Рішення

від 01.03.2024 по справі 727/6412/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/6412/23

Провадження № 2/727/258/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого - судді: Слободян Г.М.

секретар судового засідання: Костенюк О.І.

за участю сторін

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката Саламандик А.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь, як повнолітньої дитини відповідача, що продовжує навчання.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.08.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який був розірваний рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці по справі №2-2491 від 05 жовтня 2009 року (яке набрало законної сили 15 жовтня 2009 року). Від даного шлюбу у сторін народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з ОСОБА_3 . Вказує на те, що 27.11.2018 року Шевченківським районним судом м.Чернівці винесено рішення у цивільній справі №727/6880/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яким стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина: ОСОБА_4 , доньки: ОСОБА_5 , в розмірі 2800 гри. щомісячно, починаючи з 4.07.2018 р. і до повноліття дітей.

Обгрунтовує заявлені вимоги тим, що на даний час вона є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, на 1 курсі економічного факультету за ступенем «бакалавр» спеціальності «Міжнародні економічні відносини» денної форми навчання на договірних засадах. Термін закінчення навчання - 30.06.2023 року. Позивачка вказує на те, що оскільки навчається на денній формі навчання, то немає змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток.

Стверджує, що відповідач має у власності значні матеріальні активи, отримує значні доходи від здавання в оренду кімнат, є заможною та матеріально забезпеченою людиною. Посилається на те, що відповідач здає номери у власному житловому будинку в с.Татарів та здійснює торгово-посередницьку діяльність. А тому вважає, що відповідач має значний додатковий дохід, крім пенсії по інвалідності, з матір?ю він фактично не проживає, остання отримує пенсію і не перебуває на його утриманні.

Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, в сумі 3000 гривень, щомісячно та до досягнення нею 23-х років.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.06.2023 року відкрито провадження по справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

26.07.2023 року відповідачем ОСОБА_1 направлено до суду відзив на позовну заяву. Обргунтовує свої доводи на заперечення позовних вимог тим, що позивачем має бути доведена потреба у матеріальній допомозі та надано докази не отримання доходу повнолітньою дитиною у зв?язку з навчанням. Вказує на те, що ОСОБА_2 , згідно наказів №1662-ст від 03.11.2022 р. та №362-ст від 23.02.2023 р. переведена на індивідуальний графік навчання, у зв`язку із перебуванням за кордоном. Стверджує, що позивачка перебуває разом із матір`ю за кордоном, я вже багато років, ще до повномасштабного вторгнення рф на територію України, працює та проживає у Німеччині та отримує там дохід. Зазначає, що він, натомість, є пенсіонером по інвалідності та єдиним його доходом є пенсія. Відповідач також вказує на те, що відповідно до відкритих інтернет-джерел виплати у Німеччині для повнолітнього громадянина України складають 451 євро на особу, що в рази перевищують його пенсію. Стверджує також, що не має ніякого відношення до будь-якого готельного чи іншого виду підприємницької діяльності.

Вказує на те, що дитину, яка продовжує навчання повинні утримувати двоє батьків, за наявності такої можливості. Натомість, позивачкою не надано ніяких відомостей щодо утримання нею матір`ю, яка протягом декількох років працює за кордоном, а її щомісячні доходи в десятки разів перевищують його доходи. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

05.09.2023 року позивач ОСОБА_5 скерувала до суду відповідь на відзив. Вважає наведені у відзиві доводи безпідставними, оскільки за ним зареєстровано земельну ділянку, окрім того, він є власником нерухомого майна, а саме житлового будинку в с. Татарів, де фактично й проживає. Позивачка стверджує, що у вказаному будинку відповідач облаштував приватну садибу , яку постійно здає в оренду туристам. Крім того, здійснює торгово-посередницьку діяльність. Стверджує, що відповідач отримує значний додатковий дохід і проживає окремо від матері, яка отримує пенсію та не перебуває на його утриманні. В спростування доводів відповідача щодо його скрутного матеріального стану та відсутність роботи з підстав інвалідності вказує, що відповідач не надає відомостей до суду про те чи він намагався знайти офіційну роботу та чи звертався до центру зайнятості, оскільки ІІІ група інвалідності не є перешкодою для реалізації трудової діяльності. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.03.2024 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді.

Позивачкою ОСОБА_5 було скеровано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 , та в його інтересах представник, адвокат Саламандик А.І. в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених вимог, підтримуючи доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів та витрат на правничу допомогу в повному обсязі. Разом з цим, відповідачем у судовому засіданні заявлено відвід судді, який мотивований її упередженістю по відношенню до нього. Вказав, що суддею порушено його право на захист.

Згідно ч. 3 ст.211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ст. 274 ч. 1 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Статтею 55Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши надані письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Досліджені докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_1 ; матір - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 23.07.2005 року (а.с.11-12).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці по справі №2-2491 від 05 жовтня 2009 року (яке набрало законної сили 15 жовтня 2009 року) розірвано шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 , що зареєстровано 23 грудня 2009 р. у відділі РАЦС Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №960 (а.с.8).

27 листопада 2018 року Шевченківським районним судом м.Чернівці (в особі судді Смотрицького В.Г.) винесено рішення у цивільній справі №727/6880/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яким стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина: ОСОБА_4 , доньки: ОСОБА_5 , в розмірі 2800 грн. щомісячно, починаючи з 4.07.2018 р. і до повноліття дітей (а.с.9-10).

Згідно довідки виданої ректором ЧНУ імені Ю. Федьковича , ОСОБА_2 навчається в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, на 1 курсі економічного факультету за ступенем «бакалавр» спеціальності «Міжнародні економічні відносини» денної форми навчання на договірних умовах (наказ про зарахування з 15.09.2022 р. №1168-ст від 12.09.2022р.). Термін закінчення навчання - 30.06.2026 року (а.с.13).

З ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10 вересня 2020 року (справа №727/8379/19), залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду по справі №727/8379/19 від 3 грудня 2020 року, яка набрала законної сили, встановлено наступні обставини: « із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27 липня 2018 року №132404877, державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: земельна ділянка площею 0,6852 га із кадастровим номером 2620487201:01:007:0112. адреса місцезнаходження: с. Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області; земельна ділянка площею 0,079 га, за кадастровим номером 2611091201:14:001:0023, що розташована по АДРЕСА_2 ; житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_2 (а.с.42-44). Із оголошень, розміщених на інтернет сайтах, видно, що ОСОБА_1 здає номери в зазначеному будинку, яку іменує садиба «На березі двох річок» де вказує номер свого мобільного телефону НОМЕР_4 , із зазначенням цін, зокрема 1 доба 1-й поверх 450 грп., 2-й поверх - 800 грп. (a.c.45-54).» (а.с.16-17).

На виклад вищевказаних обставин позивачкою надані скріншоти про здачу в оренду номерів у приватній садибі «На березі двох річок» (а.с.19-26), а також скіншоти про здійснення торгово-посередницької діяльності (а.с.27-28).

Згідно довідки №47 про склад сім?ї ОСОБА_2 разом з матір?ю, братом та іншими родичами зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 (а.с.18).

Як вбачається із відповіді ЧНУ ім. Юрія Федьковича від 25.07.2023 року №32/42-1300 на адвокатський запит адвокату Максимчук А., ОСОБА_2 , згідно наказів №1662-ст від 03.11.2022 р. та №362-ст від 23.02.2023 р. переведена на індивідуальний графік навчання, у зв`язку із перебуванням за кордоном (а.с.49).

Згідно довідки №871 від 22.09.2022 року, виданої Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області, з жовтня 2019 року по вересень 2022 року ОСОБА_1 отримав пенсію в загальному розмірі 141584,40 грн, виплати здійснювалися на підставі інвалідності (а.с.51-52).

Згідно довідки №55 від 27.09.2022 року, виданої Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області, з пенсії ОСОБА_1 проводилося стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей відповідно до постанови державного виконавця ВП НОМЕР_6 від 06.09.2019 року. Сума аліментів за період з 01.10.2019 року по 30.09.2022 року становить 68063,8 гривень(а.с.53-55).

Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_5 від 23.06.2000 року, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4. є пенсіонером за віком (а.с.56).

25.07.2023 року адвокатом Максимчук А.В. надіслано додатковий запит до ЧНУ ім. Ю. Федьковича із проханням надати інформацію які документи стали підставою для переведення ОСОБА_2 , студентки 1-го курсу за ступенем «бакалавр» економічного факультету за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» денної форми навчання, на індивідуальний графік навчання та просила надати копії вказаних документів. (а.с.57-59).

Відповідно до відкритих інтернет джерел Chttps://tvoemisto.tv/news/u_nimechchyni_zminyat_sumu_vyplat_dly.ukrainskyh_bizhentsiv_141181.html), виплати у Німеччині для повнолітнього громадянина України складають 451 євро на особу (а.с.60-61).

08.08.2023 року адвокатом Максимчук А.В. надіслано запит до ЧНУ ім. Ю. Федьковича із проханням надати інформацію які документи стали підставою для переведення ОСОБА_2 , студентки 1-го курсу за ступенем «бакалавр» економічного факультету за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» денної форми навчання, на індивідуальний графік навчання та просила надати копії вказаних документів. (а.с.69-71).

Згідно відповіді від 25.07.2023 року на адвокатський запит, ОСОБА_2 з 15.09.2022 р. зарахована до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (наказ про зарахування №1168-ст від 12.09.2022р.), на 1-й курс за ступенем «бакалавр» економічного факультету за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини», денної форми навчання на договірних умовах. Згідно наказів №1662-ст від 03.11.2022р. та №362-ст від 23.02.2023 р. переведена на індивідуальний графік навчання, у зв`язку з перебуванням за кордоном. Термін закінчення навчання - 30.06.2026 р. (а.с.72).

Згідно відповіді від 28.07.2023 року на адвокатський запит (вх. №4/481 від 26.07.2023 р.), ОСОБА_2 наказами №1662-ст від 03.11.2022 р. та №362-ст від 23.02.2023 р. переведена на індивідуальний графік навчання. Підставою є заяви студентки, рішення засідань кафедри міжнародної економіки віл 29.09.2022 р. (протокол №2) і 24 січня 2023 р. (протокол №6), Вченої ради економічного факультету від 25.10.2022 року (протокол №3) і 25.01.2023 р. (протокол №7) (а.с.72-77).

Згідно відповіді ректора ЧНУ ім. Ю. Федьковича на адвокатський запит (вх. №4/527 від 18.08.2023 р.) надано належним чином завірені копії заяви ОСОБА_2 про переведення на індивідуальний графік від 03.10.2023 року та 26.01.2023 року (а.с.95-98).

Відповідно до відомостей наданих Державною прикордонною службою України, 22 квітня 2023 року ОСОБА_2 виїхала за межі України (а.с.102).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 25 червня 2021 року №727/10515/20, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду по справі від 15 вересня 2021 року, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1400,00 (одна тисяча чотириста) гривень, щомісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, починаючи з 10 грудня 2020 року (а.с.106-111).

Отже, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

За змістом статті 7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Главою 16 Сімейного кодексу України регулюються правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх доньки, сина.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За змістом ст. 201 Кодексу до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

У відповідності до до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Разом з цим, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Частиною першою статті 182 СК України регламентовано, що суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина, які продовжують навчатися суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 добровільно участь у витратах на утримання доньки після припинення стягнення аліментів не приймає, у зв?язку з чим позивачка й звернулася до суду.

Відповідач є пенсіонером по інвалідності, та отримує пенсію. Стверджує, що це його єдиний дохід, крім того на його утриманні перебуває матір, яка є пенсіонеркою.

Однак, у судових засіданнях під час дослідження доказів, судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 є нерухоме майно, та декілька земельних ділянок у Івано-Франківській області, що належать йому на праві приватної власності.

Крім того, фактично відповідач проживає в Івано-Франківській області, а не в Чернівцях разом з матір?ю.

Разом з цим, на думку суду, вимога позивачки щодо розміру суми аліментів, які варто стягувати з відповідача щомісяця у розмірі 3000 гривень є завищеною, оскільки позивачкою з урахуванням того, що вона є повнолітньою та проживає за кордоном з матір?ю, яка знаходиться там протягом тривалого часу, не надано належних доказів щодо доходів матері, та не спростовано доводи відповідача стосовно того, що розмір доходів матері позивачки значно перевищує розмір його доходів.

Суд зауважує, що перебування позивачки за кордоном та ймовірне отримання нею виплат не звільняють відповідача від обов?язку матеріального утримання своєї повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Після досягнення повноліття відсутній безумовний обов`язок батьків утримувати сина, дочку, які повинні доводити наявність обставин необхідності матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, обґрунтовувати необхідну суму матеріальної допомоги.

Категорія «мінімальний гарантований розмір аліментів», передбачена главою 15 СК України і відноситься до аліментів на утримання дитини. Така величина встановлена законодавцем, виходячи з наявності у батьків безумовного обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, СК України передбачено мінімальний гарантований розмір аліментів тільки для дітей відповідного віку і непередбачено мінімального гарантованого розміру аліментів для інших соціальних і демографічних груп, які мають право на одержання аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Суд звертає увагу на те, що законом встановлені прожиткові мінімуми для дітей віком до 6 років, від 6 років до 18 років та на працездатних осіб. Прожитковий мінімум на повнолітніх дочку, сина законом не передбачено, а відтак розрахувати розмір такої величини неможливо.

Враховуючи, що ОСОБА_5 є повнолітньою працездатною особою, яка продовжує навчання і має право на одержання аліментів до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трирічного віку законодавством України, чинним на момент подання позовної заяви, не передбачено встановлення для неї мінімального гарантованого розміру аліментів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 753/20347/20 наголосив на тому, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 № 3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу .

Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Щодо заявленої вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

Судом встановлено, що 17 квітня 2023 року між позивачкою ОСОБА_2 та адвокатом Овченко Олександром Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.142-143).

Згідно акту передачі-приймання наданих послуг від 21.08.2023 року вбачається, що згідно вищевказаного договору про надання правничої допомоги, адвокат Овченко О.В. надав позивачці юридичні послуги на загальну суму 10000 гривень, що складаються з: надання первинної консультації щодо предмету спору (2 год.) - 2000 грн.; вивчення та аналіз нормативно-правової бази та судової практики (2 год.) - 2000 грн.; підготовка та складання позовної заяви (4 год.) - 4000 грн.; направлення матеріалів справи до суду (2 год.) - 2000 грн. (а.с.144-145).

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд зважає на те, що позивачем не доведено витрати в розмірі 10000 грн. за надані послуги правничої допомоги, а також витрати у вказаному розмірі на думку суду не відповідають співмірності складності справи, а тому в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення правничої допомоги з відповідача відмовити.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Що стосується доводів відповідача про порушення судом його права на захист.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В день розгляду справи 01.03.2024 року відповідачем ОСОБА_1 було заявлено відвід судді. Даний відвід відповідач мотивував тим, що суддя є упередженою відносно нього.

Доводи заяви відповідача про відвід судді Слободян Г.М., не містили обґрунтування обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді та аргументів, що містять підстави для відводу судді від участі в справі, а заява була мотивована виключно тим, що суддею вже ухвалювались рішення по інших справах, де відповідачем був заявник.

З наведених вище підстав, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.03.2024 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про відвід судді відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Лінський неодноразово звертався за правничою допомогою до різних адвокатів, розривав договори про надання правничої допомоги та укладав знову (а.с.129, 180). Разом з цим, його право на належний захист і отримання правничої допомоги жодного разу і жодним чином не порушувалося судом, а лише забезпечувалося належним чином.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 листопада 1997 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалась позивачка, як на підставу вимог, оцінивши належність та допустимість, достовірність кожного доказу як окремо так і в їх сукупності, з врахуванням положень ст. 182 СК України, а також засад розумності і справедливості, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідач повинен вживати всіх можливих заходів для власного забезпечення належних умов життя, так і своїх дітей. Тобто відповідач, як і матір позивачки зобов`язаний утримувати свою повнолітню доньку, оскільки вона продовжує навчання, не працює, і відповідно, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, однак, суд враховує також і доводи відповідача щодо відсутності відомостей щодо точних доходів матері позивачки на утримання доньки. Разом з цим, при визначенні суми розміру аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача, суд враховує його матеріальний стан, стан здоров`я та чи перебувають на його утриманні інші особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути аліменти, як повнолітньої дитини відповідача, що продовжує навчання, у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 01.03.2024 року та до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років.

Разом з цим, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. оскільки позивачка була звільнена від його сплати під час звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180, 181, 182, 183, 191, 199, 200 СК України, ст.ст.7, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягувати аліменти з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), як повнолітньої дитини відповідача, яка продовжує навчання, у розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 01.03.2024 року та до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів, в межах суми виплати за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

В решта частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду безпосередньо або через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку та апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.03.2024 року.

Суддя Слободян Г.М.