Постанова

від 12.03.2024 по справі 916/242/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/242/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Гузь В.Г., Бондаревський О.М.,

від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906: Черкес В.О.

від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради: не з`явився

від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 року, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якого складено 23.11.2023 в м. Одесі

у справі: №916/242/22

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської міської ради

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906;

2. Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради;

3. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій та скасування дозволу на виконання будівельних робіт

В С Т А Н О В И В:

В січні 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Міністерства охорони здоров`я України до Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій просив суд:

-визнати незаконними та скасувати містобудівні умови і обмеження від 21.10.2019 за №190, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 за № 01-06/264;

-визнати незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А;

-скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, запланована для будівництва, належить до земель оздоровчого призначення, а отже відповідно до ст. 48 ЗК України на цій земельній ділянці заборонена діяльність, яка суперечить цільовому призначенню і може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі. Відповідно до Генерального плану забудови м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси земельна ділянка розміщена в курортній зоні (зоні санаторіїв), а отже дана земельна ділянка призначена для розміщення санаторно-оздоровчих установ з переважним видом використання розміщення санаторіїв, а не курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом.

У межах вищевказаної території санаторно-оздоровчих установ розташовані 2 об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, а отже на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництва. Для будівництва об`єкту на даній території необхідна наявність дозволу органу охорони культурної спадщини, який відповідачем-1 не отриманий. Спірні містобудівні умови і обмеження та проектна документація на будівництво не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», не містять чітко визначених обмежень, передбачених ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи вказані порушення, прокурор вважає, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради мав відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 у видачі спірного дозволу з посиланням на абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Ухвалою місцевого господарського суду від 11.08.2022 закрито провадження у справі в частині вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22 відмовлено у задоволенні позову. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2022.

Місцевий господарський суд зазначив, що Одеська міська рада передала Товариству з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 за договором оренди землі земельну ділянку за однієї умови використання для будівництва та обслуговування саме курортно-оздоровчого комплексу, а тому, відповідно, останній на підставі цього договору мав право отримати містобудівні умови та обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт саме на будівництво такого курортно-оздоровчого комплексу, а не будь-якого іншого об`єкту на свій вибір.

Суд першої інстанції вказав, що у додатку до експертного звіту (позитивного) № 60/20 вказано, що ділянка об`єкту проектування розташована в центральній частині міста Одеса у межах історичного ареалу міста; територія комплексу межує з територією пам`ятки архітектури місцевого значення «Особняк Фабрицького» та з пам`яткою архітектури місцевого значення «Дача Маразлі»; відповідно до встановленої комплексної охоронної зони проектом забезпечені необхідні відстані до пам`яток архітектури; об`єкт проектування знаходиться в оточенні житлової багатоквартирної забудови на ландшафтно-рекреаційній території, призначеної для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв.

Як встановлено судом на підставі висновку експертизи: нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу передбачається на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, тобто на тій, яка передана позивачем відповідачу-1 за договором для цих цілей; об`єкти культурної спадщини «Дача Маразлі» та «Особняк Фабрицького» розташовані за межами цієї земельної ділянки; спірні містобудівні умови та обмеження відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні; будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»; спірна проектна документація на будівництво курортно-оздоровчого комплексу відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

За таких обставин, суд вважає, що прокурор не довів суду обставини невідповідності спірних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та дозволу вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Також суд зазначив, що з вищевикладених норм права вбачається, що Одеська міська рада не є ані спеціально уповноваженим органом в сфері містобудування та архітектури, який здійснює архітектурно-будівельний контроль або архітектурно-будівельний нагляд від імені держави, ані органом охорони культурної спадщини, що прокурор не врахував при визначенні підстав позову.

Щодо окремих доводів прокурора, що на земельній ділянці зони КЛ має бути розташований санаторій або санаторій-профілакторій, а не курортно-оздоровчий комплекс, на будівництво якого Товариству з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 були видані спірні дозвіл та містобудівні умови та обмеження, то суд додатково зазначив, що земельна ділянка передана позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 саме для будівництва курортно-оздоровчого комплексу за договором.

Жодних вимог щодо визнання недійсним, розірвання цього договору, повернення земельної ділянки прокурор у даній справі не заявляє, судових рішень з цього приводу суду не подав, а тому, відповідно, спосіб захисту, обраний прокурором, не є ефективним та не може призвести до відновлення інтересів держави без необхідності повторного звернення до суду.

12.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури, в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає наступне:

-саме незаконна забудова земельної ділянки оздоровчого призначення та подальше її фактично нецільове використання, що буде обумовлене необхідністю експлуатації нібито курортно-оздоровчого комплексу, і становить порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, як представника територіальної громади м. Одеси та власника відповідної земельної ділянки. Таким чином, даний позов направлений на захист прав власника земельної ділянки, яка є єдиною особою наділеною правом вирішення питання щодо цілей користування власною землею, а тому прокурором правомірно визначено Одеську міську раду, як позивача у справі, та визначено підстави позову до суду;

-земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:29:001:0002 відноситься до земель оздоровчого призначення та згідно Генерального плану м. Одеси та Плану зонування території (зонінгу) м. Одеси розташована в зоні КЛ, в якій передбачено єдиний переважний вид використання - санаторії, тому головним нормативно-правовим актом, що визначає правовий режим даної категорії земель є Закон України «Про курорти», а на цій земельній ділянці можливо побудувати лише об?єкт нерухомого майна, який за своїми характеристиками має бути санаторієм (закладом охорони здоров?я);

-курортно-оздоровчий комплекс з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, будівництво якого заплановано на вказаній земельній ділянці, за своїми характеристиками згідно з містобудівними умовами і обмеженнями від 21.10.2019 за №190, дозволом Управління ДАБК Одеської міської ради на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 за №ОД 012200922476 та проектною документацією «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса. Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» не відповідає вимогам, які висуваються діючим законодавством України до закладів охорони здоров?я (санаторіїв), а отже видані містобудівні умови і обмеження та дозвіл на виконання будівельних робіт суперечать вимогам містобудівної документації на місцевому рівні;

-загальні техніко-економічні показники проектної документації з будівництва курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом не відповідають загальним встановленим вимогам ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я» та ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій»;

-ТОВ «Бульвар-1906» в порушення вимог п.п. 3.2.1 пункту 3.2 розділу 3 науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам?яток архітектури та містобудування та об?єктів культурної спадщини розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсовським бульваром, із північного сходу - Обсерваторним провулком, з півдня - вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси, не отримало дозвіл відповідного органу охорони культурної спадщини на реалізацію програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на вищевказаній земельній ділянці;

-протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.07.2023 та від 24.10.2023, в порушення ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, ці клопотання було відхилено, чим допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач зазначає таке:

-Одеська міська рада, як власник земельної ділянки, самостійно визначила вид використання для якого було її передано в користування орендарю ТОВ «Бульвар 1906». ТОВ «Бульвар 1906» було отримано МУО та Дозвіл на будівництво на об?єкт, будівництво якого передбачено видом використання земельної ділянки та умовами Договору оренди землі. Отже, цільове використання орендованої земельної ділянки не було порушено ані ТОВ «Бульвар 1906», ані Департаментом архітектури та містобудування ОМР під час видачі МУО, ані Управлінням ДАБК ОМР під час видачі Дозволу на будівництво. Натомість, Прокурор всупереч визначеного власником земельної ділянки виду використання земельної ділянки та Договору оренди землі (не оспорюючи його) в Апеляційній скарзі стверджує, що на земельній ділянці Одеської міської ради повинен будуватись не курортно-оздоровчий комплекс, а санаторій;

-права Одеської міської ради як власника земельної ділянки жодним чином не порушені. Доводи про нібито нецільове використання земельної ділянки і порушення містобудівної документації на місцевому рівні - спростовані наявними у справі доказами. Якщо прокурор вважав, що наявне порушення публічного інтересу щодо збереження пам?яток архітектури, то він невірно визначив орган, від імені якого подав позов. Одеська міська рада не є органом охорони культурної спадщини, що прокурор не врахував при визначенні підстав позову»;

-пункт 3.2.1. «Науково проектної документації ...», на яку посилається Прокурор, не містить жодних вимог щодо отримання будь-якого дозволу органу охорони культурної спадщини щодо забудови земельної ділянки, на якій відсутні пам?ятки архітектури. Прокурором не надано жодного доказу наявності на орендованій ТОВ «Бульвар 1906» земельній ділянці пам?яток архітектури, в Висновком експертів судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 р. №22-5866/5867 це помилкове припущення прокурора повністю спростовано. Ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить вимог щодо надання «дозволу органу охорону культурної спадщини» для видачі дозволу на будівництво, який оспорюється у даній справі, а в 4. 6 цієї статті відсутня така підстава для анулювання Дозволу на будівництво, як відсутність «дозволу органу охорону культурної спадщини». Всі доводи прокурора про порушення законодавства щодо охорони пам`яток архітектури є неспроможними та спростовані висновком експертизи;

-суду першої інстанції Прокурором не було надано жодного доказу того, що земельна ділянка, що підлягає забудові, віднесена до курортів. Натомість відповідачем ТОВ «Бульвар 1906» були надані суду докази, які повністю спростовують це бездоказове припущення прокурора;

-позиція прокурора щодо можливості будівництва на землях оздоровчого призначення виключно санаторіїв (закладів охорони здоров?я) суперечить нормам ст. 12 ЗУ «Про курорти» та ст. 49 ЗК України. Ані норми ЗК України, ані норми ЗУ «Про курорти» не передбачають, що на землях оздоровчого призначення можуть будуватись тільки санаторно-курортні заклади. Норми ст. 48 ЗК України та ст. 12 ЗУ «Про курорти» допускають будівництво на землях оздоровчого призначення не тільки санаторно-курортних закладів, але й інших об?єктів, але за умови дотримання певних вимог (в тому числі, вимог щодо відпочинку населення);

-курортом є виключно територія, якій у встановленому ЗУ «Про курорти» порядку було присвоєно статус курорту державного або місцевого значення. Такий статус у орендованої ТОВ «Бульвар 1906» земельної ділянки відсутній. Статтями 7-11 ЗУ «Про курорти» визначено порядок визнання певної території курортом. Відповідно до цих норм певна територія визнається курортом після того, як про це буде прийняте рішення Верховної Ради України (якщо це курорт державного значення), або обласною радою (якщо це курорт місцевого значення). В порушення вимог ч, 1 ст. 74 ГПК України Прокурор ані до суду першої інстанції, ані до Апеляційної скарги не надав жодного документу (рішення), яким підтверджується надання місту Одеса, або окремій її території статусу «курорт» у встановленому ЗУ «Про курорти» порядку. Такі докази в матеріалах справи відсутні;

-цілком спростованим твердження в апеляційній скарзі про те, що «головним нормативно-правовим актом, що визначає правовий режим даної категорії земель є Закон України «Про курорти»». Орендована ТОВ «Бульвар 1906» земельна ділянка не відноситься до категорії земель, на яку розповсюджуються норми ЗУ «Про курорти»;

-прокурор не довів у суді першої інстанції та не надав до суду апеляційної інстанції жодного доказу, який свідчить про те, що запроектоване ТОВ «Бульвар 1906» будівництво курортно-оздоровчого комплексу будь-яким чином суперечить цільовому призначенню земельної ділянки (як зазначено вище - вид використання землі відповідає запроектованому будівництву та умовам договору оренди землі) або негативно вливає чи може вплинути на лікувальні властивості землі (Прокурором не надано жодного доказу, який підтверджує наявні лікувальні властивості землі, або жодного рішення про визнання території курортом);

-запроектований ТОВ «Бульвар 1906» курортно-оздоровчий комплекс не є закладом охорони здоров`я, а тому до нього не застосовуються норми ДБН щодо будівництва закладів охорони здоров?я, на які помилково посилається Прокурор.

-оскільки суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині підстав позову Прокурора та вимог в інтересах МОЗ України, то всі твердження апеляційної скарги про нібито порушення норм профільних законів, які стосуються охорони здоров?я, виходять за межі апеляційного перегляду справи та не повинні прийматись до уваги апеляційним судом. Відповідно до наявного у справі Висновку експертів судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 27.04.2023 р. №22-5866/5867 будівництво курортно-оздоровчого комплексу не відноситься до закладів охорони здоров?я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10- 2001 «Будинки і споруди: Це означає, що оскільки запроектований ТОВ «Бульвар 1906» курортно-оздоровчий комплекс не є закладом охорони здоров?я (прямо не пов?язаний з лікувальним процесом), однак стосується відпочинку та оздоровлення людей, до його будівництва не застосовуються норми ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: заклади охорони здоров?я», на який хибно посилається Прокурор;

-оскільки МУО по своїй суті є описовим документом та повинні містити виключно посилання на діючі нормативні обмеження, а не на конкретні параметри будівництва, доводи Прокурора про їх незаконність, відсутність конкретики та «відсилочний характер» є спростованими та не заслуговують на увагу суду;

-прокурор не довів жодну з виключних обставин, передбачених ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які могли б слугувати законною підставою для відмови у видачі ТОВ «Бульвар 1906» МУО.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22; встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 13.02.2024; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.02.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Повідомлено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду та призначено дану справу до розгляду на 27.02.2024 об 11:30.

13.02.2024 до суду апеляційної інстанції від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якій останній просить суд призначити у справі №916/242/22 додаткову комплексну експертизу; доручити проведення експертизи іншим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Рішельєвська, 8, м. Одеса, 65026) з дозволом, у випадку необхідності, залучення до проведення експертизи експертів відповідної спеціалізації;

Поставити перед експертом/-ами наступні запитання:

1) Чи відповідають містобудівні умови та обмеження для проектування об??єкта будівництва: «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» від 21.10.2019 №190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 №01-06/264 (а.с. 36-50, т. 1), вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

2) Чи є відповідно до нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, будівництвом закладу охорони здоров?я/санаторно-курортного закладу та чи поширюється на його будівництво ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я»?

3) Чи відповідає запроектований об?єкт будівництва, відповідно до проектної документації «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» функціональному призначенню території, визначеному Генеральним планом забудови м. Одеса, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, Планом зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 за №1316-VII, а також цільовому призначенню земельної ділянки 3 кадастровим номером 5110137500:29:001:0002?.

4) Чи відповідає проектна документація «Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А» вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

5) Чи мають при проектуванні об?єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:29:001:0002 та у зоні КЛ «Зона санаторіїв» відповідно до Генерального плану застосовуватись положення ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я»?.

В обгрунтування підстав для призначення додаткової експертизи прокурор зазначив, що вивченням наявного в матеріалах справи висновку експертів від 27.04.2023 №22-5866/5867 установлено, що він вимогам закону не відповідає, висновки експертів є необгрунтованими та суперечливими між собою, оскільки обставини невідповідності спірних містобудівних умов та обмежень, проектної документації та дозволу законодавству України, які стали підставою для звернення прокурора до суду експертами взагалі не досліджувались. Враховуючи, що у первісній експертизі та роз?ясненнях та доповненнях до неї експерти не дали вичерпних відповідей на порушені перед ними питання, а надані висновки є суперечливими між собою та не містять належного обґрунтування в дослідницькій частині, Одеською обласною прокуратурою двічі заявлялось клопотання про призначення у справі додаткової експертизи, проведення якої слід доручити іншим експертам, однак протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 27.07.2023 та від 24.10.2023 було відмовлено в її задоволенні.

26.02.2024 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 надійшли заперечення проти клопотання про призначення додаткової експертизи, в яких відповідач-1 зокрема, зазначає, що клопотання Прокурора про призначення додаткової експертизи не відповідає ч. 1 ст. 107 ГПК України та п. 1.2.14 Інструкції №53/5, а тому не підлягає задоволенню. Незгода Прокурора з наданими експертами відповідями та мотивацією (обґрунтуванням), яка зазначене у висновку, потребує наявності спеціальних знань в сфері іншій ніж право, та не є підставою для призначення додаткової експертизи. Прокурором не подано жодного нового доказу, який не був врахований експертами під час проведення дослідження. Прокурор фактично просить суд поставити на вирішення додаткової експертизи питання, які вже ставились судом першої інстанції при призначенні первинної експертизи (незначно змінивши формулювання цих питань). При цьому доводи Прокурора про те, що відповіді надані в Висновку експертів є неповними чи неясними, повністю спростовуються змістом Висновку експертів та письмовими роз?ясненнями та доповненнями від 12.10.2023 судових експертів, які містять ясні і повні відповіді на поставлені судом та Прокурором питання, які є зрозумілими для всіх учасників процесу та суду.

27.02.2024 у судовому засіданні оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22 до 12.03.2024 о 14:00.

11.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якій останній просить суд призначити у справі №916/242/22 повторну комплексну експертизу та поставити експерту такі ж самі питання, які були заявлені експертам при первинній експертизі.

В обгрунтування призначення у даній справі повторної експертизи прокурор визначив, що необґрунтованість та неповнота висновку експертів №22-5866/5867 від 27.04.2023, який Господарським судом Одеської області покладено в основу рішення від 10.11.2023, є однією з підстав внесення прокурором апеляційної скарги, а також, враховуючи неможливість прокурора надати до суду першої інстанції висновок повторної (додаткової) експертизи через відмову в задоволенні судом відповідного клопотання прокурора, є підстави для призначення повторної експертизи Південно-західним апеляційним господарським судом.

12.03.2024 до апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 надійшли заперечення проти задоволення клопотання прокурора про призначення у даній справі повторної експертизи у зв`язку з порушенням встановленого апеляційним судом процесуального строку на подання заяв та клопотань без клопотання про його поновлення.

В судовому засіданні 12.03.2024 прийняли участь представники прокуратури, Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906.

Від Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого в суді апеляційної інстанції клопотання прокурора про призначення у даній справі додаткової експертизи, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Частиною 1 ст. 107 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).При цьому, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Частина 2 ст.107 ГПК передбачає підстави для призначення судом повторної судової експертизи, де вказано, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Призначення повторної чи додаткової експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке (право) він реалізує в межах власних повноважень, з урахуванням обставин справи і зібраних у ній доказів.

Сама по собі незгода сторони з експертним висновком не є достатньою підставою для призначення повторної чи додаткової судової експертизи.

Згідно з пунктом 1.2.14 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень" від 08.10.1998 № 53/5, з подальшими змінами та доповненнями, експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Нормами чинного законодавства не передбачено права позивача вимагати від суду проведення додаткової експертизи з тими самими питаннями у випадку, якщо раніше отриманий висновок експерта спростовує правову позицію позивача по справі.

Заявник клопотання про призначення додаткової експертизи не зазначає, які саме додаткові дослідження необхідно провести або які додаткові матеріали потрібно дослідити, які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Колегія суддів зазначає, що запропоновані прокурором до вирішення додаткової експертизи питання фактично дублюють вже розглянуті експертами питання, які вже ставились судом першої інстанції при призначенні первинної експертизи. При цьому, матеріали справи також містять письмові роз?яснення та доповнення судових експертів від 12.10.2023, які містять додаткові відповіді на поставлені судом та Прокурором питання.

Прокурором не було доведено неповноти або неясності висновку експертів та не було доведено того, що якісь матеріали справи не були досліджені експертом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що мотиви, з яких відповідач просить призначити додаткову судову експертизу зводяться до незгоди із вже наявним висновком експерта, складеним за наслідками призначення судової експертизи у цій справі, що не є підставою для призначення додаткової експертизи.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення додаткової судової експертизи.

Щодо клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про призначення у справі №916/242/22 повторної комплексної експертизи, то суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 12.03.2024 залишив вказане клопотання без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, у зв`язку з тим, що клопотання прокурора про призначення у даній справі повторної комплексної експертизи від 11.03.2024 подано прокурором з порушенням встановленого апеляційним судом процесуального строку (ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження у даній справі та, зокрема, встановлено учасникам справи строк до 13.02.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань), порушення строку відбулось без будь-яких поважних причин, а прокурором не заявлено в порядку ст. 119 ГПК України клопотання про поновлення судом порушеного прокурором процесуального строку.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, дача Маразлі та Особняк Фабрицького, які знаходяться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 / м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13 ріг провулка Обсерваторного є об`єктами культурної спадщини місцевого значення (м. Одеса), що підтверджується рішенням виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 № 580 (а.с.68-70, т. 1), наказом Міністерства культури і туризму України від 27.08.2007 № 983/0/16-07 (а.с.71-73, т. 1), паспортом об`єкта культурної спадщини: Дача Маразлі (а.с.74-99, т. 1), паспортом об`єкта культурної спадщини: Особняк Фабрицького (а.с.115-133, т. 1) та визнається учасниками справи.

Матеріали справи містять інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження речових прав на ці об`єкти культурної спадщини (а.с.106-108, т.1, а.с.33-34, т. 4), а також договір оренди землі, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0005 (а.с.109-114, т.1), проте ці обставини не є спірними у даній справі.

Відповідно до науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`яток архітектури та містобудування та об`єктів культурної спадщини, розташованих в кварталі обмеженому з північного заходу Лідерсівським бульваром, із північного сходу Обсерваторним провулком, з півдня вул. Віри Інбер у Приморському районі м. Одеси (а.с.134-200, т.1) досліджувані пам`ятки архітектури та містобудування та об`єкти культурної спадщини, в т.ч. Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, розташовані у межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, зона санаторіїв КЛ.

Листом від 13.07.2022 № 01-22/9вих (а.с.85, т. 4) Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини ОМР повідомило, що: за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 розташована будівля, яка належить до об`єктів культурної спадщини, - Дача Маразлі; за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 ріг пров. Обсерваторного розташована будівля, яка також належить до об`єктів культурної спадщини, - Особняк Фабрицького; згідно з Історико-архітектурним опорним планом, проектом зон охорони, визначення меж історичних ареалів м. Одеси, затвердженим наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 №728/0/16-08, зазначені будівлі-пам`ятки розташовані в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, поза межами комплексної охорони зони історичного центру; адреса: бульвар Лідерсовський, 13-Б не значиться у переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Одеси.

Відповідно до плану зонування території м. Одеси (а.с.59-67, т.1, а.с.2-23, т.2) зона санаторіїв КЛ призначена для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв для дорослих, для батьків з дітьми. Переважні види використання: санаторії. Супутні види використання: підприємства торгівлі; підприємства громадського харчування; культурно-видовищні, мистецькі заклади, заклади довкілля; спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди; відділення зв`язку; екскурсійні бюро, агенції; пункти прокату; підприємства побутового обслуговування; малі архітектурні форми; зелені насадження обмеженого користування, парки, сквери, бульвари; квітники, газони; споруди інженерної інфраструктури, пов`язані з функціонуванням закладів. Допустимі види використання: громадські вбиральні; гостьові автостоянки для тимчасового зберігання транспортних засобів. Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до ДБН 360-92. Вимоги до ділянок, що знаходяться в комплексній охоронній зоні історичного центру: 1. Забороняється: будь-яке будівництво, не пов`язане з реставрацією і пристосуванням пам`яток, реконструкцією історичних будівель та інженерних мереж, регенерацією, благоустроєм території; прокладання транспортних комунікацій, інженерних мереж, які порушують підземні частини пам`яток або гідрологічний режим території, встановлення повітряних ліній електромереж і трансформаторних пунктів, обладнання, благоустрій, які не відповідають вимогам охорони пам`яток та збереження традиційного характеру середовища; містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без погодження органу охорони культурної спадщини Одеської міської ради та без дозволу органу охорони культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; 2. Забезпечується: збереження пам`яток та об`єктів культурної спадщини; охорона традиційного характеру середовища: ландшафту, історично сформованих розпланування, парцелярії, забудови, цінних елементів історичного благоустрою, які підлягають обліку при проведенні ретельної історико-архітектурної інвентаризації території зони; 3. Допускається: за спеціальними проектами, погодженими з відповідними органами культурної спадщини: зокрема, нове будівництво тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими з органами охорони культурної спадщини відповідно до встановленого порядку. При цьому розпланувальний модуль і парцелярія мають лишатися незмінними, а масштаб нових будівель, масштабність їхніх членувань, архітектурні форми, матеріали, кольорове вирішення фасадів повинні відповідати безпосередньо прилеглій історичній забудові. Проектуванню має передувати історико-містобудівне обґрунтування зі всебічним композиційним обґрунтуванням рішень, що приймаються. Вимоги до території Центрального історичного ареалу: 1. Забороняється: розміщення та проектування нових будівель і споруд без попередньо розробленого і затвердженого у встановленому порядку історико-містобудівного обґрунтування; реалізація програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини; 2. Забезпечується: збереження традиційного характеру середовища, охорона і раціональне використання пам`яток і об`єктів культурної спадщини, збереження містоформуючої ролі культурної спадщини; 3. Допускається: розміщення та проектування нових будівель і споруд за наступних умов: а) гранична висота нових будівель і споруд, що виходять на червоні лінії вулить, не повинна перевищувати 18,6 метрів від рівня денної поверхні, а висота акцентних будівель на розі кварталів не вище 21,3 метрів; б) гранична висота нових будівель, які розміщуються у глибині кварталів, має визначатися математичними розрахунками у складі історико-містобудівних обґрунтувань таким чином, що видима з вулиці проекція верхньої частини фасаду нової будівлі за висотою становила не більше ніж 62% висоти фасаду будівлі, яка виходить на червону лінію вулиці.

30.09.2019 між Одеською міською радою (ОМР, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 (ТОВ Бульвар 1906, відповідач-1) був укладений договір оренди землі №2222 ( далі- договір, а.с.53-58, т. 1), згідно з яким позивач надав відповідачу-1 у платне користування строком на 20 років земельну ділянку, площею 0,9822 га, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, 13-Б, для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Відповідно до п.2.1., 2.2., 2.4. договору в оренду передається земельна ділянка, площею 0,9822 га, у тому числі по угіддям: землі, зайняті поточним будівництвом та відведені під будівництво (будівництво яких не розпочато) 0,9822 га. На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля, що належить відповідачу-1 на праві приватної власності, реєстраційний номер об`єкта: 1743092451101. Недоліків, що можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки, яка передається в оренду, не встановлено.

Згідно з п. 5.1., 5.2., 5.3. договору земельна ділянка передається в оренду відповідачу-1 для будівництва та обслуговування курортно-оздоровчого комплексу.

Категорія земель за основним цільовим призначенням землі оздоровчого призначення; вид цільового призначення згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель D.06.03. для інших оздоровчих цілей.

Умови збереження стану об`єкту оренди: забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будівель і споруд, що розташовані на ній та охорони зелених насаджень.

Відповідно до п. 8.1. договору щодо земельної ділянки зареєстровані, зокрема, такі обмеження у використанні: охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження 0,9822 га, підстава виникнення Закон України Про охорону культурної спадщини, строк дії обмеження безстроково.

Право власності територіальної громади в особі позивача та право оренди відповідача-1 на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав (а.с.6-9, т.16) та не є спірними у даній справі, як і договір оренди.

Виконуючи умови договору щодо мети використання земельної ділянки, ТОВ Бульвар 1906 звернувся до Департамента архітектури та містобудування Одеської міської ради з заявою, до якої додав пакет документів, про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 № 01-06/264 (а.с.36-50, т. 1) були затверджені та надані ТОВ Бульвар 1906 спірні Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва від 21.10.2019 за №190: Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А, які складаються з розділів: Загальні дані: 1. вид будівництва, адреса або місцезнаходження земельної ділянки; 2. інформація про замовника; 3. відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; Містобудівні умови та обмеження: 1. граничнодопустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 2. максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 3. максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 4. мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 5. планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 6. охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

В подальшому, за замовленням ТОВ Бульвар 1906 була розроблена проектна документація на будівництво: Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

Матеріали справи містять вказаний проект будівництва (а.с.17 т.5 а.с.33, т.10), а також експертний звіт (позитивний), затверджений ТОВ Будпроектекспертиза, з додатком щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом: Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А, клас наслідків СС2 (а.с.6-16, т. 5).

Згідно з цим звітом (додатком): ділянка об`єкту проектування розташована в центральній частині міста Одеса у межах історичного ареалу міста; територія комплексу межує з територією пам`ятки архітектури місцевого значення Особняк Фабрицького та з пам`яткою архітектури місцевого значення Дача Маразлі; відповідно до встановленої комплексної охоронної зони проектом забезпечені необхідні відстані до пам`яток архітектури; об`єкт проектування знаходиться в оточенні житлової багатоквартирної забудови на ландшафтно-рекреаційній території, призначеної для розміщення санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв.

Матеріали справи також містять проекти землеустрою щодо відведення ТОВ Бульвар 1906 земельних ділянок (а.с.79, т. 10 а.с.167, т. 14) та архівні справи, надані КП БТІ ОМР на адвокатський запит, по об`єктам за адресою: м. Одеса, Лідерсовський бульвар, буд. 13, 15 (а.с.3 206, т. 15).

Ці матеріали надавались ТОВ Бульвар 1906 для проведення призначеної судом у справі експертизи.

В свою чергу, прокурором надавались для проведення експертизи поземельна книга на земельну ділянку, кадастровий номер: 5110137500:29:001:0002 (а.с.10-44, т.16), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.45 т. 16 а.с.122, т. 17) та паспорти об`єктів культурної спадщини Особняк Фабрицького і Дача Маразлі (а.с.5-53, т.18), а відповідачем-2 докази щодо земельних ділянок та об`єктів нерухомості (а.с.145-179, т.17).

Після розроблення проектної документації, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради був виданий ТОВ Бульвар 1906 спірний дозвіл на виконання будівельних робіт від 22.09.2020 № ОД 012200922476 (а.с.51, т. 1) на нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

Листом від 28.10.2020 № 01-07/4923 (а.с.24-26, т.2) Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської ОДА повідомив прокурора, що науково-проектна документація щодо проведення робіт на об`єктах культурної спадщини (Дача Маразлі та Особняк Фабрицького) до департаменту на розгляд не надходили. Листом від 03.02.2021 № 1075/6.11.1 (а.с.27, т.2) Міністерство культури та інформаційної політики України повідомило прокурора, що в електронній базі документообігу міністерства відсутні відомості щодо погодження проектної документації та видачі дозволів на проведення земляних робіт за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар, 13, 15.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 14.09.2022 (а.с.45-51, т.10) у справі була призначена комплексна експертиза, проведення якої було доручено Одеському НДІСЕ, на вирішення якої були поставлені такі питання:

1) На якій земельній ділянці (адреса, кадастровий номер) передбачається нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, та чи розташовані в межах цієї земельної ділянки об`єкти археологічної, культурної чи історичної спадщини, зокрема: Дача Маразлі (паспорт об`єкта а.с.74-99, т. 1) та Особняк Фабрицького (паспорт об`єкта а.с.116-133, т. 1)?

2) Чи відповідають містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А від 21.10.2019 № 190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264 (а.с.36-50, т. 1), вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3) Чи є відповідно до нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо) будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, будівництвом закладу охорони здоров`я/санаторно-курортного закладу та чи поширюється на його будівництво ДБН В.2.2-10-2001 Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я?

4) Чи відповідає проектна документація Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

5) Чи сумісне будівництво та діяльність курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення?

Висновком експертизи (а.с.120-160, т.18) від 27.04.2023 експертами надано наступні відповіді на поставлені судом питання:

1. Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А передбачається на земельній ділянці в межах земельної ділянки №13-Б по бульвару Лідерсівському у м. Одесі, кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини Дача Маразлі за адресою: бульвар Лідерсівський, 13, м. Одеса розташований за межами території земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Об`єкт культурної спадщини Особняк Фабрицького за адресою: бульвар Лідерсівський, 13 ріг провулку Обсерваторного, м. Одеса розташований на території земельної ділянки №13-В по бульвару Лідерсівському в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:29:001:0005, тобто за межами земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:29:001:0002. Більш детально результати вище викладених досліджень та зіставлень графічно зображено у додатку В Суміщена схема з вказанням затверджених меж земельних ділянок ТОВ Бульвар 1906 та об`єктів культурної спадщини Особняк Фабрицького та Дача Маразлі;

2. Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва: Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А від 21.10.2019 №190, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування від 21.10.2019 № 01-06/264, відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

3. Будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А не відноситься до закладів охорони здоров`я та відповідно, до будівництва (проектування) зазначеного закладу не застосовуються положення ДБН В.2.2-10-2001 Будинки і споруди: Заклади охорони здоров`я.

4. Проектна документація на об`єкт Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме:

- за складом вихідних даних, відповідає вимогам п.4.3 ДБН А.2.2-3-2014;

- наявна проектна документація за стадіями проектування відповідає вимогам п.2.5.2 вимогам ДБН А.2.2-3-2014;

- наявні частини проекту за складом та змістом враховуючи особливості об`єкта проектування в повній мірі відповідають вимогам Додатку Д (довідковий) та додатку Ж (довідковий) ДБН А.2.2-3-2014 відповідно;

- за виконанням графічної та текстової документація, наявна проектна документація в цілому відповідає вимогам ДСТУ Б А.2.4-4:2009 та ДСТУ Б А.2.4-7:2009.

5. Виходячи з редакції поставленого питання, з урахуванням переліку питань, які розглядаються експертами-будівельниками, згідно Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції чинній на час складання висновку), вказане питання не входить до переліку основних завдань будівельно-технічної експертизи. Таким чином, визначити, сумісність будівництва та діяльності курортно- оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсівський бульвар, 15-А, з дотриманням режимів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони (за умови їх встановлення на земельній ділянці) та охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення не надається можливим.

Для роз`яснення висновку експертами були додатково подані письмові пояснення (а.с.64-78, т. 20), в яких експерти відповіли на запитання прокурора.

Листом від 04.07.2023 № 01-13/65зпі (а.с.43, т.19) Департамент архітектури та містобудування ОМР повідомив, що згідно чинної містобудівної документації (Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 25.03.2015 № 6489-VІ, Планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VІІ) округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони для земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002 не встановлені.

Листом від 04.07.2023 № 01-17/75-ЗПІ (а.с.44, т. 19) Департамент земельних ресурсів ОМР повідомив, що згідно з переліком обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002, який є складовою частиною проекту землеустрою щодо її відведення, інформація щодо площі земельних ділянок, на які розповсюджується зона санітарної охорони, - відсутня.

Листом від 07.07.2023 № 9/01-14/55 (а.с.45, т. 19) Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР повідомив, що Департамент не володіє та не є розпорядником інформації про встановлення на земельній ділянці з кадастровим номером: 5110137500:29:001:0002 округу і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Листом від 26.07.2023 № 09/13-2023/163040 (а.с.125, т.19) Управління з питань звернень громадян апарату ВРУ повідомило, що згідно з результатами пошуку в розділі Законодавство офіційного веб-сайту Верховної Ради України запитуваний Закон не приймався.

Листом від 27.07.2023 № ЗПІ-57/мр (а.с.126, т.19) Департамент з організації роботи ОМР повідомив, що на пленарних засіданнях Одеської міської ради не приймалось рішень щодо визнання території міста Одеса курортом державного та/або місцевого значення.

Листом від 31.07.2023 № 70 (а.с.127, т.19) Департамент документально-організаційного забезпечення ОМР повідомив, що згідно з проведеною перевіркою бази даних електронного документообігу Виконавчого комітету ОМР в частині розпорядчих документів (рішень Виконавчого комітету ОМР) за критеріями, зазначеними у запиті, документів щодо визнання території м. Одеса курортом державного та/або місцевого значення не виявлено.

Листом від 31.07.2023 № 37-ІЗ/23/37 (а.с.128-129, т.19) Одеська обласна рада повідомила, що передала до архіву на постійне зберігання документи, ухвалені обласною радою до 2011, а за період з 01.01.2011 до 23.06.2023 обласна рада рішення про визнання території м. Одеса курортом місцевого значення не приймала.

Листом від 11.09.2023 № 119508/ПІ-щ-3720/10.2.1 (а.с.23, т. 20) Міністерство юстиції України надало роз`яснення, що постанова Ради Міністрів Української РСР від 14.07.1952 №2216 Про встановлення меж округів і зон санітарної охорони курортів Головного курортного управління Міністерства охорони здоров`я УРСР включена до Переліку актів центральних органів державної виконавчої влади і управління Союзу РСР, Української РСР, що не застосовуються на території України з дня набуття чинності Конституцією України (п. 54 Переліку).

На підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в особі позивача прокурор подав суду відповідні звернення до позивача, відповіді на ці звернення Управління ДАБК ОМР, ДАМ ОМР і повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру до суду (а.с.28-41, а.с.54, т.2).

На думку прокурора, спірна земельна ділянка призначена для розміщення санаторно-оздоровчих установ з переважним видом використання розміщення санаторіїв, а не курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом. У межах вищевказаної території санаторно-оздоровчих установ розташовані 2 об`єкти культурної спадщини пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дача Маразлі та Особняк Фабрицького, а сама територія входить до території Центрального історичного ареалу м. Одеси, а отже на цій земельній ділянці встановлені і обмежені технічні характеристики об`єктів будівництва. Для будівництва об`єкту на даній території необхідна наявність дозволу органу охорони культурної спадщини, який відповідачем-1 не отриманий. Спірні містобудівні умови і обмеження та проектна документація на будівництво не відповідають вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН В2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров`я», не містять чітко визначених обмежень, передбачених ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи вказані порушення, прокурор вважав, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради мало відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 у видачі спірного дозволу з посиланням на абз. 2 ч. 4 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень від 21.10.2019 за №190, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 за № 01-06/264; визнання незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А та скасування дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Одеської області про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з обранням не ефективного способу захисту, з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором було заявлено позов в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій просив суд:

-визнати незаконними та скасувати містобудівні умови і обмеження від 21.10.2019 за №190, які затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2019 за № 01-06/264;

-визнати незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А;

-скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 012200922476, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 22.09.2020 ТОВ Бульвар 1906 на Нове будівництво курортно-оздоровчого комплексу з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, Лідерсовський бульвар, 15-А.

На думку прокурора, незаконна (у порушення вимог законодавства щодо будівництва закладів охорони здоров`я та охорони об`єктів культурної спадщини) забудова земельної ділянки оздоровчого призначення та подальше її фактично нецільове використання, що буде обумовлене необхідністю експлуатації нібито курортно-оздоровчого комплексу, і становить порушення інтересів держави в особі Одеської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки. При цьому, така забудова призведе до порушень цільового призначення земель, які є землями оздоровчого призначення, а отже є землями обмеженої оборотоздатності, призведе до порушень вимог генерального плану забудови м. Одеси, який є основою довгострокової стратегії розвитку міста та його планування.

Як зазначено прокурором, суспільний, публічний інтерес у цьому випадку полягає у відновленні правового порядку Українського народу та, зокрема, місцевої територіальної громади м. Одеси і її представницького органу - Одеської міської ради, щодо користування землями оздоровчого призначення - національним багатством України та джерелом задоволення потреб суспільства у відновленні здоров?я шляхом користування курортами та відповідними закладами охорони здоров?я, які повинні і тільки які можуть бути розміщені на їх територіях, дотриманні вимог законодавства щодо ефективного захисту цих прав та інтересів, у тому числі, в частині контролю та реалізацією державної політики у сфері охорони здоров?я, а також особливістю збереження об?єктів культурної спадщини та регулювання режиму забудови навколо них.

Судова колегія вважає, що з огляду на предмет і підставу позову у цій справі, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дій Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі відповідачу-1 - ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт та скасування дозволу на виконання будівельних робіт у даному випадку є по суті встановленням факту, оскільки не відновлює порушеного права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради за наявності чинного договору оренди землі, оскільки спірна земельна ділянка перебуватиме в оренді (користуванні) забудовника.

Тобто, внаслідок задоволення таких позовних вимог не відновиться порушене, за твердженням прокурора, право позивача на розпорядження щодо користування земельною ділянкою, а виникне потреба у пред`явленні згодом іншого позову.

Водночас, судова колегія зауважує, що укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Бульвар 1906 договір оренди землі №2222 від 30.09.2019 є чинним, прокурором у цій справі не висовувалась вимога щодо визнання вказаного договору недійсним чи про його розірвання. Так само прокурором у цій справі не заявлялась вимога щодо повернення спірної земельної ділянки позивачу.

Також прокурором не обґрунтовано яким чином таке задоволення позову відновить порушене право міської ради.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права Одеської міської ради шляхом визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень, визнання незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі відповідачу-1 - ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, не є ефективним, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.

Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання незаконними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, визнання незаконними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо видачі відповідачу-1 - ТОВ Бульвар 1906 дозволу на виконання будівельних робіт) та не стосується захисту порушеного цивільного права та його відновлення.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту не стосується захисту порушеного цивільного права та його відновлення та не є ефективним, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин та не може призвести до відновлення інтересів держави без необхідності повторного звернення до суду.

Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Враховуючи ту обставину, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку в цій частині, а доводи прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2023 у справі №916/242/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2024.

Головуючий суддя А.І. Ярош

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська