Рішення

від 26.02.2024 по справі 372/2520/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2520/20

Провадження № 2-19/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Висоцької Г.В., секретаря судового засідання Куник О.В., за участю позивача та його представника ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ «ЕДЕЛЬ2020» Шатохіна С. А., представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬ 2020», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним правочинів, припинення права власності, стягнення компенсації вартості відчуженого майна та ін.,

ВСТАНОВИВ

У 2020 році позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬ 2020», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому із урахування заяви про зміну предмета позову просив визнати за позивачем право на спадкування у першу чергу за законом на наступне майно: 1/4 частину садового будинку, 1/4 частину земельної ділянки, 1/4 частину автомобіля Toyota, 1/4 частину рухомого майна - самохідно-моторного прогулянкового судна типу «Zodiak Cadet FR310 Acti-V», меблі, садові меблі, кухонний комбайн Thermomix (Worwerk), пральна машина, пилосос, холодильники 2 шт., тепловий насос, посуд, кондиціонери, телевізори 3шт., програвач вінілових платівок, магнітофон «stereo», 1/4 частину грошових коштів, які знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 ; визнати за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на вищевказане нерухоме та рухоме майно; стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі, еквівалентному 1/4 частині грошових коштів, що знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 ; стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію 1/4 частини вартості автомобіля Toyota RAV4; визнати недійсними акти приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 566, 567 від 19.05.2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; визнати недійсним Рішення одноособового учасника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» № 6 від 10.09.2020 року та акти приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 605, 606 від 10.09.2020 року; припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:066:0051 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 38327779 від 18.09.2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 ; припинити право власності ОСОБА_5 на садовий будинок АДРЕСА_1 , та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 38327549 від 18.09.2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 ; припинити право власності ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» на земельну ділянку кадастровий номер 3223151000:04:066:0051 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 36597404 від 19.05.2020 року про державну реєстрацію права власності ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; припинити право власності ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» на садовий будинок та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 36597304 про державну реєстрацію права власності ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» на садовий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 , спадкоємцем першої черги після смерті якого є, зокрема, він та відповідачка ОСОБА_2 (дружина померлого). Після смерті батька ОСОБА_7 до складу спадщини увійшла сукупність нерухомого і рухомого майна, яке належало ОСОБА_7 і його дружині ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Все майно, набуте померлим ОСОБА_7 і відповідачкою ОСОБА_2 за період перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, і при цьому належить таке майно кожному з подружжя у рівних долях. А відтак 1/2 частина всього майна, яке на праві спільної сумісної власності належало подружжю, входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_7 не складав заповіту щодо спірного майна, його спадкування має відбуватися в порядку спадкування за законом. Водночас всупереч всьому вищевикладеному ОСОБА_2 , будучи обізнаною про той факт, що ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_7 , грубо порушуючи та не визнаючи права ОСОБА_4 на спадкове майно, самостійно користувалася і користується спадковим майном, зокрема проживає у садовому будинку, самостійно на власний розсуд користується автомобілем Toyota RAV 4, ОСОБА_2 самостійно відчужила спірний садовий будинок, земельну ділянку і автомобіль, так само, як самостійно розпорядилася грошовими коштами, які знаходилися на карткових рахунках батька на момент його смерті, чим повністю знехтувала і порушила права ОСОБА_4

02.09.2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено у справі підготовче засідання.

20.10.2020 року ухвалою суду витребувано у АТ «Райффайзен Банк Аваль» відомості щодо наявності та розміру грошових коштів з зазначенням сум на рахунках ОСОБА_7 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у ОСОБА_2 копію договору купівлі-продажу чи іншого договору, за яким вона відчужила автомобіль Toyota RAW 4 2019 року, державний номерний знак НОМЕР_3 , який нею було укладено з ОСОБА_8 (наразі державний номерний знак НОМЕР_4 ); у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Савельєва А.Ю. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 33/2019 (65315125), заведеної 30.12.2019 року після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.12.2020 року відповідачкою ОСОБА_2 через свою представницю подано до суду відзив, в якому остання просила відмовити у позовних вимогах, оскільки спірні земельна ділянка та садовий будинок хоч і придбані за час перебування у шлюбі із померлим, однак за власні кошти відповідачки, які подаровані її батьками, а отже, є її особистою приватною власністю та не відносяться до спадкового майна. Земельна ділянка та садовий будинок відчужені нею та перейшли у власність ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» 19.05.2020 року, з 18.09.2020 року власником вказаного майна є ОСОБА_5 . Спірний Автомобіль Toyota був подарований їй померлим чоловіком ОСОБА_7 у 2019 році на день її народження. У березні 2020 року відповідачка продала вказаний автомобіль, оскільки це її приватна власність. Щодо грошових коштів на рахунках, то померлий надав їй до уступ до цих коштів ще за життя для оплати комунальних послуг. І після смерті чоловіка, вони були необхідні для сплати ритуальних послуг на поховання. Щодо рухомого майна зазначила що деякі речі були відчужені за життя померлого, або були невід`ємними частинами будинку, або були утилізовані.

30.12.2020 року представницею позивача подано до суду відповідь на відзив відповідачки ОСОБА_2 , в якому остання зазначила, що відповідачкою ніяким чином не доведено, що спірна земельна ділянка та садовий будинок придбані за її власні кошти. Всі маніпуляції із спірною нерухомістю не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, а зроблені лише з метою ускладнити позивачу можливість реалізації своїх спадкових прав та зареєструвати набуте право власності. Відповідачкою також не надано жодного належного доказу, що спірний автомобіль подаровано останній її померлим чоловіком. Теж саме стосується тверджень відповідачки щодо рухомого майна, оскільки не надано будь-яких підтверджуючих доказів.

14.01.2021 року відповідачкою ОСОБА_2 через свою представницю подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

12.02.2021 року ухвалою суду залучено в якості співвідповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; витребувано у ПрАТ «Інтербудтонель» наступні відомості та документи: -Довідку про розмір заробітної плати та інших доходи, яку ОСОБА_7 , отримував з січня 2013 року по листопад 2019 року; -Довідку про розмір виплачених ОСОБА_7 , дивідендів за 2013-2019 роках, якщо такі виплати мали місце; -Довідку про розмір заробітної плати та інших доходів, яку ОСОБА_2 отримувала з січня 2013 року по листопад 2019 року; в Державній податковій службі наступні відомості: -Інформацію про доходи отримані ОСОБА_7 задекларовані як за основним місцем роботи, так і задекларовані ним особисто за період з січня 2013 року по грудень 2019 року; -Довідку про доходи отримані ОСОБА_2 задекларовані як за основним місцем роботи так і задекларовані нею особисто за період з січня 2013 року по грудень 2019 року; з АТ «Райффайзен Банк Аваль» відомості про рух коштів за рахунками ОСОБА_7 для зарахування пенсії та соціальної допомоги № 0587659000 та картковому рахунку № НОМЕР_2 після 22.11.2019 року. У відповіді зазначити, коли та куди були спрямовані кошти, наявні на цих рахунка станом на 22.11.2019 року. Якщо кошти знімались готівкою, то повідомити де та ким. Якщо перераховувались на рахунки, то повідомити на чиї саме рахунки та з яким призначенням платежу.

13.05.2021 року ухвалою суду об`єднано цивільну справу 372/2520/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬ 2020», ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Савельєв Андрій Юрійович, про визнання права на спадкування, визнання договору недійсним та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом з цивільною справою 372/37/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Едель 2020», треті особи: Приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області Мозговий Євген Васильович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна, про визнання актів приймання-передачі майна недійсними, припинення прав на нерухоме майно та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

05.07.2021 ухвалою суду витребувано у ОСОБА_2 : - Копію протоколу загальних зборів про заснування та призначення керівника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» № 566, 567 від 19.05.2020; у ТОВ «Едель 2020»: - Копію Статуту ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію протоколу загальних зборів/рішення про заснування та призначення керівника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» № 566, 567 від 19.05.2020; - Копію протоколу загальних зборів/рішення про заміну власника та керівника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію Актів приймання-передач нерухомого майна від ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» до ОСОБА_5 № 605, 606 від 10.09.2020; - Копію рішення № 6 одноособового учасника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» № 603 від 10.09.2020; у ОСОБА_5 : - Копію Статуту ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію протоколу загальних зборів/рішення про заміну власника та керівника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020»; - Копію Актів приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» до ОСОБА_5 № 605, 606 від 10.09.2020; - Копію рішення № 6 одноособового учасника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» № 603 від 10.09.2020.

19.07.2022 ухвалою суду продовжено ТОВ «Едель 20202» строк на подачу відзиву, та встановити його терміном 15 днів із дня отримання копії цієї ухвали.

01.09.2022 року представником ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» подано до суду відзив, в якому зазначив, що державна реєстрація ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» відбувалась у повній відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог позивач не навів жодних належних та допустимих доказів стосовно неправомірності дій засновника Товариства станом на день його реєстрації. Станом на день подачі позову у Товариства відсутні права власності на земельну ділянку та садовий будинок. У зв`язку із вищевикладеним, просив відмовити у позовних вимогах.

15.09.2022 року представницею позивача подано до суду відповідь на відзив ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020».

11.04.2023 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судовому засіданні сторона позивач підтримав позовні вимоги просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ЕДЕЛЬ2020» Шатохін С.А. щодо позовних вимог заперечив, головний аргумент представника відповідача звівся до відсутності в ТОВ «ЕДЕЛЬ2020» на момент розгляду справи зареєстрованого права власності на спірне нерухоме майно.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо позовних вимог заперечила, мотивуючи це наявним правом ОСОБА_2 розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, як таким, що належало їй на момент смерті спадкодавця на праві особистої приватної власності, і на яке не розповсюджувався режим спадкового майна.

Відповідачка ОСОБА_5 , за якою в даний час значиться зареєстрованим на праві власності спірне нерухоме майно, яке стало предметом спору в цій справі, до судового засідання жодного разу не з`явилася, численні судові повістки, які направлялися за зареєстрованою адресою її проживання, поверталися до суду неврученими, що, може бути з високою вірогідністю проявом або відсутності проживання особи за зареєстрованим місцем проживання, або недобросовісним виконанням своїм процесуальних обов`язків. В будь-якому випадку суд протягом тривалого часу вживав дії для її належного повідомленні і відсутність відповідачки не може стати неподоланою перешкодою для розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши учасників процесу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 23.11.2019.

ОСОБА_4 , позивач по справі, є сином померлого ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу якої входить все майно спадкодавця яке належало йому на момент смерті.

30.12.2019 року ОСОБА_4 у встановлений законом 6-місячний строк прийняв спадщину, що відкрилась після смерті його батька, звернувшись до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Савельева Андрія Юрійовича з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савельєвим А.Ю. заведено спадкову справу № 33/2019 (65315125), що підтверджується витягом із Спадкового реєстру № 58922853 від 30.12.2019 р.

Окрім Позивача заяву про прийняття спадщини подала дружина померлого - ОСОБА_2 , відповідачка по справі.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у cт. ст. 1261 - 1265 цього Кодексу у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 уклали шлюб 03 березня 2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 06.03.2006 року зроблено відповідний актовий запис за №52.

До складу спадщини входить 1/2 частина майна, яке було придбано за час шлюбу померлого ОСОБА_7 з відповідачкою ОСОБА_2 .

Окрім іншого, за час шлюбу ОСОБА_7 з ОСОБА_2 було придбано спірне нерухоме та рухоме майно, а саме:

- садовий будинок АДРЕСА_1 , садове товариство «Ліра». Загальна площа 162,2 кв. м. Опис: «А» - садовий будинок, «І» - тераса, «II» - ганок, «III» - ганок, «Б» - навіс, «В» - баня, «Г» навіс, ІУ - свердловина, У - септик, № 1 - ворота, № 2 - хвіртка, № 3 - огорожа, № 4 - огорожа;

- земельна ділянка, кадастровий № 3223151000:04:066:0051, цільове призначення - для індивідуального садівництва, площа 0, 1037 га, для індивідуального садівництва;

- автомобіль Toyota RAW 4 2019 p. (НОМЕР_12);

- грошові кошти, як знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 на рахунку для зарахування пенсії та соціальної допомоги №0587659000 та на картковому рахунку № НОМЕР_8 ;

-а також, за твердженням позивача, рухоме майно, розташоване у вказаному вище садовому будинку та на земельній ділянці: моторний човен, меблі (2 кухні, 2 вітальні, 2 спальні, сантехнічне обладнання, садові меблі, гобелен), садові меблі, кухонний комбайн Thermomix (Worwerk), пральна машина, пилосос, холодильники 3 шт., тепловий насос, посуд, кондиціонери, телевізори 5 шт., програвач вінілових платівок, магнітофон « stereo ».

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на:

- спірний садовий будинок - 28.11.2015 року зареєстровано за ОСОБА_2 ;

- спірну земельну ділянку, кадастровий № 3223151000:04:066:0051, зареєстровано 09.07.2014 року за ОСОБА_2 ;

- автомобіль Toyota RAW 4 2019 p. (НОМЕР_12) зареєстровано 15.05.2019 року за ОСОБА_2 .

Як вбачається із вищезазначеного, спірне майно, придбане ОСОБА_7 і його дружиною ОСОБА_2 за час їхнього шлюбу, тобто в період з 03 березня 2006 року по день смерті ОСОБА_7 , тобто є спільною сумісною власністю подружжя, відповідно до ст. 60 СК України.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадщина, яка залишилась після смерті ОСОБА_7 , в рівних частинах належить двом спадкоємцям - позивачу та відповідачці ОСОБА_2 .

Право власності на вказану спірне майно зареєстровано за ОСОБА_2 , проте оскільки дане майно було придбано за час шлюбу з ОСОБА_7 то відповідно до вимог ст. ст. 60, 61, 70 СК України лише 1/2 частина вказаної вище нерухомості та рухомого майна входить до складу спадщини.

Таким чином, в силу наведених вище обставин та норм законодавства, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на рівних правах є спадкоємцями частки ОСОБА_7 у їх з ОСОБА_2 спільній частці в сумісній власності., відповідно, кожен з них має право на 1/2 частину від 1/2 частини майна, власником якого був ОСОБА_7 в силу ст. 60 СК України, хоча і не був його титульним власником на момент смерті, що абсолютно не суперечить положенню ст. 60 СК України і підтверджується судовою практикою (в Постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 755/7046/21 Верховний Суд виклав свою позицію щодо права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до якої факт реєстрації спірного нерухомого майна на одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі). Також презумпція спільної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу, неодноразово підтверджувалася Верховним Судом, зокрема, і у Постанові від 10 січня 2024 року у справі № 753/7242/21.

Отже, ОСОБА_4 є спадкоємцем вказаного нерухомого майна, і відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

А відтак 1/4 частина цього майна належить ОСОБА_4 з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Твердження відповідачки ОСОБА_2 щодо належності всього спірного майна їй як особистої приватної власності не підтверджуються належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 не надала жодних доказів на підтвердження того факту, що її батьки дарували їй якісь кошти і що нібито саме ці кошти були використані для будування садового будинку і придбання земельної ділянки, тоді як згідно актуальної судової практики, саме той з подружжя, хто спростовує презумпцію спільної сумісної власності, повинен довести ті обставини, якими він оперує, стверджуючи про перебування майна в особистій приватній власності.

Доводи про те, що вказане майно придбане нею за кошти, які подаровані її батьками, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 , 19.05.2020 року передала спірне нерухоме майно, а саме садовий будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, до статутного фонду ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020», на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» серія та номер 566, 567 виданого 19.05.2020

ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» створено саме 19.05.2020 року одноосібно ОСОБА_2 .

У подальшому, як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.09.2020 року право власності на спірні земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:066:0051 та садовий будинок на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна серія та номер 605, 606, виданого 10.09.2020р. на підставі рішення одоноособового учасника ТОВ «ЕДЕЛЬ 2020» серія та номер 603, виданого 10.09.2020, зареєстровано за ОСОБА_5 , відповідачкою по справі.

Однак варто зазначити, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17.07.2020 року, накладено арешт на садовий будинок загальною площею 162,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1037, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3223151000:04:066:0051, цільове призначення для індивідуального садівництва.

Отже, вказане майно було відчужено вже після обтяження, накладеного судом.

Як вбачається із договору купівлі-продажу транспортного засобу 8043/2020/1947233, 06.03.2020 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_6 транспортний засіб Toyota RAW 4 2019 p. номерний знак НОМЕР_9 .

Щодо вказаного автомобіля, то ОСОБА_2 стверджувала, що вказане майно належало їй на праві особистої приватної власності, а не на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки ОСОБА_7 нібито подарував їй цей автомобіль на день народження.

На підтвердження цієї обставини за клопотанням ОСОБА_2 в судовому засіданні допитані свідки із кола знайомих подружжя, які підтвердили, що на річницю дня народження ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_7 повідомив гостей про подарунок дружині у вигляді автомобіля, який є предметом цього спору. Інших доказів у вигляді документів, зокрема і договору дарування, відповідачкою суду не надано.

Однак покази свідків є неналежними доказами для підтвердження даної обставини.

Відповідно до вимог ст. 208 ЦК України правочини між фізичними особами на суму, яка у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян укладаються у письмовій формі.

Таким чином, належним та допустимим доказом дарування ОСОБА_2 цього автомобіля мав би бути відповідний правочин, укладений у належній формі. Жодного письмового підтвердження факту дарування автомобіля ОСОБА_7 відповідачка не надала.

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що всі описані дії відносно спірного нерухомого майна відбувалися в короткий проміжок часу, частина дій вже після звернення позивача ОСОБА_4 до суду та в період дії забезпечення позову, спірне нерухоме майно передавалося у власність юридичної особи, створеної за участю відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що свідчить про не добросовісність відповідачів, і виключає для суду статус ОСОБА_10 , як добросовісної набувачки, який би міг бути перешкодою для застосування наслідків ст. 387 ЦК України, яка передбачає витребування майна із незаконного володіння особи.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент смерті ОСОБА_7 , на його рахунках були грошові кошти в сумі 21 369,42 грн. та 4 058,72 євро і після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 знімала готівкові кошти з рахунку у відділенні банку.

ОСОБА_2 у своєму відзиві на позов визнала, що вона самостійно та на власний розсуд знімала їх з рахунку та використала, розпорядившись при цьому частиною коштів, які мали достатися позивачу у спадщину. В зв`язку із чим суд вважає, що вказані грошові кошти увійшли до складу спадщини і в частині, передбаченій законом, тобто в , повинні бути стягнути на користь позивача.

Щодо позовних вимог з приводу рухомого майна: самохідно-моторного прогулянкового судна типу «Zodiak Cadet FR310 Acti-V», ідентифікаційний номер корпусу - А5845В808, рік побудови - 2008, головні механізми - Tohatsu № 037222АХ, присвоєний реєстраційний номер - «КИВ-4 765-К», меблі (2 кухні, 2 вітальні, 2 спальні, сантехнічне обладнання, садові меблі, гобелен), садові меблі, кухонний комбайн Thermomix (Worwerk), пральна машина, пилосос, холодильники 2 шт., тепловий насос, посуд, кондиціонери, телевізори 3шт., програвач вінілових платівок, магнітофон «stereo», суд зазначає наступне.

Судом вживались заходити щодо можливої перевірки наявності/відсутності вказаного рухомого майна, а саме: ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21.07.2020 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви, задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 надати доступ до огляду речових доказів із фото фіксацією ОСОБА_4 із спеціалістом/оцінщиком, який має належне підтвердження повноважень, а саме до катамарану та моторного човна, меблів (2 кухні, 2 вітальні, 2 спальні, сантехнічне обладнання, садові меблі, гобелен), садових меблів, кухонного комбайну Thermomix (Worwerk), пральної машини, пилососа, холодильників 2 шт., теплового насосу, посуду, кондиціонерів, телевізорів 5 шт., програвача вінілових платівок, магнітофона « ІНФОРМАЦІЯ_2 », земельної ділянки 0,1037 га, кадастровий номер 3223151000:04:066:0051 та будинку загальною площею 162,2 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , садове товариство « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за місцем їх знаходження. Зобов`язано ОСОБА_2 надати суду письмові докази - документи, що підтверджують придбання катамарану та моторного човна, меблів (2 кухні, 2 вітальні, 2 спальні, сантехнічне обладнання, садові меблі, гобелен), садових меблів, кухонного комбайну Thermomix (Worwerk), пральної машини, пилососа, холодильників 2 шт., теплового насоса, посуду, кондиціонерів, телевізорів 5 шт., програвача вінілових платівок, магнітофона « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: можливі паспорти, гарантійні талони, товарні чеки. Встановлено строк подачі письмових доказів - документів ОСОБА_2 протягом 5 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Однак, Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2020 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви - відмовлено.

В зв`язку із чим суд приходить до висновку, що позивачу не вдалося підтвердити наявність переліченого ним в позові рухомого майна належними та допустимими доказами.

Суд не може, ухвалюючи рішення, керуватися припущеннями, проте наголошує на тому, що належних доказів щодо обґрунтування позовних вимог, які стосуються спірного рухомого майна (крім автомобіля) позивач суду не надав, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо способу захисту, обраного позивачем. Спосіб захисту має бути ефективним з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини акцентував на тому, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.56. -6.58 своїй постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) зазначила, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021.

Таким чином, з огляду на приписи статті 5 ЦПК України, з урахуванням принципів судочинства - суд вважає можливим захистити права позивача частково в інший спосіб, ніж було викладено в позовній заяві.

Окрім цього, відповідно до висловленої правової позиції в Постанові ОП КГС від 16.02.2024 року № 910/10009/22, визначено «Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів)».

Щодо прагнень позивача, суд бере до уваги, що під час судового розгляду в ході з`ясування кінцевих намірів позивача, останній повідомив про намір набути право власності на частину спірного нерухомого майна. Окрім цього про відсутність суперечностей між намірами позивача та ініціативою суду про неповну зміну обраного способу захисту свідчить намагання позивача повернутися зі стадії судового розгляду на стадію підготовчого засідання для подачі заяви про зміну предмету позову, а саме зміни раніше обраного способу захисту у вигляді скасування правовстановлюючих документів та рішень про державну реєстрацію права власності на віндикацію в частині спірного нерухомого майна.

Щодо порушення процесуальних прав відповідачів щодо позбавлення їх права захищатися від обраного судом способу захисту у вигляді віндикації. Суд вважає, що позиція відповідачки ОСОБА_2 , яка звелася до тверджень про розпорядження нею спірним нерухомим майном відповідно до наявного в ній права особистої приватної власності на нього, не могла бути інакшою, оскільки це випливає із обставин цієї справи. Слід також зважати, що на момент ухвалення рішення ОСОБА_2 не є зареєстрованим власником майна і її добросовісність як володільця не оцінюється судом через призму ст. 387 ЦК України.

Критерій добросовісності володільця щодо другої відповідачки ОСОБА_5 , яка не брала участь під час розгляду справи, і відповідно не висувала будь-якої позиції щодо пред`явлених до неї позовних вимог, зазнав оцінки суду в рамках ст. 387 ЦК України.

Слід також зазначити, що на момент звернення до суду ОСОБА_4 із даним позовом Верховний Суд дотримувався позиції, що витребувати можна лише індивідуально визначене майно або майно, яке виділене в натурі. Однак, Велика Палата Верховного Суду в справі № 362/2707/19 - 20 червня 2023 року відступила від вказаного висновку, визначивши про відповідність закону такого способу захисту, як витребування ідеальної частки в спірному нерухомому майні. Отже, позивач не міг обрати віндикацію як ефективний спосіб захисту на момент звернення до суду, керуючись релевантною судовою практикою.

Ст. 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної/ творчої діяльності Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України визначає, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 29.05.2019 у № 367/2022/15-ц та Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними (п. 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

У постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц Велика Палата Верховного звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Тобто спірне нерухоме майно належало на праві власності позивачеві з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця 22.11.2019 року.

Тому суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 387 ЦК України, відповідно до яких власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України, розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відчуживши автомобіль Toyota RAV 4, 2019 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_10 , державний номерний знак вказаного автомобіля на момент розгляду справи НОМЕР_4 , ОСОБА_8 06.03.2020 року, ОСОБА_2 , знаючи про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 його сином ОСОБА_11 , порушила його право на1/4 частину автомобіля.

Враховуючи зазначене, а також той факт, що автомобіль є неподільною річчю, позивач має право на компенсацію вартості 1/4 частини автомобіля, який ОСОБА_2 незаконно відчужила, отримавши при цьому вигоду.

Відповідно до Консультаційного висновку оцінювача про ринкову вартість від 25.01.2023 року, вартість автомобіля становить 1 325 300 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач має право на грошову компенсацію вартості 1/4 частини указаного автомобіля, що становить 331325 (триста тридцять одна тисяча триста двадцять п`ять) грн.

Теж саме стосується і грошових коштів, які знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Як вбачається з довідки про надання інформації з АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-9/8201-БТ, що суду на виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20.10.2020 року, станом на день смерті їх власника - ОСОБА_7 , вхідний залишок коштів на: - рахунку для зарахування пенсії та соціальної допомоги №0587659000, станом на 22.11.2019 року складав 21369,42 (двадцять одну тисячу триста шістдесят дев`ять) грн. 42 коп.; - картковому рахунку № НОМЕР_2 , станом на 22.11.2019 року складав 4058,72 (чотири тисячі п`ятдесят вісім) євро 72 євроценти.

ОСОБА_2 знято грошові кошти, які знаходились на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» №81-15-9/2472-БТ від 16.03.2021 року.

Таким чином, позивач має право на стягнення коштів із відповідачки суми коштів еквівалентних 1/4 частині грошових коштів, що знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме 5342,36 (п`ять тисяч триста сорок дві) грн. 36 (тридцять шість) коп. та 1014,68 (одна тисяча чотирнадцять) євро 68 (шістдесят вісім) євроцентів.

Вказаний висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, наприклад, в справі № 347/955/16 від 25.05.2020 року.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст.19, 20, 23, 30,48, 49, 52, 53, 56, 57, 77, 80, 81, 263-266 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 :

- 1/4 частину садового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа 162,2 кв.м. Опис: «А» - садовий будинок, «І» - тераса, «ІІ» - ганок, «ІІІ» - ганок, «Б» - навіс, «В» - баня, «Г» - навіс, ІУ - свердловина, У - септик, №1 - ворота, №2 - хвіртка, №3 - огорожа, №4 - огорожа;

- - 1/4 частину земельної ділянки площею 0,1037 га, кадастровий номер: 3223151000:04:066:051 за адресою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі, еквівалентному 1/4 частині грошових коштів, що знаходились на рахунках померлого ОСОБА_7 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме 5342,36 (п`ять тисяч триста сорок дві) грн. 36 (тридцять шість) коп. та 1014,68 (одна тисяча чотирнадцять) євро 68 (шістдесят вісім) євроцентів.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію 1/4 частини вартості автомобіля Toyota RAV 4, 2019 року випуску, колір червоний, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_10 , державний номерний знак вказаного автомобіля на момент розгляду справи НОМЕР_4 , а саме НОМЕР_11 (триста тридцять одна тисяча триста двадцять п`ять) грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 11 березня 2024 року об 11 год. 00 хв., встановивши стороні позивача 5-денний строк з дня оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька