Рішення

від 11.03.2024 по справі 755/15968/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/15968/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Гончарука В.П.

з секретарем Гриценко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Київ заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/15968/20 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/15968/20, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь позивача судових витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 26 000,00 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що під час ухвалення рішення у справі № 755/15968/20 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності, судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката.

В судове засідання сторони по справі не з`явлись про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/15968/20 - підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності - задоволено частково.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї,що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Із змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що при ухваленні рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 ллютого 2024 року по справі суд не вирішив питання, щодо стягнення з відповідача Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь позивача судових втрат на правову допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, повязані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було подано копію договору про надання правничої допомоги № 717 від 12.07.2019 року укладений між позивачем та Адвокатом Оснач С.А., копію Звіту від 23.02.2024 року до договору про надання правової допомоги № 717 від 12.07.2019 року, копію Акту прийому - передачі виконаних робіт від 22 лютого 2024 року за договром про надання правничої допомоги № 717 від 12.07.2019 року.

Фактична сплата позивачем коштів адвокату за надану правничу допомогу підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 57 від 12.07.2019 року на суму 26 000,00 грн.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 також судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У постанові №757/36628/16-ц від 24.01.2022 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду акцентував увагу на тому, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.08.2022 у справі №711/1783/20 вказав, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідач, не скористався процесуальним правом надати заперечення стосовно співмірності витрат на правничу допомогу понесених позивачем.

Суд наголошує увагу на тому, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право вказати обґрунтовані заперечення проти таких вимог, що в даному випадку відповідач не вчинив, що як наслідок виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було укладено з адвокатом договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акти приймання-передачі правової допомоги, в якому наведено детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом в справі, а представник позивача, в свою чергу, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді зробив заяву про розмір судових витрат по справі та протягом п`яти днів після прийняття рішення звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та надав докази на підтвердження розміру судових витрат.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу на загальну суму 26 000,00 гривень, суд дійшов висновку про задоволення даної вимоги.

Керуючись, ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 755/15968/20 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності - задовольнити.

Доповнити рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року у справі № 755/15968/20 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, Акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування рішення, припинення права власності та скасування запису про право власності.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 26 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового судового рішення складено 11 березня 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 .

Відповідачі:

АТ «Сенс - Банк», місце знаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, буд. 100, ЄДРОПОУ 23494714;

Державний реєстратор Комунального підприємства «Світоч» Алієва Гусейн Азіс огли, адреса: м.Київ, пр - т Перемоги, буд.10.

Третя особа:

Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, м.Київ, Харківське шосе , буд.4-а.

Суддя