесок Сторони 2 трудова участь її працівників, а також с/г техніки та обігові кошти необхідні для досягнення - мети договору. Внесок Сторони 2 визначається згідно пункту 2.2 договору. Частка Сторони 2 складає 50 (п`ятдесят) % прибутку від реалізованого врожаю. Внесок Сторони 1 - трудова участь її працівників, а також с/г техніка та обігові кошти необхідні для досягнення мети Договору. Внесок Сторони 1 визначається згідно пункту 2,2 Договору. Частка Сторони 1 складає 50 (п`ятдесят) % прибутку від реалізованого врожаю (п. 6.1. - 6.6. Договору).

Згідно з п. 7.1. Договору грошові та майнові внески Сторін, а також майно, створене або придбане Сторонами в результаті сумісної діяльності, складає їх спільну часткову власність.

Валовий дохід, що отримується за даним Договором в результаті сумісної діяльності. використовується в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат Сторін. Прибуток, що отримується Сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначених в розділі вданого Договору. Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між Сторонами здійсниться на підставі акту, який складають Сторони. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні 2 та отримання відповідної часті прибутку Стороною 1 (п. 8.1. - 8.3. Договору).

Даний Договір діє з моменту підписання і до повного взаєморозрахунку Сторін, який підтверджується актом, підписаним повноважними представниками Сторін (п. 14 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

05.06.2017 сторонами підписано Додаток 1 до Договору про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017, відповідно до якого Сторони домовились, що Сторона 2 передає в користування Стороні 1 суму коштів еквівалентну 25 000 (двадцять п`ять тисяч) дол. США. Валовий дохід від сумісної діяльності на протязі п`яти років належить Стороні 2. Сторона 1 на протязі п`яти років не приймає участі в сумісній діяльності, а лише надає Стороні 2 землю згідно Договору в користування та можливість використовувати рахунки Сторони 1 для досягнення мети основного Договору (а.с. 33).

Додаток до договору підписаний сторонами та скріплений печатками.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 по справі №391/97/21 (провадження №2/391/74/21) позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та Компаніївської селищної ради Кіровоградської області, третя особи яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування правонаступником майна та прав померлого засновника (члена) фермерського господарства задоволено повністю. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником майна та прав засновника (голови) фермерського господарства "Глорія", як спадкоємицю першої черги спадкування за законом з перспективою подальшого ведення фермерського господарства.

Згідно з даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), станом на 06.03.2024 в ньому наявна інформація про рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2021 по справі №391/97/21 (провадження №2/391/74/21), яке набрало законної сили 06.04.2022.

Позивач зазначає, що з матеріалів доданих до справи №391/97/21 стало відомо про існування договору про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017, який було укладено між ФГ "Глорія" в особі Кучеренка Миколи Івановича та ФГ "ДЮК" в особі голови Кутюка Сергія Юрійовича, відносно земельної ділянки загальною площею 22,1 га ріллі, для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - 02.01), кадастровий номер 3522880900:02:000:7031, яка розташована на території Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за межами с. Виноградівка, правокористувачем якої є: Фермерське господарство "Глорія", про що свідчить запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.07.2022 року №47291760.

Фермерське господарство "Глорія" звернулось з позовом до Фермерського господарства "ДЮК" про визнання даного договору недійсним, вважаючи його удаваним та укладеним для приховування договору оренди.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2023 у справі №912/1699/22 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір №05-06-17 від 05 червня 2017 року з додатком 1 від 05 червня 2017 року про сумісну діяльність, укладений між Фермерським господарством "Глорія" та Фермерським господарством "ДЮК".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.08.2023 року рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.02.2023 у справі №912/1699/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Приймаючи постанову, апеляційний суд зазначив про неефективний спосіб захисту.

За твердженням позивача, починаючи з 2017 року, Фермерським господарством "ДЮК" одноосібно обробляється земельна ділянка, правокористувачем якої є Фермерське господарство "Глорія", чим порушено умови договору про спільну діяльність, а також норми та вимоги чинного законодавства врегульовані Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (ст. 235 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20), що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому господарський суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Cтаттею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом положень ч. 1-2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч. 1-2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Положеннями ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, договір оренди землі укладається саме на платній основі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми цивільного та земельного законодавства України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №915/166/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформулював такий правовий висновок:

"Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій".

Аналогічний висновок міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19.

Судом встановлено, що порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений у Додатку №1 до Договору про сумісну діяльність №05-06-17 від 05.06.2017 шляхом передачі відповідної суми грошових коштів ФГ "Глорія", при цьому останнє протягом строку дії договору не бере участі в сумісній діяльності, а лише надає ФГ "ДЮК" землю згідно Договору в користування.

