Постанова

від 13.03.2024 по справі 202/7946/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 202/7946/21

провадження № 61-16632св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «БАТІКС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «БАТІКС», про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та витребування майна із чужого незаконного володіння

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Замули Ростислава Олеговича на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року у складі судді Марченко Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати державну реєстрацію прав, проведену 19 грудня 2018 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. (індексний номер рішення 44725316 від 20 грудня 2018 року, номер запису про право власності 29554115), про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням речових прав; витребувати у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726922512101) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради посилався на те, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Реєстрацію права власності було проведено за заявою ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1995 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів. Водночас відповідно до інформації Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради в матеріалах інвентаризаційної справи немає відомостей про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 26 лютого 2021 року ця квартира у приватну власність ОСОБА_1 чи інших осіб не передавалась та розпорядження органу приватизації щодо вказаної квартири не приймалось. Таким чином, реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 здійснена незаконно.

У подальшому спірну квартиру внесено до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАТІКС» (далі - ТОВ «БАТІКС»). Державну реєстрацію права власності ТОВ «БАТІКС» на зазначену квартиру проведено 21 грудня 2018 року. Наступного дня квартиру передано у приватну власність ОСОБА_3 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що на час звернення до суду власниками спірної квартири був ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 лютого 2019 року № 43.

Посилаючись на те, що житловий будинок на проспекті Миру, 2-А в м. Дніпрі , в якому знаходиться спірна квартира, належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, зареєстрований за комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Індустріального району на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 жовтня 2006 року № 3933, та спірна квартира безпідставно вибула із комунальної власності, прокурор просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 15 серпня 2023 року позов задовольнив частково. Витребував у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 57,9 кв. м, житловою площею 31,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1726922512101). В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що спірна квартира є комунальною власністю та вибула з володіння територіальної громади поза її волею на підставі підроблених документів. Свідоцтво про право власності на житло від 25 грудня 1995 року, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на зазначену квартиру, орган приватизації виконавчого комітету міської ради не видавав. Квартира була набута ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безвідплатно в особи, яка не мала права її відчужувати, що є підставою для витребування цього майна на користь територіальної громади. Водночас суд уважав, що немає підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на квартиру, оскільки таке право було припинене ще 21 грудня 2018 року у зв`язку з реєстрацією права власності на квартиру за іншою особою.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Замула Р. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 16 серпня 2023 року у справі № 201/1669/21, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що витребування майна з володіння добросовісного набувача не покладе на нього надмірного тягаря, оскільки це майно набуте безоплатно. Водночас суди не врахували того, що жодним кримінальним провадженням не встановлено причетність державного реєстратора до незаконних дій, що потягли за собою позбавлення територіальної громади права власності на спірну квартиру. При цьому ОСОБА_2 не може відповідати за будь-які протиправні дії посадової особи суб`єкта владних повноважень. Крім того, суди не врахували той факт, що Дніпровська міська рада з 2006 року не вчинила жодних дій із реєстрації права на спірну квартиру у відповідних реєстрах для уникнення можливості протиправного заволодіння нею. Така бездіяльність не може покладати на відповідача відповідальність у вигляді позбавлення права власності.

У грудні 2023 року прокурор Дніпровської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 16 жовтня 2006 року № 3933 було прийнято від Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровська будівельна компанія «Містобудівник» у комунальну власність територіальної громади міста на баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району житловий будинок, уведений в експлуатацію у 2000 році, за адресою: проспект Миру, 2-А , загальною площею 9 678,1 кв. м.

Згідно з листом Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок, у якому розташована спірна квартира, був зареєстрований за комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Індустріального району на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 жовтня 2006 року № 3933, про що зроблено запис в облікову книгу № 49ЖЮ за реєстровим номером № 4906-12.

Згідно з інформацією Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур у Реєстрі об`єктів права комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади за адресою: проспект Миру, 2-А є запис про житловий будинок літ. А-16, загальною площею 8428,4 кв. м, балансоутримувач - Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована з 07 травня 2004 року дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3

19 грудня 2018 року державний реєстратор Чумаківської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 44725316, згідно з яким зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою державної реєстрації права власності вказано свідоцтво про право власності на житло від 25 грудня 1995 року, серія та номер НОМЕР_1, видане виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Дніпропетровська.

Через два дні після цього 21 грудня 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 державний реєстратор Чумаківської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. зареєстрував за ТОВ «БАТІКС» (код ЄДРПОУ 42717082). Підставою державної реєстрації вказано акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу та протокол установчих зборів засновників № 1.

Наступного дня, 22 грудня 2018 року, право власності на квартиру АДРЕСА_3 державний реєстратор Чумаківської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Третяк Т. В. зареєстровала за ОСОБА_3 . Підставою державної реєстрації вказано акт приймання-передачі нерухомого майна та протокол загальних зборів учасників товариства.

Згідно з договором дарування частини квартири з одночасним визначенням часток у спільному майні подружжя від 22 лютого 2019 року, укладеним між ОСОБА_3 як дарувальником та ОСОБА_2 як обдаровуваним, кожен з них володіє на праві спільної часткової власності подружжя 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У договорі зазначено, що вказана квартира набута дарувальником та обдаровуваним у шлюбі за актом приймання-передачі та зареєстрована за дружиною ОСОБА_3 22 грудня 2018 року. За цим договором дарувальник подарувала належну їй частину квартири своєму чоловікові ОСОБА_2

22 лютого 2019 року право власності на цю квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 22 лютого 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Биковою І. В. за № 43.

Згідно з листами Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, за архівними даними приватизаційних справ департаменту, немає інформації щодо передання у власність громадян шляхом приватизації житлового приміщення АДРЕСА_1 . У книзі реєстрації свідоцтв про право власності під розпорядженням без індексу району свідоцтво від 25 грудня 1995 року № НОМЕР_2 не зареєстроване.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зміст касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині задоволених вимог позову, а тому переглядаються лише в цій частині.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, пред`явлений позов про витребування нерухомого майна у кінцевого набувача відповідно до статті 388 ЦК України з тих підстав, що спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею, зокрема на підставі свідоцтва про право власності, яке не видавалось.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відсутність спрямованого на відчуження спірного майна рішення органу місцевого самоврядування означає, що власник волю на відчуження спірного майна (приватизацію) не виявляв.

Із матеріалів справи відомо, що квартира АДРЕСА_1 у власність громадян шляхом приватизації не передавалася. У книзі реєстрації свідоцтв про право власності під розпорядженням без індексу району свідоцтво від 25 грудня 1995 року № НОМЕР_2 не зареєстроване.

Установивши, що спірна квартира, яка є комунальною власністю, вибула з володіння власника (територіальної громади м. Дніпра) поза його волею та з порушенням законодавства, зокрема на підставі свідоцтва про право власності, яке не видавалось компетентним органом місцевого самоврядування з дотриманням процедури щодо прийняття відповідного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування цього майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , який є останнім набувачем спірного майна за правочинами щодо його відчуження.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 дійшов висновку про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, він може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вирішуючи цей спір та застосовуючи норми статті 388 ЦК України, суди попередніх інстанцій врахували положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з огляду на установлені у справі конкретні обставини, в тому числі спосіб вибуття спірного майна з володіння власника поза його волею, дали оцінку наявності підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за безвідплатним договором та дійшли висновку, що повернення у комунальну власність територіальної громади м. Дніпра квартири, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося належним користувачем на підставі законного акта власника.

Верховний Суд також враховує, що за обставинами цієї справи, з використанням підроблених документів перша реєстрація права власності на спірне не6рухоме майно, яке належало територіальній громаді, була проведена за ОСОБА_1 19 грудня 2018 року, а вже через декілька днів відбулось його відчуження. Зокрема, 21 грудня 2018 року право власності на квартиру було зареєстроване за ТОВ «БАТІКС» на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу. При цьому відомо, що засновником вказаного товариства є ОСОБА_1 , а його учасником була ОСОБА_3 , якій на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна 22 грудня 2018 року передано квартиру як майновий внесок у розмірі 100 000,00 грн.

У подальшому ОСОБА_3 , яка була зареєстрована у спірній квартирі з 2004 року, на підставі договору від 22 лютого 2019 року подарувала свою частку квартири своєму чоловіку ОСОБА_2 . Цим же договором визначено і частку ОСОБА_2 у спільному майні подружжя.

Наведене мало б викликати у ОСОБА_2 сумнів щодо правомірності набуття своєю дружиною прав на спірну квартиру і, відповідно, законності набуття ними цих прав.

Крім того, у спірних правовідносинах відчуження спірної квартири відбулось не внаслідок незаконних дій або рішень державних органів чи органів місцевого самоврядування, а внаслідок незаконних дій фізичних осіб, при цьому майно, яке є комунальною власністю, вибуло з володіння власника - територіальної громади, поза його волею, що стосується випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України (вибуття майна з володіння власника не з його волі іншим шляхом), та є підставою для витребування цього майна у добросовісного набувача.

З огляду на наведене безпідставними є посилання на те, що втручання держави у мирне володіння заявником спірним нерухомим майном є непропорційним та несе для нього надмірний тягар.

Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі прокурор не мав повноважень на представництво інтересів держави, є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що у цій справі позов пред`явлений прокурором саме в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування - міської ради, яка як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжила жодних заходів спрямованих на повернення комунальної власності міста вказаного нерухомого майна, що вибуло із власності територіальної громади поза її волею.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог позову відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дія рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року була зупинена ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року, у зв`язку із закінченням касаційного провадження його дію необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Замули Ростислава Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року в частині задоволених вимог позову залишити без змін.

Поновити дію рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 серпня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов