Рішення

від 05.03.2024 по справі 914/1551/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 Справа № 914/1551/20

Господарський суд Львівської області в складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Свистуна П.О. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом:

позивача-1: Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Вашингтон

позивача-2: Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-3: Комунального некомерційного підприємства 3-я міська клінічна лікарня м. Львова, м. Львів, якого замінено його правонаступником: Комунальним некомерційним підприємством «Львівське клінічне територіальне медичне об`єднання акушерства та гінекології» (код ЄДРПОУ 44591929)

до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок, м. Львів

до відповідача-5: Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр, м .Львів (позовні вимоги залишено без розгляду)

за участі: третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, м. Київ

за участі: третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, м. Київ

за участі: третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

за участі: третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг медікал центр", м. Львів

про: визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради: № 869 від 28.12.2000р. щодо будинків, позначених літ. Б-2 та літ. А-2, що на вул. Рапопорта, 6, у м. Львові; визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №065 від 16.02.2001 року; визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нежитлового приміщення №0740-В від 2001 року, укладеного між Комунальною 3-ою міською клінічною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю Краківський ринок; скасування реєстрації права власності та записи про проведену державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр на нежитлове приміщення літ. Б-2, що на вул. Рапопорта, 6, у м. Львові (реєстраційний номер 1698746746101; номер запису про право власності 29415443); скасування реєстрації права власності та записи про проведену державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення літ. Б-2, що на вул. Рапопорта, 6, у м. Львові (реєстраційний номер 1698774146101; номер запису про право власності 29009706); скасування реєстрації права власності та записи про проведену державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення літ. А-2, що на вул. Рапопорта, 6, у м. Львові (реєстраційний номер 432710846101; номер запису про право власності 6684161); зобов`язання Львівську міську раду надати Товариству з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр належне відшкодування, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

За участі представників:

від позивача-1: Шейхет М.Г. - представник,

від позивача-2: Шейхет М.Г. - представник, Шнир Я.Б. - адвокат,

від відповідача 1: Шмотолоха О.П. - представник,

від відповідача 2: Шмотолоха О.П. - представник,

від відповідача-3: не з`явився,

від відповідача-4: не з`явився,

від відповідача-5: залишено без розгляду позовні вимоги,

від третьої особи-1 (Кабінету Міністрів України): Кміть М.Р. - представник,

від третьої особи-2 (Міністерства культури та інформаційної політики України): не з`явився,

від третьої особи -3 (Львівської обласної державної адміністрації): Палко Д.І. - представник,

від третьої особи-4 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр»): не з`явився (припинено юридичну особу).

Суть позовних вимог позивачів до відповідачів та правові підстави цих вимог викладено у позовній заяві.

Стислий виклад позиції позивачів.

Позивачі вважають, що постановою КМУ № 311 від 05.11.1991 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» «рішення про передачу будь-яких об`єктів в комунальну власність, безпосередньо міст, - не приймалось.

Відсутнє рішення і Львівської обласної ради про передачу будинку № 6 на вулиці Рапопорта у власність територіальної громади м. Львова».

Отже, спірне майно в комунальну власність територіальної громади м. Львова, уповноваженими органами у встановленому законом порядку не передавалось; тобто, право власності не виникло, а відтак, оформленню, як визначено оскаржуваним рішенням, - не підлягало».

Позивачі посилаються на те, що в силу приписів ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В особи, яка передає майно, мають бути правовстановлюючі документи, визначені Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» та Положенням про порядок передачі об`єктів права державної власності, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

«У матеріалах інвентаризаційної та реєстраційної справи відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували набуття прав на спірне приміщення.

В оскаржуваній ухвалі не визначено жодної правової підстави набуття ЛМР права на спірний об`єкт, як і способу набуття такого».

На думку позивачів, викладене вище свідчить про невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства щодо підстав та порядку набуття права власності та про прийняття такої поза межами компетенції, визначеної законом.

Як на правову підставу своїх позовних вимог позивачі посилаються на приписи ст. ст. 19, 140, 142 Конституції України, ст. ст. 1-4,10, 16, 43, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 2, 4, 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ст. 4 ЦК УРСР, постанову КМУ № 311 від 05.11.1991 р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Що стосується оспорюваних позивачами рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 065 від 16.02.2001 р. та договору оренди нежитлового приміщення № 0740-В від 2001 р., то позивачі вважають, що вони суперечать вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р. в редакції від 22.06.2000 р.

Відповідачі не дотримались вимог ст. ст. 5 та 9 цього Закону, рішення Фонду держмайна чи його територіального відділення про передачу майна в оренду відсутнє. Отже відповідач 2, приймаючи оскаржуване рішення вийшов за межі встановлених законом повноважень.

Позивачі вважають, що «відсутність дозволу Фонду держмайна чи його територіального відділення свідчить також про незаконність укладення договору оренди.».

Позивачі посилаються на приписи ст. ст. 48, 50, 59 ЦК УРСР як на підставу недійсності спірного Договору оренди.

Позивачі посилаються на те, що первинна реєстрація права власності щодо будівлі літ. «А-2» проведена за Львівською міською радою 29.07.2014 р. на нежитлові приміщення площею 1541,7 кв. м. Первинна реєстрація щодо будівлі літ. «Б-2» проведена на нежитлові приміщення площею 228,3 кв. м 15.11.2018 р. за територіальною громадою Львівської міської ради, а на будівлю літ «Б-2» площею 705,66 кв. м 12.12.2018 р. за ТзОВ «Лемберг Медікал Центр».

Позивачі посилаються на приписи ст. ст. 2, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Позивачі зазначають, що «Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном Старе Єврейське кладовище XIV століття - 1855 рік між вулицями Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська внесено до переліку пам`яток за № ІІА13010101 Американської культурної спадщини за кордоном. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі.

Вносячи об`єкт до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Міністерство культури України затвердило Паспорт об`єкта та облікову картку, де зазначено площу та розташування об`єкта культурної спадщини «Старе Єврейське кладовище м. Львів». Старе єврейське кладовище розташоване між сучасними вулицями Я. Рапопорта, Базарної, Броварної, Клепарівської, територія кладовища чітко відокремлена вулицями. Друга в світі визначна культурна і духовна пам`ятка історії національної меншини України. Комплекс пам`яток різьбярського мистецтва Галичини - XIV - XIX ст., комплекс міської середньовічної архітектури. За функціональною типологією об`єкт класифіковано, як місце поховань. Площа території - 4,7га, під захоронення використовувалось - 4,3га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся. Охоронна зона не визначена.».

Тому позивачі посилаються також на порушення відповідачами правових норм, закріплених у ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 1 ст. 34,ч.ч. 1, 2 ст. 37, ч.ч. 2 та 3 ст. 54 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Позивачі стверджують, що місто Львів внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001р. № 878, межі історичного ареалу затверджені рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р.

Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також, межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, що підтверджується ухвалою 18 сесії 5-го скликання № 3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план»; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005р. «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова».

Проведення будівельних робіт на пам`ятках, їх територіях, охоронних зонах, зміна функціонального використання пам`яток, без згоди органу охорони культурної спадщини, - заборонені.

Позивачі вважають, що оскаржуваними актами визнано право власності на майно, що належить державі, змінено його функціональне призначення, незважаючи на те, що таке майно розташоване на землях історико-культурного призначення, безпосередньо на території пам`яток культурної спадщини (у межах пам`ятки архітектури, що не підлягає приватизації; у межах території пам`ятки історії, у межах історичного ареалу м. Львова, на території пам`ятки, внесеної до переліку пам`яток американської культурної спадщини за кордоном, в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО).

Позивачі стверджують, що зміна функціонального використання пам`ятки, території пам`яток, а також проведення будівельних робіт, як це передбачено рішенням виконкому та договором оренди, на місцях поховань створює загрозу їх пошкодження, руйнування, призводить до використання пам`яток для цілей, шо суперечать їх охороні та збереженню, суперечить моральним засадам суспільства та, як наслідок, порушує як суспільні інтереси загалом, так й інтереси позивачів, зокрема. Новий власник, ТзОВ «Лемберг Медікал Центр», отримав дозвільні документи на проведення будівельних робіт на території пам`яток, в т.ч. на реконструкцію з добудовою будівлі під літерою «Б-2», що на вул. Рапопорта, 6.

На думку позивачів, про незаконність набуття прав на майно свідчать ті обставини, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Спірне нерухоме майно розташоване на пам`ятці «Старе Єврейське кладовище, ХІVстоліття - 1885 рік, між вулицями Раппопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська», а також на території пам`ятки «Будівля єврейського шпиталю» - 1913 рік.

Жодних погоджень органів охорони культурної спадщини сторони не отримали.

Позивачі зазначають, що Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном Старе Єврейське кладовище XIV століття внесено до переліку пам`яток за № ЦА13010101. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі.

Позивачі обґрунтовують своє право на участь в охороні культурної спадщини гарантіями, закріпленими в ст. 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Загальній декларації прав людини ООН, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права.

Одночасно позивачі інформують суд, що про порушення свого інтересу вони довідались після ознайомлення 20.05.2020 р. з матеріалами справи № 5015/2286/12 Господарського суду Львівської області.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви (том справи І, а.с. 184-186) позивачі уточнюють, що просять суд зобов`язати Львівську міську раду надати товариству з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» належне відшкодування у спосіб надання інших нежитлових приміщень.

Пояснення КМУ (том І, а.с. 232-235) Кабінет Міністрів України повідомляє суд, що підтримує позовні вимоги позивачів з тих підстав, що «Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном. Старе Єврейське кладовище XIV століття-1855 рік між вулицями Раппопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська внесено до переліку пам`яток за № UA13010101 Американської культурної спадщини за кордоном.

Комісією зазначено, що Уряд ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому. Як єврейські цвинтарі.

Україна є стороною Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16.11.1972.

Відповідно до міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки «Про охорону та збереження культурної спадщини» від 04.03.1994 р. - кладовища, поховання жертв репресій тоталітарних режимів визначені об`єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди.