Такі розрахунки, згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі", є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, проведення сільськогосподарських робіт (п. 1.1 договору) та отримання позивачем плати за користування цією земельною ділянкою.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між сторонами в даній справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки.

Отже господарський суд дійшов висновку, що на його підставі відповідач фактично отримав право використовувати земельну ділянку на платній основі за 25 000 дол. США. При цьому суд встановив наявність таких істотних умов договору оренди, як об`єкт оренди (земельна ділянка), дата укладення та строк дії оренди, умови оплати.

На підставі наведеного суд доходить висновку, що договір №05-06-17 від 05.06.2017 року з додатком 1 від 05.06.2017 про сумісну діяльність відноситься до удаваних правочинів, оскільки за його змістом він виражає волю його сторін на укладання саме договору оренди землі.

Разом з тим, ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки визнання правочину удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач користується земельною ділянкою площею 22,1 га на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер: КР0000121 від 23.07.2001, виданого Компаніївською районною радою.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Разом з тим, відповідно до наведених положень законодавства, користувачу не надано право розпоряджатись наданими йому у користування землями шляхом їх передачі в оренду, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

Суд зазначає, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачеві земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі" та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищевикладене свідчить про недійсність договору про спільну діяльність на підставі ч. 1, 2, 5 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 920/22/18. Вказана позиція також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20.

Отже, вищенаведене свідчить про відсутність у сторін договору справжньої мети здійснювати спільну діяльність і про удаваний характер договору про спільну діяльність.

Відтак, господарський суд приходить до висновку, що сторони, уклавши прихований договір оренди землі, діяли з порушенням норм земельного законодавства та наявні правові підстави для визнання договору №05-06-17 від 05.06.2017 з додатком 1 від 05.06.2017 про сумісну діяльність, укладеного між Фермерським господарством "Глорія" (код ЄДР 31872703) та Фермерським господарством "ДЮК" (код ЄДР 30350868), недійсним.

Враховуючи задоволення позову в частині визнання недійсним договору №05-06-17 від 05.06.2017 з додатком 1 від 05.06.2017 про сумісну діяльність, підлягає задоволенню і похідна вимога про витребування з чужого незаконного володіння, а саме з володіння Фермерського господарства "ДЮК" (ЄДРПОУ 30350368) на користь Фермерського господарства "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) земельної ділянки загальною площею 22,1000 га, кадастровий номер: 3522880900:02:000:7031, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Виноградівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, право постійного користування на яку зареєстровано за Фермерським господарством "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 47291760 від 06.07.2022 року.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для його задоволення в повному обсязі.

З приводу заяви відповідача про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Перш ніж застосовувати позовну давність, про що заявили відповідачі у справі, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі №3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі №914/687/20.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний правочин вчинено 05.06.2017. Відповідно трирічний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України про визнання недійсним договору спливає 05.06.2020.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дана норма Закону набула чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено постановами КМУ.

Цей карантин був скасований 01 липня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, в якому передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Дана норма Закону набула чинності 17.03.2022.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 06.02.2023 №58/2023. Востаннє Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб до 14.05.2024.

Таким чином, згідно з п. п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України строк позовної давності за поданим позовом не був пропущений, продовжився на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Відповідно, позивач звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовної давності.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №05-06-17 від 5 червня 2017 року з додатком 1 від 5 червня 2017 року про сумісну діяльність, укладений між Фермерським господарством "Глорія" (код ЄДР 31872703) та Фермерським господарством "ДЮК" (код ЄДР 30350868).

Витребувати з чужого незаконного володіння, а саме з володіння Фермерського господарства "ДЮК" (ЄДРПОУ 30350868) на користь Фермерського господарства "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) земельну ділянку загальною площею 22,1000 га, кадастровий номер: 3522880900:02:000:7031, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Виноградівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, право постійного користування на яку зареєстровано за Фермерським господарством "Глорія" (ЄДРПОУ 31872703) відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 47291760 від 06.07.2022 року.

Стягнути з Фермерського господарства "ДЮК" (код ЄДР 30350868, с. Семенасте, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27133) на користь Фермерського господарства "Глорія" (код ЄДР 31872703, с. Виноградівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28421) судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Фермерському господарству "Глорія" (до електронного кабінету через систему "Електронний суд"), Фермерському господарству "ДЮК" (27133, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Семенасте), Компаніївській селищній раді Кропивницького району Кіровоградської області (до електронного кабінету через систему "Електронний суд").

Повне рішення складено 15.03.2024.

Суддя Г.Б. Поліщук