Ухвала

від 06.03.2024 по справі 908/3111/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2024 Справа № 908/3111/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області і ОСОБА_1 , м. Запоріжжя вих. № б/н від 23.02.2024 (вх. № 4360/08-08/24 від 26.02.2024) про розстрочення виконання рішення суду від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», (70561, Запорізька область, Оріхівський район, с. Нестерянка, вул. 40 Років Перемоги, буд. 10)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 762 375,26 грн.

За участю представники сторін:

від позивача (стягувача) не з`явився;

від відповідача 1 (заявника, боржника) Шулякова М.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової спомог) серія АР № 1143166 від 17.10.2023;

від відповідача 1 (заявника, боржника) не з`явився;

26.02.2024 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області і ОСОБА_1 , м. Запоріжжя надійшла Заява вих. № б/н від 23.02.2024 (вх. № 4360/08-08/24 від 26.02.2024) про розстрочення виконання рішення суду від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23, якою заявники просять суд розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/311/23 строком на 6 місяців зі сплатою заборгованості щомісяця починаючи з березня 2024 року рівними частинами по 108351,97 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2024 заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 передано для розгляду судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 судом заява про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3111/23 прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 06.03.2024.

В судове засідання 06.03.2024 з`явився представник заявника (відповідача 1 у справі, боржника), здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

Заявник (відповідач 2 у справі, боржник) особисто або його уповноважений представник в судове засідання 06.03.2024 не з`явилися, про причини неявки в судове засідання з розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3111/23 суд завчасно не повідомили. Про дату, час і місце розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3111/23 відповідач 2 повідомлявся належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Позивач (стягувач) в судове засідання 06.03.2024 також не з`явився. В наявних в матеріалах справи запереченнях на заяву про розстрочення виконання рішення суд у справі № 908/3111/23 позивачем викладено клопотання про проведення відповідного судового засідання у справі № 908/311123 без участі в судовому засіданні уповноваженого представника позивача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.02.2024 про призначення судового засідання з розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23, приймаючи до уваги до уваги, військову агресію Російської Федерації проти України та рекомендації Ради Суддів України щодо здійснення правосуддя в таких умовах, суд визнав явку представників сторін в судове засідання з розгляду заяви про розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3111/23 не обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд визнав за можливе розглянути заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 по суті в судовому засіданні 06.03.2024 за відсутністю представників відповідача 2 (заявника) та позивача за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 06.03.2024 заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.

05.03.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» на заяву відповідачів 1 і 2 про розстрочення виконання судового рішення вих. № б/н, сформовані в системі «Електронний суд» 05.03.2024, (вх. № 5190/08-08/24 від 05.03.2024), в яких позивач заяву відповідачів про розстрочу виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 вважає необґрунтованою та спрямованою на затягування реального стягнення з відповідачів грошових коштів за судовим рішенням. Свою позицію позивач мотивує наступним: відповідачами в обґрунтування поданої ними заяви про розстрочення виконання судового рішення не надано документів підтверджуючих їх фінансовий стан. Зокрема, відповідач 2 повідомив, що має лише один вид доходу у вигляді пенсії за віком. Таким чином, відповідачами зовсім не обґрунтовано, яких доходів ними буде здійснюватися щомісячний платіж по розстрочці в розмірі 108351,97 грн. також позивач просить суд зауважити, що відповідачем 2 не виконується в добровільному порядку судове рішення, натомість було придбано нерухомість в м. Запоріжжя за договором купівлі-продажу від 30.07.2022. Також відповідач-2 має у приватній власності іншу нерухомість у м. Запоріжжя. Отже, рішення суду у справі № 908/3111/23 може бути виконано шляхом звернення стягнення на цю нерухомість. Також позивач звертає увагу суду, що у випадку, якщо хоча б один щомісячний платіж відповідачами не буде сплачено, Банк повинен знову звертатися до суду. Крім того, позивач зазначив, що в період з 27.10.2023 по 19.02.2024 на погашення заборгованості за кредитним договором № 30796627-КД-1 від 20.11.2020 була внесена загальна сума в розмірі 112 303,60 грн. (остання з яких, сума коштів внесена 19.02.2024, тобто до набрання законної сили рішення суду по цій справі (повний текст судового рішення складено 02.02.2024). Отже, вся сума коштів в розмірі 112 303,60 грн. була розподілена Банком не на виконання рішення суду, а в порядку передбаченому пунктом 4.6 кредитного договору - на погашення заборгованості за процентами, що підтверджується виписками за рахунками відповідача за договором. На підставі викладеного, станом на 05.03.2024 заборгованість за тілом кредиту за вказаним договором дорівнює 630 000,00 грн., заборгованість за процентами 86 567,45 грн., що підтверджується банківськими виписками. З урахуванням викладеного, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд у задоволенні заяви відповідачів про розстрочення виконання судового рішення від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 відмовити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області і ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про розсточення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 терміном на 6 місяців, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Як з`ясовано судом, 06.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н від 21.09.2023 (вх. № 33983/08-07/23 від 06.10.2023) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про стягнення з відповідачів солідарно 762 375,26 грн. заборгованості за кредитним договором № 30796627-КД-1 від 20.11.2020, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 630 000,00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 132 375,26 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2023 справу № 908/3111/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3111/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/199/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» 630 000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 132 375 грн. 26 коп. заборгованості за відсотками. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА» на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» 5 717 грн. 82 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» 5 717 грн. 82 коп. судового збору.

Мотивуючи заяву про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 терміном на 6 місяців відповідачі 1 і 2 зазначають, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами: ТОВ «НІКА» зареєстроване в населеному пункті с. Нестерянка Пологівського району Запорізької області, де знаходяться всі виробничі потужності Товариства, сільськогосподарська техніка, господарські будівлі та споруди, склади, офісне приміщення, розміщений автотранспорт тощо, та яке з 04.03.2022 знаходиться в тимчасовій окупації військовими формуваннями збройних сил Російської Федерації. Наказом від 25.02.2022 № 11 директором ТОВ «НІКА» оголошено простій в роботі товариства з 28.02.2022. Наказом від 21.03.2022 № 12 з 24.03.2022 призупинено дію трудових договорів з працівниками. Майно товариства зазнає пошкоджень, руйнувань та піддається розкраданню. З приводу вказаних обставин, товариство зверталось до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про пошкодження об`єкту застави від 24.05.2022 № 219, зареєструвало страховий випадок № 00514299 від 24.05.2022 в страховій компанії, двічі подавало заяву до правоохоронних органів. На банківському рахунку товариства відсутні кошти та існує вже недоїмка, згідно виписок в розрізі податків. Рішенням ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.11.2022 № 29021/6/08-01-04-05-03 підтверджено неможливість ТОВ «Ніка» своєчасного виконання податкового обов`язку, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів. Відповідача-2 є співзасновником ТОВ «Ніка» і працював у Товаристві на посаді головного інженера. Після призупинення дії трудових договорів відповідач-2 втратив роботу. Єдиним джерелом доходу співзасновника наразі є призначена пенсія за віком, що підтверджуються витягом з ОК-5. Вказане зумовило необхідність звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення. Також в заяві про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3111/23 вказано, що відповідачами погашено суму кредитної заборгованості в розмірі 102 375,26 грн. та сплачений судовий збір кожним з відповідачів в загальному розмірі 11 435,64 грн. Крім того, при винесенні рішення у справі № 908/3111/23 судом не враховано, що позивачем в примусовому порядку з карткового рахунку відповідача 2 стягнуто суму заборгованості в розмірі 9 888,19 грн., яка направлена на погашення заборгованості за кредитним договором № 30796627-КД-1 від 20.11.2020. Тобто, на час винесення судом рішення у справі № 908/311/23 заборгованість за кредитним договором № 30796627-КД-1 від 20.11.2020 становила 752 487,07 грн. З урахуванням зазначеного, в решті залишається сума боргу в розмірі 650 111,84 грн., яку відповідачі мають намір і можливість погасити за рахунок власних заощаджень засновників. Отже, надання розстрочки виконання судового рішення протягом 6 місяців рівними частинами буде гарантувати дотримання балансу інтересів сторін, оскільки виконання відповідачами в добровільному порядку рішення суду згідно встановленого графіку є реальним, аніж стягнення позивачем вказаної заборгованості з боржників через виконавчу службу (приватного виконавця), майно яких перебуває на окупованій території. В заяві зауважено про реальність намірів відповідачів на погашення існуючої за судовим рішенням заборгованості, про що свідчить погашення стягнутих рішенням суми кредитної заборгованості та судового збору. На підставі викладеного, відповідачі 1 і 2 просили суд розстрочити виконання судового рішення від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 на 6 місяців зі сплатою рівними частинами, починаючи з березня 2024 року.

Надаючи оцінку доводам ТОВ «НІКА» і ОСОБА_1 щодо необхідності надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 9083111/23 терміном на 6 місяців, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про рострочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Обґрунтовуючи необхідність надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 відповідачі 1 і 2 посилаються на наявність непередбачуваних обставин, які пов`язані з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану, а також на важкий фінансово-господарський стан відповідачів у зв`язку із цим.

Дослідивши надані відповідачами в обґрунтування заяви про розстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які вони посилаються, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цієї заяви з урахуванням наступного.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Також суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі війська агресія Російської Федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку саме відповідачі 1 і 2 повинні довести, що саме введення воєнного стану, а також всі інші негативі обставини в господарській діяльності ТОВ «НІКА», що були наслідком цього, призвело до унеможливлення виконання рішення суду у справі № 908/3111/23.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується своєчасного і повного виконання ТОВ «НІКА» та ОСОБА_1 рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 відповідачі не надали.

Крім того, суд відзначає, що складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку.

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

За таких обставин, відповідачами 1 і 2 не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржниками докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Суд також зазначає, що посилання заявників на введення на території України режиму воєнного стану, як на підставу для надання відстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Також слушними та доречними суд вважає доводи позивача, що відповідачами 1 і 2 не подано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76,77 ГПК України, щодо наявності реальної можливості у відповідачів виконувати рішення суду протягом 6 місяців рівними частинами (з урахуванням того, що єдиним джерелом доходу відповідача 2, як вказують самі заявники, є пенсія за віком). При цьому, доказів наявності у відповідача 2 власних заощаджень відповідачами суду не надано.

Поряд з цим, надання розстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду. Посилання відповідачів 1 і 2 на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб`єкту господарювання.

За таких обставин, відповідачами не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржниками докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

З огляду на викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання рострочки, правові підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Таким чином, заява ТОВ «НІКА» і ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3111/23 терміном на 6 місяців задоволенню не підлягає.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА», с. Нестерянка Оріхівського району Запорізької області і ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 9083111/23 терміном на 6 місяців відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено і підписано 18.03.2024.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.

Суддя Н. Г. Зінченко