Вирок

від 18.03.2024 по справі 576/156/24

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/156/24

1-кп/576/101/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.24 Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря : ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

потерпілого: ОСОБА_4 ,

обвинувачуваного: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові кримінальне провадження №12023200620000627 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баничі Глухівського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

25листопада 2023року у вечірнійчас підсуднийОСОБА_5 , перебуваючи у будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив сварку з ОСОБА_4 , в ході якої взяв у праву руку кухонний ніж, що лежав на лавочці праворуч від нього та умисно наніс ним потерпілому ОСОБА_4 один удар в область черевної порожнини зліва, в той час коли той стояв навпроти нього, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота, поранення тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника та гемоперитонеума.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, але в той же час надав суду покази в яких свою вину фактично визнав частково. Свою позицію мотивує тим, що 25 листопада 2023 року у вечірній час він разом із пасинком ОСОБА_7 дома після роботи розпивали спиртні напої. Під час розпивання спиртного у них виникла сварка в ході якої пасинок збив його ударом з ніг і він упав на підлогу. Коли він стояв на колінах, то на стільці побачив ніж. Він схопив цей ніж і ударив ОСОБА_4 в живіт. Потім він дуже злякався викинув ніж у грубу та викликав швидку. Свою вину визнає частково, оскільки пасинок його постійно бив, а тому вважає, що він захищався від постійних побоїв ОСОБА_4 .

Хоча підсудний ОСОБА_5 свою вину визнав частково, однак суд вважає, що його вина у інкримінованому йому злочині повністю доведені зібраними в справі доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що 25 листопада 2023 року у вечірній час він прийшов додому. Там ОСОБА_5 сидів біля грубки п`яним. Коли він підійшов до ОСОБА_5 той несподівано наніс йому удар ножем в живіт. Він відразу наніс у відповідь декілька ударів ОСОБА_5 ногою в по спині. Але потім йому стало зле, тому він ліг на ліжко, зателефонував матері та розповів про виниклу ситуацію. Після цього до них додому приїхала «швидка» та забрала його до лікарні.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 25 листопада 2023 року у вечірній час їй зателефонував син ОСОБА_9 та розповів, що його ножем ударив ОСОБА_5 та попросив викликати швидку. Вона викликала швидку та відразу побігла додому до сина. Коли вона прибігла на місце події, то побачила, що там уже знаходиться її донька ОСОБА_10 , яка закривала рушником рану на животі ОСОБА_9 . Через декілька хвилин під`їхала «швидка» яка забрала сина в лікарню.

Протоколом огляду місця події з фототаблицями до нього від 25 листопада 2023 року оглянуто та описано домогосподарство обвинувачуваного ОСОБА_5 , де відбувались вказані події, а із місця події вилучені два рушники із слідами бурого кольору, предмет зовні схожий на ножиці, предмет виявлений в грубі зовні схожий на ніж, та два предмети зовні схожі на ножі виявлені на ліжку в кімнаті.

Протоколами проведення слідчих експериментів від 28.11.2023 та 19.12.2023, з яких вбачається, що під час проведення вказаних слідчих дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 продемонстрували механізм і місце нанесення удару підсудним ОСОБА_5 ножем в живіт потерпілого ОСОБА_4 .

Протоколом проведення слідчого експерименту від 30.09.2022 з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що під час проведення вказаних слідчих дій підозрювана ОСОБА_11 показала, яким чином вона наносила удари дерев`яною палицею по тілу ОСОБА_12 , детально продемонструвавши механізм нанесення цих ударів.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 29.09.2022 вбачається, що під час проведення вказаних слідчих дій потерпілий ОСОБА_12 показав своє положення під час нанесення ударів ОСОБА_11 , продемонструвавши механізм їх нанесення.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 21.12.2023 року № 149 у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення живота, поранення тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника та гемоперитонеума, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно судово-медичної експертизи від 30.11.2023 року № 142 у обвинувачуваного ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна спинки носу, синця нижньої повіки лівого ока, синців грудної клітини зліва, а в ході проведення рентгенологічного обстеження від 26.11.2023 року встановлено «консолідовані переломи 9-10 ребер зліва. Вищевказані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, індивідуальні особливості будови яких не відобразились. При цьому судячи із даних рентгологічного дослідження виявлені переломи ребер утворились більше ніж 21 день до їх рентгологічного дослідження ( тобто до 26.11. 2023 року).

Протоколом огляду місця події від 11.12 2023 року були оглянуті та вилучені кофти потерпілого чорного та синього кольору із слідами порізів та слідами речовини бурого кольору.

Протоколом відібрання зразків від 28.11.2023 року були відібрані зразки у потерпілого ОСОБА_4 , а згідно висновку експерта від 14.12.2023 року походження крові виявленої на столовому ножі вилученому в ході огляду місця події можливе як від потерпілого ОСОБА_4 так і від обвинувачуваного ОСОБА_5 .

Згідно висновків експерта № 3 від 10.01.2024 року та № 2 від 10.01.2024 року в ході проведення слідчих експериментів механізм виникнення тілесних ушкоджень продемонстрованих як обвинувачуваним ОСОБА_5 так і потерпілим ОСОБА_4 під час проведення слідчих експериментів не виключає можливості їх виникнення за обставин продемонстрованих як обвинувачуваним так і потерпілим.

За висновком експерта від 25.12.2023 року ОСОБА_5 на момент, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому злочину, і на даний час, не виявляв і не виявляє ознак тимчасово хворобливого розладу психіки та міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Аналізуючи викладене,суд вважає,що діїпідсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікуватиза ч.1ст.121КК Українияк умиснеспричинення тяжкоготілесного ушкодження.

Часткове визнання підсудним ОСОБА_5 своєї вини, суд розцінює критично, як намагання пом`якшити відповідальність і суд не бере їх до уваги з огляду на таке.

Зокрема, ті обставини, що потерпілий раніше часто його бив, в даному випадку для кваліфікації його дій не має жодного значення.

Так, закріплене в ст. 36 КК України право кожної особи на необхідну оборону дійсно є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина третя ст. 27 Конституції України), а також кожна особа має право на недоторканість свого житла.

Згідно із частиною першою статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При цьому,з фактичнихобставин таматеріалів справивбачається,що удень події,між підсуднимта потерпілимвиникла звичайнапобутова сваркана грунтісумісного вживанняспиртних напоїв.Прицьому жоднихданих,які бсвідчили проте,що потерпілий ОСОБА_4 вчинив суспільнонебезпечне посяганнящодо ОСОБА_5 ,у зв`язкуіз чим ОСОБА_5 міг би перебувати в стані необхідної оборони, захищаючи своє життя від протиправного посягання, в ході судового слідства не встановлено.

Так встановлено,що потерпілий ОСОБА_4 ,жодних предметівпри собіне маві невчиняв жоднихнасильницьких дійщодо ОСОБА_5 .При цьомусуд зазначає,що наносячиудар ножемв живітпотерпілого,підсудний ОСОБА_5 не мігне припускатиможливості спричиненняпотерпілому такихушкоджень.Тому,оцінюючивсі доказив їхсукупності,суд приходитьдо висновку,що підсудний ОСОБА_5 спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і під час цього він не перебував в стані необхідної оборони.

Тому дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати саме як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, бо його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена всією сукупністю досліджених по справі доказів.

При призначенні підсудному ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується посередньо, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра.

Обставинами пом`якшуючими покарання підсудного відповідно до статті 66 КК України, суд визнає те, що підсудний має похилий вік, раніше не судимий.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, а також зважаючи на характеристику особи підсудного ОСОБА_5 , суд вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Заявлений комунальним некомерційним підприємством «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 на його користь 17 982 грн. 88 коп. витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 повністю підтверджуються представленими доказами, а тому підлягають повному задоволенню відповідно до вимог ст.1206 ЦК України.

Речові докази по справі необхідно знищити.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_5 слід залишити у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у відношенні ОСОБА_5 залишити у виді тримання під вартою.

Зарахувати в строк відбування покарання перебування ОСОБА_5 під вартою і строк його відбування обчислювати з 26 листопада 2023 року.

Речові докази по справі знищити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь комунального некомерційного підприємства «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради 17 982 грн. 88 коп. витрат понесених закладом на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в той же строк з моменту отримання вироку.

Суддя Глухівського міськрайонного суду ОСОБА_1