Нерухоме майно, розташоване на пам`ятці «Старе Єврейське кладовище XIV століття-1855 рік між вулицями Раппопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська, охоронний № 2951-Лв, а також на території пам`ятки «Будівля єврейського шпиталю»-1913 рік, м. Львів, вул. Раппопорта, 8, охоронний № 1242, що включена до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України «Про Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації».

Окрім цього, у рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад № 1556 (2002 р.), рекомендовано - гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін чи якщо це неможливо, справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).».

Відповідач 5 у відзиві (Том справи ІІ, а.с. 58-64) просить відмовити позивачам у задоволені позову повністю за безпідставністю. Свою позицію Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» обґрунтовує тим, що товариство жодними своїми діями не порушило прав та інтересів позивачів, оскільки позивачі та відповідач 5 не перебували і не перебувають в жодних матеріальних правовідносинах з приводу будинку № 6 по вул. Рапопорта в м. Львові.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4610137500:01:001:0072 на момент реєстрації за відповідачем 5 права власності на будівлю літ. «Б-2» за цільовим призначенням належала до земель «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови». Тому ця земельна ділянка не належить до земель історико-культурного призначення.

Межі історичного ареалу міста Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання Позивачів на рішення № 1311 від 09.12.2005 р. в цьому контексті є безпідставні. Відповідно до листа МКІП № 8434/6.11.1. від 09.07.2020 р. матеріали історико-архітектурного опорного плану м. Львова та/або науково-проектна документація з визначення меж та режимів використання його історичного ареалу на розгляд центрального органу виконавчої влади, що регулює державну політику в сфері охорони культурної спадщини, не подавалися.

Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.2005 р. прийнято виконкомом поза межами його повноважень щодо питання, що відноситься до виключних повноважень Міністерства культури України.

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо збереження пам`яток культурної спадщини, включених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» від 19.06.2018 р. № 2457-VIII введений в дію 25.01.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2005 р. у справі № 1/511-17/289 встановлено такі факти: «На території земельної ділянки в межах вул. Клепарівською-Базарною-Броварною-Раппопорта відсутні будь-які облаштовані могили та інші будівлі чи споруди, призначені для організації поховання та утримання місць поховань».

Будівля № 6 по вул. Раппопорта в м. Львові, побудована в 1918 р., не є об`єктом культурної спадщини. Позивачі не мають матеріально-правової заінтересованості в будинку № 6 по вул. Раппопорта у м. Львові.

Жодним пунктом Статуту позивача 2 не передбачено втручання в охорону культурної спадщини, її збереження. Мета діяльності позивача не має нічого спільного із Угодою між Урядом України та Урядом США про охорону і збереження культурної спадщини.

Право власності на 77/100 будівлі літ. «Б-2» передано у власність відповідача 5 його засновником, ТзОВ «Краківський ринок».

Відповідачі 1 та 2 у поясненнях, поданих 26.10.2020 р. (том справи ІІ, а.с. 135-158) просять у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на таке.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». Пунктом 3 цієї постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів.

У переліку державного майна України, що передається до власності областей зазначено пологові будинки (розділ 1).

Львівська обласна рада народних депутатів ухвалою за № 288 від 12.05.1993 р. «Про передачу майна комунальної власності» передала до комунальної власності міста обласного підпорядкування майновий комплекс 3-го міського клінічного пологового будинку за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 8. Спірні об`єкти увійшли до даного комплексу.

Ухвалою Львівської міської ради від 27.05.1999 р. № 243 визнано, що усі об`єкти нерухомого майна, збудовані на території міста до 1939 року, вважаються такими, що належать до комунальної власності.

Ухвалою Львівської міської ради від 28.12.2001 р. № 869 «Про прийняття об`єктів нерухомого майна у комунальну власність м. Львова» будівлю за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6, віднесено до комунальної власності територіальної громади міста.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. у справі № 5015/2286/12 визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та відповідача 4 на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою «Б-2» за адресою: м. Львів, вул. Раппопорта, 6, загальною площею 933,9 кв. м та здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради і відповідача 4.

Вказаним рішенням встановлено законність оскаржуваного позивачами договору оренди нежитлового приміщення.

В силу положень ст. ст. 48, 71, 80 ЦК УРСР та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позивачі не були стороною оспорюваного правочину, пропустили строк позовної давності щодо його оскарження, позивачі не обґрунтували факту порушення їхнього права або охоронюваного законом інтересу спірним договором оренди.

Право власності Львівської міської ради на приміщення будівлі під літ. «Б-2» зареєстровано на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. у справі № 5015/2286/12, яке набрало законної сили.

Право власності відповідача 1 на нежитлові приміщення у будівлі під літ. «А-2» зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності номер 25610922 від 14.08.2014 р.

Станом на день подання відзиву науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Львова» Міністерством культури України не затверджена, охоронна зона не визначена, спірні будівлі не порушують режим використання та охорони території «Будівлі єврейського шпиталю».

Докази встановлення меж єврейського кладовища та проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення відсутні. Відповідно, відсутні докази знаходження спірних будівель в межах згаданого кладовища.

Науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Львова» Міністерством культури та інформаційної політики України не затверджена, обласною адміністрацією не затверджена зона охорони пам`ятки місцевого значення - «Старе Єврейське кладовище».

Львівській міській раді та Управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради не подано облікову картку і паспорт об`єкта «Старе єврейське кладовище».

Відповідачі, посилаючись на приписи параграфів 5 та 6 угоди про охорону і збереження культурної спадщини, яка підписана та набула чинності 04.03.1994 р., стверджують, що згадана у цих параграфах Спільна комісія з питань культурної спадщини не створена, рішення цієї Спільної комісії з визначення списку власності щодо майна, яке має особливу значимість, відсутнє, доказів його передачі по дипломатичних каналах та оприлюднення немає.

Відповідачі 1 та 2 наполягають на тому факті, що така Спільна комісія не була створена, список майна нею не затверджувався, зазначені у позовній заяві об`єкти не набули статусу охорони на цій підставі.

Саме по собі рішення Комісії з питань збереження спадщини Америки, що є агенцією уряду Сполучених Штатів Америки, не створює правових обов`язків для України.

Рішення Комісії з питань збереження спадщини Америки за кордоном та рекомендації цієї Комісії носять рекомендаційний характер.

Об`єкт під номером обстеження UA13010101 лише внесено до переліку єврейських цвинтарів, синагог та місць масових захоронень в Україні.

Позивач 2 не надав доказів того, що Представництво є організацією, на яку покладена відповідальність за охорону пам`яток культури та забезпечення виконання Угоди від 1994 р. з боку України. У матеріалах справи немає Статуту цієї організації.

Статутом позивача 1 не передбачено «втручання в охорону культурної спадщини, їх збереження».

«Старе Єврейське кладовище» не знаходиться в межах території історичної забудови, внесеної до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Відповідачі 1 та 2 також посилаються у відзиві на норми ст. ст. 32, 37-2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. 53 ЗК України.

Відповідь на пояснення відповідачів 1 та 2 позивачів (том справи ІІ, а.с. 192-199).

Позивачі вважають, що порушене право підлягає захисту в судовому порядку, оскільки лише 20.03.2019 р. на сайті Львівської міської ради опубліковано ухвалу № 869 від 28.12.2000 р.

З Переліку, який є додатком № 1 до ухвали Львівської обласної ради № 288 від 12.05.1993 р. складно встановити, кому саме передається майновий комплекс 3-ій міський клінічний пологовий будинок.

Дати ухвали та додатку різняться, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності таких доказів.

Довідка від 21.10.2020 р. № 933 не є доказом того, що будівлі за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6, входили до складу цілісного майнового комплексу 3-го міського клінічного пологового будинку станом на день прийняття ухвали № 288 від 13.05.1993 р.

Ухвала Львівської міської ради № 243 від 27.05.1999 р. стосується об`єктів нерухомого майна, збудованих на території міста до 1939 р., які передавались в різний час міськвиконкомом чи райвиконкомами в користування або на баланс підприємств, установ, організацій. Відповідачами на подано доказів такої передачі спірного майна на баланс або у користування.

Спірний договір не був предметом спору у справі № 5015/2286/12, суд не надавав оцінку його законності у цій справі.

Оскарження наказу Міністерства культури України від 21.12.2010 р. № 1266/0/16-10 не свідчить про його незаконність чи скасування.

Межі історичного ареалу, зони регулювання забудови м. Львова, територія об`єкту, що перебуває під охороною ЮНЕСКО та його охоронні зони визначені у Генеральному плані м. Львова, який затверджено ухвалою відповідача 1 від 31.03.2005 р. за № 2146 та ухвалою № 3924 від 30.09.2010 р.

Отже, землі, на яких розташована пам`ятка культурної спадщини «Старе Єврейське кладовище ХIV століття - 1855 рік між вулицями Раппопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська» охоронний № 2951-Лв. - належать до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній об`єкта, що є пам`яткою культурної спадщини.

Лікарня з охоронним номером 1242 визнана пам`яткою архітектури 17.07.1990 р. на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів № 227 від 17.07.90 «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність».

Пояснення подані після закриття підготовчого провадження та під час розгляду справи по суті.

Представником позивача 2 подано заяву від 22.09.2021 р. (том справи ІІІ, а.с. 197-219) про застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 914/1257/18 та № 914/582/17, заяву вих. № 326-23 від 20.09.23 р. (том справи VІ, а.с. 145-148) про застосування правових висновків Верховного Суду в частині історичного ареалу міста, а також заяву вих. № 328-23 від 21.09.23 (том справи VІ, а.с. 173-176) про застосування правових висновків Верховного Суду в частині історичного ареалу міста.

Додаткові пояснення відповідачів 1 та 2, які подано суду 13.10.2021 р. (том справи ІV, а.с. 3-6). Відповідачі вважають, що позивачами обрано неефективний спосіб захисту порушеного інтересу щодо будівлі під літ. «А-2», оскільки «у позивачів немає жодного інтересу до об`єкту нерухомого майна, право власності на яке вони просять скасувати». Навіть у випадку задоволення позовних вимог доля нерухомого майна не буде вирішена та не буде змінено його правого статусу.

Пояснення позивачів від 16 травня 2022 р. (том справи ІV, а.с. 198-201), від 15 серпня 2022 р. (том справи VІ, а.с. 47-49), від 03.07.2023 р. ( том справи VI, а.с. 119-121), а також від 08.02.2024 р. (том справи VIІІ, а.с. 227-230). У поясненнях позивачі стверджують, що результат розгляду справи № 914/1445/19 не впливає на доводи та докази, якими у справі № 914/1551/20 обґрунтовано незаконність підстав і порядку набуття права власності, та зазначає про прийняття спірних рішень поза межами компетенції, визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Висновки судів у справі № 5015/2286/12 не мають преюдиції, оскільки в ухвалі Західного апеляційного господарського суду встановлено, що позивачі не позбавлені можливості звернутися за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів в окремому провадженні.

Позивачі зазначають, що спірні будівлі первісно складали один ансамбль і право власності оформлено Львівською міською радою на частинки цього ансамблю з зазначенням різних адрес.

Позивачі вважають, що обставини у справі № 914/582/17, у якій Велика Палата Верховного суду, виклала своє висновки у постанові від 26 червня 2018 р., є подібними з обставинами у справі № 914/1551/20.

Позивачі також посилаються на норми ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та зазначають, що оскаржуваними актами визнано право власності на майно, що належить державі, змінено його функціональне призначення, незважаючи на розташування цього мана на землях історико-культурного призначення.

Спірні приміщення включені Законом України «Про перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» до такого переліку. Користування таким майном мало бути дозволене Державою. Відповідачами не надано акту прийому-передачі будинку за адресою: Раппопорта, 6, тому посилання на ухвалу Львівської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 р. № 288 «Про передачу майна комунальної власності» суперечить закону.

Позивачі посилаються на підміну фактичних та історичних адрес будинків. На момент прийняття спірних рішень у відповідачів не було підстав відносити ці приміщення до адреси вул. Раппопорта, 6, у м. Львові.

Позивачі посилаються на невідповідність спірних рішень п.п. 1 та 3 Постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 р. На підставі п. 1 цієї постанови спірне майно має перебувати у власності обласної ради та стверджують про порушення вимог ст. ст. 2 та 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р., постанови КМУ № 1482 від 21.09.1998 р.

Спірні приміщення перебувають на балансі 3-ї міської клінічної лікарні м. Львова з 1987 р.

Договір оренди слід визнати недійсним, оскільки орендодавець не був власником майна, яке передавав в оренду, договір суперечить абз. 3 п. 7 Постанови ВРУ № 2123-ІІІ від 07.12.2000 р. «Про інформацію Кабінету Міністрів України «Про стан фінансування системи охорони здоров`я та невідкладні заходи щодо його поліпшення». Приміщення не можна приватизовувати та перепрофільовувати.

Пояснення позивачів від 29.09.2022 р. (том справи V, а.с. 70-86) не містять електронного цифрового підпису та стосуються зон охорони пам`яток національного значення, регулювання земельних відносин, регулювання містобудівної діяльності, застосування Закону України «Про охорону культурної спадщини» тощо.

У клопотанні про застосування ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спірних рішень (том справи VII, а.с. 51-55) позивачі пояснюють, що спірна споруда є частиною ансамблю споруд Єврейського шпиталю, за загальною адресою Раппопорта. 8, та є пам`яткою місцевого значення. Спірні рішення прийнято з порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

У клопотанні від 22.11.2023 р. (том справи VII, а.с. 57-59) позивачі посилаються на порушення відповідачами п. 7 абз. 3 Постанови ВРУ № 2123-ІІІ від 07.12.2000 р.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду позовна заява залишалась без руху. У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою клопотання позивачів про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідачів докази та залучено до участі у справі третіх осіб.

Справа № 914/1551/20 розглядалась Господарським судом Львівської області у складі судді Коссака С.М.

Представником позивачів подано заяву про відвід судді.

Ухвалою суду задоволено заяву про відвід судді Коссака С.М у справі. Відведено суддю Коссака С.М. від розгляду справи №914/1551/20. Справу передано для проведення повторного автоматизованого розподілу та визначення складу суду у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю Коссака С.М. замінено суддею Бортник О.Ю.

Ухвалою суду прийнято справу до розгляду у зміненому складі суду, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою витребувано у відповідачів докази та залучено до участі у справі, як третю особу - 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Кабінет Міністрів України; як третю особу - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Міністерство культури та інформаційної політики України; як третю особу - 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Львівську обласну державну адміністрацію.

Ухвалою суду продовжено процесуальний строк на подання відзиву відповідачем-5.

Підготовче засідання у справі відкладалось, призначалось та строк підготовчого провадження у справі продовжувався з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

17.11.2020 р. позивачами подано заяву про зміну предмету позову, яка ухвалою суду прийнята до розгляду.

25.01.2021 р. позивачами подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду залишено без розгляду позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр», залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемберг медікал центр» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 та зупинено провадження у справі № 914/1551/20 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 5015/2286/12.

25.05.2021 р. ТзОВ «Лемберг медікал центр» подано клопотання про поновлення провадження у справі, яке ухвалою суду задоволено.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу №914/1551/20 до судового розгляду по суті.

23.09.2021 р. представником позивача-2 подано суду заяву про застосування правових висновків Верховного Суду.

21.02.2022 р. представником позивача-1 подано заяву про повернення до стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача-1 про повернення до стадії підготовчого засідання повністю.

15.06.2022 р. представником позивача-2 подано суду заяву про залучення правонаступника відповідача.

Ухвалою суду замінено відповідача 3 у справі (Комунальне некомерційне підприємство «3-я міська клінічна лікарня м. Львова») його правонаступником - Комунальним некомерційним підприємством «Львівське клінічне територіальне медичне об`єднання акушерства та гінекології».

01.06.2023 р. позивачами подано заяву про часткову відмову від позову.

17.01.2024 р. позивачами подано Заяву про витребування додаткових доказів, повернення до стадії підготовчого засідання, у задоволенні якої судом відмовлено повністю.

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось, призначалось з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

27.02.2024р. позивачами подано заяву про часткову відмову від позову.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування обставин, які свідчать про порушення відповідачами прав та інтересів позивачів. До предмета доказування учасників справи, які мають у ній протилежний процесуальний інтерес належить доказування існування обставин, які спростовують позовні вимоги.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що належать до їхніх предметів доказування, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзивів, заяв, пояснень та клопотань у справі.

Позивачами подано дві заяви про часткову відмову від позовних вимог від 01.06.2023 р. (том справи VI, а.с. 76) та від 27.02.2024 р. Згідно з ч. 1 ст. 191, п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України позивачі можуть відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Позивачами у судових засіданні підтримано подані заяви про відмову від частини позовних вимог. Враховуючи викладене, вказані відмови підлягають прийняттю судом, а провадження у справі в частині позовних вимог, зазначених у згаданих заявах про відмову від частини позовних вимог, закриттю.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з такого.

Позивачі просять: визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 28.12.2000 р. № 869 «Про прийняття об`єктів нерухомого майна у комунальну власність м. Львова» щодо будинків на вул. Раппопорта. 6 у м. Львові; визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 16.02.2001 р. № 065 «Про надання в оренду нежитлового приміщення на вул. Рапопорта, 6»; визнати недійсним з моменту укладення договір оренди нежитлового приміщення від 2001 р. № 0740-В, укладений між Комунальною 3-ою міською клінічною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок».

Представниками позивачів у судових засіданнях пояснено, що їхні позовні вимоги стосуються двох будівель, які є частинами комплексу колишньої Єврейської лікарні, збудованої у північно-західній частині міста Львова на вул. Рапопорта (колишня вул. Джамбула), що розташовані на території Старого єврейського кладовища у м. Львові між вулицями Рапопорта, Клепарівською, Броварною, Базарною. Одну з будівель реконструйовано (цієї будівлі стосується спірний договір оренди, спірне рішення Виконавчого комітету та рішення Господарського суду Львівської області у справі № 5015/2286/12, яке набрало законної сили). У іншій будівлі («будинок калік») знаходиться терапевтичний корпус лікарні. Як пояснено представником відповідачів 1 та 2, ця будівля перебуває на балансі відповідача 3.

Позивачі вважають, що ухвала Львівської міської ради за № 869 «Про прийняття об`єктів нерухомого майна у комунальну власність м. Львова» від 28.12.2000 р. в частині спірних будівель порушує їхні законні інтереси, оскільки ці будівлі повинні перебувати у державній власності. Проте колишня Єврейська лікарня у місті Львові на вул. Джамбула (згодом перейменовано на вул. Раппопорта) не використовувалась за іншим призначенням, ніж як лікарня.

За радянських часів у колишньому Єврейському шпиталі (вул. Джамбула, 8) розмістили Третій міський пологовий будинок. У 1993 році пологовий будинок приєднали до 3-ої МКЛ м. Львова в якості пологового відділення. Лікарня за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 та 8 знаходиться й на день ухвалення судом рішення у справі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається до цієї постанови. Згідно з вказаним переліком у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність), зокрема областей, передано Багатопрофільні та спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкульоз, дитячі спеціалізовані санаторії, станції переливання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезинфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та патолого-анатомічні бюро, центри «Здоров`я», аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, бальнео- і грязелікарні, молочні кухні, лікарняні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Львівська обласна рада народних депутатів на ХІІ-тій сесії І-го демократичного скликання своєю ухвалою за № 288 від 12 травня 1993 р. «Про передачу майна комунальної власності» (том справи ІІ, а.с. 164-171) на виконання згаданої вище постанови Кабінету Міністрів України № 311 затвердила свій перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області згідно з додатком № 1. Згідно з цим додатком до комунальної власності міста обласного підпорядкування (м. Львів) передано 3-ій міський клінічний пологовий будинок у м. Львові по вул. Рапопорта, 8.

У матеріалах справи немає доказів того, що згадані вище постанова та ухвала втратили чинність чи були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Згідно з правовими нормами Закону України «Про власність» (ст.ст. 4 та 32), в редакціях, які були чинними на момент прийняття згаданих нормативно-правових актів, власник на свій розсуд володів, користувався і розпоряджався належним йому майном.

Суб`єктом права загальнодержавної (республіканської) власності була держава в особі Верховної Ради України.

Суб`єктами права комунальної власності були адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Таким чином, власники на власний розсуд розпорядились належним їм майном.

Крім цього, позов, з урахуванням його підстав, викладених у позовній заяві, за своєю правовою природою є позовом про захист права власності.

Відповідно до приписів Глави 29 ЦК України з позовами про захист права власності, зокрема й встановлених ст. 393 ЦК України, вправі звертатись власник майна. Позивачі власниками спірного майна не є. Особи, які уповноважені розпоряджатись державною власністю, з самостійними вимогами на предмет спору в цій частині позовних вимог не звертались.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 869 від 28.12.2000 «Про прийняття об`єктів нерухомого майна у комунальну власність м. Львова» з підстав, наведених у позовній заяві, не підлягають задоволенню.

З зазначених вище підстав не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 065 та визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 2001 р. № 0740-В.

Проте у задоволенні вказаних позовних вимог суд відмовляє, виходячи додатково ще й з такого.

У матеріалах справи наявне рішення Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 227 від 17.07.90 р. (том справи ІІ, а.с. 200-212) «Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність». Цією ухвалою затверджено перелік пам`яток архітектури місцевого значення Львівської області згідно з додатком. У додатку вказано лікарню, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Джамбула, 8 (теперішня назва вулиці - Рапопорта).

Спірним рішенням Виконавчого комітету № 065 від 16.02.2001 р., з поміж іншого, вирішено: погодити надання комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею в оренду ТзОВ «Краківський ринок» непридатних для подальшої експлуатації приміщень колишнього гінекологічного відділення (окремий будинок) на вул. Рапопорта. 6, терміном на десять років для складу; встановити додатковими умовами договору оренди проведення орендарем капітального ремонту приміщень; Комунальній 3-й міській клінічній лікарні укласти договір оренди згідно з цим рішенням.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету № 065 у 2001 між Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» укладено спірний Договір № 0740-В оренди нежитлового приміщення. Будівля по вул. Рапопорта. 6, у м. Львові передавалась в оренду терміном на десять років, з 01 травня 2001 р. по 01 травня 2011 р., для використання у господарській діяльності під складські приміщення.

У матеріалах справи немає та учасниками справи суду не надано доказів дотримання у момент передачі будівлі в користування орендарю вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Однак згідно з приписами Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

У розділі ІІ згаданого Закону встановлено перелік органів, які здійснюють державне управління у сфері охорони культурної спадщини, та визначено коло повноважень цих органів у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі й щодо забезпечення охорони пам`яток, їх утримання та використання, заборони діяльності, яка загрожує пам`яткам тощо. Нормами цього Закону встановлено також заходи відповідальності, які застосовуються до юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (стаття 44 Закону).

Позивачі не належать до числа державних органів, які наділені цим Законом повноваженнями у сфері охорони культурної спадщини та не є власниками об`єкту, якого стосуються спірні рішення виконкому та Договір.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» громадські організації сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об`єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об`єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони.

Незалежні групи спеціалістів з ініціативи об`єднань громадян, органів охорони культурної спадщини, а також інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах можуть здійснювати громадську експертизу з питань охорони культурної спадщини. Висновки даної експертизи можуть враховуватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень згідно із законом.

Таким чином, громадські організації уповноважені цим Законом створювати відповідні умови для здійснення державою й органами охорони культурної спадщини відповідних заходів, передбачених згаданим вище Законом, та виконання ними покладених на них обов`язків із охорони культурної спадщини. Проте такі заходи мають здійснюватись та обов`язки виконуватись саме державою й органами охорони культурної спадщини.

Суд також дійшов висновку про неефективність обраного позивачами способу захисту їхніх прав та інтересів. Позивачі оспорюють рішення Виконавчого комітету, яке на момент звернення з позовом про визнання його недійсним, є виконаним більш як 19 років. Позивачі оспорюють також Договір оренди, строк використання майна за яким закінчився близько дев`яти років до того, як позивачі звернулись з позовом до суду про визнання Договору недійсним.

Рішення Виконавчого комітету та Договору оренди стосується рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 р. у справі № 5015/2286/12, яке набрало законної сили. Рішенням Господарського суду Львівської області у цій справі встановлено, що Договір оренди погоджений у встановленому порядку з управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради, Управлінням фінансів Львівської міської ради та зареєстрований в Управлінні ресурсів Львівської міської ради.

Договором оренди № 0740-В від 01.05.2001 р. не передбачено заборони орендарю укладати договори суборенди, а тому ТзОВ «Краківський ринок», керуючись ст. 774 ЦК України та виходячи з умов договору оренди № 0740-В від 01.05.2001 р., уклав договір суборенди з Почесним консульством Республіки Казахстан у м. Львові, що свідчить про правомірність дій орендаря при укладені договору суборенди.

Суд у цій справі прийшов до висновку, що чинне законодавство, яке діяло на час укладення договору оренди, 01.05.2001 р., надавало орендодавцю (3-тя міська клінічна лікарня міста Львова) право укладати договір оренди № 0740-В та погоджувати поліпшення орендованого майна.

На підставі встановлених обставин рішенням суду визнано право спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею -933,9 м2.

Здійснено розподіл часток в спільній частковій власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлю бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 6 загальною площею 933,9 м2 , в розмірі за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок»- 77/100, за Львівською міською радою -23/100.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» право власності на частку в розмірі 77/100 приміщень в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6 загальною площею 933,9 м2.

Позивачі оскаржували вказане рішення суду у апеляційному порядку, однак ухвалою Західного апеляційного господарського суду, залишеною без змін судом касаційної інстанції, закрито апеляційне провадження по перегляду апеляційної скарги Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу вих. № 248-20 від 09.06.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/1779/20 від 10.06.2020) на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2012 у справі № 5015/2286/12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, колегія суддів звернула увагу на те, що скаржник не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів в окремому провадженні.

Позивачі у своїх поясненнях зазначають про наявність у них в силу приписів ч. 5 ст. 75 ГПК України права спростувати у загальному порядку обставини, встановлені згаданим рішенням суду.

Проте в силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Можливість встановлення господарськими судами в рамках окремого провадження фактів, які мають юридичне значення, ГПК України не передбачена.

За змістом правового висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року № 209/2249/21 та у постанові від 05.09.2019 р. у справі № 638/2304/17 ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, є неприпустимим.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана недопускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені таким договором, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для їх захисту. Вказаний висновок суду відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеним у її постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19.

Позивачі вправі спростувати законність спірного договору оренди та рішення Виконавчого комітету № 065 у рамках позову, який стосується безпосередньо оспорення законності факту виникнення спільної часткової власності Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краківський ринок» на приміщення в окремо стоячій будівлі бувшого гінекологічного відділення, що позначена на плані літерою Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта,6, чи оспорення правомірності проведеної реконструкції будівлі, здійсненого розподілу часток тощо, якщо вважають, що такі порушують їхні права або законні інтереси.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у його постановах у справах № 914/1257/18 та № 914/582/17 не підлягають застосуванню в контексті обставин справи № 914/1551/20. У справі № 914/1551/20 позивачі визнають, що нерухоме майно набуте первинним власником (державою) у власність в законний спосіб, Львівська міська рада не є первісним власником спірного нерухомого майна. Тоді як справи № 914/582/17 та № 914/1257/18 стосувались нерухомого майна (гаражі), яке не має власника або власник якого невідомий, щодо якого не має доказів його побудови у встановлений законом спосіб (наявність ознак самочинного будівництва) або ж це майно (будівлі шхити та микви синагоги «Турей Загав») не було визнано окремими об`єктами нерухомого майна. Тобто відповідачі у згаданих справах намагались первинно набути право власності на нерухоме майно, розташоване на території об`єктів культурної спадщини чи на складові частини таких об`єктів у не встановленому законом порядку та не у законний спосіб.

В зв`язку з наведеними обставинами заява про застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на позивачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмови від позову позивачів в частині заявленої вимоги про скасування реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896, на нежитлове приміщення літ. «А-2»,що на вул. Раппопорта, 6, у м. Львові (реєстраційний номер 432710846101; номер запису про право власності 6684161) та відмови від літерного позначення спірних будинків.

2. Закрити провадження у справі № 914/1551/20 за позовом позивача 1: Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Вашингтон, позивача-2: Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів, в частині заявленої вимоги про скасування реєстрації права власності та записів про проведену державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896, на нежитлове приміщення літ. «А-2»,що на вул. Раппопорта,6 у м.Львові (реєстраційний номер 432710846101; номер запису про право власності 6684161) та в частині будинків, позначених літерою «Б-2» та літерою «А-2»..

3. Судовий збір, за вимоги, від яких відмовились позивачі, покласти на позивачів.

4. У задоволенні решти позовних вимог Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу (2200 Pennsylvania Avenue, NW East Tower, 4th Floor Washington, DS 20037), Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (79054, м.Львів, вул. Олени Кульчицької, б.1, кв.94, код ЄДРПОУ 21720365), до відповідача-1: Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896), до відповідача-2: Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок,1 код ЄДРПОУ 26256622), до відповідача-3: Комунального некомерційного підприємства 3-я міська клінічна лікарня м. Львова якого замінено його правонаступником: Комунальним некомерційним підприємством «Львівське клінічне територіальне медичне об`єднання акушерства та гінекології» (79014, м. Львів, вул. Мечникова, буд. № 8, код ЄДРПОУ 44591929), до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок (79007, м. Львів, вул. Базарна, буд.11 код ЄДРПОУ 25228715), за участі: третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) , за участі: третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 43220275), за участі: третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул.Винниченка,18, код ЄДРПОУ 00022562), за участі: третьої особи - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемберг медікал центр" (79007, м. Львів, вул. Рапопорта, буд.6, код ЄДРПОУ 42687205) відмовити повністю.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повне рішення складено 15.03.2024 р.

Суддя Бортник О.Ю.