Ухвала

від 14.03.2024 по справі 916/792/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"14" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/792/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко за вх. ГСОО № 2-407/24 від 12.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/792/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко (вул. Вокзальна, 34, кв. 12, м. Рені, Одеська обл., 68800)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса (вул. Тираспольська, 3, кв. 10, м. Одеса, 65045)

про стягнення 927634,75 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 927634,75 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань перед позивачем за договором морського агентування від 01.09.2021 № 01/09/21, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг та сум оплачених позивачем в інтересах відповідача рахунків РФ ДП АМПУ за стоянку баржі HS 83.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання до суду відомостей щодо наявності або відсутності зареєстрованого у Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

12.03.2024 позивачем було подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній повідомив суд, що ТОВ Ларус Шиппінг Ко зареєструвало електронний кабінет 04.03.2024 о 14:44.

12.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить суд: накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Лакоса в розмірі 927634,75 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення.

Необхідність вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову позивач мотивує тим, що відповідач може вчинити недобросовісні дії з метою уникнення виконання рішення суду у цій справі, а тому, для забезпечення позивачу ефективного захисту його порушених прав, є необхідність в накладені арешту на грошові кошти та майно відповідача. Крім цього, як наголошує позивач, відповідач у період з 01.09.2021 та по день звернення позивача з позовом до суду, продовжує здійснювати свою господарську діяльність, витрачаючи кошти підприємства не для здійснення розрахунків з позивачем, про що свідчать судові провадження за участі відповідача.

14.03.2024 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на вищевказану заяву про забезпечення позову, в яких останній просить суд відмовити у її задоволені, наголосивши про таке: відповідач не визнає обставини укладення договору з позивачем та наявності спірної заборгованості; запропоновані позивачем заходи забезпечення позову фактично направлені на втручання у господарську діяльність відповідача; позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поданої заяви; позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/792/24, проаналізувавши подані позивачем докази та пояснення сторін, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд дійшов висновку про таке.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання ґрунтується на припущеннях позивача щодо можливого відчуження відповідачем належному йому нерухомого майна та грошових коштів, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позову судом.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на які посилається позивач та які зводяться до того, що: «У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.».

В цей же час суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Суд наголошує, що використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.

Тобто, у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданим та необхідним. При цьому, суд наголошує, що наявність грошових вимог позивача до відповідача та подання позову автоматично не свідчить про ухилення відповідача від погашення боргу, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між сторонами, а наявність/відсутність обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність спірного боргу, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті.

Суд наголошує, що заява позивача містить посилання на витрачання відповідачем коштів на сплату послуг адвокатів при розгляді інших судових справ, проте це твердження не підтверджується жодним доказом та, відповідно, не свідчить про можливість зменшення майна відповідача на момент виконання рішення суду у цій справі, а інших обставин щодо вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій щодо безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів тощо, позивач суду не навів та не подав належних доказів на підтвердження цих обставин.

Крім цього, позивач не надав до суду доказів неспроможності відповідача виконати рішення суду у разі задоволення позову. Також, позивач не надав та у справі відсутні запити та докази щодо майна, яке може мати відповідач та за рахунок якого може бути виконано судове рішення, у разі задоволення вимог позивача у цій справі (постанова ВС від 09 січня 2024 року у справі № 922/1767/22).

Поряд з цим, суд вважає необхідним звернути увагу, що за поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, спірна заборгованість рахується за відповідачем за надані позивачем послуги у період з 01.09.2021 по 31.12.2023 (абз. 5 стор. 4 позову), в цей же час, з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише у 2024 році, тобто позивач протягом досить тривалого часу не вживав заходів з метою захисту своїх порушених прав, натомість не мотивував та не довів суду, які обставини, що мали місце за цей період, викликають необхідність у накладені арешту на кошти та майно відповідача саме станом на цей час.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем не подано належних доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, в разі невжиття таких заходів, а тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко за вх. ГСОО № 2-407/24 від 12.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/792/24 слід відмовити.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко за вх. ГСОО № 2-407/24 від 12.03.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/792/24 відмовити.

2. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Ларус Шиппінг Ко.

Ухвала набирає законної сили 14.03.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля