Ухвала

від 18.03.2024 по справі 420/5101/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 березня 2024 року

м. Київ

справа № 420/5101/23

адміністративне провадження № К/990/9285/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фомін Андрій Ігорович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в адміністративній справі №420/5101/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, а саме:

- визнання протиправними дій щодо запровадження обмежень у здійснені верифікації кваліфікаційних документів моряків за допомогою Державного реєстру документів моряків, в тому числі шляхом: впровадження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків, які були затверджені наказами Адміністрації судноплавства № 161 від 28 квітня 2023 року та № 174 від 11 травня 2023 року, запровадження тестової експлуатації програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів моряків на підставі наказу № 122 від 30 березня 2023 року, встановлення не передбачених законодавством умов для відмови у верифікації;

- визнання протиправним та скасування наказу № 122 від 30 березня 2023 року «Про тестову експлуатацію програмного забезпечення щодо верифікації дійсності кваліфікаційних документів»;

- визнання протиправним та скасування наказу № 174 від 11 травня 2023 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо верифікації кваліфікаційних документів моряків»;

- зобов`язання забезпечити можливість здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31 грудня 2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства https://vrf.marad.gov.ua/;

- зобов`язання забезпечити безперервну роботу веб-порталу https://vrf.marad.gov.ua/ для здійснення верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31 грудня 2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків»;

- зобов`язання забезпечувати здійснення верифікації кваліфікаційних документів ОСОБА_1 за допомогою відомостей Державного реєстру документів моряків без здійснення реєстрації у електронній системі та/або Державному реєстрі документів моряків, в автоматизованому режимі, шляхом сканування QR-коду кваліфікаційного документа або з використанням сервісу пошуку кваліфікаційних документів за їх реквізитами, який розміщується на офіційному веб-сайті Адміністрації судноплавства;

- зобов`язання забезпечити збереженість персональних даних та відомостей, що містяться в Державному реєстрі документів моряків;

- зобов`язання направити на адресу Міжнародної морської організації (ІМО) повідомлення про те, що для перевірки дійсності документів моряків в електронному вигляді має бути використаний спосіб верифікації кваліфікаційних документів моряків із використанням сервісу VRF ITCS, який є комплексною системою верифікації документів моряків Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків та запроваджений наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 31 грудня 2021 року № 118 «Деякі питання взаємодії комплексної системи верифікації документів моряків», із використанням веб-порталу Адміністрації судноплавства».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року, з ухваленням у справі нового рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 10 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд».

Скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Аналіз конструкції частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що зазначена норма містить дві умови, які в сукупності складають зміст категорії "підстави касаційного оскарження судових рішень".

Зміст першої з цих умов полягає в тому, що в касаційній скарзі обов`язково має зазначатися, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій оскаржених судових рішень. Ця умова має бути дотримана під час касаційного оскарження усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України - рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, та постанов суду апеляційної інстанції.

Своєю чергою друга умова передбачає, що особа, яка подає касаційну скаргу, окрім зазначення неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, має також навести одну з обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, підставою для касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах, що не належать до справ незначної складності, є (1) зазначення фактів неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права, (2) та обов`язкове обґрунтуванням наявності однієї або кількох обставин, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Натомість за правилами пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, аналіз норми пункту 2 частини пятої статті 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов`язково аргументувати у касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.

Отже, (1) окрім наведення обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, особа, яка подає касаційну скаргу в справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), (2) має зазначати щодо, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права припустився суд (припустилися суди) під час ухвалення оскаржених судових рішень, а також наводити обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування норм права і як саме воно вплинуло на ухвалення цих судових рішень.

Такі підстави викладаються в касаційній скарзі із обов`язковою вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом під час формулювання відповідного висновку. Це дає змогу суду касаційної інстанції на виконання вимог ст. 341 КАС України перевірити правильність застосування судом (судами) норм матеріального права та (або) дотримання норм процесуального права в конкретній справі.

Підставою перегляду оскаржених судових рішень заявник зазначила підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Проте, перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник не виклав передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку з посиланням на відповідний пункт вказаної статті.

Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в адміністративній справі №420/5101/23.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фомін Андрій Ігорович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року в адміністративній справі №420/5101/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду