Постанова

від 14.03.2024 по справі 640/15649/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15649/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Василенка Я.М.,

Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року в справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 ВП №62322367.

Заявлені вимоги обґрунтовано відсутністю у державного виконавця правових підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду з огляду на відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого виступає уповноважена особа, зазначена як боржник у ВП №62322367.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 38619024 є кодом Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який перебуває в стані припинення.

На думку апелянта, відкликання банківської ліцензії та запровадження процедури ліквідації банку зумовлює необхідність застосування до правовідносин, що склалися норм спеціального Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відтак, оскільки Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час здійснення процедури виведення банку з ринку вимоги кредиторів задовольняються виключно в черговості та порядку, передбаченими статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому у державного виконавця не було правових підстав для вчинення будь-яких дій стосовно примусового стягнення коштів з неплатоспроможного банку так як в ПАТ «Банк Михайлівський» з 12.07.2016 розпочато процедуру ліквідації.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Зважаючи на вказане, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконання у Шевченківському ВДВС перебуває виконавчий лист №520/11382/19, виданий 03.06.2020 Харківським окружним адміністративним судом, про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн.

У свою чергу постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 12.06.2020 ВП №62322367 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа у справі №520/11382/19.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржником за спірним виконавчим документом є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., при цьому «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, вказане свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 ВП №62322367.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як наслідок, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII).

Отже, виходячи з аналізу викладеного вище, можна прийти до висновку, що державний виконавець зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, спірною постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС від 12.06.2020 ВП №62322367 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа у справі №520/11382/19 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 768,40 грн.

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття відповідачем спірної постанови, зазначив, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №62322367 вживаються дії з примусового виконання виконавчого документа відносно юридичної особи - Публічного акціонерного товариства ПАТ «Банк Михайлівський», що якої винесено рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Частинами першою статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом та банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно частини третьої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

За приписами пункту 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку.

При цьому, колегія суддів враховує, що згідно пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися.

Тобто, підставою для повернення виконавчого документа є прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію саме банку-боржника.

При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Виходячи з викладеного, вбачається, що уповноважена особа в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.

Як свідчать матеріали справи, згідно матеріалів виконавчого провадження №62322367 боржником за виконавчим листом №520/11382/19, є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Тобто, Уповноважена особа Фонду, діючи як суб`єкт владних повноважень, використовує для реалізації покладених на неї функцій та завдань фінансовий інструмент підконтрольного банку.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII закріплено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

У той же час, жодних доказів звернення із відповідним поданням до суду Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони виконавчого провадження до матеріалів справи не подано, як і не надано доказів звернення в порядку статті 379 КАС України до суду в якості заінтересованої особи позивачем.

Оскільки, боржником за виконавчим документом є Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», а не ПАТ «Банк Михайлівський», у державного виконавця були наявні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62322367 у відповідності до вимог статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, колегія суддів враховує, що «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження, як одна особа.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №826/14741/17.

Вказане свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.06.2020 ВП №62322367.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Я.М. Василенко

О.М. Ганечко