Постанова

від 06.03.2024 по справі 2-89/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-89/12 Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.

Провадження №22-ц/824/4375/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Куценко Наталії Володимирівни на рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа: управління Держкомзему у Баришівському районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

При житті ОСОБА_3 склала заповіт від 23 жовтня 2007 року, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , площею 5,4913 га та площею 1, 7610 га розташовані на території Морозівської сільської радиБаришівського району Київської області.

В якості правовстановлюючого документу спадкодавцю ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власностіна землю.

Після оформлення спадщини у нотаріуса ОСОБА_3 зареєструвала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Нові державні акти на успадковані земельні ділянки ОСОБА_3 були оформлені, але в зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 державні акти на вище вказані земельні ділянки на руки не отримала.

Таким чином, позивач зазначала, що є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Інших спадкоємців по закону, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, після смерті ОСОБА_3 немає.

У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини, однак отримати у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вище вказані земельні ділянки не має можливості, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не отримала в управлінні Держкомзему реєстрації виготовлених державних актів на землю.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельні ділянки площею 5,4913 га, кадастровий номер 3220284900:13:052:0015 та 1, 7610 га,кадастровий номер 3220284900:13:052:0016,розташовані на території Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, що належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04 січня 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5, 4913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0015, яка розташована на території Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 1, 7610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0016, яка розташована на території Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області.

У серпні 2023 року з апеляційною скаргою на вказане судове рішення в інтересах ОСОБА_1 , особи, яка не брала участь у справі, однак вважає, що судом вирішено питання про його права та інтереси, звернулась його представник - адвокат Куценко Наталія Володимирівна. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року у цивільній справі № 1001/1817/2012, яке набрало законної сили, заповіт ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Капишіною Н.М. 23 жовтня 2007 року на користь ОСОБА_2 визнано нікчемним.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт 21 травня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Назарчук Н.В., згідно якого належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,252 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла на ім'я ОСОБА_1 .

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 05 грудня 2013 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Однак, державною нотаріальною конторою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки право власності на спірні земельні ділянки було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного судового рішення.

Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки перешкоджає йому в реалізації права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони даної справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому частиною першою статті 360 ЦПК України.

Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Куценко Н.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена, направила на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися та своїх представників для участі у судовому засіданні не направили.

Позивач ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання, зазначеною у позовній заяві. Однак, судова повістка, направлена на адресу позивача, повернулась до Київського апеляційного суду без вручення адресату із відміткою про причини не вручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача, їх представників, з огляду на наступне.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи, що позивачем 09.12.2023 року ОСОБА_2 було отримано ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі, копію апеляційної скарги, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу вона не скористалась, про зміну адреси місця проживання суд не повідомляла, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у її відсутності.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам законодавства не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла ОСОБА_3 про що в Книзі реєстрації смертей 28 лютого 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 7 виконавчим комітетом Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області. При житті 23 жовтня 2007 року спадкодавець ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядження, в якому все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, і взагалі, все те, що їй буде належати на день її смерті і на, що буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_2 .

В день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які вона успадкувала в спадок від ОСОБА_4 , площею 5,4913 га та площею 1,7610 га розташовані на території Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області.

Спадкоємиця ОСОБА_2 отримати у державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вище вказані земельні ділянки не мала можливості, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 при житті не провела в управлінні Держкомзему реєстрації виготовлених державних актів на землю.

Той факт, що земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 успадкувала в спадок від ОСОБА_4 , площею 5,4913 га та площею 1,7610 га розташовані на території Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серії ВВА №119458 від 20 грудня 2003 року.

Право власності ОСОБА_3 на вище вказані земельні ділянки підтверджується державними актами серії АЛ №007659; №007660 від 08 липня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , так як звернулась до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом термін, тому має право на володіння, користування та розпорядження спадковим майном, яке на праві власності належало спадкодавцю.

Однак, судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

На підставі частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З документів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, який складений ОСОБА_3 21 травня 2007 року, звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Із відповіді Баришівської державної нотаріальної контори від 22 серпня 2023 року №926/02-14 вбачається, що після відкриття спадкової справи №157/2011 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,4913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0015, яка розташована на території Морозівського старостинського округу Броварського району Київської області та на земельну ділянку площею 1,7610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0016, яка розташована на території Морозівського старостинського округу Броварського району Київської області на ім`я ОСОБА_1 неможливо, в зв`язку з тим що на підставі рішення Баришівського районного суду 04 січня 2012 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на земельну ділянку площею 5,4913 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0015, яка розташована на території Морорзівського старостинського округу Броварського району Київської області, право власності на земельну ділянку площею 1,7610 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3220284900:13:052:0016, яка розташована на території Морозівського старостинського округу Броварського району Київської області, яка в подальшому виготовила державні акти на спадкові ділянки на своє імя - ОСОБА_2 .

Із змісту заповіту, складеного 21 травня 2007 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В. у м. Києві, убачається, що ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7,252 га, яка розташована за адресою Київська область, Баришівський район, Морозівська сільська рада.

За змістом статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин)(частина друга статті 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 15 лютого 2013 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано нікчемним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 23 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Капишіною Н.М. на користь ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи те, що заповіт, складений 23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 визнано нікчемним за рішенням суду, тому він не породжує жодних правових наслідків.

Таким чином, заповіт, складений ОСОБА_3 21 травня 2007 року відновив свою дію, після визнання нікчемним заповіту від 23 жовтня 2007 року.

Оскільки, єдиною підставою для задоволення позову ОСОБА_2 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа: управління Держкомзему у Баришівському районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно був заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 23 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Капишіною Н.М., який визнано нікчемним, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення перешкоджає реалізації ОСОБА_1 спадкових прав.

З огляду на вказане, рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 січня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

Оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куценко Наталії Володимирівни - задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 04 січня 2012 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа: управління Держкомзему у Баришівському районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня їїприйняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивнучастини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішенняпитання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.