АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
31 серпня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.,
суддів - Чобіток А.О., Українець Л.Д.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року,
встановила:
у лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 06.11.2014 р. в сумі 391 919 грн. 10 коп.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 р. позов було задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В судове засідання в суд апеляційної інстанції відповідач не з'явився та надіслав заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що він буде знаходитись в щорічній відпустці та додав до заяви доказ про бронювання готелю. Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. В даному колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не надано доказів поважності його неявки.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 06.11.2014 р. було укладено Кредитний договір, згідно якого позичальнику було надано кредит на купівлю транспортного засобу в сумі 367 000 грн. зі сплатою 18,99% річних на суму заборгованості та на сплату страхових платежів в сумі 26 501 грн. 18 коп. зі сплатою 22% річних на строк до 05.11.2021 р.
Оскільки позичальник не сплачував заборгованість відповідно до умов договору станом на 13.01.2016 р. утворилась заборгованість в загальній сумі 391 919 грн. 10 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 327 000 грн. 92 коп., по нарахованим процентам - 1 456 грн. 68 коп., по процентам простроченим - 38 171 грн. 76 коп., та пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 7 105 грн. 63 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 р. позов було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, що є підставою для дострокового стягнення заборгованості з позичальника.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 526, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України.
Як видно з матеріалів справи, між сторонами 06.11.2014 р. було укладено Кредитний договір терміном до 05.11.2021 р та в Додатку до договору викладено Графік щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В зв'язку з недотриманням позичальником графіку щомісячних платежів позивачем направлялась йому вимога про погашення заборгованості за кредитним договором 16.11.2015 р., яка не була виконана, що є підставою для дострокового стягнення всієї суми заборгованості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договору кредиту і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Доводи, викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Апелянт зазначає в апеляційній скарзі, що справу було розглянуто у його відсутність, чим позбавлено його можливості заявити про застування позовної давності до вимоги про стягнення пені, надати заперечення та письмові докази на спростування заявлених вимог.
Як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції направлялись відповідачу повістки про виклик у судове засідання, копія ухвали про відкриття провадження по справі та копія позовної заяви за місцем реєстраційного обліку - АДРЕСА_1, що було вручено, а також за місцем фактичного проживання, яке було вказано в Кредитному договорі - АДРЕСА_2, що повернулось без вручення за закінченням терміну зберігання.
Пеня була нарахована позивачем за період з 07.07.2015 р., що не перевищує передбачений п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України річний строк до вимог про стягнення пені.
Доводи апелянта про те, що він не погоджується із розміром заборгованості є безпідставними, оскільки він не навів таких мотивів та не надав доказів щодо неправильності поданих позивачем розрахунків заборгованості по тілу кредиту, процентам та пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; 2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог; 3) змінити рішення; 4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Скасування рішення суду першої інстанції та призначення справи до розгляду в загальному порядку чинним ЦПК України не передбачено.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий
Судді
№ справи: 761/4012/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6814/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Сіромашенко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.08.2017 |
Оприлюднено | 06.09.2017 |
Номер документу | 68641969 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд міста Києва
Немировська Олена Віленівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні