Постанова

від 07.03.2024 по справі 549/72/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 549/72/23 Номер провадження 22-ц/814/1380/24Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ступнік Сергій Васильович, на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року (повний текст рішення складено 20 листопада 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.

В обґрунтування позову зазначено, що з 2006 року по 2015 рік позивач проживав без реєстрації шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 , яка на той момент мала прізвище « ОСОБА_4 ». За час фактичних шлюбних відносин вони мали мінливі стосунки, іноді сварилися та через це розходилися, проживали разом періодично. Під час таких стосунків відповідач народила двох дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_1 повідомила позивача, що він не є батьком цих дітей, останній їй повірив, оскільки вони мали періодичні і не постійні стосунки. ОСОБА_1 не перебувала в шлюбі на час народження дітей, тому вона записала у свідоцтві про їх народження своє прізвище, батьком дітей був вказаний ОСОБА_7 на підставі її заяви як матері дітей відповідно до статті 135 СК України.

Незважаючи на те, що позивач не вважав себе біологічним батьком цих двох дітей, відносився до них, як до своїх рідних, забезпечував їх всім необхідним, виховував, брав участь в їх житті як рідний батько.

Після 2015 року позивач і відповідач не проживають однією сім`єю, але він завжди перебував поруч із дітьми, спілкувався з ними. Діти ставилися до нього як до рідного батька.

ОСОБА_2 стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 13 липня 2021 року одружилася із відповідачем ОСОБА_3 , а 21 грудня 2022 року останнього визнано батьком дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за спільною заявою відповідачів.

На підставі цього дітям було змінено прізвище та по батькові і відтепер у свідоцтвах про народження вони зазначені як ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Від самих дітей позивачу стало відомо, що саме він є їх рідним батьком.

ОСОБА_3 не може бути біологічним батьком дітей, оскільки на час зачаття дітей відповідач ОСОБА_1 не була з ним знайома.

Спілкуючись із старшою дитиною позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 останнім часом застосовує фізичне насильство до старшої доньки, пояснюючи це «методом виховання». Зустрічаючись із донькою він помічав синці та подряпини на шиї, голові, животі. У зв`язку з цим 26 грудня 2022 року було подано заяву до поліції. Позивач звертався за допомогою до служби у справах дітей виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради з метою перевірки умов життя дітей, але отримав відмову, оскільки він не вказаний батьком дітей.

Оскільки ОСОБА_2 не зазначений батьком ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , то не може належним чином реалізовувати свої батьківські права стосовно своїх дітей та чинити їх належний захист від неправомірних та аморальних дій відповідачів.

З метою з`ясування спорідненості з дітьми, позивачем було замовлено аналіз ДНК на їх батьківство, за результатами дослідження яких №№37436-1, 37436-2 від 01 березня 2023 року, зробленого медико-генетичним центром «МАМА ПАПА», ймовірність батьківства ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_9 і ОСОБА_8 складає 99,999997 % і 99,999998 % відповідно.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач прохав визнати своє батьківство щодо дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; зобов`язати Чорнухинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області внести зміни до актового запису №15 від 12 серпня 2008 року та №02 від 02 березня 2012 року, а саме виключити відомості про біологічного батька дитини та заначити в графі «відомості про батька» « ОСОБА_2 », змінити прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », а по батькові з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 ».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства в частині позовних вимог про зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження дітей ОСОБА_14 від 12 серпня 2008 року №15 та ОСОБА_15 від 02 березня 2012 року №02 щодо змін прізвища дітей з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » закрито у зв`язку з прийняттям відмови від частини позовних вимог позивачем ОСОБА_2 .

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено зміни до актового запису №15 про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного виконавчим комітетом Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області 12 серпня 2008 року, вказавши у графі «батько» - « ОСОБА_2 », змінити по батькові дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », виключити запис про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини.

Внесено зміни до актового запису №02 про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного виконавчим комітетом Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області 02 березня 2012 року, вказавши у графі «батько» - « ОСОБА_2 », змінити по батькові дитини з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », виключити запис про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису про народження дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 1073,60 грн судового збору з кожного.

Додатковим рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2023 року доповнено рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року, а саме стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 19000,00 грн судових витрат, по 9500,00 грн з кожного.

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2023 року виправлено описку у мотивувальній частині рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року у справі №549/72/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, а саме у мотивувальній частині рішення замість прізвища та ініціалів свідка « ОСОБА_16 » вказано « ОСОБА_17 ».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі відповідач прохала суд рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року скасувати та вирішити питання розподілу судових витрат.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення ухвалено за невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач наголошує на застосуванні до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки з народження дітей пройшло вже близько 15 та 11 років, відповідно, а твердження позивача, що він нещодавно дізнався від дітей, що він є їх батьком не можуть братися судом до уваги, оскільки діти не можуть бути носіями такої інформації.

З плином часу все більше значення має інститут позовної давності, як інструмент запобігання впливу будь-кого на стабільність усталених сімейних відносин, усвідомлення дітьми свого родинного статусу.

Зауважено, що приписи статті 109 ЦПК України не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки ОСОБА_1 не змогла з`явитися до експертної установи з поважних підстав, що пов`язано із значною віддаленістю проведення експертизи від місця її проживання, а також перебування на її утриманні дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Крім того, зауважено, що діти не є учасниками справи, а тому не можуть бути особами, які ухилялися від проведення експертизи.

Наголошено, що надані позивачем результати дослідження, а саме аналіз ДНК на батьківство, не може братися судом до уваги, оскільки для його проведення зразки від ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не відбиралися.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохав суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року без змін.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що він є батьком дітей лише після повідомлення від дочки даної інформації, що було підтверджено отриманими результатами ДНК-тесту.

Суд першої інстанції, з огляду на процесуальну поведінку ОСОБА_1 , правомірно застосував при вирішенні справи положення статті 109 ЦПК України.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 адвокат Ступнік С.В., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, вимоги поданої апеляційної скарги підтримав та прохав їх задовольнити з підстав, що у ній наведені.

Крім того, представником особи, яка подала апеляційну скаргу було уточнено, що апеляційна скарга подана одним з відповідачів ОСОБА_1 , натомість ОСОБА_3 не скористався правом на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Долженко О.М. під час розгляду справи заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , наголошуючи на законності та обґрунтованості рішення місцевого суду.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у поданому до Полтавського апеляційного суду листі прохає розгляд справи провести за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , про що 02 березня 2012 року складено відповідний актовий запис №02 виконкомом Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області. Батьком дитини записаний ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_18 (т.1, а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_5 , батьками якої записані ОСОБА_7 та ОСОБА_18 , про що 12 серпня 2008 року складено відповідний актовий запис №15 виконкомом Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (т.1, а.с.15).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер актового запису 15, дата складання 12 серпня 2008 року, вбачається, що відомості про батька були внесені на підставі заяви матері від 12 серпня 2008 року.

22 грудня 2022 року до актового запису про народження внесені виправлення стосовно відомостей про дитину та батька відповідно до заяви №11/20.28-36 від 21 грудня 2022 року та свідоцтва про шлюб №08 від 13 липня 2021 року.

У відомостях про батька прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_10 », ім`я « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_19 », дата народження батька змінено на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », внесена інформація про громадянство батька, його ідентифікаційний номер.

Прізвище дитини « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_10 », по батькові « ОСОБА_13 » - на « ОСОБА_12 » (т.1, а.с. 204-206).

Аналогічні зміни 22 грудня 2022 року внесені і до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.

При її народженні відомості про батька також були внесені на підставі заяви матері від 02 березня 2012 року (т.1, а.с. 207-209).

За результатом дослідження аналізу ДНК на батьківство №37436-1 від 20 лютого 2023 року щодо дитини ОСОБА_15 , зробленого у медико-генетичному центрі «МАМА ПАПА», ймовірність батьківства ОСОБА_2 становить 99,9999997 % (т.1, а.с.18).

Відповідно до результату дослідження аналізу ДНК на батьківство №37436-2 від 20 лютого 2023 року стосовно дитини ОСОБА_14 , зробленого у медико-генетичному центрі «МАМА ПАПА», ймовірність батьківства ОСОБА_2 становить 99,9999998 % (т.1, а.с. 19).

Ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року призначалась судова молекулярно-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача (т.1, а.с. 82-83).

Згідно повідомлення Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15 серпня 2023 року провести експертизу не є можливим, оскільки ані 19 червня 2023 року, ані 13 липня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до експертної установи не з`явилися, крім того, повідомлено, що ОСОБА_2 у вказані дні був присутнім (т.1, а.с. 143).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо строку позовної давності

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Згідно з частиною другою статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно зі статтею 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до статті 20 СК України, до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Отже, тлумачення вказаних норм СК України свідчить, що законодавець передбачив дві різні підстави для пред`явлення позовної вимоги про визнання батьківства відповідно до статті 128 СК України та статті 129 СК України.

Так, у статті 128 СК України регулюється випадок, за яким запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Саме в такому разі особа, яка вважає себе батьком дитини, може подати до суду позовну заяву про визнання свого батьківства. При цьому, з врахуванням змісту частини першої статті 20 СК України та статті 128 СК України, позовна вимога про визнання батьківства згідно зі статтею 128 СК України виключена законодавцем із сфери дії позовної давності.

Натомість, частина перша статті 129 СК України стосується ситуації, за якої оспорити батьківство може чоловік, який вважає себе батьком дитини, а батьком дитини записаний інший чоловік. Тобто позивачем є чоловік, який вважає себе батьком дитини, а відповідачем - чоловік, який записаний батьком дитини. Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком. До позовної вимоги про визнання батьківства згідно з частиною першою статті 129 СК України застосовується позовна давність в один рік.

У справі, що переглядається, наявний спір між позивачем та чоловіком матері дітей ОСОБА_1 про батьківство щодо дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому судом підлягають застосуванню саме положення статті 129 СК України і, відповідно, річна позовна давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п`ята статті 267 ЦК України).

Моментом порушення прав та інтересів позивача є дата внесення інформації у актові записи про народження дітей - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації щодо їх батька, яким був записаний ОСОБА_3 , що було здійснено за взаємною згодою відповідачів 22 грудня 2022 року.

Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 607/23063/21 та від 20 грудня 2023 року у справі № 756/16749/21.

З огляду на дату звернення ОСОБА_2 до місцевого суду із позовною заявою, а також внесення виправлень до актових записів про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позивачем не було пропущено річний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання батьківства згідно статті 129 СК України.

Щодо визнання батьківства

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Тобто передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Водночас, згідно з приписами частини першої статті 129СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У пункті 10 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від15травня 2006року №3«Про застосуваннясудами окремихнорм Сімейногокодексу Українипри розглядісправ щодобатьківства,материнства тастягнення аліментів» зазначено, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судом першої інстанції призначалася судово-медична (генетична) експертиза (ухвала Чорнухинського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року). Копія зазначеної ухвали та повідомлень експертів про необхідність явки сторін для проведення експертизи направлялись судом на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , яка була підтверджена органами місцевого самоврядування, відому сторонам адресу проживання відповідача, а також про вчинення таких процесуальних дій був проінформований її представник адвокат Ступнік С.В.

Однак, не дивлячись на всі можливі дії суду (два виклики: 19 червня 2023 року, 13 липня 2023 року), ОСОБА_1 разом з дітьми жодного разу не з`явилася до експертної установи для забору біологічних зразків, що унеможливило проведення судово-медичної (генетичної) експертизи.

Встановивши обізнаність відповідача про розгляд справи щодо визнання батьківства ОСОБА_2 відносно неповнолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать заяви її представника до суду першої інстанції по суті спору та про застосування наслідків пропуску позовної давності, логічне усвідомлення значення для вирішення спору результатів судово-медичної експертизи, а також наслідків неявки матері та дітей для її проведення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків ухилення відповідача від явки з дітьми для проведення експертизи, передбачених статтею 109 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується із доводами місцевого суду, що наведені представником відповідача причини неявки на експертизу відповідача, а саме наявність у неї інших двох малолітніх дітей (т.1, а.с. 117-121), оголошення повітряних тривог, не є такими, які безумовно свідчать, що вони є поважними і повністю унеможливлюють проведення експертизи, оскільки не містить конкретних відомостей про те, яким саме чином малолітні діти унеможливлюють явку відповідача з дітьми для забору зразків в м. Полтаві для проведення судово-генетичної експертизи, а посилання на неможливість відбору зразків через оголошення повітряних тривог носить характер припущень.

Відтак, відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дітьми до експертної установи для забору відповідних зразків її та дітей. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем (її представником) заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дітей від позивача.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Урахувавши неможливість проведення у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судово-медичної (генетичної) експертизи внаслідок ухилення відповідача від її проведення, суд попередньої інстанцій з урахуванням положень статті 109 ЦПК України, а також визнання сторонами справи факту їх спільного проживання з 2006 року по 2015 рік, під час яких ОСОБА_1 завагітніла та народила ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_1 заперечувала проти наявності правових підстав для визнання біологічного батьківства позивача, не надаючи відповідних доказів, які б підтверджували походження дітей від іншого чоловіка, як і не заявляла клопотань про призначення повторної судово-медичної (генетичної) експертизи та не проявляла намірів, спрямованих на її фактичне проведення.

Колегія суддів наголошує, що визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визнання батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18).

Щодо наданих позивачем досліджень аналізу ДНК

До позовної заяви позивачем, як на підтвердження заявлених позовних вимог, було долучено результати дослідження аналізу ДНК на батьківство, зроблені у медико-генетичному центрі «МАМА ПАПА».

Згідно статті76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами ЦПК України передбачено вимоги щодо поданих до суду доказів, зокрема, згідно статей 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Крім того, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Слід наголосити, що результати дослідження аналізу ДНК на батьківство, які містяться у матеріалах справи, не є висновком експерта та не прирівнюється до нього, оскільки вимоги до їх організації проведення та оформлення є суттєво відмінними.

Колегія суддів зауважує, що надані до місцевого суду результати дослідження не мають доказового значення при розгляді даної справи, оскільки вони виконувалися для особистого користування ОСОБА_2 , без ідентифікації учасників, про що вказано у самому дослідженні. Крім того, самі результати містять посилання на те, що вони не можуть бути використані в суді як доказ про наявність або відсутність родинного зв`язку.

З аналізу оскаржуваного судового рішення вбачається, що місцевим судом при ухваленні рішення не було взято до уваги надані позивачем результати дослідження аналізів ДНК на батьківство від 20 лютого 2023 року, а часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 було зумовлено сукупністю дослідження інших наданих сторонами справи доказів, а також процесуальною поведінкою сторін справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ступнік С.В., слід залишити без задоволення, а рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Ступнік Сергій Васильович залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

О.О. Панченко