Рішення

від 06.03.2024 по справі 716/2245/23

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/2245/23

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2024 року місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

представника позивача Данищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Данищук Василь Вячеславович, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Данищука В.В., звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що остання з 2016 року покинула дитину і з того часу не піклується про неї та не бере участі в її вихованні, тобто самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Також просив стягувати з відповідачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30.11.2023 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачка відзив не подала.

31.01.2024 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, свої інтереси довірив представляти адвокату Данищуку В.В..

Представник позивача адвокат Данищук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого матір покинула ще у 2016 році і з того часу він проживає разом з бабусею та дідусем по лінії батька в селі Дорошівці Чернівецького району Чернівецької області, за життя бачив матір один раз. Відповідачка протягом життя сина не цікавиться його здоров`ям, успіхами в школі, не забезпечує його необхідного харчування, медичного догляду, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі та підготовці до самостійного життя. Добровільно матеріальної допомоги на утримання сина відповідачка також не надає. Просив позов задовольнити.

Відповідачка до судового засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленою про час та місце його проведення.

Представник третьої особи Органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Вікнянської сільської ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглянути за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

За згодою позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-282 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, виданим відділом РАЦС у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №3991 від 26.04.2016 року (а.с.7).

Місцем проживання відповідачки, зареєстрованому у встановленому законом порядку з 14.03.2017 року, є квартира АДРЕСА_1 (а.с.18, 21).

Місцем проживання позивача з 30.03.2017 року домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с.6).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов родини ОСОБА_1 , по АДРЕСА_2 проживають, зокрема, син ОСОБА_3 , 2016 року народження, мати ОСОБА_4 , 1957 року народження, батько ОСОБА_5 , 1950 року народження (а.с.9).

Відповідно до характеристики, наданої Дорошівецькою ЗЗСО І-ІІІ ст., ОСОБА_3 , 2016 року народження, навчається у школі третій рік, активну участь в учбовому процесі беруть тато, бабуся, дідусь (а.с.11).

Також під час розгляду справи встановлено, що шлюб між сторонами розірвано рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.04.2018 року (а.с.8)

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За статтею 9держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст.164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно висновку органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Вікнянської сільської ради від 19.01.2024 року, доцільним є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , 2016 року народження, з огляду на свідоме, протягом тривалого часу ухилення від виконання батьківських обов`язків. (а.с.63-64)

Вказаний висновок ґрунтуються на певних фактах, що свідчать про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини, проте, для суду вони не є вирішальними, а носять рекомендаційний характер, а тому оцінюються в сукупності з іншими доказами.

Допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є бабусею та дідусем малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснили, що їх син ОСОБА_1 та колишня невістка ОСОБА_2 перебували у шлюбі та проживали в місті Одесі. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився онук ОСОБА_6 . Десь через три місці після народження дитини ОСОБА_4 в телефонній розмові з іншою невісткою дізналася, що ОСОБА_2 пішла з дому у невідомому напрямку, а ОСОБА_1 , будучи зайнятий на роботі, лишає дитину невістці. Тоді ОСОБА_7 поїхала до міста Одеси та забрала онука ОСОБА_8 до себе в село ОСОБА_9 . Після того, як ОСОБА_2 повернулася додому, вона не виявила наміру забрати дитину назад до Одеси та й незабаром до дитини приїхав проживати батько дитини та їх син ОСОБА_1 , припинивши з відповідачкою шлюбні стосунки. З того часу, тобто з 2016 року і по сьогодення ОСОБА_6 проживає з батьком, бабусею та дідусем в селі Дорошівці і вони займаються його вихованням та утриманням. Наразі позивач проходить військову службу в ЗСУ. Додали, що коли дитині було три роки ОСОБА_1 ініціював зустріч дитини з матір`ю, відвіз сина до Одеси, однак це не викликало у неї почуттів до дитини та не спонукало до виконання батьківських обов`язків. За життя дитини, ОСОБА_2 не зробила сину жодного подарунка. Дитина знає матір лише по фото.

Допитана свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що будучи сусідкою родини ОСОБА_11 та вчителем у школі, де навчається ОСОБА_12 , стверджує, що ОСОБА_8 майже від народження проживає в ОСОБА_9 з бабусею та дідусем, батьком і тільки вони займаються його вихованням та утриманням. В ОСОБА_13 пішов у перший клас та навчається вже у третьому. За життя дитини вона жодного разу не бачила його матір і в розмовах дитина про неї не згадує.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що є батьком однокласниці ОСОБА_15 , 2016 року народження, і за час навчання дітей у школі, тобто що за останні три роки, бачив що піклуються про дитину лише бабуся з дідусем та батько. Матір ОСОБА_8 жодного разу ані в школі, ані в селі не бачив.

Таким чином, на підставі повного, всебічного з`ясування обставини справи, та оцінки доказів, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 майже з народження покинула сина ОСОБА_15 , 2016 року народження, що призвело до того, що дитину забрали на виховання бабуся з дідусем по лінії батька, за життя сина не вчиняла дій щодо повернення дитини матері, не вчиняла дій щодо побачень з дитиною, щодо участі у її виховані та формуванні світогляду, утриманні. І вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що тривалий час, а саме більше семи років ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_15 , що не відповідає інтересам дитини, порушує права дитини на забезпечення піклування матері про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратила материнський зв`язок з дитиною, а отже з метою захисту прав дитини її доцільно позбавити батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав, суд, вважає необхідним роз`яснити відповідачці, що за відсутності обставин, що стали підставою для позбавлення її батьківських прав, вони можуть бути поновлені в судовому порядку.

Вирішуючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.166 СК України, яка визначає правові наслідки позбавлення батьківських прав, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Обов`язок утримувати неповнолітню дитини покладений на батьків положеннями ст.ст.180, 181, 182 СК України за змістом яких батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, враховуючи обов`язок відповідачки ОСОБА_2 , утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2016 року народження, до його повноліття, з неї підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Розмір аліментів визначених до стягнення відповідає положенням ст.182 СК України.

Відповідно до ст.191 СК України, аліменти з ОСОБА_2 слід стягувати з дня звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів було задоволено в повному обсязі, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору за вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав в розмірі 1073,60 грн, на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів, від сплати якого позивач був звільнений при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,164,169, 180-183,191 СК України, положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст.3,7,12,13,19,76-82,141,247,258,259,263-265,274,279,280-282,354,355 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Данищук Василь Вячеславович, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Вікнянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 21.11.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 18.03.2024.

Суддя О.Є. Вайновська