Ухвала

від 13.11.2023 по справі 761/4012/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4012/16-ц

Провадження № 6/761/79/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року суддя Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «КредіАгріколь Банк», ОСОБА_1 , Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «КредіАгріколь Банк», ОСОБА_1 , Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування вимог заявник зазначає, що 21 березня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення по справі № 761/4012/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «КредіАгріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КредіАгріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014 в сумі 391 919,10 грн. На виконання вказаного судового рішення Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист № 761/4012/16-ц, що перебуває на примусовому виконанні у Бучанському міському відділі ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № НОМЕР_1.

20 грудня 2019 року між AT «КредіАгріколь Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» було укладено договір про відступлення прав вимоги №VI-2019, відповідно до якого ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №1/2320500 від 06.11.2014.

03 березня 2021 року на підставі договору про відступлення права вимоги №03032021-А, укладеного між ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014 року та всіма додатковими угодами і забезпечувальними договорами перейшли від ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» до ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».

Зважаючи на викладене, заявник вважає, що ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» стало новим кредиторомза Кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014, тому просив замінити сторону стягувача за виконавчим листом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 вищевказана заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2021 прийнято заяву та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.08.2021 до суду надійшли письмові пояснення представника ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», згідно яких заявник просив задовольнити заяву, долучити копію акту приймання-передачі Розширеного реєстру прав вимоги від 03.03.2021; копію платіжного доручення № 45 від 11.03.2021. При цьому, вказує, що 03 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» підписано акту приймання-передачі Розширеного реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №03032021-А від 03.03.2021, згідно якого первісний кредитор передав в електронному вигляді на матеріальному носії, а Новий кредитор прийняв Розширений реєстр прав вимог щодо Кредитних договорів. 11 березня 2021 року ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» оплатило на користь ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» 5000 грн в рахунок оплати згідно Договору про відступлення права вимоги.

В подальшому у судове засідання, яке призначене на 13.11.2023, представник заявника та заінтересовані особи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку. У заяві про заміну стягувача у виконавчому листі заявник просив провести розгляд справи без участі представника. Від Акціонерного товариства «КредіАгріколь Банк» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності заявника та заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання здійснюється судом, за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 21 березня 2016 року по справі № 761/4012/16-ц позов Публічного акціонерного товариства «КредіАгріколь Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «КредіАгріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014 в сумі 391 919,10 грн (т.1. а.с. 54-56).

20 грудня 2019 року між AT «КредіАгріколь Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» було укладено договір про відступлення прав вимоги №VI-2019, відповідно до якого ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №1/2320500 від 06.11.2014.

03 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», укладено договір про відступлення права вимоги №03032021-А, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014 року та всіма додатковими угодами і забезпечувальними договорами переходить від ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» до ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».

На примусовому виконанні Бучанського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 від 04.07.2016 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 12.05.2016 по справі № 761/4012/16-ц.

Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» за № 8 від 25.09.2015, при вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні у зв`язку з правонаступництвом через відступлення права вимоги суд має з`ясувати, чи наявний договір відступлення права вимоги, який є доказом правонаступництва.

Тому належним та допустимим доказом переходу права вимоги до нового кредитора є договір відступлення права вимоги, зокрема той, що набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Крім цього, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим, для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього (постанова ВП ВС від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10).

Як вже встановлено судом, 03 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ГАРАНТ-ФАКТОР» та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» укладено договір про відступлення права вимоги №03032021-А.

Заявник вказує, що за умовами даного договору, право вимоги за кредитним договором № 1/2320500 від 06.11.2014, відступлено на користь ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП». На підтвердження свої вимог заявником надано: копію договору про відступлення права вимоги №03032021-А; копію акта приймання-передачі Розширеного реєстру прав вимоги від 03.03.2021; копію платіжного доручення № 45 від 11.03.2021.

Проте, згідно п. 4.1 Договору №03032021-А сторони домовились, що вартість прав вимоги, належна до сплати Первісному кредитору, встановлюється в реєстрі прав вимог, та складає грн. (комерційна таємниця) без ПДВ.

Згідно копії витягу з реєстру прав вимог до договору про відступлення права вимоги №03032021-А, на умовах Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору Права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1/2320500 від 06.11.2014 по загальній заборгованості 227 839,25 грн. При цьому, представником заявника надано платіжне доручення № 45 від 11.03.2021 на суму 5000 грн, як оплату згідно договору відступлення права вимоги №03032021-А від 03.03.2021.

А відтак, долученні заявником докази до заявки про заміну сторони виконавчого провадження є суперечливими та такими, що не містять даних про визначену суму коштів, яка підлягала сплаті за відступлення права вимог та перерахована ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» попередньому кредитору у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належних доказів переходу відступлення прав вимоги, як підтвердження виконання умов договору, оплати вартості права вимоги, матеріали заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявник, всупереч ст. 77-80 ЦПК України, не довів суду факт переходу права вимоги, а відтак, відсутні підстави для здійснення процесуального правонаступництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.259, 260, 261, 263, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «КредіАгріколь Банк», ОСОБА_1 , Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ТОВ «Факторингова компанія «Гарант-Фактор» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н.В. Сіромашенко