Рішення

від 12.03.2024 по справі 309/1759/20

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/1759/20

Провадження № 2/309/1185/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д. з участю секретаря судового засідання Плиска А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хуст справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Посилається на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж належного ОСОБА_2 житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 за ціною, еквівалентною 11000 доларів США. 23 липня 2012 року позивачкою було передано відповідачці 3000 доларів США в рахунок оплати за переданий їй відповідачкою ОСОБА_2 житловий будинок. Факт передачі позивачкою вказаної суми грошових коштів відповідачці підтверджується розпискою від 23.07.2012 року, написаною відповідачкою ОСОБА_2 . У подальшому впродовж 2012-2014 років позивачкою було переказано відповідачці грошові кошти в сумі 38 880,49 грн. На підтвердження наведеного, позивачкою додано до позову квитанції поштових переказів від 07.08.2012 року №0073 (4999,99 грн.) та від 07.08.2012 року № 0075 (4880,50 грн.), а також банківські квитанції від 09.08.2013 року №34018 (14000,00 грн.), від 20.08.2013 року №84447 (6000,00 грн.). Також позивач посилається на те, що 10.08.2013 року нею через дочку відповідачки було передано 4000,00 грн., а 11 квітня 2014 року нею було передано особисто відповідачці 5000,00 грн. готівкою. Після отримання у липні 2016 року від відповідача заяви від 25.05.2016 року про необхідність сплати суми боргу в повному обсязі за житловий будинок АДРЕСА_1 , позивачка разом з відповідачкою зустрілися в приватного нотаріуса ОСОБА_3 для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, однак таке посвідчення договору не відбулося. Через це в липні 2016 року позивачка заявила відповідачці вимогу про повернення останньою всіх сплачених позивачкою грошових коштів у рахунок купівлі будинку, при цьому вона припинила подальшу оплату грошових коштів за вказаний житловий будинок.

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.04.2019 року позов ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 залишено без розгляду.

Внаслідок таких обставин позивач змушена звернутися до суду з вимогою про повернення їй грошових коштів, оскільки в добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 грошові кошти не повертає.

В судове засідання 12.03.2024 року позивачка ОСОБА_1 , подала до суду заяву в якій просить суд провести розгляд справи без її участі та без участі її представника, позовні вимоги підтримує та просить суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання на 12.03.2024 року не з`явилися. Представник відповідача адвокат Аннишинець М.В. подав суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав повністю, просив суд відмовити в задоволенні позову через його безпідставність та необґрунтованість, а також застосувати строки позовної давності, як самостійну підставу для відмови у позові. Просить провести судове засідання 30.01.2024 року без його та відповідача участі.

З врахуванням наведеного, та у відповідності до порядку, визначеного ст.223, ст.247 ч.2 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. У відповідності до частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

При вирішенні переданого на розгляд суду спору за позовом у контексті із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 доказуванню підлягають обставини щодо можливості стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих нею за проданий і фактично переданий позивачці житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що з 20.07.2012 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку загальною площею 50.кв.м. на дві житлові кімнати площею 29,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2125380600:02:001:0022, площею 0,1172 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

23.07.2012 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 3000 доларів США, як завдаток за житловий будинок АДРЕСА_1 . Другу частину грошових коштів в сумі 8000 доларів США ОСОБА_1 зобов`язалася виплатити в строк до 05.08.2013 року. На підтвердження наведеному в справі містяться розписки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23.07.2012 року.

Квитанцією УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ Закарпатська дирекція від 07.08.2012 року за №0075 підтверджується переказ грошових коштів в сумі 4880 грн. 50 коп. Одержувачем коштів є ОСОБА_5 . Ініціалів одержувача, які б дали змогу суду ідентифікувати особу-одержувача коштів у даній квитанції не вказано, як не вказано і інших даних, що дозволяють ідентифікувати таку особу. Також в даній квитанції не зазначено жодних даних про особу, яка здійснила перевід грошових коштів в сумі 4880 грн.50 коп. та підстави, цілі такого переводу грошей.

Квитанцією УДППЗ «Укрпошта» ЦПЗ Закарпатська дирекція від 07.08.2012 року за №0073 підтверджується переказ грошових коштів в сумі 4999 грн. 99 коп. Одержувачем коштів є ОСОБА_5 . Ініціалів одержувача, які б дали змогу суду ідентифікувати особу-одержувача в даній квитанції не вказано, як не вказано і інших даних, що дозволяють ідентифікувати таку особу-одержувача. Також в даній квитанції не зазначено жодних даних про особу, яка здійснила перевід грошових коштів в сумі 4999 грн. 99 коп. та підстави, цілі такого переводу грошей.

Квитанцією №34018 від 09.08.2013 року підтверджується поповнення громадянином ОСОБА_6 карткового рахунку громадянки ОСОБА_7 на суму 14 000 грн.00 коп.

Квитанцією №8447 від 20.08.2013 року підтверджується поповнення громадянином ОСОБА_6 карткового рахунку громадянки ОСОБА_7 на суму 6 000 грн.00 коп.

Заявою від 25.05.2016 року, посвідченою приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарь С.І. відповідачка ОСОБА_2 просить позивача ОСОБА_1 повернути їй суму боргу в повному обсязі за житловий будинок АДРЕСА_1 та посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу цього будинку. У випадку незгоди виплатити кошти, просить позивача ОСОБА_1 звільнити зазначений будинок, в якому проживає остання, в строк до 01.07.2016 року.

З довідки Березівської сільської ради №760 від 14 серпня 2018 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , а фактично проживає останні шість років за адресою АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджена позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.10.2022 року, в якому вона заявила, що проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 з 2012 року по теперішній час та сплачує самостійно за спожиті нею комунальні послуги. Також, позивачем ОСОБА_1 підтверджено в судовому засіданні, що сплатити залишок суми за вказаний житловий будинок вона не бажає із-за відсутності грошових коштів, як і не бажає звільнити даний житловий будинок через відсутність в неї іншого житла або майна в якому можливо було б проживати.

Судом встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 грошові кошти в повному обсязі за житловий будинок АДРЕСА_1 не сплачено, будинок нею не звільнено, з другої половини 2016 року позивачка стала вимагати від відповідачки ОСОБА_2 повернення сплачених нею раніше грошових коштів.

Щодо письмового пояснення ОСОБА_2 від 20.11.2018 року по справі №309/2405/18, на яке посилається в позові позивачка ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

При розгляді справи №309/2405/18 судом не надавалася правова оцінка письмовим поясненням ОСОБА_2 від 20.11.2018 року, зважаючи на те, що ухвалою Хустського районного суду від 16.04.2019 року по справі № 309/2405/18 заява ОСОБА_1 залишена без розгляду в зв`язку з надходженням до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фарковця Михайла Івановича заяви про залишення позову без розгляду.

З досліджених судом матеріалів судової справи № 309/2405/18 вбачається, що в позовній заяві про визнання права власності на житловий будинок від 20.08.2018 року позивач ОСОБА_1 зазначає, що нею сплачено відповідачці ОСОБА_2 всю вартість будинку обумовлену сторонами, що становить 210 235 грн.00 коп., а відповідачка безпричинно відмовляється укласти відповідний договір купівлі-продажу. Між сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору. Позивачка вважає, що порушено її право вільно розпоряджатися придбаним нею житловим будинком.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню лише обставини, які визнаються сторонами по справі.

З рахуванням наведеного та враховуючи те, що в судовому засіданні по справі №309/1759/20 адвокат Аннишинець М.В. - представник ОСОБА_2 просив суд не брати до уваги та не враховувати як доказ по справі № 309/1759/20 письмові пояснення ОСОБА_2 від 20.11.2018 року дані по іншій цивільній справі №309/2405/18 через їх помилковість та очевидну невідповідність обставинам справи, суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_2 від 20.11.2018 року по справі №309/2405/18.

Суд також констатує що матеріали даної справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , або ж не укладення такого договору з вини відповідачки ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду даної справ, в судовому засіданні 09.09.2021 року проводився допит свідка ОСОБА_8 , який пояснював, що між його дружиною ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 дійсно було досягнуто згоди з усіх істотних умов та підстав договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Після того, як позивачка перестала сплачувати грошові кошти згідно взятих на себе зобов`язань за отриманий нею житловий будинок, відповідачка ОСОБА_2 надсилала позивачці заяву від 25.05.2016 року, про оплату останньою решту грошових коштів за будинок та необхідність укладення договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку в нотаріуса. Сторони за домовленістю між собою погодилися укласти в нотаріуса такий договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , та посвідчити його у приватного нотаріуса Чіжмаря С.І. Всі необхідні та потрібні документи для договору купівлі-продажу будинку, в тому числі: витяг про державну реєстрацію прав №34891763 виданий Хустським державним підприємством технічної інвентаризації від 20.07.2012 року, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2125380600:02:001:0022 від 30.12.2015 року продавцем було надано в 2016 році нотаріусу Чіжмарь С.І. Однак, позивач ОСОБА_1 з надуманих підстав відмовилася укладати з відповідачкою ОСОБА_2 такий договір у нотаріуса та почала з 2016 року вимагати повернення їй грошових коштів, сплачених нею за будинок АДРЕСА_1 . Весь час, починаючи з 2012 року позивач ОСОБА_1 постійно проживає в даному житловому будинку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Судом встановлено, що свої зобов`язання відповідачка ОСОБА_2 виконала, житловий будинок АДРЕСА_1 передано нею в 2012 році позивачці ОСОБА_1 яка на сьогоднішній день у ньому проживає та користується ним, однак останньою не сплачено грошові кошти в повному обсязі за отриманий житловий будинок.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В даному випадку позивачкою не доведено, що укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з його нотаріальним посвідченням не відбулося саме з вини відповідачки ОСОБА_2 , і таких обставин судом під час розгляду справи, які б вказували саме на вину відповідачки не встановлено.

З огляду на вище наведені обставини, дослідивши всі наявні в справі докази та матеріали судових справ № 309/2405/18, № 309/1759/20 суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити через їх недоведеність та необґрунтованість .

Щодо заяви відповідачки ОСОБА_2 про відмову позивачці ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строків позовної давності суд зазначає наступне. Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Однак, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено через їх недоведеність та необґрунтованість, в суду відсутні підстави для відмови в задоволенні даного позову через сплив строків позовної давності, незважаючи на те, що позивачка звернулася до суду із позовом про стягнення грошової суми з ОСОБА_2 після спливу строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,81,211,247,258-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В.Д.