Рішення

від 07.03.2024 по справі 908/2663/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/176/22-5/285/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 908/2663/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАРЬ" (електронна пошта: evgennn1971@gmail.com; sergoelik.zp@gmail.com; 08301 Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6, ідентифікаційний код юридичної особи 13613253)

До відповідача: Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради (електронна пошта: zapocm@gmail.com; 69005 м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи 32116359)

про стягнення 1 898 634,79 грн.

За участю: Дніпропетровської обласної прокуратури (електронна пошта: невідома; пр. Дмитра Яворницького, буд. 38, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 02909938)

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Від прокуратури: Стешенко В.Є., службове посвідчення № 075793 від 01.03.2023, прокурор відділу;

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2023 у справі №908/2663/22 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справу №908/2663/22 скасовано, справу №908/2663/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 справу №908/2663/22 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 (суддя ПроскуряковК.В.) справу № 908/2663/22 прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.12.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 № 908/1311/23 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 29.01.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Повторно зобов`язано позивача та відповідача у строк до 15.01.2024 здійснити реєстрацію своїх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, докази чого надати суду у вказаний вище строк; надати суду інформацію щодо електронних адрес задля подальшого надсилання процесуальних документів виключно в електронній формі. Запропоновано позивачу та відповідачу у строк до 15.01.2024 надіслати на адреси суду та відповідно учасників справи письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2023 у справі №908/2663/22.

Ухвалою суду від 29.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.02.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 26.02.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Зобов`язано відповідача у строк до 21.02.2024 зареєструвати свій електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2024 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 07.03.2024 об 11 год. 00 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 07.03.2024 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд".

В судовому засіданні 07.03.2024р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

22.12.2023 від Запорізької обласної прокуратури до суду надійшли пояснення № 15/2-2357-23 від 20.12.2023 (вх. №27458/08-08/23 від 22.12.2023) в яких зазначено, що враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2023 № 908/2663/22, позовні вимоги МП ТОВ "ЯНТАРЬ" не підлягають задоволенню внаслідок обрання невірного способу захисту.

15.01.2024 від Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАРЬ" до суду надійшли письмові пояснення № б/н від 11.01.2024 (вх. № 948/08-08/24 від 15.01.2024), в яких позивач зазначив про реєстрацію електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та пояснення по суті спору. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.03.2024р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його електронну адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відповідачем не виконані вимоги ухвал суду та не здійснено реєстрацію свого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Частиною 2 ст. 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами і документами за відсутності явки в судове засідання представника відповідача Єлисеєва С.С., який був присутній у судовому засіданні 26.02.2024р. та якого було повідомлено про дату та час наступного судового засідання.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Мале підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯНТАРЬ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради 1 151 676 грн. 42 коп. основного боргу, 517 442 грн. 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 грн. 49 коп. 3 % річних, 125 202 грн. 80 коп. пені. В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство зазначало про те, що належним чином та в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за договором від 06.05.2019 № 25, однак відповідачем свої зобов`язання в частині оплати за виконані позивачем роботи не виконані, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, яку Товариство просило стягнути на його користь, а також пеню, інфляційні втрати та річні.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі №908/2663/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 151 676,42 грн. основного боргу, 517 442,08 грн. інфляційних втрат, 104 313,49 грн. 3 % річних та 26 601,48 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства суди дійшли висновку про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 06.05.2019 № 25 в частині сплати коштів за додаткові роботи, що є підставою для стягнення основної заборгованості, а також нарахованих позивачем, на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційних втрат та річних. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення на його користь нарахованої пені, суд вказав, що сторонами в договорі від 06.05.2019 № 25 не визначено відповідальність замовника за порушення умов договору, зокрема стягнення пені, відповідно умовами договору стягнення пені за порушення зобов`язання не встановлено, доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у договорі - відсутні та позивачем не надано.

Скасовуючи вказані судові рішення та направляючи справу до суду першої інстанції для нового розгляду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у Постанові від 02.11.2023 у справі №908/2663/22 зазначив, що із текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості виконаних позивачем додаткових робіт, нарахованих позивачем інфляційних та 3 % річних, залишили поза увагою спеціальне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та в порушенням статті 86 та 210 ГПК України не встановили і не надали оцінки тому, чи відрізняються умови договору №25 від змісту тендерної пропозиції позивача з урахуванням вартості та обсягу додаткових робіт, чи було виконано такі додаткові роботи без зміни/зі зміною ціни договору №25 та або інших його істотних умов, чи було дотримано законодавчий порядок здійснення закупівлі додаткових робіт на суму 1151676, 42 грн., зокрема і те, чи відповідає Закону України "Про публічні закупівлі" спрощений порядок укладення договору шляхом обміну листами та не встановили правових наслідків дотримання /недотримання відповідних вимог відповідно до Закону для учасників спірних правовідносин. Крім того, виходячи з наявних матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень Суд окремо вказав, що обґрунтування судами обох інстанцій оскаржуваних рішень з посиланням на те, що правовідносини сторін врегульовано договором № 0107/2019-СП від 01.07.2019 не знайшли свого підтвердження (з огляду на відсутність відповідного документу в матеріалах справи). Встановлення зазначених обставин має ключове значення для вирішення даного спору. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Здійснюючи повторний перегляд справи суд враховує, що фактичні обставини спірних правовідносин повно та всебічно встановлені судами при первинному розгляді цієї справи, не спростовуються та не заперечуються сторонами та прокурором.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2019 між Малим підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯНТАРЬ" (Підрядник) та Комунальною установою "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради (Замовник) укладено договір на капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі № 25.

Відповідно до розділу 1 договору Підрядник зобов`язується за завданням Замовника власними силами і засобами, на свій ризик виконати роботи з Капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49" (згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Оплата робіт Замовником здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету. Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією "Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01 АС, та експертним звітом (позитивний) "Щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01АС, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На основі проектно-кошторисної документації та експертного звіту Сторони складають та підписують з обох сторін зведений кошторисний розрахунок (Додаток № 3), календарний графік виконання робіт (Додаток № 2), договірна ціна (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною нього Договору.

Під час виконання будівельних робіт з капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49" виникла необхідність у проведенні додаткових робіт, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором.

З метою погодження виду та вартості додаткових будівельних робіт позивачем на адресу відповідача подано лист вх. № 169/1 від 15.05.2019, до якого долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1 -1 на суму 1 151 676 грн. 42 коп.

Листом № 149/3 від 20.07.2019, відповідач надав свою згоду на виконання вищевказаних робіт та гарантував їх оплату в розмірі 1 151 676 грн. 42 коп. Щодо укладання договору відповідач зазначив, що його буде узгоджено у майбутньому.

В подальшому на виконання досягнутої у такий спосіб домовленості позивач виконав обумовлені додаткові будівельні роботи, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених договором за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49" на суму 1 337 497 грн. 90 коп., що підтверджується: актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 р.; підсумковою відомістю ресурсів Об`єкт: Комунального закладу "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва б/н Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1 -1; пояснювальною запискою Капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; договірною ціною на будівництво Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунального закладу "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради по вул. Патріотичної, 49 в м. Запоріжжя; розрахунками №№ 1-4.; прямими витратами і загальновиробничими витратами: будівельні роботи/монтажні роботи, актами на закриття прихованих робіт №№1, 2, 3.

Вказані документи позивач надав відповідачу листом вх. № 305/1 від 29.11.2019.

Вказані роботи прийняті відповідно до листа вих. № 338 від 04.12.2019згідно з яким відповідач прийняв виконані роботи, у зв`язку з відсутністю коштів на оплату виконаних робіт провести оплату вказаних робіт на час підготовки листа не може.

В подальшому з метою підтвердження вказаних робіт позивач звернувся до судового експерта Майстренка Івана Олександровича, свідоцтво № 46-21/11 про підтвердження факту виконання: - основних робіт відповідно до договору № 25 капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49; - додаткових робіт виконаних відповідно до листа № 149/3 від 20.07.2019 (від відповідача) капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49. Судовим експертом, комісією у складі, комерційного директора Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтарь" Маркова Є.М., директора Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради Скороходової І.І., виконроба Кривицького О.П. проведено візуально-інструментальний огляд вище вказаного об`єкту.

За результатами експертизи складено висновок експерта № 0019 від 28.12.2021, встановлено, що усі роботи виконані у повному обсязі, як ті, що виконувалися відповідно до підписаного договору так і ті, що виконані відповідно до листа від 20.07.2019 вих. № 149/3 (акт виконаних робіт за листопад 2019 року), прийняті відповідно до листа 338 від 04.12.2019.

Сторони проти висновків експерта не заперечили.

Вказане свідчить про те, що відповідач не спростував доводи позивача і погодився з тим, що позивач свої зобов`язання стосовно виконання робіт за договором № 25 від 06.05.2019 позивач виконав в повному обсязі, в тому числі щодо додаткових будівельних робіт згідно дефектного акту та локального кошторису на будівельні роботи № 2-1 -1 на суму 1 151 676 грн. 42 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за виконані роботи не виконав, суму боргу в розмірі 1 151 676 грн. 42 коп. не сплатив та листами № 338 від 04.12.2019, № 203 від 30.12.2021 повідомляв позивача про відсутність коштів на оплату виконаних позивачем робіт та гарантував найближчим часом оплатити проведені позивачем роботи на загальну суму 1 151 676 грн. 42 коп.

Зі змісту та характеру спірних правовідносин сторін суд дійшов висновку, що вони є господарськими та врегульовані договором № 0107/2019-СП від 01.07.2019, який є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається зі змісту розділу 1 договору №25, позивач зобов`язався, за завданням відповідача власними силами і засобами, на свій ризик, виконати роботи з Капітального ремонту фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 ( згідно з ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи. Оплата робіт Замовником здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01 АС, та експертним звітом (позитивний) "Щодо розгляду кошторисної частини проектної документації по робочому проекту Капітальний ремонт фасаду та утеплення будівлі Комунальної установи Запорізький обласний центр молоді Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 49 № 52ПТ.2018-01АС", які є невід`ємною частиною цього договору.

На основі проектно-кошторисної документації та експертного звіту сторони складають та підписують з обох сторін зведений кошторисний розрахунок (Додаток № 3), календарний графік виконання робіт (Додаток № 2), договірна ціна (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною нього договору.

Під час виконання будівельних робіт Товариство листом від 15.05.2019 звернулося до Установи з пропозицією провести додаткові роботи, які нерозривно пов`язані із виконанням робіт, передбачених договором №25. До зазначеного листа долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1.

Факт виконання позивачем додаткових будівельних робіт, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт передбачених договором №25, у розмірі 1 151 676,42 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Разом з тим судом встановлено, що договір від 06.05.2019 за №25 укладено на підставі рішення Запорізької обласної ради від 20.12.2018 № 63 "Про обласний бюджет на 2019 рік" та за результатами проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UА-2019-03-05-000286-а).

При цьому зі змісту умов Договору вбачається, що зведений кошторисний розрахунок за договором є твердим та не підлягає змінам. Після укладення цього договору Підрядник не має права вимагати збільшення зведеного кошторисного розрахунку в зв`язку із будь-яким зростанням (істотними або неістотним) вартості матеріалів та/або устаткування та/або робіт(послуг), що виконуються (п. 2.2).

Однак, незважаючи на наявність вказаної прямої заборони, під час будівельних робіт МП ТОВ «Янтарь» листом від 15.09.2019 звернулося до КУ «Запорізький обласний центр молоді» з пропозицією провести додаткові роботи, які нерозривно пов`язані з виконанням робіт, передбачених Договором. До відповідного листа долучено дефектний акт та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на суму 1 151 676,42 грн.

Листом № 149/3 від 20.07.2019 КУ «Запорізький обласний центр молоді» надала свою згоду на виконання вищевказаних робіт та гарантувала їх оплату в зазначеному МП ТОВ «Янтарь» розмірі (1 151 676,42 грн.).

На виконання досягнутої домовленості МП ТОВ «Янтарь» виконав обумовлені додаткові будівельні роботи, які були прийняті КУ «Запорізький обласний центр молоді» відповідно до листа вих. № 338 від 04.12.2019, але в подальшому не оплачені.

Разом з тим, судом встановлено, що розрахунки за надані роботи здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт, зазначених у пункті 1.1 договору, на свій розрахунковий рахунок. Замовник не несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у разі затримки бюджетного фінансування (пункт 10.2 договору). Джерело фінансування - місцевий бюджет (пункт 10.4 договору).

Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що до спірних правовідносин має застосовуватись Закон України «Про публічні закупівлі», частиною четвертою статті 36 якого імперативно визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Р1ай8, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" саме цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Отже, відповідний Закон України "Про публічні закупівлі" з огляду на суб`єктний склад правовідносин та джерело фінансування підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до матеріалів закупівлі UA-2019-03-05-000286-а, розміщених на сайті Ргогогго за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000286-а, МП ТОВ «Янтарь» у складі тендерної пропозиції надало договірну ціну (розміщена на сайті Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000286-а, файл має назву « 3.3 ДЦ_фасад.pdf), у якій визначив вартість робіт 3 899 577,6 грн. Інші документи, якими б було обґрунтовано додатковий обсяг робіт на суму 1 151 676,42 грн., у тендерній пропозиції товариства відсутні.

Відповідно до ст. 10 Закону оприлюдненню на веб-порталі Уповноваженого органу підлягає повідомлення про внесення змін до договору.

Однак, доказів наявності відповідного повідомлення щодо зміни умов Договору на обсяг та вартість додатково виконаних товариством робіт в електронній системі публічних закупівель «Ргогогго» сторони Договору суду не надали. Також відповідна додаткова угода не долучена МП ТОВ «Янтарь» до матеріалів справи.

Крім того, під час участі у закупівлі UA-2019-03-05-000286-а МП ТОВ «Янтарь» у складі своєї тендерної пропозиції надало лист від 18.03.2019 № 18/03/12, згідно з яким учасник погодився з умовами договору, викладеному в додатку 4 тендерної документації.

Також згідно з заявою МП ТОВ «Янтарь» від 18.03.2019 № 18/03/13, долученої до складу тендерної пропозиції, учасник взяв на себе зобов`язання виконати всі умови, передбачені договором про закупівлю.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 35 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, зокрема, необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не зазначених у початковому проекті, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за сукупності таких умов: договір буде укладено з попереднім виконавцем цих робіт, такі роботи технічно чи економічно пов`язані з головним (первинним) договором; загальна вартість додаткових робіт не перевищує 50 відсотків вартості головного (первинного) договору.

Одночасно, приписами ч. 7 ст. 2, ч. 3 ст. 36 цього ж Закону встановлено пряму заборону придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Вказане узгоджується з нормами ст. 48 БК України, відповідно до яких розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними.

Отже, наведене означає, що за такими операціями не можуть виникати бюджетні зобов`язання та не утворюватися бюджетна заборгованість.

Судом встановлено, що в порушення вказаних вимог Закону, директор КУ «Запорізький обласний центр молоді» Скороходова І.І. листом від 20.07.2019 № 149/3, без укладення відповідного договору, надала свою згоду на виконання додаткових робіт та гарантувала їх оплату, зазначивши, що такий правочин буде укладено в майбутньому після його узгодження у встановленому законом порядку, тобто після отримання відповідних бюджетних асигнувань та проведення переговорної процедури закупівлі.

Проте, як у період спірних правовідносин, так і при первинному розгляді справи та під час її повторного розгляду, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів закупівлі спірних додаткових робіт шляхом проведення переговорної процедури у встановленому Законом порядку. Окремий договір щодо їх виконання відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 36 Закону, ст. 875 ЦК України), сторонами не укладено.

Отже наведене свідчить про те, що КУ «Запорізький обласний центр молоді» придбало у МП ТОВ «Янтарь» протягом бюджетного періоду вищевказані додаткові роботи без відповідних бюджетних асигнувань, що в силу приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України має наслідком недійсність відповідної господарської операції (правочину).

Відповідно до абзацу другого ч. 4 ст. 48 БК України вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов`язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов`язань, у судовому порядку.

З огляду на відсутність у спірних правовідносинах договірних відносин (не узгоджено виконання відповідного договору «в установленому законом порядку») внаслідок неправомірної згоди Скороходової І.І. та подальшого виконання МП ТОВ «Янтарь» додаткових робіт, останньому завдано збитків у розмірі вартості виконаних робіт.

Таким чином суд констатує, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх порушених прав у спірних правовідносинах, звернувшись до суду з вимогами щодо компенсації вартості виконаних робіт на підставі норм ст. ст. 526, 629 ЦК України до КУ «Запорізький обласний центр молоді», в той час коли в силу ст. 48 БК України він мав звертатися на підставі ст. 22 ЦК України безпосередньо до гр. ОСОБА_1 , як до особи, винної у взятті бюджетних зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань, без проведення відповідної процедури закупівлі та без укладення договору в розумінні ст. ст. 205, 639, 837 ЦК України та ст. 36 Закону (в редакції на час спірних правовідносин).

При цьому суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі№ 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2021 року у справі №925/642/19 зазначила наступне: «42. Велика Палата Верховного Суд неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бут захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 1 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

43. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захист порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

54. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з Комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді" Запорізької обласної ради 1 151 676 грн. 42 коп. основного боргу, 517 442 грн. 08 коп. інфляційного збільшення, 104 313 грн. 49 коп. 3 % річних, 125 202 грн. 80 коп. пені, не підлягають задоволенню.

Також суд враховує, що обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Запорізької обласної ради, Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державної адміністрації, прокурор посилався на те, що стягнення бюджетних коштів усупереч вищенаведеному порядку та запланованим витратам підриває матеріальну і фінансову основу як держави в цілому, так і місцевого самоврядування зокрема, грубо порушує національні, економічні та суспільні інтереси держави, а виконання оскаржуваного судового рішення може призвести до неналежного та неефективного використання бюджетних коштів, порушення збалансованості бюджетної системи.

В той же час, відповідні органи, які повинні здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах - Управління молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізька обласна рада, яким КУ "Запорізький обласний центр молоді" підпорядковане, підзвітне та підконтрольне та з бюджету яких фінансується, не вживають заходів до захисту відповідних державних інтересів.

Так, Запорізька обласна рада як особа, в інтересах якої подавалася апеляційна скарга заступником керівника Запорізької обласної прокуратури у письмових поясненнях від 08.08.2023 року зазначила про те, що Запорізька обласна рада не є учасником правовідносин (в тому числі і договірних), пов`язаних із публічними закупівлями комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді", та не наділена повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель та вжиття заходів, пов`язаних з усуненням порушень у цій сфері. Згідно із п. 5.1., 5.2 розділу 5 Статуту комунальної установи "Запорізький обласний центр молоді", майно Центру становлять основні фонди, оборотні засоби, кошти, а також інші цінності, в тому числі передані йому Уповноваженим органом (Запорізька обласна рада) вартість яких відображається у самостійному балансі Центру. Майно Центру є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, Центр володіє, користується та розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту. Центр є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді, а також підвідомчим управлінню у справах сім`ї, молоді та спорту Запорізької обласної державної адміністрації (п. 1.3 розділу 1 Статуту). Центр є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, штамп і фірмові бланки (п. 4.1 розділу 4 Статуту). Відповідно до п. 5.3 розділу 5 Статуту джерелами формування майна Центру є: майно, передане йому Уповноваженим органом; майно придбане у інших юридичних осіб; надходження від здачі в оренду (з дозволу Уповноваженого органу) майна, закріпленого з Центром на праві оперативного управління; майно, що надходить безоплатно у вигляді безповоротної допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; інше майно, набуте на підставах, не заборонених чинним законодавством України. Згідно із п. 7.1 розділу 7 Статуту Центр має право (в тому числі): самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою статутну діяльність, визначити основні напрямки свого розвитку у відповідності зі своїми завданнями і цілями; для підвищення якості своєї діяльності, самостійно, але відповідно до напрямків використання, визначених чинним законодавством України, використовувати кошти, отримані Центром у вигляді добровільних пожертвувань або набуті на інших законних підставах; самостійно укладати договори з юридичними та фізичними особами. Центр має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем в судових інстанціях (п.4.5 розділу 4 Статуту). Центр несе відповідальність за наслідки своєї діяльності в межах належних йому грошових коштів відповідно до чинного законодавства України (п. 4.3 розділу 4 Статуту).

Контроль за фінансовою та галузевою діяльністю Центру здійснюється управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту Запорізької облдержадміністрації та іншими відповідними органами в межах їх компетенції згідно з чинним законодавством України.

Рішенням Запорізької обласної ради від 20.12.2018 №63 "Про обласний бюджет на 2019 рік" затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів обласного бюджету на 2019 рік, в тому числі розподіл коштів бюджету розвитку на здійснення заходів на будівництво, реконструкцію і реставрацію об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами, згідно з додатком 6 до цього рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Отже, рішенням №63 Управлінню молоді, фізичної культури та спорту Запорізької обласної державні адміністрації (надалі - Управління молоді), як головному розпоряднику бюджетних коштів, на заходи з "Забезпечення діяльності інших закладів у сфері соціального захисту і соціального забезпечення" на капітальні видатки затверджено 5,7 млн. грн. (без зазначення конкретного переліку), а тому Запорізька обласна рада не вбачала підстав для вжиття заходів щодо поновлення державних інтересів у зазначеному спорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Постановою Верховного суду від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 визначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Пунктом 26 Постанови Верховного суду від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 визначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що вищевказані обставини свідчить про порушення інтересів держави та бездіяльність органу, уповноваженого на здійснення їх захисту, та у зв`язку з цим наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Доводи сторін у відповідних частинах судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 46, 129, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено і підписано 15.03.2024р.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.