Постанова

від 26.02.2024 по справі 645/1916/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/1916/21 Номер провадження 22-ц/814/851/24Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника Комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі» - адвоката Бабича Юрія Вікторовича та представника Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - адвоката Лисих Романа Володимировича

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року у складі судді Сініцина Е. М.

у цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі» та Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» про визнання недійсною додаткової угоди та зобов?язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до КСП «Інженерні мережі» та ПрАТ «ВФ Україна» про визнання недійсною додаткової угоди та зобов?язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Наприкінці жовтня 2020 року на даху вказаного будинку працівники ПрАТ «ВФ Україна» почали проводити роботи із встановлення вишки мобільного зв`язку, згоди на яку жителі будинку не надавали.

04.11.2020 мешканці будинку звернулися з колективним листом до Харківського міського голови Кернеса Г. А. з проханням заборонити встановлення вишки мобільного зв`язку, у відповідь на який 30.11.2020 отримали лист від 25.11.2020 № 1644/0/580-20 за підписом директора Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради Харківської області Литвинець Г. М. про те, що між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» укладено договір про надання місця для розміщення об`єктів телекомунікаційних мереж та технічних засобів телекомунікацій у житлових, нежитлових будівлях спорудах та місцях розташування, що належать територіальній громаді м. Харкова, а додатковою угодою до зазначеного договору визначено, що об`єкт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , входить до переліку об`єктів розміщення, в яких ПрАТ «ВФ Україна» надається право для розміщення технічних засобів телекомунікації.

Крім того, 18.11.2020 в ході зустрічі між представниками ПрАТ «ВФ Україна» та мешканцями будинку АДРЕСА_2 , які висловили свою категоричну незгоду із встановленням на даху будинку телекомунікаційного обладнання, була отримана копія договору № БС-01092014/06 від 01.09.2014 між ПрАТ «МТС Україна» та КСП «Інженерні мережі», копія додаткової угоди № 29 від 09.09.2020 до договору № БС-01092014/06 від 01.09.2014 між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» щодо розміщення технічних засобів телекомунікації за адресою: АДРЕСА_2 , де балансоутримувачем є КП «Жилкомсервіс».

Вказував, що додаткова угода № 29 від 09.09.2020 прямо суперечить діючому законодавству в частині заборони вчиняти дії щодо власності особи без її згоди, оскільки він є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, в тому числі і даху, а встановлення телекомунікаційного обладнання на дах будинку, співвласником якого він є, являється обтяженням його права власності без будь-яких законних підстав.

Зазначав, що згідно пункту 5 частини третьої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку управитель багатоквартирного будинку має право надавати в оренду, встановлювати сервітут щодо спільного майна багатоквартирного будинку. Проте, таке рішення про надання дозволу на встановлення телекомунікаційного обладнання на даху будинку мешканцями будинку не приймалося. Більш того, за приписами пункту 2 частини четвертої вказаної статті Закону, управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків.

КП «Жилкомсервіс», яке у додатку № 2 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2020 № 438 зазначено як балансоутримувач будинку АДРЕСА_2 , погодилося з такою правовою позицією та директор даного підприємства повідомив, що КП «Жилкомсервіс» без згоди мешканців багатоквартирного будинку не має права на укладення договорів оренди, встановлення сервітуту щодо спільного сумісного майна мешканців.

Крім того, зазначав, що вказаний будинок не є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а КП «Жилкомсервіс» не є балансоутримувачем цього будинку із визначеним в оспорюваних документах правом на розпорядження майном, оскільки згідно з абз. 7 частини другої статті 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» не можуть бути об`єктами передачі з державної у комунальну власність об`єкти щодо яких є відповідне рішення про їх приватизацію.

Окрім очевидного порушення права власності позивача, він зазначав, що згідно з даними науково-технічної літератури, практичних досліджень фахівців у сфері санітарного благополуччя населення, захисту населення від електромагнітних випромінювань, встановлення ретрансляторів мобільних операторів в безпосередній близькості від місця проживання людей не допускається, адже це призводить до погіршення стану здоров`я людей, загострення хронічних, серцево-судинних, соматичних захворювань, погіршення імунітету та навіть спричинення онкології. При розміщенні радіотехнічних об`єктів слід керуватися Державними санітарним нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, згідно яких майданчик радіотехнічного об`єкту обладнується згідно з будівельними нормами та правилами, на його території не допускається розміщення житлових та громадських будинків. 3 метою захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, які створюються радіотехнічними об`єктами, встановлюються санітарно-захисні зони та зони обмеження забудови.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, укладену між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» про надання права для розміщення технічних засобів телекомунікації на даху будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідачів демонтувати за власний рахунок та власними зусиллями телекомунікаційне та допоміжне технічне обладнання, що було встановлено на дах будинку АДРЕСА_2 на виконання додаткової угоди 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, укладену між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі»; стягнути з відповідачів в солідарному порядку витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу адвоката.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», визначено територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова Октябрському районному суду м. Полтави.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду № 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, укладену між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» про надання права для розміщення технічних засобів телекомунікації на даху будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ПрАТ «ВФ Україна» демонтувати за власний рахунок та власними зусиллями телекомунікаційне та допоміжне технічне обладнання, що було встановлено на даху будинку АДРЕСА_2 на виконання додаткової угоди 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, укладену між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі».

Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 816 грн, по 908 грн з кожного.

Рішення судумотивовано тим,що укладаючидодаткову угодувід 09.09.2020відповідачами булопорушено закріпленеза співвласникамибагатоквартирного будинкуправо нарозпорядження майном,що єу їхспільній власності,передбачене статтею369ЦК України,а відтак,вказаний договірне відповідаєвимогам законута підлягаєвизнанню недійсним,оскільки укладенийбез згодиспіввласників спірногомайна.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку та, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «ВФ Україна» - адвокат Лисих Р. В. ґрунтуються на тому, що судом при розгляді справи було встановлено, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а тому органи місцевого самоврядування в межах закону мають повноваження щодо розпорядження комунальним майном, приймаючи відповідні рішення на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Відповідно на 19 сесії 6 скликання Харківською міською радою було прийнято рішення від 26.09.2012 № 870/12 «Про впорядкування діяльності суб`єктів господарювання у сфері інформаційних технологій та зв`язку», а 22.07.2020 виконавчим комітетом Харківської міської ради прийнято рішення № 438 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 333 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

Вказує, що на виконання вказаних рішень між ПрАТ «МТС Україна» та КПС «Інженерні мережі» і були укладені договір розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014 та додаткова угода до нього за № 29 від 09.09.2020.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достатні та допустимі докази, а саме: протоколи зборів та рішення мешканців будинку, які б свідчили про наявність незгоди співвласників багатоквартирного будинку на розпорядження органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою власністю територіальної громади м. Харкова, а саме будинком АДРЕСА_2 .

Наголошує, що позивач не був та не є одноосібним власником майна (будинку), а тільки одним із співвласників, та не був уповноваженим представником всіх інших співвласників будинку або їх достатньої кількості, яка надає право вирішувати питання щодо використання спільного майна багатоквартирного будинку.

Звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи письмові заперечення (незгода) співвласників будинку не оформлені у відповідності до затвердженої форми та не в достатньому відсотковому відношенні від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень будинку, яка дає співвласникам право вирішувати питання щодо використання спільного майна.

Крім того, співвласники будинку не скористалися своїм правом заперечити проти прийнятих рішень Харківської міської ради та прийняти відповідне рішення загальних зборів співвласників з приводу своєї незгоди, оформивши його протоколом, відповідно до діючого та спеціального для даних питань законодавства та за встановленою законодавством формою.

Представник КСП «Інженерні мережі» - адвокат Бабич Ю. В. в апеляційній скарзі вказує, що при ухваленні рішення суд помилився в питаннях: визначення форми власності на багатоквартирний будинок, визначення суб`єктів, які мають правосуб`єктність у вирішенні питання про розміщення телекомунікаційного обладнання, визначення правового регулювання розміщення телекомунікаційного обладнання, застосував норми, як не підлягають застосуванню.

Зазначає, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Харкова та перебуває на балансі КП «Жилкомсервіс», яке здійснює управління вказаним будинком. Доказів його вибуття із комунальної власності матеріали справи не містять.

Звертає увагу на те, що КСП «Інженерні мережі» зверталося до КП «Жилкомсервіс» з листом щодо технічної можливості розміщення на покрівлі будинку антенно-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання, у відповідь на який за вих. № 18703/о/0705 від 15.07.2022 отримало згоду за умови здійснення в будинку ремонтних робіт (накриття парапету, відновлення утеплення оголовка, очищення покрівлі, ремонту плин оголовку). Вказані ремонті роботи були виконані.

Тобто КП «Жилкомсервіс» як балансоутримувач та надавач послуг з утримання будинку, маючи на це відповідну правосуб`єктність, був обізнаний та погодив розміщення на покрівлі будинку, який є комунальною власністю, антенно-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання.

Відтак, укладення оскаржуваної додаткової угоди та встановлення обладнання відбулося при законних обставинах обізнаності та наявності погоджень з боку балансоутримувача/управителя будинку.

Також вказує, що визначення місць розміщення обладнання, яке було надано рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради та доповненнями до нього, є законним та таке розміщення не порушує прав позивача.

Вважає вказані обставини в сукупності такими, що свідчать про правомірність укладення оскаржуваної угоди та розміщення відповідного обладнання.

Зазначає також, що визнання недійсною угоди, яка укладена між юридичними особами, не відноситься до предметної юрисдикції місцевого загального суду, а вимога про демонтаж є похідною, що є підставою для закриття провадження у справі, що унормовано статтею 231 ГПК України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відзивах на апеляційні скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Зеленський С. В. просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

За правилами частин першої, другої статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний № НОМЕР_1 від 31.03.1998 позивач ОСОБА_1 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 26.09.2012 № 870/12 з метою підвищення ефективності використання об`єктів комунальної власності, створення сприятливих умов для ефективного надання послуг населенню у сфері інформаційних технологій і зв`язку, згідно Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про телекомунікації», «Про місцеве самоврядування в Україні» було доручено КСП «Інженерні мережі» здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових, нежитлових будівлях і на земельних ділянках комунальної власності, а також в установленому законом порядку укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових, нежитлових будівлях і на земельних ділянках комунальної власності за плату.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 333 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова» у редакції рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2020 № 438, місцем для розташування телекомунікаційного обладнання визначено частину покрівлі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якого є КП «Житлокомсервіс» (номер на карті 274 у додатку № 1 та пункт 282 додатку № 2 до рішення).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі № 520/11750/21, зміненим у мотивувальній частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування вказаного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради щодо виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили в адміністративній справі встановлено, що права позивача, як співвласника багатоквартирного будинку, не порушено, а рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2020 № 438 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 333 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова» в частині виділення згідно з додатком № 1 (номер на карті 274) та додатком № 2 (пункт 282) частини покрівлі за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 15 для встановлення телекомунікаційного обладнання є правомірним.

01 вересня 2014 року на виконання вказаних рішень органів місцевого самоврядування, ухвалених в межах наданих повноважень, між ПрАТ «МТС Україна» (який 23.05.2017 змінив юридичну назву на ПрАТ «ВФ Україна») та КСП «Інженерні мережі» було укладено договір розміщення № БС-01092014/06, предметом якого є надання місця для розміщення телекомунікаційних мереж та технічних засобів телекомунікацій у житлових, нежитлових будівлях, спорудах та місцях розташування, що належить територіальній громаді м. Харкова. Перелік будівель та споруд, в яких стороні - 1 надається право для розміщення технічних засобів телекомунікацій згідно ліцензії, визначені у додатку № 1 до цього договору.

09 вересня 2020 року між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі» укладено додаткову угоду № 29 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, згідно якого Перелік об`єктів розміщення, у яких стороні - 1 надається право на розміщення технічних засобів телекомунікацій згідно Додатку № 1, з 15 вересня 2020 року викладено у новій редакції. До переліку таких об`єктів включено, зокрема, будинок за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувач - КП «Жилкомсервіс», який попередньо погодив встановлення антено-фідерних пристроїв та телекомунікаційного обладнання на покрівлі будинку за вказаною адресою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18).

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У справі, що переглядається, оспорюючи додаткову угоду № 29 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, позивач посилався на порушення його права розпоряджатися спільним майном багатоквартирного будинку, вважаючи, що не погоджене співвласниками будинку встановлення телекомунікаційного обладнання становить обтяження його права власності без будь-яких законних підстав, яке має бути відновлено шляхом визнання спірного правочину недійсним та демонтажу обладнання за рахунок відповідача.

Суд першої інстанції погодився з такими доводами та задовільнив вимоги позивача на підставі статей 215, 391 ЦПК України з тих мотивів, що використання майна без згоди співвласників є порушенням змісту права власності, а надання в оренду чи встановлення сервітуту порушує моральні засади суспільства, ставить власників багатоквартирного будинку в нерівні умови та завдає їм шкоди, оскільки співвласники будинку заперечували проти надання дозволу на встановлення телекомунікаційного обладнання.

При цьому суд вважав, що відповідно до частини другої статті 369 ЦК України згода позивача на розпорядження спільним майном має бути висловлена письмово.

Проте, таких висновків суд дійшов всупереч встановлених фактичних обставин справи, з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Визнаючи недійсною додаткову угоду № 29 від 09.09.2020 до договору розміщення № БС-01092014/06 від 01.09.2014, укладену між ПрАТ «ВФ Україна» та КСП «Інженерні мережі», про надання права для розміщення технічних засобів телекомунікації на даху будинку по АДРЕСА_2 , суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що даний будинок перебуває у комунальні власності територіальної громади м. Харкова та укладаючи договір розміщення, КСП «Інженерні мережі» діяло в межах повноважень, наданих розпорядником комунального майна та власником інфраструктури об`єкта доступу.

Частиною шостою статті 27 Закону України «Про телекомунікації», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що органи влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг.

Доступ до елементів інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі здійснюється оператором або провайдером телекомунікацій відповідно до Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» - на договірній основі із власником (володільцем) інфраструктури об`єкта доступу, яким є фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України «Про телекомунікації» встановлення (розміщення) технічних засобів телекомунікацій, споруд електрозв`язку на елементах інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, до яких отримано доступ, здійснюється на підставі проектної документації з доступу.

Рішенням Харківської міської ради від 26.09.2012 № 870/12 «Про впорядкування діяльності суб`єктів господарювання у сфері інформаційних технологій» комунальному спеціалізованому підприємству «Інженерні мережі» доручено: здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб`єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових, нежитлових будівлях і на земельних ділянках комунальної власності; укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових, нежитлових будівлях і на земельних ділянках комунальної власності.

На виконання вказаного рішення Харківської міської ради її виконавчим комітетом прийнято рішення від 22.05.2013 № 333 та від 22.07.2020 № 438 «Про виділення місць для розташування засобів телекомунікацій на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста Харкова», правомірність прийняття якого підтверджена рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2022 у справі № 520/11750/21, які набрали законної сили.

За приписами частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Вирішуючи дану справу, суд першої інстанції вказаним рішенням належної правової оцінки не дав, обмежившись лише аналізом прав співвласників багатоквартирного будинку щодо розпорядження спільним майном та повноважень КП «Жилкомсервіс» на погодження розміщення телекомунікаційного обладнання на покрівлі житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

При цьому суд неправильно застосував норми частини другої статті 369 ЦК України, вказавши на необхідність письмової згоди позивача на укладення спірного договору, що є помилковим, оскільки обов`язковість нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації правочину щодо розміщення технічних засобів телекомунікацій законом не встановлено.

Крім того, суд не врахував встановлені цією нормою особливості розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, зокрема те, що правочин, вчинений одним із співвласників, вважається таким, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України).

Суд першої інстанції вказаних норм, які регулюють порядок здійснення права спільної сумісної власності, не застосував та не врахував, що судовим рішенням у справі № 520/11750/21 встановлено, що повноваження, які здійснюються КСП «Інженерні мережі», знаходяться в межах правосуб`єктності одного власника територіальної громади міста Харкова.

Згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2007 № 188 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова», житловий фонд був переданий з господарського відання житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Харкова в господарське відання КП «Жилкомсервіс». Зазначеним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради КП «Жилкомсервіс» визначено балансоутримувачем та управителем житлового фонду територіальної громади м. Харкова.

Рішенням виконкому Харківської міської ради від 13.04.2011 № 298 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова», одним виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а саме виконавцем з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також ремонту приміщень, будинків, споруд визначено КСП «Інженерні мережі», засновником якого є Харківська міська рада, а власником майна - територіальна громада м. Харкова.

Таким чином, при укладенні спірного договору КСП «Інженерні мережі» за погодженням з КП «Жилкомсервіс» діяло у межах повноважень, делегованих власником будинку АДРЕСА_2 , а відсутність особистої згоди позивача, як співвласника майна багатоквартирного будинку, на укладення такого договору не свідчить про недійсність правочину.

По справі позивачем не доведено, що він несе будь-який тягар від встановлення телекомунікаційного обладнання на покрівлі будинку, тому висновки суду першої інстанції щодо непропорційного втручання у право власності ОСОБА_1 є безпідставними.

Позивач не позбавлений можливості здійснити (реалізувати) право користування та розпорядження своїм майном, а його вимога щодо демонтажу телекомунікаційного та допоміжного технічного обладнання ґрунтується лише на його незгоді із встановленням такого обладнання.

За відсутності доказів протиправного чинення відповідачами перешкод у реалізації позивачем повноважень розпорядження та (або) користування належним йому майном, підстав для задоволення позову ОСОБА_1 колегією суддів по справі не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КСП «Інженерні мережі» та ПрАТ «ВФ Україна» про визнання недійсною додаткової угоди та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частин першої, другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідачами понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції у розмірі по 2724 грн кожним, тому такі витрати мають бути відшкодовані позивачем у зв`язку із безпідставністю заявлених ним позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника Комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі» - адвоката Бабича Юрія Вікторовича та представника Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» - адвоката Лисих Романа Володимировича задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального спеціалізованого підприємства «Інженерні мережі» та Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» по 2724 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги на користь кожного з відповідачів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна