Рішення

від 18.03.2024 по справі 521/2856/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__ _

Справа №521/2856/22

Пр. №2/521/292/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малиновський», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

встановив:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що він на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2020 року, є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначив, що 01 грудня 2021 року відбулося залиття його квартири відповідачкою, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку, що знаходиться поверхом вище.

Відповідно до акту про наслідки залиття квартири від 06 грудня 2021 року №06/12, складеного комісією СТ «ОСМДМ Малиновський», причиною залива квартири АДРЕСА_1 є протікання води з квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, в результаті чого постраждали гіпсокартонна стеля, стіни та шпалери на лоджії.

Стверджував, що внаслідок залиття, квартира АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності, потребує ремонту.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №50/21 від 30 грудня 2021 року вартість матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , складає 15683,00 грн.

Вказував, що неправомірними діями відповідачки стосовно залиття його квартири йому була спричинена не тільки матеріальна, але й моральна шкода, оскільки в результаті залиття квартири він зазнав негативні емоції та переживання з приводу пошкодження його майна та неможливості нормального користування ним. Все це порушувало його звичайний спосіб життя, необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та для відновлення попереднього стану, а також необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду. Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, моральну шкоду позивач оцінює в 50000,00 грн.

Стверджував, що відповідачка відмовляється добровільно відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду у зв`язку із залиттям його квартири, ігнорує його звернення з цього приводу.

Посилаючись на порушення своїх прав, оскільки у зв`язку із залиттям його квартири з вини відповідачки йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду у розмірі15683,00 грн., моральну шкоду у розмірі 50000, 00 грн., та судові витрати.

Ухвалою суду від 01 березня 2022 року по справі було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 40-41).

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 59-60).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2022 року позовні вимоги були задоволенні частково, стягнути з відповідачки на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 15683,00 грн., моральну шкоду в розмірі 3000, 00 грн. та судовий збір в сумі 992,40 грн. (т.1 а.с.79-81).

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року було стягнуто з відповідачки на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с.100-101).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року за заявою відповідачки було скасовано заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 01 вересня 2022 року та додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2022 року, по справі призначено підготовче провадження (т.1 а.с.143-144).

Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року у справі призначено судову будівельну-технічну експертизу (т.1 а.с.191-192).

04 січня 2024 року справа повернута до суду разом із висновком експерта.

Ухвалою суду від 15 січня 2024 року поновлено провадження у справі після проведення експертизи та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.236).

Ухвалою суду від 15 лютого 2024 року підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду (т. 2 а.с. 9).

Позивач та його представник, діючий за ордером від 09 лютого 2022 року в судове засідання не з`явилися, надали заяву про підтримання позовних вимог та просили суд задовольнити їх у повному обсязі (т.1 а.с. 37, 53, 76).

Відповідачка та її представник, діюча за ордером від 21 листопада 20-22 року в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України Раніше надала відзив на позов, в якому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.1 а.с. 130, 131, 159-163, т. 2 а.с. 18).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Малиновський» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (т. 1 а.с. 56, 150, 178, 243).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються зазначені правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2020 року належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7-9).

03 серпня 2020 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до технічного паспорту від 04 березня 2013 року, виданого на ім`я колишнього власника ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 92,0 кв. м., житловою - 46,4 кв. м., складається з двох жилих кімнат, площею 25,9 кв. м., 20,5 кв. м., кухні, площею 17,7 кв. м., ванної кімнати, площею 5,2 кв. м., туалету, площею 1,6 кв.м., коридору, площею 14,8 кв. м., комори, площею 3,8 кв. м., балкону, площею 2,5 кв. м. (т. 1 а.с. 11-12).

Судом встановлено, що 01 грудня 2021 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , відповідачкою у справі, яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 цього ж будинку, що знаходиться поверхом вище.

Встановлено, що відповідачці належить на праві власності на підставі договору дарування від 19 жовтня 2013 року квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т. 1 а.с. 13-14).

Згідно акту про наслідки залиття квартири від 06 грудня 2021 року №06/12, складеного комісією СТ «ОСМДМ Малиновський», причиною залива квартири АДРЕСА_1 є протікання води з квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, в результаті чого постраждали гіпсокартонна стеля, стіни та шпалери на лоджії (т. 1 а.с. 15-16).

Факт залиття квартири позивача внаслідок неправомірних дій відповідачки не спростований в процесі розгляду справи.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №50/21 від 30 грудня 2021 року вартість матеріального збитку, що виник внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , складає 15683,00 грн. (т.1 а.с. 19-36).

Вищевказаний висновок експерта від №50/21 від 30 грудня 2021 року сторонами не оскаржувався.

Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №23-1606 від 29 листопада 2023 року причина залиття квартири за адресою: АДРЕСА_4 , є необережне, або не належне внесення змін власником квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище за цією ж адресою, у внутрішньо будинковій мережі теплопостачання з приховуванням з`єднань труб опалення в підлозі, що могло спричинити залиття нижче розташованої квартири, ймовірне неякісне виконання з`єднань трубопроводів з різних за фізико-механічними властивостями матеріалів , наприклад з`єднання сталевих труб з пластиковими. Причиною залиття квартир АДРЕСА_5 стало: Витік води з вищої квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 226-231).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. ст. 322, 323 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик такого знищення чи випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За правилами ст. 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачене законом. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В зазначеній нормі міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов`язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом із тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків (як грошової оцінки матеріальної шкоди), повинна довести факт заподіяння збитків (шкоди), розмір понесених збитків, (шкоди) безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки (шкоду), та самими збитками (шкодою). А відповідач має довести, що такі збитки (шкода) завдані не з його вини.

Як вбачається з акту про наслідки залиття квартири від 06 грудня 2021 року №06/12, складеного комісією СТ «ОСМДМ Малиновський», у квартирі АДРЕСА_1 де проживає позивач було встановлений факт заливу вище розташованою квартирою АДРЕСА_2 цього ж будинку , яка належить на праві власності відповідачці.

Суд вважає, що даним актом встановлена вина ОСОБА_2 у заподіянні шкоди позивачу.

Сума матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу в результаті залиття його квартири відповідачкою, складає 15683,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних та фізичних стражданнях, яких зазнала позивачка у результаті неправомірних дій відповідача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., позивач посилався на те, що моральна шкода виразилася в пережитому сильному емоційному струсі, побутових і моральних неподобствах.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням характеру скоєного правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково і з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачки, оскільки з вини останньої стався залив квартири позивача, в результаті якого останньому була спричинена матеріальна та моральна шкода.

Судом не встановлено підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за завдану ним шкоду.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди складає 15683,00 грн. та моральної шкоди 3000,00 грн., які повинні бути відшкодовані позивачу завдавачем шкоди, а саме відповідачкою ОСОБА_2 .

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки на його користь понесених ним витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №823/2638/18 від 16 травня 2019 року містить висновки про те, що надані позивачем договір, рахунок (з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг) та квитанція про оплату цих послуг є належними і достатніми доказами для стягнення понесених витрат, а складення акту виконаних робіт не передбачено умовами договору, тому сам факт виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про прийняття цих послуг. Таким чином, необґрунтованою є вимога щодо прайс-листа та акту виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року та акт приймання передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року (т.1 а.с. 88-89, 90).

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року та акту приймання передачі виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року винагорода адвоката за участь у справі становить 10000,00 грн., які відповідачка повинна сплатити позивачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Статтею 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У ч. 2 ст.78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.80ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову- на відповідача.

Судовий збір у справі складає 1984,80 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та підлягають стягненню з відповідачки пропорційно задоволеної частини позовних вимог (а.с. 1, 2).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 15683 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18 березня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда