Постанова

від 04.03.2024 по справі 926/2670/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №926/2670/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Кострик К.,

представники сторін:

від позивача: Черкез М., адвокат

від відповідача: Юзьків М., представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги Релігійної організації Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області від 29.11.2023 (вх. суду від 29.11.2023 № 01-05/3676/23)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023 (повний текст рішення складено 13.11.2023, суддя В.Д. Байталюк, м. Чернівці)

у справі № 926/2670/23

за позовом: Релігійної організації Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області, м. Чернівці

до відповідача: Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Релігійна організація Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування пункт 8 Рішення 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 1177 від 27.04.2023 про припинення права постійного користування Релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області» земельною ділянкою за адресою вул. Руська, 235-Г площею 1,5640 га (кадастровий номер 7310136600:33:002:1029) для будівництва та обслуговування будівель, громадських та релігійних організацій відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.04.2023 № 328138170.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ухвалюючи оскаржуваний пункт 8 рішення № 1177 від 27.04.2023, Чернівецька міська рада фактично скасувала своє ж попереднє рішення №1620 від 04.06.2015 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки релігійній громаді парафії на честь Вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви м. Чернівці в постійне користування та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань», яким був затверджений проект відведення та позивачу була надана земельна ділянка за адресою вул. Руська, 235-Г площею 1,5640 га в постійне користування для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. Внаслідок ухвалення відповідачем цього рішення, позивач, який користувався земельною ділянкою в межах законодавства, умови користування не порушував, волевиявлення щодо припинення користування цією земельною ділянкою не висловлював, позбавлений конституційного права постійного користування земельною ділянкою з метою обслуговування будівель релігійної організації.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023, суд у задоволенні позову Релігійної організації Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування відмовив.

Рішення мотивовано тим, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту свого порушеного права, такий спосіб захисту як «визнання протиправним та скасування» правового акту, що порушує право власності, передбачений ЦК України, натомість ЗК України застосовує інше формулювання способу захисту, а саме: визнання недійсним правового акту. Оскільки позовні вимоги не відповідають наведеному способу захисту, визначеному ЗК України, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з вказаними рішенням, Релігійна організація Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023 у справі № 926/2670/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає, що судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, не було здійснено правовий аналіз норм, які передбачають неможливість скасування рішень органу місцевого самоврядування, що реалізовані без згоди на це особи, стосовно якої вони прийняті. Відповідач самостійно припинив право користування земельною ділянкою позивачем, без будь-якого обґрунтування підстав такого рішення відповідно до ЗК України.

Апелянт вважає, що місцевим судом необґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та не суперечить закону, визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023 у справі № 926/2670/23 без змін.

Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обрання позивачем не ефективного способу захисту.

Разом з тим, Законом України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» (далі Закон № 2662-VIII) статтю 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» викладено в новій редакції.

Так, відповідно до частин 7, 8 цієї статті релігійна організація (об`єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об`єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов`язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об`єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов`язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об`єднання) з можливим додаванням слів «в Україні» та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації.

Позивачем не надано доказів виконання вимог частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в частині назви релігійної організації (об`єднань), яка входить до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», що вказує на факт невиконання вимог зазначених вище

положень Закону, а відтак втрату чинності установчих документів позивача у частині офіційної його назви.

Оскільки, в установчих документах позивача відсутня його офіційна назва, неможливо довести правовий зв`язок між ним і речовим правом на земельну ділянку по вул. Руській,235-Г в м.Чернівцях площею 1,5640 га, що нібито йому надана рішенням міської ради від 01.12.2014 р. №1415, а відтак і порушення його права на землю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 справу № 926/2670/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 926/2670/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної громади парафія на честь вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023.

Ухвалою суду від 24.01.2024 призначено розгляд справи на 13.02.2024.

Ухвалою від 16.01.2024 відкладено розгляд справи на 30.01.2024.

13.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.03.2024.

У судовому засіданні 04.03.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав суду пояснення.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При перегляді рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався таким.

Пунктом 8 Рішенням 32 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради № 1177 від 24.04.2023 припинено право постійного користування Релігійній організації «Релігійна громада парафія на честь Вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви міста Чернівці Гернівецької області» код ЄДРПОУ-23247223 земельною ділянкою за адресою вул.Руська,235-Г площею 1,5640 га (кадастровий номер 7310136600:33:002:1029) для будівництва та обслуговування будівель, громадських та релігійних організацій відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 05.04.2023 № 328138170.

Згідно з ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відтак, приписами ЗК України у вищезазначеній статті передбачено саме «визнання недійсними» рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника ( п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (п.57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (п.40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18 (п.48), від 09.02.2021 у справі №381/622/17 (п.14), від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 (п.9.12).

Втім, позивач заявив вимоги про «визнання протиправним та скасування» рішення органу місцевого самоврядування у певних частинах. Це не відповідає наведеному способу захисту. Суд вважає, що визнання рішення «недійсним», як похідного слова від «недійсний», не є тотожним або синонімом слів «незаконний», «протиправний» або «такий, що підлягає скасуванню» у праворегулюванні, оскільки використання певних правових наслідків (як способів захисту) повинне узгоджуватися із юридичними нормами, котрі підлягають застосуванню при урегулюванні правовідносин.

З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Щодо доводів скаржника про те, що місцевий суд не надав правову оцінку на всі твердження позивача, то ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023 у справі № 926/2670/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада парафія на честь Вознесіння Господнього Чернівецько-Буковинської єпархії Української православної церкви міста Чернівці Чернівецької області від 29.11.2023 (вх. суду від 29.11.2023 № 01-05/3676/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.11.2023 у справі 926/2670/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 12.03.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець