Рішення

від 05.03.2024 по справі 916/5060/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5060/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК" (01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська/ Басейна, 1-3/2, Літера А, код ЄДРПОУ 35945555)

до відповідача: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача: Акціонерне товариство УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 3 445 820 грн.

Представники сторін -

від позивача Паніотов О.К., за ордером;

від відповідача Радолов В.Г., за довіреністю;

від третьої особи не прибули.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК просить суд прийняти рішення, яким стягнути на його користь з відповідача Державного підприємства ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ завдані збитки в розмірі 3 445 820,00,00 грн. (три мільйони чотириста сорок п`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 00 копійок), що складаються з:

- 3 190 320,00 грн. - збитків, завданих пошкодженням вагону;

- 255 500,00 грн. - упущеної вигоди.

Ухвалою від 20.11.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.12.2023 р.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 20.11.2023 року була надіслана сторонам до електронних кабінетів та отримана останніми 22.11.2023 року, що підтверджується довідками наявними в матеріалах справи.

11.12.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

Відповідач зазначає, що у відповіді на претензію від 13.01.2023 №03-08/12-23, що надана Державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" Позивачу, згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення ї цивільного права, має право на їх відшкодування та зазначає, що 14.06.2022 на території відповідача під час здійснення розвантажувальних робіт вагон №95978649 було пошкоджено, а не знищено. Наведено конкретний перелік пошкоджень, в наслідок яких вагон переведено до неробочого парку, що не є тотожним знищенню (втраті) речі. Також відповідач вказує, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати ї в / натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідач наполягає, що звіт про незалежну оцінку від 08.11.2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро оцінок" не містить належного підтвердження технічного стану вагону та розрахунки вартості шкоди грунтуються на припущеннях, що свідчить про недостовірність результату оцінки. Відповідач вважає необхдінсть закупівлі нового вагону позивачем недоведеною.

Стосовно позовної вимоги стосовно упущеної вигоди відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного доказу неможливості виконання обов`язків за договором № 2007-3011ТЕО-Л від 30.07.20220 року та невиконання замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛТА ТРЕЙД". Також відповідач наполягає на недоведеності причинно- наслідкового зв`язку між діями відповідача та неотриманим доходом позивача.

Відповідач посилається на на правову позицію Верховного Суду у постановах від 02.03.2021 року у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 року у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 року у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 року у справі № 910/17533/19, від 26.10.2020 року у справі № 914/263/19, в яких Верховний Суд здійснив висновок: позивач у справі повинен не лише довести протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду.

15.12.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає заперечення відповідача необгрунтованними та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що було складено акт № 117 про пошкодження вагона від 14.06.2022 за формою ВУ-25М у якому зазначено , що з вини відповідача під час виконання вивантаження вагону № 95978649 було пошкоджено та акт загальної форми №2754 від 14.06.2022 за формою ГУ-23, які були складені за участі уповноважених осіб віповідача, що свідчить про згоду з фактом завдання збитків позивачу.

Стосовно звіту про оцінку позивач зазначає, що відповідач не надав обгрунтованих пояснень та доказів, які б спростували або ставили під сумнів дані та інформацію, яка використовувалась оцінювачем в ході проведення оцінки, а твердження відповідача про те, що звіт не містить належного підтвердження технічного стану вагону, а наведені розрахунки збитків грунтуються на припущеннях, є лише суб`єктивною оцінкою звіту.

Стосовно упущеної вигоди позивач зазначає, що причинно-наслідковий зв`язок полягає в тому, що якби відповідач не завдав збитків позивачу, то вагон не був би виключений з інвентарного парку та використовувався позивачем для отримання доходу від його експлуатації.

19.12.2023 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач заперечує проти розміру збитків зазначених в позовній заяві та вважає його безпідставним та недоведеним.

Також відповідач наполягає, що позивач не довів якими діями Державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" призвело до неможливості виконання договірних зобов`язань з контрагентами, що призвело до упущеної вигоди позивача.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК" є власником залізничного вагону-хоперу критого для зерна та інших харчових вантажів №95978649 (далі Вагон), згідно укладеного між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "ТАС-ЛОГІСТІК" договору фінансового лізингу №K3VKFL081881 від 30.01.2020, який було пошкоджено Відповідачем під час розвантаження.

Так, 13.06.2022 згідно із залізничною накладною № 40229635, відправником TOB "Злата-Трейд" зі станції Сарата (403801) на адресу одержувача ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" станція Ізмаїл (експ.) (404607) було направлено 18 залізничних вагонів з вантажем (зерно кукурудзи), який завантажено у залізничні вагони, у тому числі і вагон №95978649, і в цей же день залізничні вагони прибули до станції призначення.

Відповідно до пункту 1 та 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України, про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов?язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).

Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно з пунктом 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з пунктом 26 Правил видачі вантажів, одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов?язані повністю вивантажити (злити) вантаж із вагона (цистерни) або контейнера.

Відповідно до пункту 73 Статуту залізниць України, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під?їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під?ізна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під?їзна колія.Таким чином, вивантаження вагонів з вантажем, у тому числі і вагону № 95978649, здійснювалось на під?їзних коліях Відповідача.

Позивач зазначає, що 14.06.2022 під час розвантаження залізничного вагону № 95978649 методом зняття кузова з візків вагону, з вини ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", його було пошкоджено, про що складено акт №117 за формою ВУ-25м. В даному акті, серед іншого, зазначено, що сума збитків за пошкодження в результаті падіння вагону буде визначена між власником вагону та ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт". Вагон підлягає виключенню із парку вантажних вагонів, тобто є таким, що не придатний для подальшої експлуатації за призначенням. У це же день Позивача було повідомлено про настання зазначеної події Листом №ВЧДЕ-1-09/316 від 16.06.2022

Експлуатаційне вагонне депо Одеса- Застава-1 Служби вагонного господарства Виробничого підрозділу AT "Укрзалізниця" проінформувало ТОВ "ТАС-ЛОГІСТІК" про те, що на під?їзній колії ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" сталося пошкодження Вагону.

Матеріали, що підтверджують пошкодження вагону, були направлені Позивачу листом Експлуатаційного вагонного депо Одеса-Застава-1 Служби вагонного господарства Виробничого підрозділу АТ «Укрзалізниця» від 21.06.2022 № ВЧДЕ-1-09/525.

Вимогами пункту 124 Статуту залізниць України передбачено, що за пошкодження, втрату вагонів, контейнерів на залізничних під?їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підриємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов?язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Відповідно до пункту 2.9 Правил обслуговування залізничних під?ізних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила обслуговування залізничних підїзних колій), власник під?ізної колії і контрагент несуть відповідальність за збереження вагонів і контейнерів, які належать залізниці, відповідно до статті 124 Статуту залізниць (457- 98-п). Випадки їх пошкодження оформлюються актом про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, який підписується представником залізниці і уповноваженим представником власника під?їзної колії або контрагент

Тобто, спеціальна норма, а саме пункт 124 Статуту залізниць України, встановлює матеріальну відповідальність у випадках пошкодження вагонів, у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Згідно з пунктом 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Відповідно до пункту 19 Правил користування вагонами і контейнерами, підставою для пред?явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під?ізних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відпозідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (z0567-02), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

Згідно з пунктом З Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів), акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Відповідно до пункту 20 Правил складання актів, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Таким чином, в результаті пошкодження Вагону, уповноваженими особами було складено акт № 117 від 14.06.2022 за формою ВУ-25М у якому зазначено, що з вини ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" під час виконання вивантаження вагону №95978649 методом зняття кузова з візків вагону даний Вагон було пошкоджено.

Серед пошкоджень у зазначеному акті вказано наступне: "Пошкодження деформація хребтової балки (прогин), відхилення від горизонтальної площини рами вагону становить 135 мм угору на 1м довжини хребтової балки, відповідно до п. 6.1.1 "Правил виключення вантажних вагонів із інвентарного парку" ЦВ-0063. Сума збитків за пошкодження в результаті падіння вагону, буде визначена між власником вагона АК ПБ "ПРИВАТБАНК" та ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт".

Також, зі змісту акту вбачається, що за результатами отриманих пошкоджень вагон № 95978649 підлягає виключенню із парку вантажних вагонів.

Також позивач зазначає, що було складено акт загальної форми № 2754 від 14.06.2022 за формою ГУ-23, в якому зазначено: "В тому, що 14.06.2022 року о 6:41 на 28 колії ВПК-3 ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" в порушення ДСТУ ГОСТ 2235:2015 п.п 4.1.1, 4.1.3, 4.1.7, 5.1.1, 5.1.3, при вивантаження методом зняття кузова вагону з візків вагон зірвався зі стропів та впав з висоти і був пошкоджений "по-свіжому", а саме: пошкодження головки та хвостовика автозачепу, тягового хомуту автозачепу, підтримуючої планки тягового хомута, важеля розчепного приводу, клину тягового хомута автозачепа, деформація торцевої частини кузова, деформація торцевих розкосів, деформація бокової частини, деформація хребтової балки та гальмівної магістралі. Складений акт форми ВУ-25М."

Отже, підставою для відшкодування збитків, спричинених внаслідок пошкодження вагону, є наявність акту форми ВУ-25М від 14.06.2022 і акту загальної форми ГУ-23 від 14.06.2022 №2754, які складені відповідно до вимог Правил складання актів. Факт пошкодження вагону №95978649 також зафіксовано і відображено у Протоколі онлайн-конференції при виконуючому обов?язків начальника виробничого підрозділу "Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії роботи портів та припортових станцій" № ДН-5-11/88 від 17.06.2022 та в Акті комісійного огляду вагонів власності.

Згідно з пунктом 24 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі втрати або пошкодження вагона до стану, що не підлягає ремонту, винна сторона зобов?язана надати відповідний вагон. У разі відсутності у винної сторони відповідного вагона вона зобов?язана відшкодувати його вартість, визначену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей"

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Відповідно до частини 1, абзацу 10 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну опіночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов?язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування.

Згідно частини 1 статті 10 зазначеного Закону, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Так, з метою визначення розміру завданих Позивачу збитків пошкодженням вагону, 07.11.2023 між ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" та ТОВ "БЮРО ОЦІНОК" було укладено Договір на проведення оцінки № 104/11.

На виконання даного договору, ТОВ "БЮРО ОЦІНОК" було виготовлено Звіт про незалежну оцінку збитку від пошкодження вагону-хоперу критого для зерна та інших харчових вантажів моделі 19-4146, заводський номер №95978649 станом на 08.11.2023.

При визначенні суми завданих збитків оцінювачем було застосовано «Витратний» підхід оцінки, що є більш ефективним для оцінки спеціалізованого обладнання, яке серійно виробляється, але не представлене широко на відповідному ринку.

Підрозділом 5.3 розділу 5 Звіту визначено, що ринкова вартість вагону-хоперу у кількості 1 одиниці, розрахованої за витратним підходом з урахуванням зносу, станом на 08.11.2023, разом з ПДВ становить 3 190 320,00 грн..

У відповідності до пункту 10 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116 із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення.

Листом 30.12.2016 № 28710/6/99-99-15-03-02-15 Державна фіскальна служба України за результатами аналізу статей 185, 187, 188, 189, 225, 226 Податкового кодексу України зазначила, що грошові кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок, як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно (без урахування штрафних санкцій і пені), розцінюються як компенсація вартості такого майна та відповідно включається до бази оподаткування ПДВ.

За таких обставин, покладення чинним законодавством України на Позивача обов?язку сплати ПДВ за отримання грошових коштів на відшкодування збитків, завданих Відповідачем, зумовлює необхідність стягнення на користь Позивача відповідного розміру ПДВ.

Разом з цим, як вбачається зі змісту акту форми ВУ-25М від 14.06.2022 та акту загальної форми ГУ-23 від 14.06.2022 № 2754, вагон є таким, що підлягає виключенню з парку вантажних вагонів, тобто є непридатним для подальшої експлуатації за призначенням.

Також позивачем заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди через пошкодження вагону.

Позивач зазначає, що 30.07.2020 між ТОВ "ЗЛАТА-ТРЕЙД" (далі - Клієнт) та ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" було укладено Договір №2007-3011ТЕ0-Л на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Експедитор бере на себе зобов?язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів іх переробки, або інших вантажів вказаних Клієнтом, власними (або залученими) Вагонами-операми критими для зерна та інших харчових вантажів.

Надання послуг здійснюється в строки та на умовах, узгоджених Додатковими угодами, що є невід?ємними частинами договору (пункт 1.4 Договору).

Експедитор зобов?язався забезпечити наявність рухомого складу у загальній кількості вісімдесят один вагон холеру-зерновозу на території України готових до здійснення надання послуг на термін дії даного Договору виключно Клієнту (абзац 4 пункту 2.3 Договору).

Згідно з пункту 3.1 Договору, планова вартість (ціна) послуг Експедитора (з врахуванням вартості користування вагонами Експедитора) за даним Договором фіксується сторонами у додаткових угодах до даного Договору. Крім того, Клієнт сплачує/відшкодовує/компенсує Експедитору додаткові витрати: суми провізної плати, додаткових зборів, додаткових послуг Укрзалізниці за вільними тарифами, штрафів/пені та інших додаткових документально підтверджених витрат, які виникли в Експедитора при виконанні даного Договору та мають відношення до перевезень вагонами Експедитора, або залученими у третіх осіб (з вантажем/ порожніми), та/або до їх простою.

Пунктом 5.12 Договору ТЕО передбачено, що Клієнт зобов?язаний впродовж строку дії Договору забезпечити вагони Експедитора обсягом вантажів згідно з умовами Додаткових угод з метою їх (вагонів) 100 відсоткової щодобової затребуваності (безперервний вагонообіг).

01.07.2022 року було укладено Додаткову угоду № 21, відповідно до якої, сторонами погоджено умови транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів на період з 01.06.2022 по 30.06.2022. Згідно визначених сторонами Договору умов, вартість (ціна) послуг за користування вагонами Експедитора, у тому числі пошкодженим Вагоном № 95978649, розраховується за вагон/доба та становить 500,00 грн. з ПДВ.

З огляду на вищевикладне, якщо б під час розвантаження Вагону, з вини Відповідача, його не було пошкоджено, Позивач і надалі міг би отримувати реальний прибуток від надання у користування такого Вагону згідно Договору № 2007-3011ТЕ0-Л.

3 метою розрахунку ринкової вартості упущеної вигоди, на замовлення Позивача, тоВ «БЮРО ОЦІНОК» було проведено незалежну оцінки упущеної вигоди від експлуатації Вагона, з використанням «Дохідного» оціночного підходу, розрахунок якої наведено у звіті про незалежну оцінку упущеної вигоди від пошкодження вагону-хоперу критого для зерна та інших харчових вантажів моделі 19-4146, заводський номер №95978649 станом на 08.11.2023.

Так, за результатами проведених розрахунків, ринкова вартість упущеної вигоди віл пошкодження вагону-хоперу № 95978649 моделі 19-4146 випуску 17.12.2019, яка складається з добутку вартості оренди однієї доби експлуатації вагона Експедитором згідно діючого Договору та кількості днів, під час яких Вагон не експлуатувався внаслідок пошкодження, станом на 08.11.2023 року, становить 255 500,00 грн. з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, 13.06.2022 згідно із залізничною накладною № 40229635, відправником TOB "Злата-Трейд" зі станції Сарата (403801) на адресу одержувача ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" станція Ізмаїл (експ.) (404607) було направлено 18 залізничних вагонів з вантажем (зерно кукурудзи), який завантажено у залізничні вагони, у тому числі і вагон № 95978649, і в цей же день залізничні вагони прибули до станції призначення.

Позивач зазначає, що 14.06.2022 під час розвантаження залізничного вагону № 95978649 методом зняття кузова з візків вагону, з вини ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", його було пошкоджено, про що складено акт № 117 за формою ВУ-25м.

В даному акті, серед іншого, зазначено, що сума збитків за пошкодження в результаті падіння вагону буде визначена між власником вагону та ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт". Вагон підлягає виключенню із парку вантажних вагонів, тобто є таким, що не придатний для подальшої експлуатації за призначенням. У це же день Позивача було повідомлено про настання зазначеної події Листом №ВЧДЕ-1-09/316 від 16.06.2022

Експлуатаційне вагонне депо Одеса- Застава-1 Служби вагонного господарства Виробничого підрозділу AT "Укрзалізниця" проінформувало ТОВ "ТАС-ЛОГІСТІК" про те, що на під?їзній колії ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" сталося пошкодження Вагону.

В результаті пошкодження Вагону, уповноваженими особами було складено акт № 117 від 14.06.2022 за формою ВУ-25М у якому зазначено, що з вини ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" під час виконання вивантаження вагону №95978649 методом зняття кузова з візків вагону даний Вагон було пошкоджено та акт загальної форми ГУ-23 від 14.06.2022 за №2754.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб?єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також виграти, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби ї право

не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Вимогами частини 1 статті 1187, пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов?язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

З метою визначення розміру завданих Позивачу збитків пошкодженням вагону, 07.11.2023 між ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" та ТОВ "БЮРО ОЦІНОК" було укладено Договір на проведення оцінки № 104/11.

На виконання даного договору, ТОВ "БЮРО ОЦІНОК" було виготовлено Звіт про незалежну оцінку збитку від пошкодження вагону-хоперу критого для зерна та інших харчових вантажів моделі 19-4146, заводський номер № 95978649 станом на 08.11.2023.

При визначенні суми завданих збитків оцінювачем було застосовано «Витратний» підхід оцінки, що є більш ефективним для оцінки спеціалізованого обладнання, яке серійно виробляється, але не представлене широко на відповідному ринку.

Підрозділом 5.3 розділу 5 Звіту визначено, що ринкова вартість вагону-хоперу у кількості 1 одиниці, розрахованої за витратним підходом з урахуванням зносу, станом на 08.11.2023, разом з ПДВ становить 3 190 320,00 грн..

Відповідачем факт пошкодження вагону № 95978649 не заперечується, акти були складені та підписані уповноваженими особами без зауважень.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодувати вартість майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно пункту 14 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Позивач заявляючи до стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 190 320 грн. не заперечує, що у разі задоволення позову, пошкоджений вагон буде передано у власність відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості збитків, завданих вагону в сумі 3 190 320 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення збитків в вигляді упущеної вигоди в сумі 255 500 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 30.07.2020 між ТОВ "ЗЛАТА-ТРЕЙД" (далі - Клієнт) та ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" було укладено Договір № 2007-3011ТЕ0-Л на транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Експедитор бере на себе зобов?язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів іх переробки, або інших вантажів вказаних Клієнтом, власними (або залученими) Вагонами-операми критими для зерна та інших харчових вантажів.

Надання послуг здійснюється в строки та на умовах, узгоджених Додатковими угодами, що є невід?ємними частинами договору (пункт 1.4 Договору).

Експедитор зобов?язався забезпечити наявність рухомого складу у загальній кількості вісімдесят один вагон холеру-зерновозу на території України готових до здійснення надання послуг на термін дії даного Договору виключно Клієнту (абзац 4 пункту 2.3 Договору).

Згідно з пункту 3.1 Договору, планова вартість (ціна) послуг Експедитора (з врахуванням вартості користування вагонами Експедитора) за даним Договором фіксується сторонами у додаткових угодах до даного Договору. Крім того, Клієнт сплачує/відшкодовує/компенсує Експедитору додаткові витрати: суми провізної плати, додаткових зборів, додаткових послуг Укрзалізниці за вільними тарифами, штрафів/пені та інших додаткових документально підтверджених витрат, які виникли в Експедитора при виконанні даного Договору та мають відношення до перевезень вагонами Експедитора, або залученими у третіх осіб (з вантажем/ порожніми), та/або до їх простою.

Пунктом 5.12 Договору ТЕО передбачено, що Клієнт зобов?язаний впродовж строку дії Договору забезпечити вагони Експедитора обсягом вантажів згідно з умовами Додаткових угод з метою їх (вагонів) 100 відсоткової щодобової затребуваності (безперервний вагонообіг).

Позивач стверджує, що 01.07.2022 року було укладено Додаткову угоду №21, відповідно до якої, сторонами погоджено умови транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів на період з 01.06.2022 по 30.06.2022. Згідно визначених сторонами Договору умов, вартість (ціна) послуг за користування вагонами Експедитора, у тому числі пошкодженим Вагоном №95978649, розраховується за вагон/доба та становить 500,00 грн. з ПДВ.

З огляду на вищевикладне, якщо б під час розвантаження Вагону, з вини Відповідача, його не було пошкоджено, Позивач і надалі міг би отримувати реальний прибуток від надання у користування такого Вагону згідно Договору №2007-3011ТЕ0-Л.

За результатами проведених розрахунків, ринкова вартість упущеної вигоди віл пошкодження вагону-хоперу №95978649 моделі 19-4146 випуску 17.12.2019, яка складається з добутку вартості оренди однієї доби експлуатації вагона Експедитором згідно діючого Договору та кількості днів, під час яких Вагон не експлуатувався внаслідок пошкодження, станом на 08.11.2023 року, становить 255 500,00 грн. з ПДВ.

Суд дійшов висновку про недоведеність стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову суду необхідно встановити підставність заявлених вимог. Якщо за результатами розгляду справи такого факту не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування шкоди (в тому числі у формі упущеної вигоди) може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

Водночас на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача такої шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування шкоди (збитків) у формі упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 142 ГК України прибуток суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання.

Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується, оскільки одним з критеріїв, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності здійснених позивачем витрат.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються та шкода (збитки), які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 30.03.2021 у справі №908/2261/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20.

Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Господарський суд у спірних правовідносинах також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 13.10.2021 у справі №908/2445/20, від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, згідно з якими: "…..відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має урахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків. Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин. Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування.

Відповідач посилається в своєму відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію Верховного Суду у постановах від 02.03.2021 року у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 року у справі №916/450/20, від 03.11.2020 року у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 року у справі № 910/17533/19, від 26.10.2020 року у справі № 914/263/19, в яких Верховний Суд здійснив висновок: позивач у справі повинен не лише довести протиправність поведінки відповідача, наявність збитків у вигляді втраченого доходу та зв`язок між ними, але й надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну (гіпотетичну) можливість отримання такої суми доходів, які позивачем було визначено як утрачену вигоду.

Враховуючи припис частини 4 статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (Постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17).

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Cтягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Разом з тим, наданий позивачем договір № 2007-3011ТЕ0-Л від 30.07.2020 на транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між ТОВ "ЗЛАТА-ТРЕЙД" та ТОВ "ТАС-ЛОГІСТИК" закінчив свою дію ще 31.12.2020р. (згідно п.9.1 договору, а.с.169, на звороті ).

За таких обставин судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що 01.07.2022року (через півтора року після закінчення строку дії договору № 2007-3011ТЕ0-Л від 30.07.2020р. ) було укладено Додаткову угоду № 21, відповідно до якої, сторонами погоджено умови транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вантажів на період з 01.06.2022 по 30.06.2022р.р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку інші доводи позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи недоведеність частини заявлених вимог підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК" (01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська/ Басейна, 1-3/2, Літера А, код ЄДРПОУ 35945555) до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК" (01024, м.Київ, вул. Велика Васильківська/ Басейна, 1-3/2, Літера А, код ЄДРПОУ 35945555) збитки, завдані пошкодженням вагону в розмірі 3 190 320 ( Три мільйони сто дев`яносто тисяч триста двадцять) грн. та судовий збір в розмірі 38 041 (Тридцять вісім тисяч сорок одна) грн. 85 коп.

3. В решіт позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст.254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 березня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна