Рішення

від 22.02.2024 по справі 755/15968/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15968/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Гончарука В.П.,

за участю секретаря: Гриценко О.І,, ,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - АТ «Сенс Банк» - Подольського А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд, з урахуванням заяви про зміну предмета позову визнати протиправним та скасувати рішення Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли від 23,04.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк»;

Припинити право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2;

Скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли від від 23,04.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

А також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 травня 2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 108 900,00 доларів США, строком до 19 травня 2028 року.

Цього ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №08/1-101, відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 833 250 гривень 00 коп. Позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2019 року, дізналась, що державним реєстратором: Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейном Азіс огли винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк». Позивач вказала, що як іпотекодавець будь-яких вимог про усунення порушень ні від банку, ані від іншої особи не отримувала. Вважає, що банк набув право власності на нерухоме майно без законних на те підстав, а тому предмет іпотеки вибув з її володіння поза її волею, без її згоди, внаслідок незаконної державної реєстрації права власності на це майно за банком.

Вважає, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки відбулась незаконно, з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, порушенням вимог ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», оскільки їй не вручалася письмова вимога про усунення порушень основного зобов`язання, із нею не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак вона не надавала згоду на відчуження спірної квартири, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

30 жовтня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності та постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.

13 листопада 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішення суду у справі № 755/15968/20.

24 лютого 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн огли, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, в якості правонаступника відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок № 100).

17 травня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, витребувано з Комунального підприємства «Світоч» (код ЄДРПОУ 21586843, адреса: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 9 / м. Київ, вулиця Тампере, будинок № 13-Б) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо реєстрації 23.04.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли права власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень об`єкта нерухового майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 31319439).

17 травня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

13 вересня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, витребувано з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції (адреса: м. Київ, Є. Сверстюка, будинок № 15 / м. Київ, вулиця Городецького, будинок № 13) належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо реєстрації 23.04.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли права власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень об`єкта нерухового майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (номер запису про право власності 31319439).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2023 року, дану справу передано в провадження судді Дніпровського районного суду міста Києва Гончарука В.П.

10 травня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви та додаткових письмових поясненнях, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» в судовому засіданні заперечував проти задовлення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач Державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієв Гусей Азіс огли та представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Додаткових пояснень, заперечень або відзиву, щодо предмету спору в судове засідання не подавали.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 КонституціїУкрайни кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що 03.12.2019 внесено запис № 10681120104002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи 00039019. При цьому, правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.

В судовому засіданні встановлено, що 20 травня 2008 року між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 108 900,00 доларів США, строком до 19 травня 2028 року.

З метою забезпечення належного виконання вимог зазначеного Договору кредиту № 410/101/08-Ж від 20 травня 2008 року цього ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір № 08/1-101, посвідчений Бурлакою О.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу за реєстровим № 5827, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Крім того, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, Бурлакою О.В., 20 травня 2008 за реєстровим № 5828 у зв`язку з посвідченням Іпотечного договору накладено заборону відчуження на вказану в договорі квартиру до повернення суми кредиту в повному обсязі та припинення дії іпотечного договору.

У відповідності до п. 4.5 Іпотечного договору, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду, або п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або 4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 229536799 від 25.10.2020, державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли, 23.04.2019, 19:37:04 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності номер запису про право власності: 31319439 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1817898580000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: іпотечний договір № 08/1-101.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

На час укладення сторонами Іпотечного договору № 08/1-101 від 20.05.2008 року чинною була редакція Закону України «Про іпотеку» від 12.05.2006.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частин 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Судом встановлено, що умовами Іпотечного договору № 08/1-101 від 20.05.2008 року передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3. визначено, що передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань здійснюється в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Отже, Іпотечний договір № 08/1-101 від 20.05.2008 року містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За змістом ст. 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно п. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З поданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог у справі, за відсутності будь-яких спростувань та заперечень відповідача, судом встановлено, що позивач не отримувала вимог про усунення порушень, що свідчить про недотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено Іпотечним договором та є підставою для задоволення позову, оскільки порушено порядок державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Разом із тим, звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилалася на те, що іпотечне майно є її єдиним житлом, саме тому на правовідносини, що склались між сторонами поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», втім до вказаного суд ставиться критично та не приймає до уваги, з огляду на вказане.

Так, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07.06.2014, в редакції, що діяла на час реєстрації за банком права власності на квартиру (далі - Закон № 1304-VII), протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку (п.1 Закону).

Вказаний Закон встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

З матеріалів справи судом не було установлено, що іпотечне майно є єдиним житлом позивача, оскільки останньою не надано належних доказів на підтвердження вказаного. При цьому, судом вбачається з матеріалів справи, що позивач зареєстрована за іншою адресою, ніж та, за якою знаходиться іпотечна квартира, відтак положення Закон № 1304-VII у розрізі даного спору не враховуються.

За наслідками прийнятих державним реєстратором рішень про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), виклала правовий висновок про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку», отже зазначений договір є одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності згоди іпотекодавця. Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог, а тому такий спосіб стягнення підпадає під дію Закону № 1304-VII.

Вказана правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справах № 127/16726/17-ц (провадження № 61-39438св18) та № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18).

Таким чином, на час дії Закону № 1304-VII не може бути здійснено стягнення шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без згоди іпотекодавця на його відчуження.

З урахуванням наведеного, рішення про перехід права власності на належне позивачці майно у власність АТ «Сенс Банк», було державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли всупереч Закону України «Про іпотеку», що є підставою для задоволення позову ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 906/516/19 та від 20.08.2020 в справі №916/2464/19.

Таким чином, розглядаючи дану справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд доходить висновку, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивача є: скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» та припинити право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2.

Щодо належності особи відповідача - державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли суд доходить наступного висновку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, а також встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» щодо права власності на квартиру та правомірності його дій щодо реєстрації за ним такого права.

Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач також визначив відповідачем.

Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.07.2021 по справі № 369/14294/17.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності підлягає частковому задоволенню, так як під час судового розгляду не встановлено та відповідачами в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,60 грн.

Враховуючи наведене та керуючись п. п. 60, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженою постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року, ст. ст.33,36,37,45 ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 2, 25, 27ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 1, 4 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст.319,321,546,575 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Припинити право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2.

Стягнути з АТ «Сенс Банк» на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,6 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року.

Учасники справи: Позивач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ІПН НОМЕР_1 .

Відповідачі: АТ «Сенс - Банк», місце знаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд. 100, ЄДРОПОУ 23494714; Державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, адреса: м.Київ, пр - т Перемоги, буд.10.

Третя особа : Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, м.Київ, Харківське шосе , буд.4-а.

Суддя: