Постанова

від 17.07.2018 по справі 2-89/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Постанова

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

провадження № 22-ц/796/3186/2018

Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Махлай Л.Д., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на рішення Деснянського районного суду м. Києва

в складі судді Мальченко О.В.

від 20 квітня 2012 року

у справі № 2-89/12 Деснянського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5,

ОСОБА_6

про відшкодування збитків

та за зустрічним позовом ОСОБА_6

до ОСОБА_3, ОСОБА_7

про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2011 року ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, уточненим в подальшому, до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_4 не виконав умов договору оренди двокімнатної квартири АДРЕСА_1 від 1 червня 2006 року та попереднього договору купівлі-продажу квартири від 04 липня 2011 року.

Внаслідок невиконання зазначених договорів ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_3 матеріальні збитки, які складаються з 80 800 грн. за невиконання попереднього договору, 40 400 грн. збитків, пов'язаних з оплатою договору оренди, 148 672 грн. збитків, пов'язаних з орендою іншого житла.

За наведених обставин також просив визнати договір оренди квартири, укладений 01.06.2006 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розірваним.

Зазначив, що ОСОБА_6 (попередній власник спірної квартири), заподіяла йому матеріальні збитки у розмірі 400 грн. внаслідок аварійного відкривання дверей під час примусового вселення в зазначену квартиру.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 також завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних емоціях та нервовому напруженні від продажу речей позивача після вселення в спірну квартиру, обману щодо укладення договору оренди та попереднього договору, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків. Моральну шкоду оцінив в 30 000 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, у березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачі своїми зловмисними та незаконними діями щодо квартири АДРЕСА_1 безпідставно намагаються позбавити її житла та збагатитися за її рахунок. Просила відшкодувати на свою користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 80 800 грн. за невиконання попереднього договору купівлі-продажу від 4 липня 2006 року.

Визнано розірваним договір оренди квартири АДРЕСА_1, укладений 1 червня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 400 грн. збитків, пов'язаних з оплатою договору оренди квартири АДРЕСА_1 від 1 червня 2006 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1, як правонаступник ОСОБА_4, в липні 2014 року звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з 'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала на те, що на час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_4 не мав жодного відношення до спірної квартири та не був її власником. Ніколи в ній не проживав і не був зареєстрований. Власники квартири неодноразово змінювалися, що підтверджується доказами в матеріалах справи. Зокрема, власниками були ОСОБА_8, його спадкоємці, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, які, відповідно до ст. 814 ЦК України, і мають відповідати за позовом ОСОБА_3

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, вказаних обставин не врахував, не встановив власників спірного житла, переданого у найм, а також не залучив до участі правонаступників відповідача, що призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо задоволення позовних вимог про відшкодування збитків ОСОБА_1 вказувала на те, що в оспорюваному договорі оренди зазначено, що орендна місячна плата за двокімнатну квартиру, загальною площею 56 кв.м. складає 5 000 доларів США, а термін оренди складає 50 років, тобто за рік оренди квартири плата буде становити 60 000 доларів США, тоді як вартість квартири була оцінена в 20 000 доларів США.

Дані обставини свідчать про те, що орендна плата насправді за квартиру не сплачувалася, а вимоги позивача стягнути фіктивну суму орендної плати з відповідача є шахрайством. Проте суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та вказаних обставин при вирішенні спору не врахував.

Вважала, що оскільки ОСОБА_4 на час розгляду справи не був власником квартири, то обов'язок щодо повернення коштів, отриманих згідно та на умовах попереднього договору, і відшкодування втраченої винагороди покладається на нових власників (орендодавців) квартири у відповідності до вимог ст. 814 ЦК України.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не встановив та не залучив до участі у справі нових власників спірної квартири, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначала, що відповідач ОСОБА_4 не ухилявся від укладення основного договору і матеріали справи не містять доказів ухиляння. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.11.2009 встановлено, що жодна із сторін не направляла іншій пропозицій про укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, а умовами попереднього договору передбачено, що обидві сторони зобов'язувались укласти основний договір і обидві несуть відповідальність за його невиконання. Всупереч даним фактам суд першої інстанції в своєму рішенні безпідставно поклав відповідальність щодо не укладення основного договору тільки на ОСОБА_4, а тому таке рішення про стягнення збитків та штрафу не можна вважати законним.

Крім цього посилалася на те, що судом неправильно визначено правову природу та розмір переданої грошової суми у попередньому договорі, а також незаконно стягнуто штраф з ОСОБА_4

За наведених обставин просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2012 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржувалося.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Особи, які беруть участь у справі своїм правом подання заперечень на апеляційну скаргу не скористалися.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитків у розмірі 80 800 грн. за невиконання попереднього договору від 4 липня 2006 року та ухвалено нове рішення, яким зменшено суму стягнутих збитків з 80 800 грн. до 25 250 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

13 квітня 2016 року Апеляційним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року - без змін.

Постановою Верховного Суду скасовано ухвалу апеляційної інстанції від 19.07.2016, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_5 в якості правонаступника відповідача ОСОБА_4

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд неодноразово повідомляв позивача - ОСОБА_3 та відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) - ОСОБА_6, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_7 (який діяв від імені позивача, звертаючись до суду з позовом), про час, дату та місце розгляду справи за місцем реєстрації. Однак за вказаними адресами останні судові повістки не отримують, їхнє місце перебування суду не відомо.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності вище зазначених учасників справи, колегію суддів враховано вказівки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України , щодо дотримання розумного строку для судового провадження.

У зв'язку з тим, що місце перебування відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_7, суду невідоме, останніх викликано в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За обставин, коли відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_7, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе, відповідно до ст. 371, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що до 1994 року власниками квартири АДРЕСА_1 були ОСОБА_6 та ОСОБА_13

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.05.1994 брокерською конторою № 244 Київської Універсальної Біржі і зареєстрованим в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 14.05.1994, квартира перейшла у власність ОСОБА_4

01 червня 2006 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір оренди квартири (далі - Договір оренди) (т. 1, а.с. 11-13).

Пунктом 1 Договору оренди передбачено, що орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування квартиру за адресою: АДРЕСА_1; корисна площа: 56,25 кв.м., жила - 30 кв.м.; кількість кімнат: 2; недоліки квартири, що орендується, на момент передачі: квартира потребує поточного ремонту. Квартира надається орендарю для проживання останнього з метою погашення заборгованості по оплаті комунальних послуг (п. 2.1. Договору оренди).

Згідно з п. 3.1. Договору оренди квартира та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом десяти днів з моменту укладення даного Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору оренди протягом терміну за п. 3.1. даного Договору орендодавець зобов'язаний виїхати з квартири та підготувати її для передачі орендарю.

У п. 4.1. Договору оренди сторони погодили, що термін оренди складає, з 01.06.2006 по 01.06.2012 (п'ятнадцять років).

Згідно з п. 5.1. Договору оренди орендна плата складає 5000 доларів США, які сплачує орендар під час підпису сторонами Договору оренди.

У відповідності до пункту 12.2. Договору оренди у випадку додаткової сплати, в термін до одного року орендарем, 15 000 доларів США згідно цього договору орендодавець бере на себе обов'язок оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 в термін обумовлений договором задатку.

Приблизно через місяць після укладення договору оренди, а саме 04 липня 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено Попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися до 04 листопада 2006 року укласти договір купівлі-продажу вище зазначеної квартири, що була передана в оренду (далі - Попередній договір № 1) (т. 1, а.с. 15).

Пунктом 2 Попереднього договору № 1 передбачено, що в Основному договорі, який має бути укладений в строк, передбачений у п. 1 даного Попереднього договору, ОСОБА_4 зобов'язався передати у власність ОСОБА_3 квартиру, в п. 1 даного попереднього договору, а ОСОБА_3, зі свого боку, зобов'язався сплатити ОСОБА_4 вартість квартири в розмірі 101 000,00 грн., що по курсу складало 20 000,00 доларів США.

В підтвердження укладення Договору купівлі-продажу квартири, зазначеної в п. 1 цього договору за ціну, зазначену в п. 2 цього Договору, ОСОБА_3 передає ОСОБА_4 суму в розмірі 25 250,00 грн., що по курсу НБУ (5,05) складає 5 000,00 доларів США, до підписання цього Попереднього договору в забезпечення його виконання, яка буде зарахована до вартості квартири під час укладання Основного договору (п. 3 Попереднього договору).

В день укладення Попереднього договору № 1, а саме 04 липня 2006 року, ОСОБА_7 складено розписку, відповідно до якої останній взяв на зберігання у ОСОБА_4 4500 доларів США до укладання договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, належну йому на праві власності. Сума являється завдатком і входить в оплату вартості квартири (т. 2, а.с. 214, т. 3, а.с. 230).

15 серпня 2006 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_15, про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Зобов'язано ОСОБА_4 виконати умови п. 3.1. Договору оренди від 01.06.2006 квартири АДРЕСА_1 та передати вказану квартиру в користування ОСОБА_3; вселено ОСОБА_3 в орендовану ним квартиру АДРЕСА_1.

10 квітня 2007 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва задоволено заяву ОСОБА_6, ОСОБА_13 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.08.2006. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.08.2006 скасовано, а справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги, та окрім заявлених просив виселити ОСОБА_6, ОСОБА_13 зі спірної квартири.

21 серпня 2007 року заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва, яке набрало законної сили 03.09.2007, задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, третя особа: ОСОБА_15, про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та виселення.

Зобов'язано ОСОБА_4 виконати умови п. 3.1. Договору оренди від 01.06.2006 квартири АДРЕСА_1 та передати вказану квартиру в користування ОСОБА_3

Вселено ОСОБА_3 у вказану квартиру.

В решті позовних вимог відмовлено.

В даному рішенні судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.1994 належить на праві приватної власності ОСОБА_4

В травні 1994 року ОСОБА_4 придбав на Київській універсальній біржі квартиру АДРЕСА_1.

В подальшому з'ясувалося, що в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_6, ОСОБА_13, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про її виселення з квартири, а ОСОБА_6 подала зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу вказаної квартири недійсним.

В забезпечення даного позову ухвалою суду від 12.10.1994 був накладений арешт на спірну квартиру.

В рішенні Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2007 також зазначено, що представники сторін в судовому засіданні підтвердили, що в квартирі на момент розгляду справи проживають ОСОБА_6 і ОСОБА_13, чим створюють ОСОБА_4 перешкоди у виконанні умов договору оренди. ОСОБА_4 не може оформити договір купівлі-продажу спірної квартири через те, що дана квартира перебуває під арештом, який був накладений судом в 1994 році, тоді як справа не розглядалася, а позови залишені без розгляду.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України Про власність ОСОБА_4, як власник спірної квартири, на свій розсуд міг розпорядитися належним йому майном та укласти з ОСОБА_3 договір оренди даної квартири, однак за вказаних вище обставин ОСОБА_4 виконати умови Договору оренди не мав можливості.

Також, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача - ОСОБА_7 мав особистий інтерес щодо квартири, переданої в оренду ОСОБА_3, крім того був довіреною особою відповідача ОСОБА_4 і від його імені підписував зміни щодо договору оренди спірної квартири.

Так, 05 грудня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали Попередній договір (далі - Попередній договір № 2), за умовами якого, відповідно до статті 635 ЦК України, зобов'язалися у майбутньому, в строк до 20.12.2007 укласти договір купівлі-продажу квартири (далі - Основний договір 2) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором (т. 1, а.с. 24).

Згідно п. 2.2. Попереднього договору № 2 об'єктом є квартира АДРЕСА_1.

Продаж квартири сторони домовились здійснити за 55 550,00 грн., що на день підписання цього договору в еквіваленті становить 11 000,00 доларів США (п. 2.3. Попереднього договору 2).

Пунктом 2.4. Попереднього договору 2 визначено, що сторони домовились про те, що на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 надає ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 30 300 грн., що на день підписання цього договору в еквіваленті 6000,00 доларів США.

У відповідності до пункт 3 Попереднього договору 2 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що зазначена квартира на момент укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не обтяжена іпотекою, прав щодо неї у третіх осіб, в тому числі переважного права купівлі, як в межах, так і за межами України немає .

11 грудня 2007 року ОСОБА_16 та ОСОБА_7 уклади Договір про внесення змін до Попереднього договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, посвідченого 05.12.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхірьовою О.А. за реєстровим № 2129 (т. 1, а.с. 25).

Згідно даного договору пункт 2.4., підпункт 4.2. Попереднього договору № 2 викладено в новій редакції. Всі інші умови Попереднього договору № 2 залишено без змін.

12 грудня 2007 року між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_7 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено Договір про внесення змін до Договору оренди квартири у приватної особи від 01.06.2006 (т. 1, а.с. 14).

Згідно вказаного договору пункт 1 Договору оренди викладено в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Викладено підпункт 2 Договору оренди в новій редакції: 2.1. квартира надається орендарю для проживання останнього, чи інших осіб з його дозволу в межах чинного законодавства.

Також викладено в наступних редакціях підпункти 3, 4, 6, 12 Договору оренди: 3.1. Квартира та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом одного місяця з моменту укладення даного Договору. 3.2. Протягом терміну за п. 3.1. даного Договору орендодавець зобов'язаний виїхати з квартири та підготувати її для передачі орендарю.

4.1. Термін оренди складає, з 01.03.2006 по 01.03.2056 (п'ятдесят років). 4.2. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін.

6.1. ? частина комунальних послуг оплачуються орендарем на підставі рахунку відповідних організацій, а саме: усі витрати за користування телефонами, послуги ЗАТ Воля-Кабель , послуги по лічильникам холодної, гарячої води та електроенергії оплачуються орендарем згідно відповідних рахунків з моменту фактичного вселення орендаря в орендовану квартиру; заборгованість по комунальним послугам, до моменту вселення орендаря сплачує орендодавець.

12.1. Даний Договір складено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожного з сторін.

12.2. У випадку порушення терміну передачі квартири згідно п. 3.1. цього Договору орендодавець бере на себе обов'язок добровільно повернути кошти отримані згідно та на умовах Попереднього договору від 04 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смирновою Т.Ю.

12.3. У випадку, порушення вимог п. 12.2. цього Договору орендар має право звернутися до суду за відшкодуванням втраченої винагоди.

Доповнено Договір оренди підпунктом 13 в наступній редакції:

13.1. ОСОБА_4 повідомляє ОСОБА_3 про те, що зазначена квартира на момент укладання цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, не обтяжена іпотекою, прав щодо неї у третіх осіб, в тому числі переважного права купівлі, як в межах, так і за межами України немає .

13.2. У випадку прострочення, звільнення квартири, згідно п. 3.1. цього Договору ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_3 збитки, завдані простроченням з часу підписання Договору оренди, а саме 01.06.2006.

13.3. У випадку появи прав щодо цієї квартири…у третіх осіб, в тому числі переважного права купівлі, як в межах, так і за межами України, в межах терміну дії договору, та визнання з цих підстав договору оренди недійсним - ОСОБА_4 сплачує ОСОБА_3 збитки в розмірі ? ринкової вартості орендованої квартири.

Зі змісту договору від 05.12.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, та договору від 12.12.2007, де ОСОБА_7 діяв від імені ОСОБА_4, вбачається, що умови відповідальності ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 підписано ОСОБА_7 під час дії Попереднього договору купівлі-продажу в своїх інтересах.

ОСОБА_7, підписуючи 11 грудня 2007 року від імені ОСОБА_4 такі зміни до договору оренди квартири, та зазначаючи про відсутність у третіх осіб, в тому числі переважного права купівлі, як в межах, так і за межами України, в межах терміну дії договору, в той час коли вже ним 05 грудня 2007 був підписаний з ОСОБА_4 Попередній договір купівлі-продажу квартири № 2, погодив умови відповідальності орендаря за виявлення обставин переважного права купівлі предмету оренди у третіх осіб.

12 грудня 2007 року ОСОБА_4 в особі ОСОБА_19 (орендодавець) та ОСОБА_7 (орендар) уклали Договір оренди квартири у приватної особи (далі - Договір оренди 2) (т. 1, а.с. 21-22).

Вказаний договір сторони уклали з урахуванням рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.08.2007, Договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, від 01.06.2006, разом з внесеними до нього змінами 12.12.2007.

За умовами Договору оренди 2 орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування ? частину квартири.

07 лютого 2008 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4744, виданого 19.09.2006 Деснянським районним судом м. Києва, про вселення ОСОБА_3 в орендовану ним квартиру АДРЕСА_1, складено Акт (т. 1, а.с. 26).

В Акті державного виконавця від 07.02.2008 зазначено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 вселення відбулося.

07 березня 2008 року ОСОБА_3 звернувся Відділу державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва, в якому зазначив, що на підставі виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2006 та Акту державного виконавця від 07.02.2008, він 05.03.2008 прибув до квартири АДРЕСА_1, однак вхідні двері до квартири були замінені на інші, замки змінено (т. 1, а.с. 27).

Посилаючись на положення ст. 79 Закону України Про виконавче провадження ОСОБА_3 просив відновити виконавче провадження та повторно вселити його до вказаної квартири.

12 березня 2008 року Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві на лист ОСОБА_3 від 07.03.2008 надав відповідь, зокрема повідомив, що відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій відновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем один раз не пізніше 10 днів з моменту закінчення виконавчого провадження. 20.02.2008 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим відновлення виконавчого провадження могло б відбутися лише до 01.03.2008 (т. 1, а.с. 28).

14 жовтня 2008 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2009 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6. ОСОБА_13 до ОСОБА_11, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_3, про визнання правочинів недійсними (т. 2, а.с. 119-126).

27 травня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10 уклали Договір купівлі-продажу квартири (т. 2, а.с. 77).

Згідно п. 1.2. вказаного Договору предметом договору є: квартира АДРЕСА_1.

24 листопада 2009 року Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання попереднього договору припиненим (т. 1, а.с. 169).

Припинив дію попереднього договору від 04.07.2006, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

11 грудня 2009 року ОСОБА_10 (продавець), з однієї сторони, а з другої сторони ОСОБА_8 (раніше був представником ОСОБА_4) та ОСОБА_9 (покупці), уклали Договір купівлі-продажу квартири (т. 1, а.с. 50).

Пунктом 1 вказаного договору визначено, що продавець продає, а покупці купують (приймають у власність) в рівних частинах квартиру під АДРЕСА_1, і сплачують за неї ціну, визначену цим Договором. Відчужувана квартира складається з 2 (двох) жилих кімнат.

В п. 2 Договору визначено, що квартира, що продається, належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 27.05.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко М.Ф. за реєстраційним номером 1403, зареєстрованого 19.06.2009 Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим № 5017.

15 лютого 2010 року Деснянським районним судом м. Києва, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.08.2010 та ухвалою Верховного Суду України від 14.12.2010 залишено без змін, ухвалено рішення у справі № 2-28/2010 про задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_13, треті особи: ОСОБА_15, ОСОБА_7, про зобов'язання виконати умови договору оренди та вселення (т. 1, а.с. 29-33).

Зобов'язано ОСОБА_4, який на час ухвалення судового рішення вже не був власником квартири, виконати умови п. 3.1. Договору оренди від 01.06.2006 квартири АДРЕСА_1 та передати вказану квартиру в користування ОСОБА_3 Вселити ОСОБА_3 у вказану квартиру.

02 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, про визнання правочинів недійсними (т. 2, а.с. 130-136).

08 липня 2010 року рішенням Печерського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди (т. 1, а.с. 73).

18 серпня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування збитків (т. 1, а.с. 52-56).

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитки в розмірі 79 259 грн., передбачені Попереднім договором, збитки в розмірі 145 836 грн. 56 коп., пов'язані з витратами на оренду квартири.

10 вересня 2010 року ОСОБА_7, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду від 15.02.2010 (т. 1, а.с. 36).

17 вересня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним (т. 1, а.с. 74).

Визнано недійсним Договір оренди квартири у приватної особи від 01.06.2006, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

У даному рішенні судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 26.08.2010, станом на 20.08.2010 квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_10 - ? частина та ОСОБА_9 - ? частина.

29 жовтня 2010 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції Козятником Є.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-28/10 від 06.09.2010, виданого Деснянським районним судом м. Києва, на виконання рішення цього ж суду від 15.02.2010 (т. 1, а.с. 40).

01 листопада 2010 року ОСОБА_7, діючи в інтересах ОСОБА_3, повторно звернувся до виконавчої служби із заявою про виконання рішення суду (т. 1, а.с. 39).

08 лютого 2011 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору оренди квартири у приватної особи від 01.06.2006 недійсним (т. 1, а.с. 59).

12 липня 2011 року рішенням Апеляційного суду м. Києва скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08.02.2011 (т. 2, а.с. 80-81).

06 травня 2011 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_13 до ОСОБА_9, ОСОБА_8 ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Войнаровської І.А., приватного нотаріуса Марченко М.Ф. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, та зняття з реєстраційного обліку (т. 2, а.с. 137-139).

31 травня 2011 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18.08.2010 у зв'язку з нововиявленими обставинами (т. 1, а.с. 167).

11 серпня 2011 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення (т. 1, а.с. 140).

25 серпня 2011 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування збитків залишено без розгляду (т. 1, а.с. 168).

З матеріалів справи також вбачається, що 08 жовтня 2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_25 уклали Договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_7 передав безоплатно у власність ОСОБА_25 ? частину вказаної квартири (т. 2, а.с. 182).

В Договорі дарування також зазначено, що ? частина квартири належить дарувальнику на підставі мирової угоди від 24.03.2012, затвердженої ухвалою Деснянського районного суду м. Києва про визнання мирової угоди від 04.07.2012 у справі № 2-749 2012 рік.

11 квітня 2013 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва скасовано ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 04.07.2012 про затвердження мирової угоди (т. 2, а.с. 183).

18 березня 2013 року між ПП ЮС-ЦЕНТР в особі заступника Білецького А.Л. (далі - первісний кредитор) з однієї сторони, та ОСОБА_9 (далі - новий кредитор) з другої сторони, укладено Договір про відступлення права вимоги, пунктом 1.1. якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за невиконаний попередній договір від 04.07.2006 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в сумі 80800 грн., та кредитором з питань повернення коштів пов'язаних з оплатою, відповідно до п. 5.1. договору оренди квартири АДРЕСА_1, укладеного 01.06.2006 в розмірі 40400 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_5, після померлого ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 84).

14 червня 2013 року між ОСОБА_3 (первісний кредитор) з однієї сторони, і ПП ЮС-ЦЕНТР (новий кредитор) в особі заступника директора Білецького А.Л., з другої сторони, укладено Договір про відступлення права вимоги, пунктом 1.1. якого передбачено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за невиконаний попередній договір від 04.07.2006 купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в сумі 80800 грн., та кредитором з питань повернення коштів пов'язаних з оплатою, відповідно до п. 5.1. договору оренди квартири АДРЕСА_1, укладеного 01.06.2006 в розмірі 40400 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_5, після померлого ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 94).

Згідно Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно станом на 20.09.2010 ? спірної квартири належало на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 12.10.1993, та ? частини квартири - ОСОБА_26 на підставі свідоцтва про право власності від 12.10.1993 (т. 2, а.с. 198).

Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 30.11.2012 ? частини квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_25 на підставі договору дарування від 08.10.2012, ? частини квартири належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 01.11.2011 та ? частини квартири ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2009 (т. 2, а.с. 159).

Згідно Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.03.2018 ? частина квартири АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_7, на підставі договору дарування від 01.11.2011, ? частини квартири належить на праві власності ОСОБА_9, на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2013 (т. 4, а.с. 104-106).

Наведені судом обставини дають підстави дійти колегії суддів висновку, що позивачем не доведено порушеного права.

З позовом до суду, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся ОСОБА_7, який за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб є керівником ПП ЮС-Центр , що здійснює адвокатську діяльність.

Як особа, яка є керівником підприємства, що здійснювала адвокатську діяльність, ОСОБА_7 повинен був знати про неможливість здійснення одночасно інтересів як позивача, так і відповідача. Незважаючи на це, під час дії між сторонами у справі правовідносин щодо договору оренди квартири та укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 діяв як в інтересах відповідача ОСОБА_4, підписуючи від його імені зміни до договору оренди спірної квартири, так і від імені позивача, зберігаючи отримані від ОСОБА_4 кошти, до виконання ним умов укладення основного договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3

Крім того, ОСОБА_7 мав особистий інтерес щодо цієї квартири, також уклав з ОСОБА_4 договір оренди та попередній договір купівлі продажу цієї квартири.

Між сторонами у справі та між ОСОБА_7 протягом тривалого часу існує спір щодо цієї квартири. За час існування спору змінювалися власники квартири, якими становилися особи, що пов'язані між собою з позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_7, і є співробітниками ПП Юс-Центр (т. 1, а.с. 233, 248, т. 2 а.с. 91, 95, 127, 216-217).

За останніми відомостями, що містяться в матеріалах справи, саме ОСОБА_7 є останнім співвласником, квартири, що була предметом договору оренди.

Саме ОСОБА_7, підписав 11 грудня 2007 року від імені ОСОБА_4 зміни до договору оренди квартири, та зазначаючи про відсутність у третіх осіб, в тому числі переважного права купівлі, як в межах, так і за межами України, в межах терміну дії договору, тапогодив умови відповідальності орендаря за виявлення обставин переважного права купівлі предмету оренди у третіх осіб, в той час коли вже ним 05 грудня 2007 був підписаний з ОСОБА_4 Попередній договір купівлі-продажу квартири № 2 в особистих інтересах.

Факт отримання ОСОБА_7 від ОСОБА_4 на зберігання 4500 доларів США до укладення правочину купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що є завдатком за Попереднім договором купівлі-продажу № 1 встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження завдання ОСОБА_4 збитків ОСОБА_12

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині задоволення первісного позову не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового про відмову в задоволенні первісного позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно і змінює розподіл судових витрат.

Оскільки при зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 606,00 грн., то вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_3

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147, абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VІІІ колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року в частині задоволення первісного позову - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 20 липня 2018 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді Л.Д. Махлай

Т.О. Невідома