Постанова

від 03.07.2024 по справі 755/15968/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 755/15968/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10197/2024Головуючий у суді першої інстанції - Гончарук В.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

АТ "Сенс Банк" Подольського А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства "Сенс Банк", третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, згідно з яким, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли від 23.04.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк»;

- припинити право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2;

- скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли від від 23.04.2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20 травня 2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 108 900,00 доларів США, строком до 19 травня 2028 року.

Цього ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №08/1-101, відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту нерухоме майно: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 833 250 гривень 00 коп.

Позивач з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.04.2019 року дізналась, що державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейном Азіс огли винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк».

Разом з тим, позивач вказував, що реєстрація права власності за АТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки відбулась незаконно, з порушенням порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, порушенням вимог ст.ст. 35-37 Закону України «Про іпотеку», оскільки їй не вручалася письмова вимога про усунення порушень основного зобов`язання, із нею не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак вона не надавала згоду на відчуження спірної квартири, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 р. 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк». Припинено право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2. Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681,6 грн. (т. 3, а.с. 67-77).

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2024 року стягнуто з АТ "Сенс Банк" на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 26 000 грн. 00 коп. (т. 3, а.с. 79-82).

В апеляційній скарзі на рішення суду, відповідач АТ "Сенс Банк", посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що на спірні правовідносини розповсюджується мораторій, а саме докази того, що спірна квартира є місцем проживання позивача, до того ж єдиним житлом, не надано доказів відсутності житла у спільній сумісній власності, а також доказів того, що не відбувалось відчуження житла в період з дня укладення іпотечного договору до звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, вказує на неврахування судом першої інстанції того, що на виконання положень ст. 35 Закону України "Про іпотеку" на адресу позивача було направлено вимогу, яка ним особисто отримана, що підтверджується штампом під підписом відповідальної особи АТ "Укрпошта".

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду від 27.02.2020 року у справі № 755/12569/19 встановлено, що АТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") надіслав відповідачам письмову вимогу про виселення та зняття з реєстраційного обліку, що підтверджується чеком про відправку АТ "Укрпошта" від 24.06.2019 року, однак дана вимога залишилась без надання відповіді та задоволення (т. 3, а.с. 85-93).

В апеляційній скарзі на додаткове рішення, відповідач АТ "Сенс Банк", посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення скасувати у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що АТ "Сенс Банк" було позбавлено можливості заявити клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та в додатковому рішенні відсутні будь-які посилання на попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (т. 3, а.с. 102-106).

Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційних скарг заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість, та просив залишити оскаржувані рішення та додаткове рішення без змін.

Представник відповідача АТ "Сенс Банк" апеляційні скарги підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що 03.12.2019 внесено запис №10681120104002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код юридичної особи 00039019. При цьому, правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у зв`язку із зміною найменування є Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, буд. 100.

20.05.2008 між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 410/101/08-Ж, відповідно до якого банк надав позивачу кредит у розмірі 108 900,00 доларів США, строком до 19.05.2028.

З метою забезпечення належного виконання вимог зазначеного Договору кредиту № 410/101/08-Ж від 20.05.2008 цього ж дня між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір № 08/1-101, посвідчений Бурлакою О.В., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу за реєстровим № 5827, предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, Бурлакою О.В., 20.05.2008 за реєстровим № 5828 у зв`язку з посвідченням Іпотечного договору накладено заборону відчуження на вказану в договорі квартиру до повернення суми кредиту в повному обсязі та припинення дії іпотечного договору.

У відповідності до п. 4.5 Іпотечного договору, Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1. на підставі рішення суду, або п. 4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або 4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», або 4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 229536799 від 25.10.2020, державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» Алієвим Гусейн Азіс огли , 23.04.2019, 19:37:04 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності номер запису про право власності: 31319439 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1817898580000, яким є квартира АДРЕСА_1 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: іпотечний договір № 08/1-101.

Так, у ст. 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону;право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

У свою чергу, можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;публічність державної реєстрації прав;внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з п.п. 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

При цьому, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У свою чергу, за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, будь-яких доказів, які б підтверджували, що при зверненні до державного реєстратораз завою про проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки відповідачем було подано вищенаведені документи, матеріали справи справи не містить.

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги та свідчить про порушення банком законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця.

Натомість, суд апеляційної інстанції зауважує, що передбачена Порядком необхідність надання державному реєстратору копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно.

Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

У свою чергу, рішення суб'єкта владних повноважень про реєстрацію права власності, вчинене без наявності вище зазначених документів, є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 320/8269/15-ц.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про перехід права власності на належне позивачу майну у власність АТ "Сенс Банк" було прийнято державним реєстратором КП "Світоч" Алієвим Гусейн Азіс огли усупереч вимог Закону України "Про іпотеку", що є підставою для задоволення позовних вимог шляхом скасування рішення державного реєстратора КП "Світоч" Алієва Гусейн Азіс огли про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності 31319439 від 23.04.2019 19:37:04, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк», та припинення право власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого у зв`язку із зміною найменування є АТ «Сенс Банк», на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 80.2 м.2, житлова площа 51.3 м.2.

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що встановлення факту порушення банком законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця є достатньою і самостійною підставою для задоволення позовних вимог позивача, суд апеляційної інстанції вважає за можливе не перевіряти інші доводи апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано копію договору про надання правничої допомоги № 717 від 12.07.2019, укладений між позивачем та Адвокатом Оснач С.А., копію Звіту від 23.02.2024 до договору про надання правової допомоги № 717 від 12.07.2019, копію Акту прийому - передачі виконаних робіт від 22.02.2024 за договором про надання правничої допомоги № 717 від 12.07.2019.

Фактична сплата позивачем коштів адвокату за надану правничу допомогу підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 57 від 12.07.2019 на суму 26 000,00 грн.

Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.

Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також те, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача до закінчення судових дебатів в суді зробив заяву про розмір судових витрат по справі та протягом п`яти днів після прийняття рішення звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та надав докази на підтвердження розміру судових витрат, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000 грн. 00 коп.

Посилання апелянта на те, що АТ "Сенс Банк" було позбавлено можливості заявити клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2024 банк в своєму електронному кабінеті отримав від представника позивача заяву про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, а отже до 11.03.2024 (дата ухвалення додаткового рішення) мав достатньо часу надати свої заперечення щодо вимог заяви.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного додаткового рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом додаткового рішення.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду без змін.

При цьому, у зв`язку з залишенням апеляційних скарг без задоволення понесені відповідачем судові витрати (судовий збір за подання апеляційних скарг) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сенс Банк" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Комунального підприємства "Світоч" Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства "Сенс Банк", третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 12 липня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова