Ухвала

від 12.03.2024 по справі 922/4112/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4112/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю: розпорядника майна - Паркулаб В.Г.,

розглянувши заяву ГУ ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника по справі

за заявоюФізична особа-підприємець Величко Михайло Веніамінович про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "Автоном"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

До господарського суду 18.01.2024 від ГУ ДПС у Харківській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 364865,65 грн, з якої основний платіж 283971,47 грн, 73334,19 грн - штрафна санкція, пеня 7659,90 грн, в якій заявник зазначає, що зазначені податкові зобов`язання не узгоджені боржником, але податковим органом ці нарахування здійсненні до відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного аціонерного товаристіа "Автоном" 27.06.2023, про що свідчать відповідні повідомлення-рішення кредитора.

Ухвалою від 19.01.2024 суд призначив її до розгляду в судовому засіданні, зобов`язавши розпорядника майна надати суду докази розгляду вимог кредитора.

Представник кредитора в судове засідання не з`явився, поважні причини неявки суду не надав, вимог ухвали суду від 19.01.2024р. не виконав.

До суду від розпорядника майна надійшло повідомлення від 23.01.2024 про результат розгляду вимог кредитора, в якому зазначено, що станом на день складання повідомлення вимоги кредитора є неузгодженими, оскільки в Харківському окружному адміністративному суді розглядається справа № 520/25487/23 про скасування податкових повідомлень-рішень, на яких грунтуються позовні вимоги ГУ ДПС у Харківській області, тому визнати правомірність грошових вимог податкової служби на цей час не вбачається за можливе, такі кредиторські вимоги у справі про банкрутство є передчасними.

Присутній в судовому засіданні розпорядник майна, підтримав свою позицію, викладену ним в повідомленні про результат розгляду вимог кредитора від 23.01.2024.

На час проведення даного судового засідання, судом встановлено відсутність поважних правових підстав щодо відкладення розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами, в зв`язку з чим суд розглядає заяву кредитора по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, надані суду документи, вислухавши пояснення розпорядника майна суд дійшов висновку про наступне.

Ухвалою суду від 24.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного аціонерного товариства "Автоном", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Паркулаб В.Г., здійснено оприлюднення оголошення про відкриття справи про банкрутство боржника на веб-сайті судової влади України, призначено попереднє засідання суду.

Оголошення про відкриття справи про банкрутство Приватного аціонерного товариства "Автоном" було опубліковано 25.10.2023 №71717.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до Господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника 18.01.2024, з порушенням строку, встановленого кодексом для подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.

Щодо порядку умов та розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що заявлені 18.01.2024 грошові вимоги ГУ ДПС у Харківський області на загальну суму 364865,56 грн нараховані податковим органом на підставі проведеної 01.06.2023 позапланової перевірки боржника за № 17080/20-40-07-17-05/22622883, за результатом якої було складено податкові повідомлення-рішення від 27.06.2023. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено правопорушення, податковим органом зазначено період з 01.01.2017 по 18.05.2023.

Отже, предметом заяви кредитора до боржника стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень, які прийняті до відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ "Автоном" та є неузгодженими (ст.56 Податкового кодексу України), оскільки оскаржуються в адміністративному порядку у Харківському окружному адміністративному суді (ухвала про відкриття судового провадження у справі № 520/25487/23 за позовом боржника до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2023 за № 00182502411, № 00182732411, № 00182662411, № 00182590717, № 0018620717, № 00182700717, №00182760717, від 07.09.2023 за № 00278760717).

Суд зазначає, що за змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 - № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 - № 904/5743/20.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних невиїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Дісно, як зазначає кредитор, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Разом з тим, необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Отже, якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У цих правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому є суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 14.1.241 статті 14 ПК України в значенні, визначеному КАС України.

Відповідно до пункту 14.1.7 статті 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Таким чином, особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України.

Разом з тим, зі змісту статті 7 КУзПБ можливо дійти висновку, що ця стаття не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

КУзПБ регулює лише окремі судові процедурі банкрутсва, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

На підтвердження такого висновку ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Аналогічний висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22).

Враховуючи вищенаведене і те, що на час розгляду судом грошових вимог кредитора до боржника існує податковий спір між цими сторонами, що розглядається в межах адміністративного судчинства про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, які можуть утворювати в межах справи про банкрутство суму грошового зобов`язання кредитора до боржника, проте не є узгодженими відповідно до приписів ст.57 ПК України, і як наслідок не можуть бути грошовими зобов`язанням боржника перед кредитором у розумінні приписів ст.ст. 1, 7 Кодексу України з процедур банкрутства до вирішення їх правого статусу відповідно до норм КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

З урахуванням викладеного, грошові вимоги ГУ ДПС у Харківській області підлягають відхиленню в повному обсязі.

Щодо судового збору.

Ухвалою від 19.01.2024 суд задовольнив клопотання кредитора про відстрочення сплати частини судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до суду, прийняв заяву ГУ ДПС у Харківській області з вимогами до боржника, зобов`язав кредитора надати суду докази доплати судового збору в розмірі 688,00 грн не пізніше постановлення судом ухвали за результатом проведення попереднього засідання суду.

В судовому засіданні 12.03.2024 за результатом розгляду грошових вимог кредиторів боржника ПАТ "Автоном", суд відхилив грошові вимоги ГУ ДПС у Харківській області, а також ухвалив судове рішення за результатом проведення попереднього засідання суду.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з кредитора ГУ ДПС у Харківській області недоплачену суму судового збору в розмірі 688,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст.ст. 129, 233-235 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Грошові вимоги ГУ ДПС у Харківській області в сумі 364 865,56 грн відхилити в повному обсязі.

Стягнути з ГУ ДПС у Харківській області (код 43983495, адреса: вул. Пушкінська (нова назва Григорія Сковороди), 46, м. Харків, 61057) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) недоплачений судовий збір в сумі 688,00 грн.

Видати наказ.

Ухвалу направити кредитору, розпоряднику майна, боржнику.

Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні вимог кредитора не перешкоджає повторному зверненню податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство після розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала підписана 14.03.2024.

Суддя Міньковський С.В.