Ухвала

від 12.02.2024 по справі 382/1876/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1876/23

Провадження № 2-о/382/9/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

за участю представника заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Яготинської міської ради Денисенко О. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядкуокремого провадження матеріали справи№ 382/1876/23за заявою ОСОБА_2 в особі представника адвоката Коваль Лариси Миколаївни, заінтересовані особи Яготинський міський територіальний центр соціального обслуговуання, Яготинська міська рада Бориспільського району, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в особі представника адвоката Коваль Л. М., заінтересовані особи Яготинський міський територіальний центр соцального обслуговування, Яготинська міська рада Бориспільського району, ОСОБА_3 звернувся до Яготинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків. Відповідно до вимог якої просив: встановити факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув у бою за Батьківщину у районі с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, був членом ОСОБА_2 сім?ї у зв?язку зі спільним проживанням, веденням спільного господарства та наявністю взаємних прав та обов?язків.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є братом ОСОБА_5 , який 02.03.2023 року безвісті зник в результаті виконання бойового завдання при захисті Батьківщини від військової агресії рф, та дядьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у бою за Батьківщину. Його племінник ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Яготині Київської області у цивільному шлюбі його брата ОСОБА_5 з ОСОБА_3 , а тому у свідоцтві про народження, серії НОМЕР_1 , виданому Відділом РАЦС Яготинського районного управління юстиції Київської області, прізвище племінника вказано, як і прізвище його матері, а у графі "батько" ім?я батька вказано, як ім?я його брата " ОСОБА_6 ". З раннього дитинства племінник ОСОБА_4 проживав разом зі своїм батьком ОСОБА_5 , матір?ю заявника та з ним. Такі обставини склалися тому, що коли його племіннику було три роки, його мати ОСОБА_3 перестала піклувалися про дитину, а одного разу залишила дитину біля автодороги Київ-Харків у районі населеного пункту Панфили. Після цього його брат, якому про цей випадок повідомили працівники правоохоронних органів, забрав сина та його племінника ОСОБА_7 до нас і припинив стосунки з ОСОБА_3 . Так племінник ОСОБА_7 став членом його сім`ї, проживав разом зі ним, бабусею та своїм батьком, виховувався ними та утримувався за їх рахунок. До школи водили його бабуся, брат заявника та він, так само вони брали участь у шкільному та позашкільному вихованні ОСОБА_7 , в той час, як його мати взагалі забула про його існування. За все своє життя племінник ОСОБА_7 ніколи не згадував про ОСОБА_3 , як про свою матір, а найближчими та найріднішими людьми вважав заявника, бабусю ОСОБА_8 та свого батька ОСОБА_5 , дуже прихильним був до його сестри, а його тітки ОСОБА_9 , та до дружини заявника - ОСОБА_10 , з радісним хвилюванням чекав на народження своєї сестри доньки заявника. Після закінчення Яготинського ліцею № 3, його племінник ОСОБА_7 вступив до Державного університету інфраструктури та технологій, оплату навчання здійснював його батько ОСОБА_5 та заявник. У дев`ятнадцятирічному віці 02.08.2022 року його племінник ОСОБА_7 був призваний на військову службу, а 24.07.2023 року у бою за Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув у районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Брат заявника і батько його племінника ОСОБА_7 - ОСОБА_5 працював у місті Києві, а тому 04 листопада 2022 року добровольцем був прийнятий на військову службу Святошинським районним у місті Києві територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а ІНФОРМАЦІЯ_7 в результаті виконання бойового завдання зник безвісти у районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Заявник, як і його брат та племінник, теж виконує свій патріотичний обов`язок - є військовослужбовцем Збройних Сил України, при цьому внаслідок військової агресії рф втратив рідного брата та племінника, які були членами його сім`ї, з якими вони вели спільне господарство, утримували житло, платили комунальні платежі, планували своє життя на майбутнє, спільно відзначали сімейні свята, переймалися будь-якими проблемами кожного з них та спільно їх вирішували. Похованням племінника ОСОБА_7 займалися заявник, його мати, сім`я його сестри ОСОБА_11 та його родичі. Ні мати ОСОБА_7 - ОСОБА_3 , ні її рідня не брали участі в організації його поховання, а тому й не несли у зв`язку з цим витрат. Заявник разом з братом ОСОБА_12 та його покійною матір`ю брав участь у вихованні та розвитку здібностей племінника ОСОБА_4 , який з трирічного віку жив разом з ними. Всі особисті речі ОСОБА_13 , документи (свідоцтво про народження, паспорт тощо) знаходяться у квартирі, в якій він фактично проживав разом з батьком, бабусею та заявником. Його бойові нагороди були вручені покійній матері заявника (померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ), його сестрі ОСОБА_11 та заявнику. Після смерті племінника, він та його мати ОСОБА_14 зверталися до Яготинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України та до Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області із заявою на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Однак, їм в усній формі було відмовлено у наданні такої допомоги, оскільки за поданими документами неможливо встановити, чи вони були сім`єю з загиблим воїном ОСОБА_4 . В зв`язку з цим запропановано звернутися до суду із заявою для встановлення факту спільного проживання, ведення господарства та взаємних прав та обов`язків між ним та загиблим племінником.

Ухвалою від 30.11.2023 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, пояснила, що родина заявника дорожить пам`яттю про загиблого ОСОБА_4 . Також зазначила, що наразі заявникові вже не потрібна грошові компенсаційні виплати, він впевнився що він не підпадає під коло осіб, які мають право на отримання коштів. Але йому потрібно встановлення даного факту, з яким він звернувся до суду, оскільки тітка загиблого ОСОБА_15 намагається отримати ці виплати. Дане рішення заявнику потрібно для того, щоб інші особи (мати загиблого, його тітка, які вчиняють певні дії з метою отримання виплат) не отримали виплат.

Представник заінтересованої особи Яготинської міської ради Денисенко О. М. в судовому засіданні пояснила, що мати ОСОБА_3 покинула свого сина ОСОБА_4 та його виховувала бабуся та батько. Мати взагалі не була присутня в його житті, але коли він загинув, то виникло питання щодо виплати коштів, то з`явилася мати ОСОБА_3 і тітка ОСОБА_15 , які вважають, що мають право на ці кошти.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без розгляду, виходячи із наступного.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Відповідно до змісту поданої заяви, метою звернення ОСОБА_2 із заявою про встановленняфакту спільногопроживання визначено встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для одержання виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 .

Як регламентовано ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Водночас, лише за відсутності даних про наявність спору про право дана справа про встановлення факту проживання однією сім`єю підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження.

Разом з тим, відповідно до наданих учасниками пояснень та матеріалів справи, судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 (мати загиблого) та ОСОБА_15 (тітка загиблого) вважать себе суб`єктами, які згідно із Законом маютьправо наотримання грошовоївиплати,та вчиняють певні дії щодо отримання зазначеної грошової допомоги у зв`язкуіз загибеллювійськовослужбовця ОСОБА_4 ,що свідчитьпро виникненнята існуванняміж зазначенимиособами тазаявником спорупро право, який належить розглядати у позовному провадженні.

Таким чином, факти, про встановлення яких просить заявник, не підлягають з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Схожий правовий підхід застосований Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 711/7760/20.

В судовому засіданні представник заявника послався на те, що встановлення факту є необхідним заявнику не для отримання коштів, оскільки в нього фактично не виникає права на ці виплати, а з метою, щоб інші особи не отримали ці кошти. При цьому, заяви про зміну підстав вимог заяви про встановлення факту заявником не подано, а наведена ним причина, з урахуванням існуючого спору про право, не узгоджується із передбаченою законодавством метою встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно із ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Вимога про встановлення факту спільного проживання вирішується в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Саме такої позиції при застосуванні норм права притримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дотримання правил судової процедури не є порушенням права на справедливий суд, адже у кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Постановлення даної ухвали безумовно не є перешкодою у доступі заявника до правосуддя, оскільки останній не обмежений у можливості вирішення справи у порядку цивільного судочинства шляхом подання позову на загальних підставах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду та роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ст. ст.258-261, 293-294, 315,353-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику можливість звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Повний текст ухвали підписано 18.03.2024 року.

Суддя М. М. Нарольський