Постанова

від 13.03.2024 по справі 369/3722/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 369/3722/22

провадження № 61-5882св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Ігнатченко Н. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екер» (далі - ТОВ «Екер») про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Вказаними судовими рішеннями зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо затвердження проектів землеустрою про припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення та відведення земельних ділянок, розташованих на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту у власність громадян: ОСОБА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,99 га), ОСОБА_4 (земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,99 га), ОСОБА_5 (земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,99 га), ОСОБА_6 (земельна ділянка № НОМЕР_4 , площею 0,99 га) ОСОБА_7 (земельна ділянка № НОМЕР_5 , площею 0,99 га), ОСОБА_8 (земельна ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,99 га), ОСОБА_9 (земельна ділянка № НОМЕР_7 , площею 0,99 га), ОСОБА_10 (земельна ділянка № НОМЕР_8 , площею 0,99 га), ОСОБА_11 (земельна ділянка № НОМЕР_9 , площею 0,99 га), ОСОБА_12 (земельна ділянка № НОМЕР_10 , площею 0,99 га) та іншим; вилучення з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» (Ірпінське лісництво, квартали 72, 73) вищезазначених земельних ділянок; зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передачі у власність позивачів вказаних земельних ділянок; видачі на ім`я позивачів державних актів на право власності на вказані земельні ділянки.

У подальшому ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 й закрито провадження у справі.

Водночас установлено, що Києво-Святошинська районна адміністрація на виконання судових рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 винесла розпорядження про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради: від 17 лютого 2009 року № 105, від 17 лютого 2009 року № 110, від 17 лютого 2009 року № 113, від 17 лютого 2009 року № 104, від 17 лютого 2009 року № 98, від 17 лютого 2009 року № 96, від 17 лютого 2009 року №101, від 17 лютого 2009 року № 103, від 17 лютого 2009 року №112, від 17 лютого 2009 року №111.

У свою чергу, Київська обласна державна адміністрація впродовж березня-травня 2009 року прийняла розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, переведення їх до категорій сільськогосподарського призначення та відведення ділянок у власність, на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 772030 на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0058, на ім`я ОСОБА_3 ; серії ЯЛ № 772029 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0054, на ім`я ОСОБА_4 ; серії ЯЛ № 772027 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0057, на ім`я ОСОБА_5 ; серії ЯЛ № 772045 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0056, на ім`я ОСОБА_6 ; серії ЯЛ № 772028 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0096, на ім`я ОСОБА_7 ; серії ЯЛ № 772034 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0038, на ім`я ОСОБА_8 ; серії ЯЛ № 772047 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0047, на ім`я ОСОБА_9 ; серії ЯЛ № 772036 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0097, на ім`я ОСОБА_10 ; серії ЯЛ № 772031 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0067, виданий ОСОБА_11 ; серії ЯЛ № 772032 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0068, на ім`я ОСОБА_12 .

Прокурор вказував, що вищевказані розпорядження прийняті та державні акти видані виключно на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі №2-4348/08, які були скасовані ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року, тобто правові підстави для виникнення права власності на вказані земельні ділянки були скасовані. Судовим рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року фактично поновлено правовий статус земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення.

Між тим зазначені земельні ділянки і на даний час перебувають у приватній власності фізичних осіб, у зв`язку з чим інтереси держави у спірних правовідносинах залишаються порушеними та незахищеними.

Зокрема, внаслідок моніторингу Публічної кадастрової карти України, вивчення даних НКС «Державний земельний кадастр» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0058, 3222484400:09:0002:0054, 3222484400:09:0002:0057, 3222484400:09:0002:0056, 3222484400:09:0002:0096 по 0,99 га та за результатами їх подальшого об`єднання утворилась земельна ділянка площею 4,95 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:0149, яка, згідно даних НКС «ДЗК», перебуває у приватній власності ОСОБА_2 .

Також на підставі цивільно-правових угод від 20 листопада 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0047 та 3222484400:09:0002:0138 по 0,99 га на користь ОСОБА_13 , яка, внаслідок їх об`єднання, отримала державний акт серії ЯК №781261 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484400:09:0002:0147, площею 1,98 га та у подальшому відчужила на користь ОСОБА_1 .

На підставі цивільно-правових договорів від 26 листопада 2009 року ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0097, 3222484400:09:0002:0067, 3222484400:09:0002:0068 по 0,99 га кожна та користь ОСОБА_13 , яка, у свою чергу, 20 травня 2010 року отримала державний акт серії ЯК №701262 на земельну ділянку площею 2,9699 га та відчужила на користь ОСОБА_1 , а остання здійснила поділ вказаної вище земельної ділянки на дві окремі: площею 1,9699 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:5440 та площею 1 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:5441.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» від 07 червня 2021 року з долученими картографічними матеріалами, ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0149, 3222484400:09:0002:0147, 3222484400:09:0002:5440 та 3222484400:09:0002:5441 за матеріалами базового лісовпорядкування 2003 року розташовані в кварталі 73 Ірпінського лісництва ДП «Київське лісове господарство».

Згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 31 січня 2022 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0149, 3222484400:09:0002:0147, 3222484400:09:0002:5440 та 3222484400:09:0002:5441 сформовані за рахунок первинних земельних ділянок лісогосподарського призначення з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0058, 3222484400:09:0002:0054, 3222484400:09:0002:0057, 3222484400:09:0002:0056, 3222484400:09:0002:0096, 3222484400:09:0002:0138, 3222484400:09:0002:0047, 3222484400:09:0002:0097, 3222484400:09:0002:0067, 3222484400:09:0002:0068, які вилучені зі складу земель лісового фонду 73 кварталу Ірпінського лісництва на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі №2-4348/08.

Посилаючись на те, що зазначені вище спірні земельні ділянки передані у приватну власність громадян усупереч вимогам законодавства за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, які в силу вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України не можуть перебувати у приватній власності, прокурор просив витребувати на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,95 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0149 та з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,98 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0147, земельну ділянку площею 1,9699 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:5440 та земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:5441, які розташовані на території Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року у задоволенні позову Київської обласної прокуратури відмовлено.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позову, відмовив у його задоволенні у зв`язку з пропуском прокурором позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 квітня 2023 року Київська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2019 року в справі № 916/400/16, від 17 червня 2020 року в справі № 359/9716/16-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 310/4139/13, від 01 березня 2018 року в справі № 911/2049/16, від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року в справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі № 372/1988/15, від 05 лютого 2019 року в справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року в справі № 303/5411/17, від 20 червня 2018 року в справі № 911/3023/15 та постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року в справі № 910/27025/14, від 22 березня 2017 року в справі № 3-1486гс16, від 25 березня 2015 року в справі № 3-21гс15, від 27 травня 2014 року в справі № 3-23гс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди лише припущеннями обґрунтували момент обізнаності прокурора про порушення права державної власності на землі лісогосподарського призначення та взагалі проігнорували встановлення моменту обізнаності Бучанської районної державної адміністрації щодо зазначених порушень.

Прокуратурі взагалі не було і не могло бути раніше відомо про укладення між первинними власниками договорів купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0057, 3222484400:09:0002:0054, 3222484400:09:0002:0058, 3222484400:09:0002:0056, 3222484400:09:0002:0096, які у подальшому об`єднанні в одну земельну ділянку площею 4,95 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0149, а також щодо відчуження земельних ділянок з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0047, ,4400:09:0002:0138, 3222484400:09:0002:0097, 3222484400:09:0002:0067, „484400:09:0002:0068, внаслідок об`єднання яких утворились ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:002:0147, 3222484400:09:002:5440, 3222484400:09:002:5441.

Відомості щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 3222484400:09:002:0149, 3222484400:09:002:0147, 3222484400:09:002:5440, 3222484400:09:002:5441 відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлювало встановити правові підстави її формування та набуття права власності на них.

Доводи інших учасників справи

Представник ОСОБА_2 - адвокат Скляренко О. П. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що прокуратура була обізнана про можливе порушення прав та охоронюваних інтересів держави внаслідок передачі спірних земельних ділянок у приватну власність. Однак, при цьому, протягом 11 років не вжила жодних дій щодо з`ясування законності такої передачі. На теперішній час відсутнє будь-яке рішення, яке б свідчило про наявність порушення норм закону при передачі спірних земельних ділянку у приватну власність.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/3722/22 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державне підприємство «Київське лісове господарство», про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року справу № 369/3722/22 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації та ТОВ «Екер» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Вказаними судовими рішеннями зобов`язано Київську обласну державну адміністрацію вчинити дії щодо затвердження проектів землеустрою про припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення та відведення земельних ділянок, розташованих на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту у власність громадян: ОСОБА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,99 га), ОСОБА_4 (земельна ділянка № НОМЕР_2 , площею 0,99 га), ОСОБА_5 (земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,99 га), ОСОБА_6 (земельна ділянка № НОМЕР_4 , площею 0,99 га) ОСОБА_7 (земельна ділянка № НОМЕР_5 , площею 0,99 га), ОСОБА_8 (земельна ділянка № НОМЕР_6 , площею 0,99 га), ОСОБА_9 (земельна ділянка № НОМЕР_7 , площею 0,99 га), ОСОБА_10 (земельна ділянка № НОМЕР_8 , площею 0,99 га), ОСОБА_11 (земельна ділянка № НОМЕР_9 , площею 0,99 га), ОСОБА_12 (земельна ділянка № НОМЕР_10 , площею 0,99 га) та іншим; вилучення з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» (Ірпінське лісництво, квартали 72, 73) вищезазначених земельних ділянок; зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передачі у власність позивачів вказаних земельних ділянок; видачі на ім`я позивачів державних актів на право власності на вказані земельні ділянки.

У подальшому ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 й закрито провадження у справі.

На виконання судових рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та 10 березня 2009 року у справі № 2-4348/2008 Києво-Святошинська районна адміністрація винесла розпорядження від 17 лютого 2009 року:

- № 105 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 110 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 113 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 104 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 98 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 96 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 101 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 103 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_10 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 112 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_11 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради»;

- № 111 «Про погодження проекту землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, переведення її до категорії земель сільськогосподарського призначення та відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_12 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради».

Київська обласна державна адміністрація, у свою чергу, прийняла розпорядження про затвердження проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, приведення їх до категорій сільськогосподарського призначення та відведення ділянок у власність, на підставі яких були видані наступні державні акти на право власності на земельні ділянки:

- серії ЯЛ № 772030 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0058, виданий ОСОБА_3 ;

- серії ЯЛ № 772029 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0054, виданий ОСОБА_4 ;

- серії ЯЛ № 772027 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0057, виданий ОСОБА_5 ;

- серії ЯЛ № 772045 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0056, виданий ОСОБА_6 ;

- серії ЯЛ № 772028 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0096, виданий ОСОБА_7 ;

- серії ЯЛ № 772034 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0038, виданий ОСОБА_8 ;

- серії ЯЛ № 772047 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0047, виданий ОСОБА_9 ;

- серії ЯЛ № 772036 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0097, виданий ОСОБА_10 ;

- серії ЯЛ № 772031 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0067, виданий ОСОБА_11 ;

- серії ЯЛ № 772032 на право власності на земельну ділянку площею 0,9900 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, з кадастровим номером № 3222484400:09:002:0068, виданий ОСОБА_12

20 листопада 2009 року між ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0057, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0054, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0058, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0056, а також 20 листопада 2009 року між ОСОБА_7 уклав зі ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0096.

У подальшому земельні ділянки ОСОБА_2 об`єднав в одну земельну ділянку площею 4,9500 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0149 та 14 травня 2010 року отримав державний акт на право власності на неї серії ЯК № 701975..

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0047 та 3222484400:09:0002:0138 по 0,99 га на користь ОСОБА_13 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ), яка, внаслідок їх об`єднання, отримала державний акт серії ЯК № 781261 на земельну ділянку кадастровий номер 3222484400:09:0002:0147, площею 1,98 га.

26 листопада 2009 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222484400:09:0002:0097, 3222484400:09:0002:0067, 3222484400:09:0002:0068 по 0,99 га кожна та користь ОСОБА_13 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ), яка внаслідок їх об`єднання 20 травня 2010 року отримала державний акт серії ЯК №701262 на земельну ділянку площею 2,9699 га.

На підставі заяви від 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснила поділ вказаної вище земельної ділянки на дві окремі: площею 1,9699 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:5440 та площею 1 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:5441, які на час розгляду справи перебувають у її власності.

За позовом заступника прокурора рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року у справі № 2-607/12 (провадження № 2/1015/7612/11) було скасовано державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 772030 на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0058, на ім`я ОСОБА_3 ; серії ЯЛ № 772029 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0054, на ім`я ОСОБА_4 ; серії ЯЛ № 772027 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0057, на ім`я ОСОБА_5 ; серії ЯЛ № 772045 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0056, на ім`я ОСОБА_6 ; серії ЯЛ № 772028 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0096, на ім`я ОСОБА_7 ; серії ЯЛ № 772034 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0038, на ім`я ОСОБА_8 ; серії ЯЛ № 772047 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0047, на ім`я ОСОБА_9 ; серії ЯЛ № 772036 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0097, на ім`я ОСОБА_10 ; серії ЯЛ № 772031 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0067, виданий ОСОБА_11 ; серії ЯЛ № 772032 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0068, на ім`я ОСОБА_12 .

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено Бучанський район Київської області та ліквідовано Києво-Святошинський район Київської області.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29 червня 2021 року внесено запис № 1000721120021004931 про державну реєстрацію припинення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на підставі рішення щодо реорганізації. Бучанська районна державна адміністрація Київської області є правонаступником Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо суті спору

Предметом спору у цій справі є вимога про витребування на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації земельних ділянок із незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц вказувала, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення частини першої статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами прокурора щодо неправомірності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки.

Незаконність вибуття спірних земельних ділянок з володіння держави підтверджується судовим рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року, прийнятим у справі № 2-4348/2008.

Щодо позовної давності

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій із таких підстав.

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц (провадження № 14-168цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом порушених прав суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18): «позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів».

Крім того, у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що обчислення позовної давності у разі звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що на момент скасування , рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2008 року та додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду у справі № 2-4348/2008 ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2011 року ОСОБА_2 відкрито володів земельною ділянкою площею 4,9500 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0149 (державний акт серії ЯК № 701975 від 14 травня 2010 року), а ОСОБА_1 - земельними ділянками площею 1,98 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:0147 (державний акт від 20 травня 2010 року) та площею 2,9699 га з кадастровим номером 3222484400:09:0002:0148 (державний акт від 20 травня 2010 року).

Вказані судові рішення були скасовані за апеляційною скаргою прокуратури, яка мала можливість отримати інформацію про власників спірних земельних ділянок та залучити нових власників до участі у справі.

Також суди встановили, що 26 грудня 2011 року за наслідками розгляду позову заступника прокурора рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 26 грудня 2011 року у справі № 2-607/12 скасовані державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЛ № 772030 на земельну ділянку площею 0,9900 га з кадастровим номером 3222484400:09:002:0058, на ім`я ОСОБА_3 ; серії ЯЛ № 772029 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0054, на ім`я ОСОБА_4 ; серії ЯЛ № 772027 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0057, на ім`я ОСОБА_5 ; серії ЯЛ № 772045 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0056, на ім`я ОСОБА_6 ; серії ЯЛ № 772028 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0096, на ім`я ОСОБА_7 ; серії ЯЛ № 772034 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0038, на ім`я ОСОБА_8 ; серії ЯЛ № 772047 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0047, на ім`я ОСОБА_9 ; серії ЯЛ № 772036 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0097, на ім`я ОСОБА_10 ; серії ЯЛ № 772031 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0067, виданий ОСОБА_11 ; серії ЯЛ № 772032 на земельну ділянку площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3222484400:09:002:0068, на ім`я ОСОБА_12 .

Враховуючи, що з 2011 року прокурор знав про незаконність передачі спірних земельних ділянок на користь фізичних осіб, обґрунтованими є висновки судів про сплив позовної давності, оскільки з позовом про витребування майна прокурор в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації звернувся лише у 2022 році.

Верховний Суд у визначенні перебігу позовної давності у спірних правовідносинах керується вимогами ЦК України та наведеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18), за якими позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у випадках, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У справі, яка переглядається, прокурор знав про порушені права Бучанської районної державної адміністрації у межах розгляду справи № 2-607/12, а тому доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не встановили момент обізнаності Бучанської районної державної адміністрації не можуть впливати на визначення моменту початку перебігу позовної давності, оскільки за таких фактичних обставин необізнаність районної державної адміністрації про порушення її прав не може спростовувати фактів, що про такі порушення раніше стало відомо прокурору, який мав своєчасно вжити заходів задля захисту прав та інтересів держави в особі певного органу.

Аналогічні висновки містяться в постанова Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 352/467/18, від 23 лютого 2022 року у справі № 352/1710/18.

Окрім того, частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бучанська районна державна адміністрація Київської області є правонаступником Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, тобто є правонаступником органу, який при здійсненні своїх повноважень довідався про порушення своїх прав у грудні 2011 року, як сторона у вказаній прокурором справі № 2-607/12.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 360/1413/15-ц та від 06 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-ц.

У зв`язку з наведеним твердження прокурора про неправильне визначення судами першої та апеляційної інстанцій моменту початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах не відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому не враховуються Верховним Судом під час касаційного перегляду справи.

Верховний Суд наголошує, що дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов`язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах. Правова визначеність є універсальною правовою категорією, дія якої поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову прокурора за спливом строку позовної давності.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені прокурором у касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов