Ухвала

від 18.03.2024 по справі 917/65/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/65/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О. М.

розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи №917/65/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп"

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод";

3) Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів";

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест";

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод"

про стягнення 4 727 597 709,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023: позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" 4 727 597 709,17 грн заборгованості та 939 400 грн витрат зі сплати судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 змінено мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду; в решті рішення залишено без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Мачульський Г. М.

20.02.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У зв`язку із необхідністю вирішити питання щодо прийняття доповнень Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до касаційної скарги, враховуючи перебуванням судді Могила С. К. у відпустці, 27.02.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г.М., Рогач Л.І.

27.02.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття доповнень Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2024 відмовлено у задоволенні повторно поданого Приватним акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

13.03.2024 Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Верховного Суду із заявою про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи цієї справи.

Заява про відвід судді Краснова Є.В. від розгляду цієї справи мотивована наявністю обставин, що викликають у скаржника сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, а саме, що колегія суддів за участю судді Краснова Є.В. двічі відмовила у задоволенні клопотань скаржника про зупинення оскаржених ним судових рішень. При цьому, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" стверджує, що суд відмовився надавати відповідь на аргументи скаржника по суті, адже, хоча настання певних негативних фінансових наслідків для особи, з якої стягується заборгованість за судовим рішенням, хоча і є передбачуваним явищем (про що, зокрема, зазначено в ухвалі суду за результатами розгляду повторного клопотання про зупинення виконання судових рішень), разом з тим, за доводами заявника, тяжкість таких наслідків та збалансованість інтересів сторін і є тією самою обставиною, яка підлягає встановленню при розгляді такого роду клопотань, однак суд самоусунувся від встановлення такої обставини та об`єктивної оцінки доводів та доказів, наданих заявником з посиланням на своє попереднє рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2024: заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи № 917/65/23 визнано необґрунтованою; постановлено передати матеріали справи на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід судді Краснова Є. В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 заяву Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи № 917/65/23 передано на розгляд судді Баранцю О.М.

Розглянувши зазначену заяву, Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Положеннями частин першої та другої статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відтак, Суд під час розгляду заяви про відвід, ураховуючи положення статті 39 ГПК України виходить з того, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Суд також виходить з того, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимогами змісту статей 35, 36 ГПК України визначено підстави для відводу, (самовідводу) судді.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

Приписами частин другої, третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, зокрема, судді може бути заявлено відвід учасниками справи; відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (пункти 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пункти 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993; пункт 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд також виходить із того, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. пункт 32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Суд ураховує, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі "Де Куббер проти Бельгії", від 26.10.1984, Series А, N 86).

Суд висновує, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 4 статті 35 ГПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на характер доводів, їх суть, спрямованість, Суд, ураховуючи, приписи пункту 5 частини першої статті 35 ГПУ України та частину четверту статті 35 ГПК України у контексті поданої заяви про відвід доходить висновку, що фактично викладені доводи у заяві про відвід зводяться до незгоди сторони з процесуальним рішенням та незгодою з позицією Суду викладеною в ухвалах Верховного Суду від 20.02.2024 та від 01.03.2024 у цій справі зокрема про відмову у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23.

Верховний Суд виходить з імперативного припису частини четвертої статті 35 ГПК України та того, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Верховний Суд зважаючи на те, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Краснов Є.В. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо його безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді, адже незгода сторони з процесуальними рішеннями судді та/чи суддів, рішення або окрема думка судді в цій чи/та інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу та не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу судді Краснова Є.В., саме з підстав незгоди з його процесуальними рішеннями, постановленими колегією суддів у цій справі в ухвалах від 20.02.2024 та від 01.03.2024, суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства щодо наявності підстав для відводу, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості судді і які б могли бути перевіреними та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у її об`єктивності і неупередженості, а відтак з огляду на частину четверту статті 35 ГПК України не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з ухвалами Верховного Суду від 20.02.2024 та від 01.03.2024 у цій справі зокрема про відмову у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 09.08.2023 у справі № 917/65/23 не свідчить про упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу судді Краснова Є.В. відповідно до наведених норм ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є.В. упередженим чи необ`єктивним, оскільки всі доводи, що викладені у заяві Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", є припущеннями заявника та зводяться до незгоди учасника справи з процесуальними рішеннями від 20.02.2024 та від 01.03.2024 постановленими колегією суддів у цій справі. Інших обставин, які викликають у скаржника сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Краснова Є.В., ним не зазначено.

Отже доводи, наведені у заяві про відвід судді, не можуть бути віднесені до обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є.В. у розгляді цієї справи, а також не містять обґрунтованого посилання на підстави, передбачені статтею 35 ГПК України, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про відвід судді Краснова Є.В. у справі № 917/65/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя О. Баранець