Постанова

від 13.03.2024 по справі 380/653/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/653/20 пров. № А/857/112/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Хомин Н.В.;

від відповідача - Сенів В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023р. про залишення без розгляду позовної заяви Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності в банківських установах (суддя суду І інстанції: Желік О.М., час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 13 год. 29 хв. 19.12.2023р., м.Львів; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: 25.12.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023р. клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства /ПрАТ/ «Шахта «Надія» про застосування строків позовної давності та залишення без розгляду позовної заяви Головного управління /ГУ/ ДПС у Львівській обл. до ПрАТ «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах задоволено; позов ГУ ДПС у Львівській обл. до ПрАТ «Шахта «Надія» про накладення арешту на кошти та інші цінності у банківських установах залишено без розгляду (Т.4, а.с.178-180).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ГУ ДПС у Львівській обл., який у поданій апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового залишення позову без розгляду (Т.4, а.с.206-213).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обов`язковими підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу, які не мають прямої залежності від передбаченого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України.

Контролюючим органом з моменту виникнення податкового боргу вживались та вживаються заходи щодо погашення податкового боргу відповідно до норм Податкового кодексу /ПК/ України.

Зокрема, позивачем були надіслані перша і друга податкові вимоги, подані позовні заяви про стягнення сум податкового боргу, внесені до реєстру записи про податкову заставу щодо майна боржника.

Позивач ГУ ДПС у Львівській обл. дотримав послідовність реалізацій стадій стягнення податкового боргу, визначених ст.ст.59, 95 ПК України.

Заходи щодо погашення податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу, тому ГУ ДПС у Львівській обл. звернулось до суду відповідно до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашенню податкового боргу на суму 150538576 грн. 20 коп.

Згідно довідок про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів) станом на 20.11.2019р., 27.08.2021р. та 28.11.2022р. сума податкового боргу ПрАТ «Шахта» Надія» постійно змінюється. Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що розмір його майна перевищує суму боргу.

Норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України є імперативною та обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Крім цього, згідно останнього поданого звіту про фінансовий стан вищезазначеного підприємства станом на 30.09.2019р. вбачається недостатність активів для погашення боргу, тобто, саме 30.09.2019р. податковим органом отримано відповідну інформацію, а з позовом ГУ ДПС у Львівській обл. звернулось 25.12.2023р.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 27.12.2019р. позивач ГУ ДПС у Львівській обл. звернувся до суду із позовом, в якому просив накласти арешт на кошти відповідача ПАТ «Шахта «Надія», що знаходяться у банках.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2022р. позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення з позовом до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022р. ухвалу суду від 09.02.2022р. скасовано, а справу направлено для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Шахта Надія» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022р., оскільки вказана постанова оскарженню не підлягає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2022р. прийнято справу до провадження для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 23.11.2022р. у задоволенні клопотання ПрАТ «Шахта Надія» про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023р., залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023р., позов задоволено.

Згідно постанови Верховного Суду від 13.09.2023р. скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.03.2023р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2023р. прийнято до розгляду справу № 380/653/20.

27.11.2023р. від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про застосування строків давності та залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановлений абз.2 ч.2 ст.122 КАС України. Оскільки підстави, які дали право позивачу звернутись до суду, виникли станом на дату складання того чи іншого акту опису майна (останній з яких був складений 27.02.2019р.), позивач, звернувшись до суду 27.12.2019р., на думку відповідача, пропустив строк звернення до адміністративного суду.

18.12.2023р. від представника позивача на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про застосування строків давності та залишення позовної заяви без розгляду. Вказує, що законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Водночас, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що тримісячний строк звернення до адміністративного суду в межах розглядуваної справи розпочався з моменту складення останнього акту опису майна 27.02.2019р., та сплив відповідно 26.05.2019р.

Як наслідок, суд дійшов до висновку про те, що позивач, звернувшись до суду 22.01.2020р. із позовною заявою від 27.12.2019р., пропустив встановлений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність очевидних підстав для залишення цього позову без розгляду, виходячи з таких міркувань.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин врегульовані діючим процесуальним законом.

Зокрема, відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У статті 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4).

Системний аналіз положень ст.123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому дати змогу подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України).

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11.02.2021р. у справі № 140/2046/19, від 10.06.2020р. у справі № 620/1715/19, від 23.09.2020р. у справі № 640/5645/19, від 03.12.2020р. у справі № 817/660/18, від 17.03.2021р. у справі № 160/3092/20, від 18.03.2021р. у справі № 640/23204/19, від 20.04.2021р. у справі № 640/17351/19, від 14.07.2022р. у справі № 380/10649/21, від 09.06.2022р. у справі № 160/15960/20, від 05.05.2022р. у справі № 420/6134/21, від 31.10.2023р. у справі № 140/2568/22.

Отже, норми КАС України допускають ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.

Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був вжити заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку.

Факт пропуску ГУ ДПС у Львівській обл. строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом першої інстанції після повернення справи судом касаційної інстанції на новий розгляд, прийняття суддею справи до свого провадження та подання представником відповідача заяви про залишення позову без розгляду, яку ухвалою від 19.12.2023р. суд задовольнив і залишив позов ГУ ДПС у Львівській обл. без розгляду.

Зі змісту оспорюваного судового рішення слідує, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду.

Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, у якій вказати причини пропуску строку звернення до суду.

Отже, суд першої інстанції не надав можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку та обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

Факт відкладення підготовчого засідання, що відбулось 27.11.2023р. для надання представником позивача письмових заперечень щодо поданого представником відповідача клопотання не може враховуватися в розрізі вищевказаних висновків, оскільки такі не ґрунтується на вимогах процесуального закону, при цьому суд першої інстанції не дотримався встановленого процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.

Таким чином, позивачу не було надано можливості навести свої міркування та надати відповідні докази, у разі їх наявності, з метою обґрунтування поважності причин звернення до суду з пропуском строку, визначеного ст.122 КАС України.

З огляду на наведене та застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою передумовою для застосування ч.ч.3 і 4 ст.123 КАС України є надання позивачеві можливості подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Таким чином, суд першої інстанції, застосовуючи ч.3 ст.123 КАС України, допустив порушення вимог процесуального закону, не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та повідомити причини поважності пропущення такого строку.

Хоча позивач був обізнаний про заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду та подав додаткові пояснення по справі, такі обставини не можуть спростовувати вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не дотримався встановленого процесуального порядку вирішення питання щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.

Питання поважності причин пропущення строку звернення до суду є оціночним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропущення, тому, за наведених обставин, апеляційний суд не здійснює оцінку поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відтак, спірна ухвала суду від 19.12.2023р. про залишення позовної заяви без розгляду прийнята судом першої інстанції помилково.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що за наведених умов в суду першої інстанції не було достатніх і належних підстав для залишення позовної заяви ГУ ДПС у Львівській обл. без розгляду на підставі ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, а тому оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, а відтак не відповідає вимогам закону, через що підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Також згідно правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню апелянту Головному управлінню ДПС у Львівській обл., утвореному як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл., утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.12.2023р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 380/653/20 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню апелянту Головному управлінню ДПС у Львівській обл., утвореному як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 15.03.2024р.