Ухвала

від 19.03.2024 по справі 917/65/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 917/65/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

розглянувши заяву про самовідвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максі капітал груп" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод"; 3) Публічне акціонерне товариство "Херсонський завод карданних валів"; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Етьєн-Вест"; 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вагонзавод" про стягнення 4 727 597 709,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

09.08.2023 Господарський суд Полтавської області ухвалив рішення про задоволення позову у цій справі та стягнув з відповідача на користь позивача 4 727 597 709,17 грн заборгованості та 939 400 грн витрат щодо сплати судового збору.

26.01.2024 Східний апеляційний господарський суд прийняв постанову про зміну мотивувальної частини цього рішення; в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Полтавський ГЗК") звернулося до Верховного Суду із відповідною касаційною скаргою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Мачульський Г. М.

20.02.2024 Верховний Суд у визначеному складі постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Полтавський ГЗК" та, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У зв`язку із необхідністю вирішити питання щодо прийняття доповнень ПрАТ "Полтавський ГЗК" до касаційної скарги, враховуючи перебуванням судді Могил С. К. у відпустці, 27.02.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.

27.02.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття доповнень ПрАТ "Полтавський ГЗК" до касаційної скарги.

Крім того, ухвалою від 01.03.2024 Верховний Суд відмовив у задоволенні повторно поданого ПрАТ "Полтавський ГЗК" клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

13.03.2024 ПрАТ "Полтавський ГЗК" звернулося до Верховного Суду із заявою про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду справи, яку мотивувало наявністю у скаржника сумнівів у неупередженості та об`єктивності головуючого судді у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І. від 14.03.2024 заяву ПрАТ "Полтавський ГЗК" про відвід судді Краснова Є. В. від розгляду цієї справи визнано необґрунтованою у зв`язку з чим матеріали справи передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви ПрАТ "Полтавський ГЗК" про відвід судді Краснова Є. В.

18.03.2024 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Баранця О. М. постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПрАТ "Полтавський ГЗК" про відвід судді Краснова Є.В. у справі № 917/65/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, у зв`язку із перебуванням судді Рогач Л. І. на лікарняному, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Мачульський Г. М.

Разом з тим, суддею Красновим Є. В. подано заяву про самовідвід від розгляду вказаної справи з посиланням на положення пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яка мотивована необхідністю уникнення будь-яких сумнівів щодо його неупередженості та безсторонності, або будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні цього спору.

У статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Право на справедливий суд насамперед повинне забезпечуватись безсторонністю судді. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Визначення належного та безстороннього суду є первинним щодо вчинення процесуальних дій у справі (пункти 183,184 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 11-202сап21).

Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради 00Н від 27.07.2006 № 2006/23, визначають, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тож коли сторони стверджують про те, що судді недостатньо об`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Отже, суддя підлягає відводу не лише у разі існування фактів, які свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

За приписами частини четвертої 4 статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу, що й було підставою для залишення без задоволення відповідної заяви ПрАТ "Полтавський ГЗК".

Водночас з огляду на викладене вище, з метою уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів щодо неупередженості та безсторонності судді Краснова Є. В., або будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні цього спору, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення указаної вище заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву судді Краснова Є. В. про самовідвід у справі № 917/65/23 задовольнити.

2. Справу № 917/65/23 передати для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя С. К. Могил