Рішення

від 28.02.2024 по справі 296/5937/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/5937/23

2/296/33/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

(повний текст)

28 лютого 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої судді - Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дзюман О.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Житомирський завод огороджувальних конструкцій про стягнення втраченого заробітку, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ПрАТ Житомирський завод огороджувальних конструкцій на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 02.10.2012 по 30.06.2023 розмір втраченого заробітку, який становить 1004712,60 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.02.1994 з ним, як з начальником охорони підприємства Житомирський завод огороджувальних конструкцій, стався нещасний випадок на виробництві, причиною якого в акті про нещасний випадок вказано ожеледицю та незадовільний стан території. Внаслідок нещасного випадку отримав закриту черепно-мозкову травму і струс головного мозку. Неодноразово звертався до керівництва підприємства з приводу оформлення виробничої травми з інвалідністю, однак отримував відмови, та в 2000 році був скорочений з підприємства. Згідно рішення Коростишівського міжрайонного МСЕК від 02.10.2012 він є інвалідом 3 групи загального захворювання, з 20.12.2018 групу інвалідності йому надано безстроково. 08.11.2022 рішенням Житомирської спеціалізованої міжрайонної офтальмо - травматологічної МСЕК йому надано третю групу інвалідності з зазначенням її причини - трудове каліцтво, у зв`язку з чим, на його думку, відповідач на підставі ст.ст.1195, 1197 ЦК України має сплатити на його користь втрачений заробіток, який потрібно розраховувати з 02.12.2012, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, оскільки з вказаної дати він не працював. На обгрунтування позовних вимог в частині застосування до спірних правовідносин норм ЦК України послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/1318/19 (295/16026/18).

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13 липня 2023 року у даній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

12 вересня 2023 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від представника відповідача Приватного акціонерного товариства Житомирський завод огороджувальних конструкцій - голови правління Зубка С.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказав про відсутність підстав для задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що: у позовній заяві позивач зазначив неправдиві відомості про те, що він через отримання травми станом на 02.10.2012 не працював і не мав мінімальної заробітної сплати; позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки відшкодування шкоди для особи, яка отримала травму, перебуваючи у трудових відносинах, має здійснюватись за нормами спеціального законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідачем у справі даної категорії має бути Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як правонаступник Фонду соціального страхування України в Житомирській області. Крім того, зазначив, що посилання позивача на висновки щодо застосування норм процесуального права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/1318/19 (295/16026/18) є недоречним.

12 жовтня 2023 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково вказав, що відзив є необґрунтованим, безпідставним, надуманим, та таким, що базується на вигадках і плітках, а посилання представника відповідача на те, що відповідач є неналежним та щодо неможливості застосування постанови Великої палати Верховного Суду є маніпулятивним.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2023 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 1049937,60 грн втраченого заробітку за період з 02.10.2012 по 01.10.2023 та витребувано з Корольовського районного суду м.Житомира матеріали цивільної справи №296/10428/20.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23 жовтня 2023 року у вищевказаній справі зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати на адресу суду: належним чином завірені копії актів огляду МСЕК стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 02 жовтня 2012 року по 28 липня 2022 року; довідку форми ОК-5 про сплату роботодавцем/роботодавцями єдиного соціального внеску під час нарахування (виплати) заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по грудень 2022 року включно.

23 листопада 2023 року на адресу Корольовського районного суду м.Житомира від представника відповідача Приватного акціонерного товариства Житомирський завод огороджувальних конструкцій - Циганчук М.А. надійшов відзив на збільшені позовні вимоги, в якому вказала про відсутність підстав для задоволення позову. Зазначила, що особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, врегульовуються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та таке відшкодування здійснюється Пенсійним Фондом України, який не є заподіювачем шкоди, отже позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав. Зауважила, що з урахуванням встановлення позивачу 08.11.2022 ступеня втрати працездатності, право на отримання щомісячної страхової виплати у нього виникло саме з вказаної дати, та вказані виплати з 01.07.2021 проводить Фонд соціального страхування України - наразі Пенсійний фонд України.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 04 січня 2024 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Галицький О.П. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити. Представник позивача додатково зазначив, що посилання в позовній заяві на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 справа №90/1318/19 (295/16026/18) відповідає суті позовної заяви. Також вказав, що розрахунок втраченого заробітку проведено правильно, оскільки позивач набув статусу інваліда 3-ої групи 02.10.2012.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовомузасіданні позовне визналата просилавідмовити вйого задоволенні з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. Вказала, що в даному випадку положення ст.ст.1195, 1197 ЦПК України не можуть бути застосовані, оскільки на момент отримання травми позивач перебував у трудових відносинах та був застрахованою особою у встановленому законодавством порядку, відповідач є неналежним. Зауважила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не відмовило позивачу у призначенні щомісячної страхової виплати, а лише вказало в своїх відповідях про відсутність необхідних документів для її призначення.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справ № 296/5937/23 та 296/10428/20, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 : в період з 21.12.1993 по 27.01.2000 працював начальником охорони підприємства Житомирський завод огороджувальних конструкцій та був звільнений зі штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з скороченням; в період 2009-2014, 2015 рр. працював в Малинському управлінні експлуатації газового господарства ПАТ "Житомиргаз", ТОВ "Холзан-Безпека"; в 2019 році ТОВ "Компанія "Мега-Буд"; в 2023 році в ТОВ "Промтехмонтаж", що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , копією довідки форми ОК-5.

В лютому 1994 року ОСОБА_1 отримав закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку), що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого та заключенням лікаря, сформованими Житомирською обласною клінічною лікарнею ім.О.Ф.Гербачевського.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок до акту огляду медико - соціальною комісією МСЕК від 02 жовтня 2012 року серії 10 ААБ №228919, від 20 грудня 2018 року серії 12ААБ №099846, виданих головою Коростишівської міжрайонної МСЕК, та виписок із акту огляду МСЕК № 228919, № 675793, № 401573, № 225661, №527758, №099846, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено статус інваліда третьої групи загального захворювання з 02 жовтня 2012 року по 01 листопада 2013 року, інвалідність неодноразово продовжувалась та з 20 грудня 2018 року встановлена безстроково.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27 серпня 2021 року у справі №296/10428/20 зобов`язано Приватне акціонерне товариство Житомирський завод огороджувальних конструкцій надати ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертизу на предмет зміни підстави інвалідності на професійне захворювання та для визначення відсотків втрати професійної працездатності.

У відповідності до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №088126, виданого головою Житомирською спеціалізованою міжрайонною офтальмо - травматологічною МСЕК, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 29.07.2022 є особою з інвалідністю третьої групи з причиною інвалідності - трудове каліцтво, безтерміново, зі ступенем втрати професійної працездатності 45 %.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.03.2023 № 0600-0311-8/31467 вбачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Галицький О.П. звертався до вказаного органу із запитом з приводу призначення позивачу щомісячної страхової виплати як особі, з якою стався нещасний випадок на виробництві, на що його повідомлено про можливість розгляду питання про призначення щомісячної страхової виплати після надходження довідки про середню заробітну плату.

Вважаючи, що Приватним акціонерним товариством Житомирський завод огороджувальних конструкцій має бути нараховано втрачений середній заробіток, починаючи з 02.10.2012, у відповідності до ст.ст.1195, 1197 ЦК України, виходячи з мінімальних заробітних плат, встановлених на відповідний бюджетний рік, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Для визначення розміру відшкодування у разі професійного захворювання може братися до уваги за бажанням потерпілого середньомісячний заробіток (дохід) за дванадцять або за три останні календарні місяці перед припиненням роботи, що було викликано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо.

Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.

Велика Палата Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/1318/19 виснувала наступне.

Положення частини першої статті 1195 ЦК України пов`язують обов`язок здійснити відповідне відшкодування саме із фактом втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, не встановлюючи при цьому часових меж стосовно початку обрахування такого відшкодування.

Встановлення ступеня втрати професійної працездатності особи має значення для визначення розміру втраченого нею заробіткуі не може бути визначальним фактом, від якого залежить відновлення порушеного права позивача.

Статтями 1195-1208 ЦК України закріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності.

Натомість особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України), яка не є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ст.173 Кодексу законів про працю України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У відповідності до п.1, п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України №1105-XIV від 23.09.1999), одним із видів загальнообов`язкового державногосоціального страхування єстрахування віднещасного випадкуна виробництвіта професійногозахворювання,які спричиниливтрату працездатності. Нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999, уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Відповідно до положень ч.1 ст.29 Закону України №1105-XIVвід 23.09.1999 страхуванню від нещасного випадку підлягають, в тому числі: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання.

Порядок виплати та розмір щомісячних страхових виплат у разі настання нещасного випадку на виробництві встановленост.ст.30, 32, 36, 37,38,41 Закону України №1105-XIVвід 23.09.1999 (норми Закону підлягають застосуванню у відповідній редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин прим. суду),

Як встановлено із матеріалів даної справи, позивач ОСОБА_1 просить відшкодувати шкоду, завдану йому, як працівнику підприємства, внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався в лютому 1994 року, під час якого отримав черепно-мозкову травму, що спричинило встановлення позивачу інвалідності третьої групи, з 02.10.2012.

За таких обставин та аналізу викладених правових норм, до спірних правовідносин має бути застосовано саме законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідній редакції, а не норми ст.ст.1195, 1197 ЦК України, як вважає представник позивача та позивач.

Отже, позивач невірно визначився із способом захисту порушених прав, та, відповідно, особою відповідача, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного акціонерного товариства Житомирський завод огороджувальних конструкцій (10001, м.Житомир, вул.Сергія Параджанова, 89, код ЄДРПОУ 01413394) про стягнення втраченого заробітку,-відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено: 15.03.2024.

Суддя М. В. Петровська