Постанова

від 04.09.2024 по справі 916/5060/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5060/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Паніотов О.К., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши в режимі відеоконференції клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС-ЛОГІСТІК про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційні скарги Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 05 березня 2024 року (повний текст складено 15.03.2024)

у справі № 916/5060/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС-ЛОГІСТІК"

до відповідача: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ

про стягнення 3 445 820,00 грн., -

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

місце прийняття рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 04.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС-ЛОГІСТІК звернулось до Господарського суду Одеської Області з позовом до Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" про стягнення з останнього завдані позивачу збитки в розмірі 3 445 820,00,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/5060/23 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов ТОВ "ТАС-ЛОГІСТІК" до ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" було задоволено частково. Стягнуто з ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь позивача збитки, завдані пошкодженням вагону в розмірі 3 190 320,00 грн. та судовий збір в розмірі 38 041,85 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" оскаржив вказане рішення у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/5060/23 залишено без змін.

При цьому, під час апеляційного перегляду справи №916/5060/23, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що попередньо ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК очікує понести витрати з професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 18 000,00 грн., а саме: 10 000,00 грн. за підготовку відзиву та по 4 000,00 грн. за участь адвоката у 2-х судових засіданнях, але остаточний розрахунок та докази понесених витрат будуть надані до суду в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У даному контексті судова колегія зазначає, що частина 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

19.06.2024 до початку судового засідання, в якому було прийнято постанову суду апеляційної інстанції у даній справі, від ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли докази підтвердження витрат позивача у розмірі 18 000,00 грн., пов`язаних із наданням останньому професійної правничої допомоги при апеляційному перегляді справи №916/5060/23.

Приймаючи до уваги те, що заява про розподіл судових витрат та докази понесення таких витрат надані представником ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК до винесення постанови, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №916/5060/23 шляхом винесення додаткової постанови у відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 розгляд питання щодо розподілу витрат ТОВ "ТАС-ЛОГІСТІК" на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд справи №916/5060/23 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2024 о 10:30 год., з урахуванням того, що докази на понесення таких витрат надійшли до суду апеляційної інстанції лише перед початком судового засідання 19.06.2024; суддя-учасник колегії Діброва Г.І. з 24.06.2024 по 26.07.2024 перебуватиме у щорічній відпустці, а в подальшому, з 29.07.2024 по 30.08.2024 у відпустці перебуватиме головуючий суддя Савицький Я.Ф. та суддя-член колегії Колоколов С.І.

Також вказаною ухвалою суду було продовжено розгляд питання ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду апеляційні скарги ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" у справі №916/5060/23 на розумний строк; учасників справи повідомлено, що судове засідання, призначене на 04.09.2024 о 10:30 год., буде проводитись в режимі відеоконференції.

30.08.2024 ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК подало до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів, у якому позивач зазначає, що за умовами Договору про надання правничої допомоги, який міститься в матеріалах справи, Адвокату сплачується додаткова винагорода в розмірі 5% від суми коштів, фактично одержаних ТОВ ТАС-ЛОГІСТІК в якості компенсації за пошкоджений вагон та пов`язаних з цим додаткових сум: штрафних санкцій, процентів, інфляційних втрат тощо.

Заявник вказує, що про додаткову винагороду ним було зазначено в попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат безпосередньо в позовній заяві. Після сплати відповідачем завданих збитків в розмірі 3 190 320,00 грн. на підставі винесення постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у даній справі, позивач сплатив Адвокату додаткову винагороду згідно договору про надання правничої допомоги в розмірі 5% від стягнутої суми, а саме: 159 516,00 грн., про що зафіксовано в акті приймання-передачі наданих послуг.

У зв`язку з цим, ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» просить долучити до матеріалів справи відповідні платіжні інструкції та вказаний акт приймання-передачі наданих послуг і стягнути з відповідача на користь ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» судові витрати на правничу допомогу, у загальному розмірі 177 516,00 грн., з яких:

- 18 000,00 грн. у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу;

- 159 516,00 грн. гонорар, який дорівнює 5% від розміру задоволених вимог позивача.

Заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" до суду не надходило.

У судовому засіданні 04.09.2024 представник ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» підтримав подану заяву про стягнення адвокатських витрат та просив задовольнити останню у повному обсязі.

Представники ДП "Ізмаїльський МТП" та АТ УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ в судове засідання не з`явились; про дату, час та місце розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення про розгляд заяви всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, що у даному судовому засіданні не вирішується спір по суті, що відповідних доказів достатньо для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд питання про стягнення адвокатських витрат за апеляційний перегляд справи №916/5060/23 без участі представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 04.09.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини додаткової постанови.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС-Логістік про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу дії п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як зазначалось вище, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з апеляційним переглядом справи №916/5060/23, у якому витрати на професійну правничу допомогу визначені у розмірі 18 000,00 грн. В заяві, до якої долучені докази на підтвердження відповідних витрат, позивач також просить стягнути з відповідача зазначену суму - 18 000,00 грн.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (вказана позиція також відображена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15ц).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18.12.2021 у справі №910/4881/18.

У розумінні вказаних положень законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У даному контексті судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18, згідно з якою розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Також апеляційна колегія звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.05.2019 у справі №922/576/18, де суд касаційної інстанції зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказану правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі №910/10911/18, від 14.05.2019 у справі №922/576/18, від 29.05.2019 у справі №910/10483/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 25.06.2019 №916/1340/18.

У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №810/4749/15 висловлено позицію, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження надання правової допомоги позивач в суді апеляційної інстанції посилається на те, що 12.01.2023 між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» (Замовник, Клієнт) та адвокатом Паніотовим Олегом Костянтиновичем (Адвокат Виконавець) укладено договір №12-01/23 про надання правничої допомоги (далі - Договір) (т. 2 а.с. 87).

За вказаним Договором Адвокат приймає на себе зобов`язання надати Замовнику правничу допомогу у судовому процесі по господарській справі за позовом ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» до ДП «Ізмаїльський СТП» про стягнення збитків, що були понесені в результаті пошкодження вагону №95978649, що включає в себе: аналіз документів, надання консультацій з правових питань, підготовку процесуальних документів, представництво інтересів Замовника в судових засіданнях, подачу документів, інших дій тощо (п. 1.1 Договору).

В свою чергу, ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» повинно оплачувати послуги Виконавця та відшкодовувати додаткові витрати останнього (п. 2.3.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Замовник сплачує Виконавцю додаткову винагороду в розмірі 5% від суми коштів, фактично одержаних Замовником в якості компенсації за пошкоджений вагон та пов`язаних з цим додаткових сум: штрафних санкції, процентів, інфляційних витрат тощо, за виключенням судових витрат Замовника (сплаченого судового збору, понесених витрат на правничу допомогу, відрядження, судові експертизи, експертні оцінки тощо), у разі отримання цих коштів на рахунок Замовника після подачі відповідного позову в суд (в тому числі при примусовому виконанні рішення суду, при виконанні мирової угоди, добровільно сплачених відповідачем після звернення із позовною заявою до суду тощо).

Згідно з п. 7 цього Договору всі зміни та доповнення до останнього повинні бути укладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у позовній заяві ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» зазначено, що крім витрат на правничу допомогу позивачем передбачена виплата додаткової винагороди Адвокату в розмірі 5% від фактично стягнутих коштів на користь Замовника, у зв`язку з чим, попередньо позивач очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі орієнтовно 208 291,00 грн. на правничу допомогу, до якої входять, зокрема, 172 291,00 грн. додаткової винагороди, в разі задоволення позову.

09.05.2024 між ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» та адвокатом Паніотовим Олегом Костянтиновичем була укладена Додаткова угода №2 до Договору про надання правової допомоги від 12.01.2023 №12-01/23, відповідно до якої, у зв`язку із поданням ДП «Ізмаїльський МТП» апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №916/5060/23, Сторони домовились про те, що Виконавець зобов`язується надавати Замовнику правничу допомогу у господарській справі №916/5060/23, зокрема, в суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 220).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, ціна послуг за нею становить:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 10 000,00 грн (п. 2.1);

- участь Виконавця в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 4 000,00 грн. (п. 2.2).

Згідно п. 3 Додаткової угоди, з інших питань взаємовідносин Сторони керуються умовами Договору.

Отже, у вказаному Договорі про надання правової допомоги, з урахуванням положень Додаткової угоди, Сторонами визначено вид та фіксовану вартість кожного виду роботи Адвоката в суді апеляційної інстанції.

У цьому контексті апеляційна колегія зазначає, що у разі погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у даному випадку фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та Адвокатом у Додатковій угоді №2 ві09.05.2024 до Договору про надання правової допомоги, означає те, що у цих конкретних правовідносинах, що склалися між Клієнтом та його адвокатом у цій справі, не має значення витрачений адвокатом ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» час на надання послуг правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між Клієнтом та Адвокатом у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Також на підтвердження відповідних витрат позивачем до суду було додано:

- копія ордеру серії АА №1374975 від 17.11.2023 на представництво адвокатом Паніотовим Олегом Костянтиновичем інтересів ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» в Південно-західному апеляційному господарському суді (т. 2 а.с. 219);

- платіжну інструкцію від 23.05.2024 №8419 на суму 10 000,00 грн. та платіжну інструкцію від 18.06.2024 №8504 на суму 08 000,00 грн., які підтверджують оплату позивачем наданої правової допомоги (т. 2 а.с. 221-222).

Також в матеріалах справи міститься свідоцтво про право Паніотова О.К. на зайняття адвокатською діяльністю (т.1, а.с. 182).

З огляду на матеріали справи вбачається, що відзив на апеляційну скаргу ДП "Ізмаїльський МТП" в суді апеляційної інстанції у справі №916/5060/23 сформовані в системі «Електронний суд» адвокатом Паніотовим О.К. (т. 2 а.с. 173-182).

Крім того, адвокат Паніотов О.К. брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції при розгляді апеляційної скарги ДП «Ізмаїльський МТП», що вбачається з наявних у матеріалах справи протоколів судових засідань від 12.06.2024 та 19.06.2024 (т. 2 а.с. 202-207, 227-234).

Отже, позивачем надано належні докази в підтвердження факту надання йому Адвокатом послуг на в суді апеляційної інстанції на суму 18 000,00 грн.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи, що позивач не звертався до суду з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та запереченнями щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, також враховуючи, що апеляційна скарга позивача у даній справі була залишена без задоволення, судова колегія вважає, що заява ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» про стягнення з ДП «Ізмаїльський МТП» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення додаткової винагороди Адвоката у розмірі 159 516,00 грн. («гонорару успіху»).

Як зазначалось вище, ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» просить суд стягнути на користь останнього 159 516,00 грн. в якості винагороди, тобто - «гонорару успіху», який складає 5% від суми, яка підлягає стягненню з відповідача (що узгоджується з п. 4.3 Договору про надання правничої допомоги), за результатом розгляду справи №916/5060/23 (з урахуванням апеляційного перегляду), що у даному випадку становить 3 190 320,00 грн.

З цього приводу судова колегія звертає увагу на те, що по своїй суті гонорар успіху виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення Адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Така правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 11.01.2023 у справі №922/4195/21).

Колегія суддів враховує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Більш того, Верховний Суд у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суду слід брати до уваги те, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч.ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

З урахуванням наведеного вище, апеляційна колегія наголошує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми «гонорару успіху» зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.

Крім того, колегія суддів, серед іншого звертає увагу саме на виконаний на стадії перегляду даної справи Адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) складення відзиву на апеляційну скаргу, доводи якого є аналогічними позовній заяві, що не потребувало значної кількості дій Адвоката та не вимагало аналізу нових документів та судової практики.

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

У цьому випадку з матеріалів справи вбачається, що правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а Адвокат Паніотов О.К. надавав правову допомогу позивачу в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, тому, відповідно, був цілком обізнаний з обставинами у справі та особливостями правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

Приймаючи до уваги виконаний у даній справі Адвокатом обсяг робіт; виходячи з того, що справа не є складною; відзив на апеляційну скаргу був поданий Адвокатом до суду в системі Електронний суд; Адвокат брав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; позиція сторін не змінювалась протягом розгляду справи, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна колегія зазначає, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума «гонорару успіху» при розгляді даної справи, не є обґрунтованою, не відповідає критеріям розумності, оскільки не є співмірною з виконаною Адвокатом роботою в суді, а її відшкодування матиме надмірний характер, з урахуванням того, що Адвокат вже отримав 18 000,00 грн. за надані послуги в межах апеляційного перегляду справи №916/5060/23 та 40 000,00 грн. за послуги, що були надані в суді першої інстанції.

Тому, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, судова колегія вважає, що заявлений ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» гонорар успіху є завищеним, а співмірний і розумний розмір гонорару успіху позивача у даній справі становить 50 000,00 грн.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" підлягає стягненню на користь ТОВ «ТАС-ЛОГІСТІК» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №916/85060/23 у загальному розмірі 68 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 169, 244, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС-ЛОГІСТІК адвоката Паніотова Олега Костянтиновича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи №916/5060/23 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС-ЛОГІСТІК 68 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти заявлених судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС-ЛОГІСТІК відмовити.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Матеріали справи №916/5060/23 повернути до Господарського суду Одеської області.

Додаткова постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений 09.09.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.