Рішення
від 06.03.2024 по справі 914/3232/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2024 Справа № 914/3232/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі

позивача 1 Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації, м. Львів

позивача 2 Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 , с. Ріпнів, Львівська область

про стягнення 236612,14 грн заборгованості.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Слиш Г.С.;

від позивача 1: Цвігун І.О.;

від позивача 2: Равлюк Т.І.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної (військової) адміністрації та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення 236612,14 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.11.2023.

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу від 29.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.01.2024.

Ухвалою від 10.01.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2024, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 24.01.2024.

Підготовче засідання 24.01.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Львові та Львівській області повітряної тривоги, що тривала з 11:42 год. до 13:58 год.

Ухвалою від 24.01.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 07.02.2024.

Ухвалою від 07.02.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 07.02.2024, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.03.2024.

У судове засідання 06.03.2024 з`явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 06.03.2024 з`явилися представники позивачів. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерували. Позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд задовольнити такі.

У судове засідання 06.03.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.

У судовому засіданні 06.03.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 06.03.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що кошти обласного бюджету на фінансову підтримку шляхом компенсації відсотків за кредитами надаються суб`єктам господарювання виробникам сільськогосподарської продукції, сільськогосподарським кооперативам, фізичним особам, які залучили кредитні ресурси для здійснення діяльності у сфері агропромислового комплексу.

Відтак, кошти обласного бюджету на фінансову підтримку на зворотній основі у вигляді короткострокових та середньострокових кредитів надаються суб`єктам господарювання агропромислового комплексу, сільськогосподарським кооперативам, фізичним особам на реалізацію, поданих на конкурс, бізнес-планів із здійснення діяльності в агропромисловому комплексі, виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, при умові цільового використання кредитів на цілі, які наведено нижче.

Львівська обласна прокуратура повідомляє про те, що нею було встановлено наступне. На виконання заходів, визначених Комплексною програмою підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016-2020 роки, 06.09.2016 між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та фізичною особою-підприємцем Михайлів Ольгою Василівною укладено договір №19-09-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів».

На виконання умов вищезгаданого договору, Фонд підтримки надав ФОП Михайлів О.В. кредитні кошти у розмірі 200000,00 грн на підставах та умовах, визначених цим договором.

На підставі договору №019-08-19 від 06.09.2018 року та графіку до договору, позичальник зобов`язався повернути кредит щоквартально однаковими платежами по 16665,00 грн, починаючи з IV кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2022 року.

В ході виконання згаданого договору відповідачем на погашення тіла кредиту було сплачено грошові кошти у розмірі: 1500,00 грн - 30.10.2020; 1300,00 грн - 30.11.2020, а також відсотків за користування кредитними коштами: 10000,00 грн - 28.09.2018; 1300,00 грн - 31.03.2021.

Прокурор повідомляє про те, що у подальшому погашення решти суми по тілу кредиту та відсотках ФОП Михайлів О.В. не здійснювала.

Таким чином, вище наведене, на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору №19-09-18 від 06.09.2018 року.

Враховуючи недотримання порядку та строків виконання умов вище згаданого договору призвело до виникнення заборгованості у ФОП Михайлів О.В. у розмірі 197200,00 грн по тілу кредиту та 35975,82 грн відсотків за користування кредитом, нарахованих згідно з п. п. 1.1, 3.3.5 договору.

Відтак, прокурор просить стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного бюджету заборгованість за договором від 06.09.2018 №19-09-18, зарахувавши на рахунок Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі по тілу кредиту у розмірі 197200,00 грн, по відсотках за користування кредитом 35975,82 грн, пені за прострочення сплати тіла кредиту - 819,10 грн, пені за прострочення плати відсотків за користування кредитом 131,96 грн, а разом заборгованість у розмірі 234125,88 грн.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи, Львівська обласна прокуратуру скерувала заяву про збільшення позовних вимог від 29.11.2023 за вх.№4777/23, яка прийнята судом до розгляду ухвалою від 10.01.2024, позовні вимоги складаються із заборгованості за договором від 06.09.2018 №19-09-18 у загальному розмірі 236612,14 грн, а саме: 197200,00 грн - тіло кредиту, 38461,08 грн - по відсотках за користування кредитом, 819,10 грн - пеня за прострочення сплати тіла кредиту, 131,96 грн - пеня за прострочення плати відсотків за користування кредитом.

Аргументи позивачів.

Позивач 1 та позивач 2 письмових пояснень по суті спору суду не скерували. У судовому засіданні представник позивача 1 та представник позивача 2 щодо заявлених прокурором позовних вимог не заперечили, просили суд задовольнити такі з підстав, викладених у позовній заяві.

Аргументи відповідача.

Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи №914/3232/23 був проінформований належним чином.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Михайлів Ольга Василівна припинила підприємницьку діяльність 08.07.2022 року, про що свідчить відповідний запис №2003940060001003026 на підставі власного рішення.

Згідно відповіді №300086 від 01.11.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду від 06.11.2023 надсилалася на адресу реєстрації, зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі: Львівська область, Золочівський район, село Ріпнів, вулиця Господарська, будинок 19.

Поштова кореспонденція, надіслана відповідачу, була повернута на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові конверти з довідкою Ф.20

Враховуючи наведене, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

З вище наведених норм слід вважати, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вважає, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд справи у суді та мали можливість, передбачену законом на реалізацію своїх прав та виконання обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позовну заяву, однак таким правом не скористався.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Рішенням Львівської обласної ради №106 від 01.03.2016 року затверджено Комплексну програму підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області на 2016-2020 роки.

Відповідно до Комплексної програми підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016-2020 роки, що є додатком до рішення Львівської обласної ради №106 від 01.03.2016 року, зазначена програма спрямована на виконання Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №385, Стратегії розвитку Львівської області на період до 2020року, щорічних Програм соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області.

У ході виконання заходів, визначених Комплексною програмою, 06.09.2018 між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та фізичною особою-підприємцем Михайлів Ольгою Василівною укладено договір №19-09-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів».

Відповідно до п. 1.1 Фондом підтримки на підставі рішення Конкурсної комісії №5 від 29.08.2018 надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання кредит у сумі 200000 (двісті тисяч) грн., під 5 (п`ять) відсотків річних від отриманої суми кредит, терміном на три роки, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання.

Повернення кредитних коштів здійснюється згідно з графіком, який є невід`ємною частиною даного договору.

Сплата відсотків здійснюється згідно з надісланими рахунками.

Надана фінансова підтримка та плата за користування кредитом можуть бути погашені достроково.

Відповідно до додатку до кредитного договору №19/09/2018 від 06.09.2018 року, відповідачу встановлений графік повернення кредиту на суму 200000,00 грн, а саме:

- 2018 рік (I квартал - залишок «-»; II квартал - залишок «-»; III квартал - залишок « 200000,00 грн»; IV квартал - залишок «-»);

- 2019 рік (I квартал - залишок «-»; II квартал - залишок «-»; III квартал - залишок «-»; IV квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 183335,00 грн»);

- 2020 рік (I квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 1666670,00 грн»; II квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 150005,00 грн»; III квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 133340,00 грн»; IV квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 116675,00 грн»);

- 2021 рік (I квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 100010,00 грн»; II квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 83345,00 грн»; III квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 66680,00 грн»; IV квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 50015,00 грн»);

- 2022 рік (I квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 33350,00 грн»; II квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок « 16685,00 грн»; III квартал - « 06.09.2019 - 16665,00 грн; «всього - 16665,00 грн»; залишок «-»).

Згідно з приміткою у додатку до кредитного договору, повернення частин кредитних коштів (тіла кредиту) здійснюється щоквартально відповідно до рахунків, які надсилаються Фондом; сплата відсотків за користування кредитом здійснюється :

- за перші 12 місяців одним платежем при отриманні кредиту;

- наступні платежі аж до повного погашення кредиту - щоквартально відповідно до рахунків, які надсилаються Фондом.

Кредит надається позичальнику шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 325321, який відкритий позичальником (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, днем надання кредиту вважається день перерахування коштів з рахунку Фонду підтримки на рахунок позичальника у банківській установі, вказаний в п.п. 2.1..

Пунктом 3.1. договору передбачено обов`язок фонду підтримки, а саме: перерахувати кошти на рахунок позичальника протягом десяти робочих днів з дня зарахування коштів на рахунок Фонду підтримки та забезпечення кредиту в установленому порядку.

Згідно з п. 3.4.1.договру, позичальник має право одержати кредитні кошти у терміни, передбачені цим договором, при умові виконання вимог, вказаних в п. 3.3.1..

Відповідно до платіжного доручення №27 від 21.09.2018 року, Фонд виконав умови договору, надавши ФОП Михайлів Ользі Василівні грошові кошти у розмірі 200000,00 грн, шляхом перерахування таких на зазначений у договорі рахунок позичальника із призначенням платежу: « НОМЕР_2 ; 4113; кредит реаліз бізнес плану «Виробн. молока» придоб. трактора, дог. 19-09-18 від 06.09.2018 р 26007053726339 3238605080 ФОП Михайлів Ольга Василівна».

Днем повернення кредиту (або його частини) вважається день зарахування на відповідний банківський рахунок Фонду підтримки суми кредиту (або його частини) (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 2.4. договору, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків та інших платежів, що випливають з цього договору.

Відповідно до п. 3.2.4. договору, Фонд підтримки має право вимагати достроково повернення кредиту в повній сумі, нарахованих відсотків та сплати штрафу в розмірі 10 (десять) відсотків від отриманої суми кредиту у випадках встановлення факту нецільового використання позичальником отриманих кредитних коштів.

Пунктом 3.2.5. сторони дійшли згоди про те, що Фонд підтримки має право надіслати вимогу поручителю (за умови його наявності) щодо погашення суми заборгованості кредитора.

Пунктом 3.3.1. договору позичальник зобов`язаний у двомісячний термін з дня отримання кредиту використати кредит за призначенням в т.ч. на придбання трактора 200,0 тис.грн і надати Фонду підтримки підтверджуючі документи (документи про оплату, накладні (акти виконаних робіт), фото і відеоматеріали тощо).

Відповідно до п. 3.3.3. договору, позичальник зобов`язаний щокварталу до 10 числа місяця наступного за звітним, (а при необхідності в інші встановлені Робочою групою терміни), надавати інформацію щодо цільового використання отриманих бюджетних коштів (до їх повного використання), результатів реалізації бізнес-плану у тому числі інформацію про обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) та кількість працюючих (додатково створених робочих місць).

Пунктом 3.3.4. договору сторони погодили, що позичальник зобов`язаний не відчужувати придбане за рахунок кредитних коштів майно до повного виконання умов цього кредитного договору, або до повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.3.5 договору позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі кредит та сплатити відсотки за користування ним у терміни, передбачені графіком погашення кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору.

За прострочення платежу позичальник зобов`язаний сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу (п. 3.3.6. договору).

Згідно з розрахунками Фонду підтримки відповідачу нарахована пеня у наступних розмірах:

- за прострочення сплати тіла кредиту 819,10 грн;

- за прострочення плати відсотків за користування кредитом 131,96 грн.

Пунктом 3.3.8. договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у випадку використання коштів з порушенням термінів, передбачених п. 3.3.1. цього договору, більше ніж на 30 днів сплатити штраф в розмірі 10% від невикористаної (документально непідтвердженої) суми за кожні 30 днів протермінування.

На підставі договору та графіку, позичальник зобов`язався повертати кредит щоквартально однаковими платанами по 15665,00 грн, починаючи з IV кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2022 року.

У ході виконання даного договору відповідачем на погашення тіла кредиту сплачено: 1500,00 грн - 30.10.2020; 1300,00 грн - 30.11.2020, відсотків за користування кредитними коштами: 10000,00 грн - 28.09.2018; 1300,00 грн - 31.03.2021.

У подальшому погашення решта суми по тілу кредиту та відсотках не здійснювалося, що свідчить у свою чергу про неналежне виконання відповідачем умов вищевказаного договору.

Недотримання порядку та строків виконання умов даного договору призвело до виникнення заборгованості у розмірі 197200,00 грн по тілу кредиту та 35975,82 грн відсотків за користування кредитом, нарахованих згідно з п. п. 1.1, 3.3.5 договору, а також 819,10 грн пені за прострочення сплати тіла кредиту, 131,96 грн пені за прострочення плати відсотків за користування кредитом.

У подальшому, на підставі листа №100/11-23/02 від 27.11.2023 Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, що наданий Львівській обласній прокуратурі із долученим розрахунком заборгованості ФОП Михайлів О.В., станом на 27.11.2023 рік, одночасно повідомивши про те, що жодних оплат від позичальника до Фонду не надходило, Львівська обласна прокуратура збільшила позовні вимоги, згідно яких заборгованість відповідача становить: 197200,00 грн по тілу кредиту та 38461,08 грн відсотків за користування кредитом, 819,10 грн пені за прострочення сплати тіла кредиту, 131,96 грн пені за прострочення плати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Щодо строку дії договору та інших умов, відповідно до п. 6.1. цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.

Пунктом 6.2. договору сторони дійшли згоди про те, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу (додаткового договору).

Відповідно до п. 6.3. даний договір укладено в трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, та один для забезпечення виконання. Усі примірники мають однакову юридичну силу.

Згідно з п. 6.4. договору, у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються нормами чинного законодавства України.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що після підписання цього договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Згідно п. 7.1. договору, всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов`язковим посиланням на цей договір.

Відповідно до п. 7.2. договору, всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Судом встановлено, що Фондом підтримки неодноразово скеровував на адресу відповідача вимоги щодо погашення заборгованості, а саме:

- 09.10.2020 року Львівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі скерував вимогу №102/10-20/02 на адресу ФОП Михайлів О.В., де зазначив про те, що позичальником у відповідності до умов пунктів 3.3.5 та 3.3.6. договору №19-09-18 від 06.09.2018 року допущено прострочення по сплаті тіла кредиту та відсотків за його користування і станом на 09.10.2020 рік заборгованість становить по тілу кредиту 66660,00 грн, заборгованість по відсотках за користування 10171,27 грн, пеня 1462,00 грн. Всього заборгованість ФОП Михайлів О.В. перед Фондом підтримки за договором №19-09-18 від 09.09.2018 становить 78293,27 грн. Враховуючи приписи статті 526 Цивільного кодексу України, Фонд підтримки просив ФОП Михайлів О.В. невідкладно перерахувати на поточний рахунок Фонду суму заборгованості у розмірі 78293,27 грн.

- вимога №09/01-23/05 від 24.01.2023 року Львівського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, яка надсилалась ФОП Михайлів О.В. і в якій зазначено про те, що остання допустила прострочення по сплаті тіла кредиту та відсотків за його користування і станом на 24.01.2023 рік заборгованість за договором №19-09-18 від 06.09.2018 року складає 197200,00 грн по тілу кредиту, 31086,34 грн по відсотках за користування. Враховуючи приписи статті 526 Цивільного кодексу України, Фонд підтримки просив ФОП Михайлів О.В. невідкладно перерахувати на поточний рахунок Фонду суму заборгованості у розмірі 228286,34 грн. Докази надіслання вимоги рекомендованим повідомленням долучені до матеріалів позовної заяви.

Проте, такі вимоги залишились без розгляду та реагування зі сторони ФОП Михайлів Ольги Василівни.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що недійсність окремих норм цього договору не тягне за собою недійсність договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей договір міг би бути укладений без включення до нього таких норм.

Львівський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надало інформацію Департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА про хід виконання договірних зобов`язань (вих.№04/01-21/1 від 20.01.2021).

Згідно з довідкою про поточну заборгованість за Комплексною програмою підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016-2020 роки в розрізі господарств отримувачів коштів за ФОП Михайлів О.В. рахується заборгованість у розмірі 80525,00 грн за 4 квартал 2019; 1, 2, 3, 4 квартал 2020 року. У 2020 році ФОП Михайлів О.В. погасила заборгованість у розмірі 2800,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків №13 за результати проведеної звірки розрахунків між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та позичальником ФОП Михайлів О.В. за кредитним договором від 06.09.2018 року станом на 21.10.2020 року заборгованість по поверненню кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами становить: по тілу кредиту 66666,68 грн, по нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами 20171,27 грн та сплачено згідно графіку відсотків за користування кредитними коштами 10000,00 грн. Зазначений акт №13 підписаний ФОП Михайлів О.В..

Згідно з приписами п. 3.2.6. договору Фонд підтирки має право пред`явити позов до суду про стягнення суми, якої не вистачає для погашення заборгованості, якщо виручена від реалізації застосованого майна сума коштів недостатня для погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та пені.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку, якщо сторони протягом одного місяця не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд суду, згідно з чинним законодавством України.

Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, розглянувши лист Львівської обласної прокуратури №15/2-116ВИХ-23, повідомило у відповідь листом (вих.№44/05-23/05 від 04.05.2023, отриманий та зареєстрований Львівською обласною прокуратуро 05.05.2023 за №20696-23) про те, що Фонд підтримки створений розпорядженням голови ЛОДА на виконання Указу Президента України від 27.03.98 №222 «Про заходи підтримки індивідуального житлового будівництва на селі».

Відтак, Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі є виконавцем Комплексної програми підтримки та розвитку сільського господарства у Львівській області в частині фінансової підтримки на розвиток агропромислового комплексу на зворотній основі.

Комплексна програма підтримки та розвитку сільського господарства у Львівській області на 2021-2025 роки (далі - Комплексна програма) спрямована на виконання Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 №695 Державної програми розвитку регіону українських Карпат на 2020-2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2019 №880, Стратегії розвитку Львівської області на період 2021-2027 років та Плану заходів з її реалізації у 2021-2023 роках, затверджених рішенням Львівської обласної ради від 24.12.2019 №948.

Зазначеним листом, Фонд підтримки повідомив про те, що Конкурсною комісією, протоколом №5 від 29.08.2018 року було визначено переможців бізнес-планів. Серед переможців - ФОП Михайлів Ольга Василівна (код НОМЕР_3 ) у сумі 200000,00 грн.

Таким чином, станом на даний час позичальник по Комплексній програмі - ФОП Михайлів О.В. не виконує належним чином зобов`язання по договору про надання пільгового кредиту, внаслідок чого в останньої з`явилася значна заборгованість в сумі 231668,63 грн, яка складається з суми 197200,00 грн основного боргу, 33517,57 грн відсотків за користування кредитом, 951,06 грн пені за прострочення.

Фонд підтримки повідомив Львівську обласну прокуратуру, що ним неодноразово скеровувались вимоги, претензії до ФОП Михайлів О.В., а також здійснювались телефоні дзвінки з вимогою погашення заборгованість за договором, однак остання своїх зобов`язань не виконала.

Відповідно до кошторисних призначень на 2023 рік Фонду не передбачено витрат на сплату судового збору.

Враховуючи наведене та положення с. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Фонд підтримки просив Львівську обласну прокуратуру розглянути питання щодо звернення останнього до суду в цивільно-правовому порядку з метою повернення суми боргу.

21.06.2023 за №15/2-632ВИХ-23 Львівська обласна прокуратура звернулась до Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі із запитом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у якому просило надати інформацію:

- щодо стану проведення розрахунків за договором (№19-09-18 від 06.09.2018 року) на даний час;

- наявності інформації щодо причин несплати позичальником (за наявності такої) заборгованості;

- наявності у провадженні судів справ за позовом Фонду чи інших осіб щодо виконання умов вищевказаного договору, їх стадії та прийнятих рішень;

- намір самостійного звернення Фонду з позовною заявою до суду про стягнення з ФОП Михайлів О.В. суми боргу за вказаним договором;

- у разі незастосування заходів реагування позовного характеру, чи неможливості застосування таких слід інформувати про причини.

02.07.2023 за вих.№15/2-747ВИХ-23 Львівська обласна прокуратура направила до Львівської обласної державної адміністрації запит у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де просило останнього упродовж 10 днів з часу отримання заманеного запиту надати наступну інформацію:

- щодо обізнаності Львівської обласної державної адміністрації про факт неналежного виконання договірних зобов`язань з повернення коштів, відсотків та сплати пені за договором №19-09-18 від 06.09.2018;

- щодо уповноваженого, на даний час, органу на захист інтересів держави в суді з метою стягнення суми кредитних коштів, відсотків та пені за кредитним зобов`язаннями отримувачів таких коштів;

- щодо вжиття чи наміру вжиття заходів цивільно-правового характеру Львівською обласною державною (військовою) адміністрацією чи уповноваженими нею органами на судовий захист інтересів держави в суді, або неможливості таких;

З листа Львівської обласної військової адміністрації від 15.08.2023 за вх.№5/28-7941/0/2-23/7-17.1.2 вбачається, що в частині фінансової підтримки на зворотній основі Департамент агропромислового розвитку, як головний розпорядник коштів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, наданих суб`єктам господарювання та ефективністю впровадження ними бізнес-планів.

04.09.2023 за №41740-23 Львівська обласна війська адміністрація повідомила Львівську обласну прокуратуру про те, що Львівська обласна війська адміністрація не заперечує щодо представлення у суді інтересів держави органами обласної прокуратури, а у разі стягнення кредитних коштів, відсотків та пені за договором №19-09-18 від 06.09.2018 року, надходження акумульованих коштів перерахувати на рахунок Фонду підтримки.

07.09.2023 за вих.№15/2-865ВИЗ-23 Львівська обласна прокуратура звернулась до Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі із запитом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де зазначило про те, що за результатами вивчення питання щодо додержання повноти та своєчасності повернення ФОП Михайлів О.В. кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів» за договором від 02.09.2018 №19-09-18, прокуратурою вбачаються підстави для застосування прокурором представницьких повноважень в інтересах держави з метою стягнення суми боргу, відсотків за користування кредитом та пені. Враховуючи наведене, прокуратура просила Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надати актуальну інформацію щодо суми заборгованості ФОП Михайлів О.В. по поверненню основної суми боргу, відсотків за користування кредитом та пені.

05.10.2023 за вих.№15/2-997ВИЗ-23 Львівська обласна прокуратура звернулась до Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації із запитом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», де зазначило про те, що в ході виконання Комплексної програми підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області на 2016-2020 роки, затвердженої рішенням Львівської обласної ради 01.03.2016 за №106, 06.09.2018 між Львівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (надалі Фонд) та ФОП Михайлів О.В. 06.09.2018 року укладено договір №19-09-18 про надання пільгового кредиту у сумі 200 тис. грн на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів» терміном на три роки. У зазначеному листі прокурор повідомив про те, що згідно наданої Фондом інформації позичальником ФОП Михайлів О.В. не виконано належним чином своїх зобов`язань, передбачених вищезазначеним договором, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість з повернення основної суми боргу у розмірі 197200,00 грн тіла кредиту згідно з графіком та 35975,82 грн відсотків за користування кредитом, пені за прострочення сплати тіла кредиту у розмірі 819,10 грн та за прострочення сплати відсотків 131,96 грн. Одночасно, прокурор зазначив, що 20.05.2021 року ФОП Михайлів О.В. припинив свою діяльність.

Враховуючи викладене, Львівська обласна прокуратура просила Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації надати у 10-денний термін з моменту отримання запиту наступну інформацію:

- щодо обізнаності Департаменту про факт неналежного виконання договірних зобов`язань ОСОБА_1 із повернення коштів, відсотків за договором, укладеним 21.03.2018 за №05-03-18 із Львівським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі;

- щодо вжиття чи наміру вжиття заходів цивільно-правового характеру з метою стягнення суми боргу за кредитним зобов`язанням, нарахованих відсотків та пені з ОСОБА_1 ;

Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації у відповідь на запит Львівської обласної прокуратури від 09.10.2023 №17-1218/0/1-23 надало відповідь (від 18.10.2023 за №17-568-0/2-23) повідомило про те, що відповідно до розділу VI Комплексної програми підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівській області на 2016-2020 роки, яка затверджена рішенням Львівської обласної ради від 01.03.2016 №106 (далі - Комплексна програма) у частині фінансової підтримки на зворотній основі Департамент здійснює контроль за цільовим використанням коштів, наданих суб`єктам господарювання, за ефективністю впровадження ними бізнес-планів. Супровід кредитних ліній з фінансової підтримки для реалізації бізнес-планів переможцями конкурсів (укладення кредитних договорів, забезпечення кредитів, організація виконання договірних зобов`язань отримувачами коштів з повернення кредитів і сплати відсотків за користування кредитами, повернення коштів до бюджету, претензійна робота) здійснюється Львівський обласний фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (далі - Фонд підтримки).

Одночасно, у зазначено листі-відповіді Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації зазначає про те, що відповідно до інформації про хід виконання договірних зобов`язань суб`єктами господарювання за Комплексною програмою підтримки та розвитку агропромислового виробництва у Львівський області на 2016-2020 роки, яка була надана Фондом підтримки 21.01.2021 року, заборгованість ФОП Михайлів О.В. становила 80525,0 грн. В подальшому така інформація Департаменту не надавалась. Звіти, які надавались Фондом підтримки про стан виконання заходів Комплексної програми, включали цільове використання коштів, кількість створених робочих місць та скільки коштів повернуто до бюджету протягом звітного періоду.

Враховуючи інформацію Фонду підтримки, в кошторис останнього на 2023 рік не передбачалось витрат на сплату судового збору, що унеможливило останнього звернутися до суду в цивільно-правовому порядку з метою повернення суми боргу з ФОП Михайлів О.В..

23.10.2023 за вих.№15/2-1054ВИХ-23 Львівська обласна прокуратура відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомило Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом.

23.10.2023 за вих.№15/2-1055ВИХ-23 Львівська обласна прокуратура відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомило Департамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації про намір звернутися до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації та Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом.

Протягом розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Львівська обласна прокуратура листами від 21.06.2023 за №15/2-632ВИХ-23, від 07.09.2023 за №15/2-865ВИХ-23 позивачу 2 скеровано запити в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Окрім цього, 02.08.2023 за №15/2-747ВИХ-23 на адресу Львівської обласної державної (військової) адміністрації та 05.10.2023 за №15/2-997ВИХ-23 на адресу Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації обласна прокуратура звернулася з аналогічними запитами в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

За результатами розгляду запитів прокуратури Фондом підтирки 04.05.2023 за №44/05-23/05, 18.09.2023 за №79/09-23/02 повідомлено про наявність заборгованості, одночасно надано інформацію про те, що позов про стягнення коштів до суду не подавався та зазначено про відсутність коштів на сплату судового збору.

З інформації Львівської обласної військової адміністрації за №5/28-7941/0/2-23/7-17.1.2 від 15.08.2023, яка надійшла в обласну прокуратуру 04.09.2023, вбачається, що Департамент агропромислового розвитку облдержадміністрації, як головний розпорядник коштів, здійснює контроль за цільовим використанням коштів, наданих суб`єктам господарювання та ефективністю впровадження ними бізнес-планів. З огляду на викладене, не заперечує щодо представлення у суді інтересів держави органами обласної прокуратури та суму кредитних коштів, відсотків та пені за договором №19-09-18 від 06.09.2018 просить перерахувати на рахунок Фонду.

Листом Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації від 18.10.2023 за №17-568/0/2-23 надано аналогічну інформацію, скеровану Львівською обласною військовою адміністрацією на адресу обласної прокуратури 15.08.2023. Повідомлено, що згідно інформації Фонду від 21.01.2021 №04/01-21/01 про хід виконання договірних зобов`язань суб`єктами господарювання за Комплексною програмою, заборгованість ОСОБА_1 становила 80525,00 грн.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18 а також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частково державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У даному випадку, прокурор звертається з позовом з метою захисту інтересів держави в особі Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (позивач 1), який утворено головою Львівської обласної державної адміністрації, входить до її складу, є юридичною особою публічного права підпорядкований голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Міністерству аграрної політики та продовольства України.

До основних завдань Департаменту належить забезпечення реалізації державної політики, розроблення та виконання регіональних інноваційно-інвестиційних та інших програм і прогнозів розвитку галузей агропромислового виробництва.

Департамент відповідно до покладених завдань організовує виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінагрополітики, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією.

Вживає заходів щодо цільового та ефективного використання коштів державного бюджету, а тому числі і коштів обласного бюджету, спрямованих за бюджетними програмами, передбаченими для Департаменту рішенням про обласний бюджет на відповідний рік, та інформує суб`єкти господарювання агропромислового комплексу стосовно застосування норм порядків використання коштів за зазначеними бюджетними програмами.

Щодо підстав позову.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент звернення до суду з позовною заявою, який судом долучено до матеріалів справи, датою запису про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Михайлів Ольги Василівни є 02.07.2018 року.

08.07.2022 року зареєстровано державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Михайлів Ольги Василівни, за власним рішенням. Відтак, судом встановлено, що підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Михайлів О.В. припинено 08.07.2022 року.

Згідно статті 51 та статті 52 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 13.02.2019 року у справі №910/8729/18 (провадження №12-294гс18), від 05.06.2019 року у справі №904/1083/18 (провадження №12-249гс18).

У частині третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відтак норми процесуальних законів наведено тут і далі у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15.12.2017 року.

Згідно зі статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи правову природу договору №19-09-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів» від 06.09.2018 року, укладеного між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та фізичною особою-підприємцем Михайлів Ольгою Василівною, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за кредитним договором.

Згідно із положеннями статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 06.09.2018 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та фізичною особою-підприємцем Михайлів Ольгою Василівною було укладено договір №19-09-18 про надання пільгового кредиту на реалізацію бізнес-плану «Розвиток та підвищення прибутковості сімейної ферми «Михайлів».

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі №355/385/17 зазначено, що у ст. 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

У постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №911/2697/22 зазначено, що з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Згідно з ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно пункту 116 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України).

Подібний висновок також міститься, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17

Відповідно до п. 4.1 договору у випадках порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що неналежне виконання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за цих умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання пільгового кредиту від 06.09.2018 Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі надав фізичній особі-підприємцю Михайлів Ользі Василівні 20000,00 грн, проте позичальник неналежним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, адже не здійснював відповідну оплату згідно погодженого сторонами графіку (додаток до договору).

Зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним доручення №27 від 21.09.2018 року, надавши ФОП Михайлів Ользі Василівні грошові кошти у розмірі 200000,00 грн, шляхом перерахування таких на зазначений у договорі рахунок (п. 2.1. договору) позичальника із призначенням платежу: « 2418861; 4113; кредит реаліз бізнес плану «Виробн. молока» придоб. трактора, дог. 19-09-18 від 06.09.2018 р 26007053726339 3238605080 ФОП Михайлів Ольга Василівна».

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як уже відзначалося, кредит надавався під 5 % річних від отриманої суми кредиту, терміном на три роки, з відтермінуванням повернення кредитних коштів на один рік з дати їх отримання (п. 1.1 договору).

Судом встановлено, що сторони, виклавши пункт п. 3.3.3. договору дійшли згоди про те, що позичальник зобов`язаний щокварталу до 10 числа місяця наступного за звітним, (а при необхідності в інші встановлені Робочою групою терміни), надавати інформацію щодо цільового використання отриманих бюджетних коштів (до їх повного використання), результатів реалізації бізнес-плану у тому числі інформацію про обсяги реалізованої продукції (робіт, послуг) та кількість працюючих (додатково створених робочих місць).

Згідно з ч. ч. 1 ,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з умовами пункту 3.3.6 договору позичальник зобов`язується за прострочення платежу сплатити нараховану пеню з розрахунку подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, що діє на день виникнення боргу.

Пунктом 3.3.8. договору сторони передбачили, що позичальник зобов`язаний у випадку використання коштів з порушенням термінів, передбачених п. 3.3.1. цього договору, більше ніж на 30 днів сплатити штраф в розмірі 10% від невикористаної (документально непідтвердженої) суми за кожні 30 днів протермінування.

Судом встановлено, що на підставі договору та графіку, позичальник зобов`язався повертати кредит щоквартально однаковими платанами по 15665,00 грн, починаючи з IV кварталу 2019 року по ІІІ квартал 2022 року.

У матеріалах справи міститься довідка про поточну заборгованість за Комплексною програмою підтримки та розвитку агропромислового виробництва Львівської області на 2016-2020 роки в розрізі господарств отримувачів коштів за ФОП Михайлів О.В. рахується заборгованість у розмірі 80525,00 грн за 4 квартал 2019; 1, 2, 3, 4 квартал 2020 року. У 2020 році ФОП Михайлів О.В. погасила заборгованість у розмірі 2800,00 грн.

Проте, відповідач на виконання договору №19-09-18 від 06.09.2018 року на погашення тіла кредиту було сплачено грошові кошти, а саме: 1500,00 грн - 30.10.2020; 1300,00 грн - 30.11.2020, відсотків за користування кредитними коштами: 10000,00 грн - 28.09.2018; 1300,00 грн - 31.03.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості ФОП Михайлів О.В. по тілу кредиту та відсотках за користування кредитним договором №19-09-18 від 06.09.2018 року станом на 27.11.2023 рік, заборгованість по тілу кредиту згідно графіку погашення - 197200,00 грн; заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитам згідно графіку погашення -38461,08 грн.

Згідно з розрахунками Фонду підтримки відповідачу нарахована пеня у наступних розмірах: за прострочення сплати тіла кредиту 819,10 грн; за прострочення плати відсотків за користування кредитом 131,96 грн.

Судом з`ясовано, що зазначена сума обрахована позивачем правильно, із дотриманням умов договору.

Контррозрахунків суми боргу відповідач суду не надав, будь-яких заперечень щодо суми боргу у розмірі 236612,14 грн ФОП Михайлів О.В. не висловила.

Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу відповідач до суду не подав, то позовна вимога прокурора в інтересах держави про стягнення 236612,14 грн кредитної заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи прокурора та позивачів.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

За звернення до суду з позовною заявою прокурором сплачено судовий збір у розмірі 3511,90 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №2325 від 18.10.2023 на суму 3511,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 3511,90 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (79010, місто Львів, вулиця Пекарська, 95; ідентифікаційний код 30477771) заборгованість у розмірі 236612,14 грн з яких: 197200,00 грн - тіло кредиту, 38461,08 грн - відсотки за користування, 819,10 грн - пеня за прострочення сплати тіла кредиту, 131,96 грн - пеня за прострочення плати відсотків за користування кредитом.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві (79005, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19) 3511,90 грн витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2024.

Суддя Гоменюк З.П.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	06.03.2024
Оприлюднено	20.03.2024
Номер документу	117717193
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів