Постанова

від 18.03.2024 по справі 520/2547/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/93/24

Справа № 520/2547/19

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Стахова Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пухи А.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

правонаступник відповідача Акціонерне товариство Сенс-банк

представник правонаступника відповідача Байрамов Олександр Володимирович

треті особи: ОСОБА_2 , Одеська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року, ухвалене у складі судді Васильків О.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Одеська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, про визнання закінченим строку дії іпотечного договору, скасування державної реєстрації обтяження/іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та реєстраційного запису про право власності,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви та рух провадження у справі

06.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить: - визнати недійсним п. 6.3. Іпотечного договору, а сам іпотечний договір (реєстровий №3193, виданий 08.04.2008 року приватним нотаріусом ОМНО Гашова В.В.) припиненим з 01.12.2012 року; - скасувати реєстраційні записи про обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою (№ запису про іпотеку 23088633 від 26.10.2017 року) з підстав припинення іпотеки; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37842647 від 26.10.2017 р. (час винесення о 15:56:18 год.), яким було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» та запис про право власності №23088633 від 26.10.2017 року.

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 08.04.2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» га ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 2008-690/Ф03.14-057, за умовами якого, Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 28 000 доларів США на умовах визначених в Кредитному Договорі з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 07 квітня 2023 року (включно). В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та похідних платежів та інших витрат за договором, Кредитор укладає з Позичальником іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 передає Кредитору в іпотеку однокімнатну квартиру площею 34,7 кв.м. у АДРЕСА_2 заставною вартістю 202 000 грн. При цьому Позичальник ОСОБА_2 (основний боржник за кредитним договором) перестав виконувати свої зобов`язання за Кредитним Договором і Кредитор набув право дострокової вимоги ще у 2011 році, чим по суті і скористався звернувшись до Постійно діючого Третейського Суду при Асоціації українських банків, рішенням якого по справі № 475/11 від 22.07.2011 року було стягнуто з ОСОБА_2 як боржника, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредиту в сумі 281 378.71 гри., та 3 183,11 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Таким чином, вважає позивач, кредитний договір припинив свою дію, як мінімум 01.12.2011 року, коди Відповідачем було отримано виконавчий документ про стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Також позивач зазначає, що додатковою підставою для припинення договору поруки є зміна істотної умови договору кредитування, а саме процентної ставки річних, на що позивач згоду не надавала, тому майнова порука додатково припинилась в наслідок прямої норми закону, а саме ст. 559 ЦК України. Окрім того, позивач зазначає, що вказана квартира є її єдиним майном, в зв`язку з чим на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на неї не може бути звернення стягнення.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2019 року Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» треті особи: ОСОБА_2 , Одеська обласна філія Комунального підприємства "Центр державної реєстрації", державний реєстратор Одеської обласної філії КП "Центр державної реєстрації" Іскров Олег Вікторович, про визнання закінченим строку дії іпотечного договору, скасування державної реєстрації обтяження/іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та реєстраційного запису про право власності задоволено частково. Визнано п. 6.3. Іпотечного договору, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 , посвідченого 08.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., реєстровий №3193, - недійсним. Визнано Іпотечний договір, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_4 , посвідчений 08.04.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., реєстровий №3193, - припиненим з 01.12.2012 року. Скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37842647 від 26.10.2017 15:56:18, яким було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "УКРСОЦБАНК" та запис про право власності №23088633 від 26.10.2017 року. В іншій частині вимог - відмовлено.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначав, що суд вважав обґрунтованою позовну вимогу щодо визнання недійсним п. 6.3. Іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 08.04.2008 року. Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді не виконано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №475/11 від 22.07.2011 року, яке набрало законної сили, про стягнення з ОСОБА_2 , як боржника, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 281378,71 грн. та 3183,11 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк», скориставшись своїми правами, передбаченими ч. 2 ст. 1050 ЦК України, звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове погашення заборгованості та, як наслідок, з позовною заявою до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до п.п. 6.2. Договору кредиту. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, суд вважає, що вимога про дострокове погашення заборгованості була підставою для зміни строку виконання зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого кредитні зобов`язання ОСОБА_2 є припиненими. Таким чином, дослідивши надані сторонами докази та враховуючи положення ст. 17 Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку, що договір іпотеки припинив свою дію разом із припиненням дії основного договору, в зв`язку з чим ПАТ «Укрсоцбанк» не мав права на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому доводи сторони відповідача щодо того, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року встановлені обставини чинності кредитного договору та наявності заборгованості, що не потребують доказування, суд відхиляє, оскільки вказане рішення суду є заочним та при розгляді справи ОСОБА_2 особистої участі не брав, а ОСОБА_1 взагалі не була учасником справи, в зв`язку з чим на підставі ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені в заочному рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року можуть бути спростовані ОСОБА_1 у загальному порядку. За таких обставин, враховуючи, що на теперішній час право власності на спірну квартиру зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» без достатніх підстав, що порушує права позивача ОСОБА_1 як власника квартири, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на належне ОСОБА_1 нерухоме майно за ПАТ «Укрсоцбанк» також підлягає задоволенню. Стосовно позовних вимог в частині скасування реєстраційних записів про обтяження спірної квартири іпотекою суд зазначає, що вказана позовна вимога є надмірно заявленою, оскільки рішення суду про визнання договору іпотеки припиненим є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просив скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що суд вважає, що вимога про дострокове погашення заборгованості була підставою для зміни строку виконання зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого кредитні зобов?язання ОСОБА_2 є припиненими». 3 зазначеним висновком не можна погодитись, так як він не відповідає чинному законодавству і спростовується наступним Відповідно до висновку Верховного суду від 18.09.2018 року по справі 21/107/15-г/16: «8.1. За приписами статті 598 ЦК України зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов?язує припинення зобов?язання з прийняттям судового рішення. 8.2. Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» (надалі - Закону про іпотеку), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання зобов?язання нерухомиммайном,що залишаєтьсяу володінніі користуваннііпотекодавця,згідно зяким іпотекодержательмає правов разіневиконання боржникомзабезпеченого іпотекоюзобов?язання одержатизадоволення своїхвимог зарахунок предметаіпотеки переважноперед іншимикредиторами цьогоборжника упорядку,встановленому цимЗаконом.8.3.Іпотека маєпохідний характервід основногозобов?язання іє дійсноюдо припиненняосновного зобов?язанняабо дозакінчення строкудії іпотечногодоговору (частинап?ята статті3Закону проіпотеку).8.4.Іпотека припиняєтьсяу разі:припинення основногозобов?язання абозакінчення строкудії іпотечногодоговору;реалізації предметаіпотеки відповіднодо цьогоЗакону;набуття іпотекодержателемправа власностіна предметіпотеки;визнання іпотечногодоговору недійсним;знищення (втрати)переданої віпотеку будівлі(споруди),якщо іпотекодавецьне відновивїї.Якщо предметоміпотечного договорує земельнаділянка ірозташована наній будівля(споруда),в разізнищення (втрати)будівлі (споруди)іпотека земельноїділянки неприпиняється;з іншихпідстав,передбачених цимЗаконом.Наступні іпотекиприпиняються внаслідокзвернення стягненняза попередньоюіпотекою.Відомості проприпинення іпотекипідлягають державнійреєстрації увстановленому законодавствомпорядку (стаття17Закону проіпотеку).8.5.Відповідне регулюваннянаведено такожу статті593ЦК України.8.6.Отже,наявність самогосудового рішенняпро стягненняз боржникана користькредитора заборгованостіза кредитнимдоговором занаведеними вищеположеннями законодавстване єпідставою дляприпинення грошовогозобов?язання боржникаі припиненняіпотеки тане позбавляєкредитора правазадовольнити своївимоги заосновним зобов?язаннямшляхом зверненнястягнення напредмет іпотекиу спосіб,передбачений законодавством».Враховуючи зазначенийвисновок Верховногосуду,суд першоїінстанції дійшовдо хибноговисновку,що зобов?язанняприпиняється післявинесення рішення. Також,зазначалось,що зобов`язанняза кредитнимдоговором 661/Ф03.14/145було невиконане,у зв?язкуз чимприйнято рішенняпро позасудовеврегулювання заборгованостіза кредитнимдоговором,шляхом реєстраціїпредмета іпотекиза АТ«Укрсоцбанк» врахунок погашеннязаборгованості закредитним договором661/Ф03.14/145. Стосовновизнання недійснимп.6.3.Іпотечного договоруЦей договірнабирає чинностіз моментуйого нотаріальногопосвідчення ідії доприпинення Основногозобов`язання.Дія цьогодоговору такожприпиняється зінших підстав,передбачених чиннимзаконодавством України,зокрема ЗУ«Про іпотеку»»3моменту укладеннядоговору іпотекипройшло більше11років,а затаких підставсплив строкпозовної давності,щодо визнанняйого недійсним,про застосуваннястроку позовноїдавності заявленопредставником Відповідачау судовомузасіданні 19.09.2019р.під аудіофіксаціюУСНО.Такі обставиниузгоджуються ізвисновком ВСУвід 16серпня 2017р.у справіN°6-2667цс16«Відповідно достатті 267ЦК Українипозовна давністьзастосовується судомлише зазаявою сторониу спорі,зробленою довинесення нимрішення.За змістомзагальних нормправа заявапро застосуванняпозовної давностіможе бутирозглянута,якщо вонаподана підчас розглядусправи всуді першоїінстанції.При цьомузаконом невстановлено вимогщодо формизаяви сторонипро спливпозовної давності.Відповідно дочастини першоїстатті 27ЦПК Україниособи,які берутьучасть усправі,мають,зокрема,право заявлятиклопотання тавідводи,давати усніта письмовіпояснення судові.Згідно зістаттею 31ЦПК Українисторони маютьрівні процесуальніправа іобов`язки.Відтак заявупро спливпозовної давностіможе бутивикладено увідзиві напозов абоу виглядіокремого клопотання-письмового чиусного,що відповідаєвимогам наведенихстатей процесуальногозаконодавства»,а затаких підставсуд першоїінстанції проігнорувавзаявлену заявуусно,також зазначеніобставини невисвітлені ужодному абзаціпо текстурішення,що грубопорушує нормипроцесуального законодавства,яка встановлюєобов?язковість зазначеннязаяв утексті рішенняа такожобґрунтування їхприйняття абовідмови вних.Також,додатково хочузвернути увагуна постановуВерховного судувід 28.02.2018року посправі 441/1647/15,в якійзазначено,що навітьсмерть боржниказа кредитнимдоговором невизначена якпідстава дляприпинення іпотеки.Правова позиціяВерховного судуУкраїни висловленійв постановівід 10лютого 2016року усправі №6-216с14:« самфакт ліквідаціїборжника закредитним договоромз знесеннямзапису довідповідного реєструпро припиненняюридичної особиза наявностізаборгованості боржниказа цимдоговором неє підставоюдля припиненнядоговору іпотеки,який укладенийдля забезпеченнявиконання кредитногодоговору боржником». За загальнимправилом зобов`язанняприпиняється частковоабо уповному обсязіна підставах,встановлених договоромабо законом.Припинення зобов?язанняна вимогуоднієї зсторін допускаєтьсялише увипадках,встановлених договоромабо законом(частиниперша тадруга статті598ЦК України). Зазначали,що позовнадавність пов?язуєтьсяіз судовимзахистом суб?єктивногоправа особив разійого порушення,невизнання абооспорювання.Якщо упродовжустановлених закономстроків особане подаєдо судувідповідного позову,то зазагальним правиломця особавтрачає правона позову розумінніможливості всудовому порядкуздійснити належнеїй цивільнемайнове право.Тобто спливпозовної давностіпозбавляє цивільнесуб?єктивне правоздатності допримусового виконанняпроти волізобов?язаної особи. Зазначали,що позовнадавність пов?язуєтьсяіз судовимзахистом суб`єктивногоправа особив разійого порушення,невизнання абооспорювання.Якщо упродовжустановлених закономстроків особане подаєдо судувідповідного позову,то зазагальним правиломця особавтрачає правона позову розумінніможливості всудовому порядкуздійснити належнеїй цивільнемайнове право.Тобто спливпозовної давностіпозбавляє цивільнесуб?єктивне правоздатності допримусового виконанняпроти волізобов?язаної особи. Отже,ЦК Українисплив позовноїдавності окремоюпідставою дляприпинення зобов?язанняне визнає.Виконання боржникомзобов?язання післяспливу позовноїдавності допускаєтьсята визнаєтьсятаким,що маєдостатню правовупідставу.Пропущення позовноїдавності такожне породжуєправа боржникавимагати припиненнязобов`язання водносторонньому порядку(частинадруга статті598ЦК України),якщо такейого правоне встановленодоговором абозаконом окремо. Зазначали, що за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов?язання не припиняється. Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті з Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов?язання і за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п?ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом. Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов?язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням. Проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв?язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла такого висновку. Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов?язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Явка в судове засідання

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, в судове засідання з`явились та надали суду пояснення своїх позицій.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

08.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредита №2008-690/Ф03.14-057 (ануїтетні платежі), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 28 000 доларів США на умовах визначених в Кредитному Договоріз кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до07квітня 2023 року (включно), на умовах, визначених цим Договором /а.с.79-82/ .

Відповідно до п. 6.2. Кредитного Договору, сторони домовились що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, розгляд спору між Сторонами може бути передано на розгляд Третейського суду при Асоціації Українських банків.

08.04.2008 року вякості забезпечення виконання Позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та похідних платежів та інших витрат за договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 , як майновим поручителем за зобов`язанням ОСОБА_2 , був укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 передає Кредитору в іпотеку однокімнатну квартиру площею загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., у АДРЕСА_2 . Вартість Предмету іпотеки за згодою Сторін становить 202 000 грн., що в еквіваленті складає 40000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору /а.с.87-88/. Вказаний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В.

Згідно п. 1.4.2. предмет іпотеки забезпечував, зокрема, сплату Позичальником відсотків за користування кредитом у розмірі13,5 % річних.

Згідно п. 4.5.3. Іпотечного Договору, Іпотекодержатель звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно п. 6.3. Іпотечного договору «Цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основною зобов`язання. Дія цього Договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про Іпотеку».

11.12.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредита №2008-690/Ф03.14-057 від 08.04.2008 року, якою збільшено процентну ставку до 15% річних та визначено розмір ануїтетного платежу на рівні 391,88 доларів США /а.с.18/.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №475/11 від 22.07.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 , як боржника, на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 281378,71 грн. та 3183,11 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом /а.с.178-181/.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.12.2011 року заяву ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 як боржника про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду задоволено та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №475/11 від 22.07.2011 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.04.2017 року в задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу дубліката виконавчого документу по справі №6-5264/11 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 як боржника про видачу виконавчого листа на підставі рішення третейського суду відмовлено.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 25.01.2019 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» /а.с.19-21/.

Дата, час державної реєстрації: 26.10.2017 14:55:27. Державний реєстратор: Іскров Олег Вікторович, Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Одеська обл. Підстава виникнення права власності: повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 04.09.2017, видавник:Укрпошта; іпотечний договір, серія та номер: 3193, виданий 08.04.2008, видавник: Гашова В.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; повідомлення, серія та номер: 1013/17, виданий 18.08.2017, видавник: ПАТ «УКРСОЦБАНК».

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37842647 від 30.10.2017 15:56:18, Іскров Олег Вікторович, Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Одеська обл.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2018 року по справі №522/12964/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту №2008-690/Ф03.14-057 від 08.04.2008 р. в загальному розмірі 57766,17 доларів США, а також судовий збір в розмірі 22632,19 грн.

Законом України «Про іпотеку», який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, визначено загальні поняття, зокрема: іпотека -вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель мас право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цьогоборжникау порядку, встановленому цим Законом основне зобов`язання -зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі- продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникне з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель -особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно статті 2 Закону України «Про іпотеку»Законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Частиною 1 статті 575 ЦК України визначено, що іпотекоює застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 583 ЦК Українизаставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеки»іпотека припиняєтьсяу разі: припиненняосновного зобов`язанняабо закінченнястроку діїіпотечного договору; реалізаціїпредмета іпотекивідповідно доцього Закону; набуттяіпотекодержателем прававласності напредмет іпотеки; визнанняіпотечного договорунедійсним; знищення(втрати)переданої віпотеку будівлі(споруди),якщо іпотекодавецьне відновивїї.Якщо предметоміпотечного договорує земельнаділянка ірозташована наній будівля(споруда),в разізнищення (втрати)будівлі (споруди)іпотека земельноїділянки неприпиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд першої інстанції встановив, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та третьою особою ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №2008-690/Ф03.14-057 від 08.04.2008 року, в забезпечення виконання якого між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 08.04.2008 року був укладений іпотечний договір.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк», скориставшись своїми правами, передбаченими ч. 2 ст. 1050 ЦК України, звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове погашення заборгованості та, як наслідок, з позовною заявою до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до п.п. 6.2. Договору кредиту.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, суд першої інстанції вважав, що вимога про дострокове погашення заборгованості була підставою для зміни строку виконання зобов?язання за кредитним договором, внаслідок чого кредитні зобов?язання ОСОБА_2 є припиненими».

З таким висновком судова колегія не може погодитись, так як він не відповідає чинному законодавству і спростовується наступним.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов`язанням.

Відповіднодо висновкуВерховного судувід 18.09.2018року посправі 21/107/15-г/16:«8.1.За приписамистатті 598ЦК Українизобов?язання припиняєтьсячастково абоу повномуобсязі напідставах,встановлених договоромабо законом;чинне законодавство(частинаперша статті598,статті 599-601,604-609ЦК України)не пов?язуєприпинення зобов?язанняз прийняттямсудового рішення. 8.2.Також відповіднодо статті1Закону Українивід 5червня 2003року №898-ІV «Проіпотеку» (надалі-Закону проіпотеку),іпотека -вид забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 8.3. Іпотека має похідний характер від основного зобов?язання і є дійсною до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п?ята статті 3 Закону про іпотеку). 8.4. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов?язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступніпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку). 8.5. Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України. 8.6. Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов?язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов?язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством».

Враховуючи зазначений висновок Верховного суду, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що зобов?язання припиняється після винесення рішення.

Щодо висновку суду першої інстанції - про те, що заочне рішення Приморського районного суду м.. Одеси від 15.02.2018 року по справі 522/12964/17, опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.03.2018 року, що подавалася Відповідачем на підтвердження діючого зобов?язання за кредитним договором 2008-690/ф03.14-057, не є належним та допустимим доказом.

Судова колегія вважає, що з таким висновком не можливо погодитись, так як винесене рішення вступило в законну силу.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 84 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

З таких підстав рішення Приморського районного суду м. Одеси від по справі 522/12964/17 є остаточним, відсутні підстави для поновлення строку та оскарження його, а отже зазначене рішення підтверджує наявністю діючого зобов`язання.

Також, зазначалось, що зобов`язання за кредитним договором 661/Ф03.14/145 було не виконане, ув?язку з чим прийнято рішення про позасудове врегулювання заборгованості за кредитним договором, шляхом реєстрації предмета іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 661/Ф03.14/145.

Щодо визнання недійсним п. 6.3. Іпотечного договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і дії до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема ЗУ «Про іпотеку»» .

З моменту укладення договору іпотеки пройшло більше 11 років, а за таких підстав сплив строк позовної давності, щодо визнання його недійсним, про застосування строку позовної давності інформації письмових заяв не робилось, крім того представник в суді апеляційної інстанції не зміг пояснити коли самє він робив таку заяву усно.

Такі обставини узгоджуються із висновком ВСУ від 16 серпня 2017р. у справі N? 6-2667цс16 «Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають, зокрема, право заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові.

Згідно зі статтею 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства», а за таких підстав суд першої інстанції проігнорував заявлену заяву усно, також зазначені обставини не висвітлені у жодному абзаці по тексту рішення, що грубо порушує норми процесуального законодавства, яка встановлює обов?язковість зазначення заяв у тексті рішення а також обгрунтування їх прийняття або відмові в них.

Відповідно до правової позиції у постанові Верховного суду від 28.02.2018 року по справі № 441/1647/15, зазначено, що навіть смерть боржника за кредитним договором не визначена як підстава для припинення іпотеки.

Правова позиція Верховного суду України висловленій в постанові від 10 лютого 2016 року у справі N? 6-216цс14: « сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником».

Правова позиціяВСУ усправі заN?6-786цс17Згідно зчастиною першоюстатті 509,статтею 526ЦК Українизобов?язанням єправовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов?язана вчинитина користьдругої сторони(кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід певноїдії,а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов?язку.Зобов?язання маєвиконуватися належнимчином відповіднодо умовдоговору тавимог цьогоКодексу,інших активівцивільного законодавства,а завідсутності такихумов тавимог -відповідно оборотуабо іншихвимог-відповідно дозвичаїв діловогообороту абоінших вимог,що звичайноставляться.

За загальним правилом зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов?язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (чч.1,2 статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов?язання норми глави 50 «Припинення зобов?язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов?язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов?язується із судовим захистом суб?єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб?єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов?язаної особи.

У зобов?язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб?єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов?язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов?язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов?язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб?єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов?язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п?ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов?язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов?язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов?язання не визнає. Виконання боржником зобов?язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов?язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов?язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов?язання i, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п?ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов?язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Проаналізувавши положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв?язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України, судова колегія дійшла такого висновку.

Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов?язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Частини 3, 4 статті 267 ЦК України регламентують, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, позивач не робив заяв та клопотань щодо поважності причин пропущення позовної давності, а також не встановлені такі поважні причини й при розгляді справи.

Враховуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Одеська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, про визнання закінченим строку дії іпотечного договору, скасування державної реєстрації обтяження/іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та реєстраційного запису про право власності, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ Сенс Банк ) задовольнити.

Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від19вересня 2019рокускасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2 , Одеська обласна філія Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», державний реєстратор Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскров Олег Вікторович, про визнання закінченим строку дії іпотечного договору, скасування державної реєстрації обтяження/іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та реєстраційного запису про право власності відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Н.В. Стахова