Ухвала

від 18.03.2024 по справі 483/961/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.03.24

22-ц/812/604/24

Миколаївський апеляційний суд

Справа №483/961/22

Провадження № 22-ц/812/604/24

У Х В А Л А

18 березня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Яворської Ж.М., розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області на 16 лютого 2024 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі його філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного агентства лісових ресурсів України про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Очаківськогоміськрайонного судуМиколаївської областіна 16лютого 2024року позовні вимоги ОСОБА_1 до Чорноморської сільської ради об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України») в особі його філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного агентства лісових ресурсів України про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею серії МК, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 105 від 28 грудня 2001 року, виданий Чорноморською сільською радою народних депутатів Очакіського району Миколаївської області на право постійного користування землею Корсунь-Шевченківському державному лісогосподарському підприємству відповідно до рішення 20 сесії 23 скликання Чорноморської сільської ради народних депутатів від 20 грудня 2001 року № 8, площею 0,2270 га для розміщення бази відпочинку «Лісовик».

Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ДП «Ліси України» подали на нього апеляційну скаргу.

Проте вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 356 ЦПК України передбачені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги.

Так, відповідно до змісту п.1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Відповідно до змісту п.1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 62 ЦПК України, довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ч.4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга підписана представником ДП «Ліси України» Воронецьким Р.А., який діє на підставі довіреності №639 від 25 грудня 2023 року згідно якої Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» уповноважує юрисконсульта філії «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» Воронецького Р.А. представляти інтереси ДП «Ліси України».

Відповідно до підпункту 18 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 2 червня 2016 року N 1401-VIII.

Підпунктом 11 пункту 16-1 Перехідні положення Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

У пунктах18,25ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08червня 2022року у справі №303/4297/20(провадження№ 14-105цс21)вказано, що: «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Аналіз апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що вони не містять визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Воронецького Р.А. діяти від імені Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в порядку самопредставництва або як представника.

Враховуючи вказане, апеляційна скарга підписана Воронецьким Р.А., який не є керівником юридичної особи, або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення вказаного вище недоліку, а саме подання належним чином оформлених документів які б підтверджували наявність повноважень у Воронецького Р.А. представляти інтереси Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в порядку самопредставництва або як представника.

За приписами ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене та відповідно до ст.357 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати особі, яка її подала, строк для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

Особу, яка подала скаргу необхідно попередити про те, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга буде вважатись неподаною та їй повернута.

Керуючись статтями 185, 357 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області на 16 лютого 2024 року залишити без руху.

Надати особам, які подали апеляційну скаргу строк, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання ними копії даної ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків, а саме надати:

? документи на підтвердження повноважень Воронецького Руслана Анатолійовича вчиняти дії від імені юридичної особи.

У випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернена особі, яка її подала.

Інформацію щодо справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою сторінки Миколаївського апеляційного суду: https:// mka.court.gov.ua.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Ж.М. Яворська