Постанова

від 07.03.2024 по справі 916/3205/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3205/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ "Нікопольська зернова компанія" адвокат Ратушний В.В.

від АТ "Херсонобленерго" адвокат Анісімов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 (повний текст складено та підписано 12.04.2023, суддя Литвинова В.В.)

у справі №916/3205/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"

до Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" (далі ТОВ "Нікопольська зернова компанія", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі АТ "Херсонобленерго", відповідач), в якому просило:

- розірвати договори про постачання електричної енергії від 20.03.2017 №7761 та від 07.04.2017 №996,

- змінити публічний договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений між сторонами, шляхом подання заяв-приєднання, виключивши з договору об`єкти споживання ідентифіковані системами ЕСІ-кодами 62Z1169282633891, 62Z9273472459503, 62Z0419877678812, 62Z9149580829626.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в липні 2022 року позивач отримав від енергопостачальника ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн" (далі ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн") акти приймання-передачі за червень 2022 року, що включають в себе електроенергію, спожиту на зерносховищах, захоплених збройними формуваннями держави-агресора. Не погоджуючись з вказаним розрахунком вартості спожитої електричної енергії, позивач звернувся до відповідача листом від 14.07.2022 №76, в якому зазначив, що повністю втратив контроль над об`єктами нерухомості, підключеними до енергоживлення, через захоплення їх збройними формуваннями держави-агресора, виходячи з чого оплату послуг з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної можна вважати співпрацею з державою-агресором та його фінансуванням, що позивач категорично відмовляється здійснювати, а отже просив відключити об`єкти споживання від енергоживлення. Однак вирішити це питання з АТ "Херсонобленерго" в досудовому порядку не вдалось.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки Договори про постачання електричної енергії припинили свою дію з 01.04.2019 (з моменту зміни електропостачальника з АТ "Херсонобленерго" на ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн"), вимоги про їх розірвання задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про внесення змін до публічного договору суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався до відповідача з проектом угоди про внесення змін до договору, а також позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із даним рішенням позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду від з апеляційною скаргою в якій просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що договори про постачання електричної енергії підлягають розірванню, оскільки на момент звернення до суду за ними відповідач надає позивачу послуги з перетікання електричної енергії. Також скаржник звертає увагу, що послуги з перетікання реактивної електричної енергії не передбачені публічним договором, розміщеному сайті, який було укладено шляхом подання заяв-приєднання, а інших договорів між позивачем та відповідачем не укладались при тому, що відповідач в заявах по суті спору не заперечував той факт, що між сторонами існують договірні відносини, в межах яких, зокрема, відбувається нарахування відповідачем плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Апелянт вказує, що стан розрахунків між сторонами не є предметом доказування і не досліджувався в суді першої інстанції, але саме продовження нарахування плати за послуги за захопленими об`єктами споживання та відсутність наміру відповідача привести умови договорів у відповідність з обставинами, які змінились і стали підставою для звернення до суду.

Також ТОВ "Нікопольська зернова компанія" зазначає, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Апелянт наголошує, що вказуючи про недоведеність (відсутність) одночасно чотирьох умов, визначених в ч. 2 ст. 652 ЦК України, суд взагалі не надає ніякої оцінки наданим доказам, загальновідомим обставинам (військова агресія рф) та їх наслідкам, зокрема в частині впливу на зобов`язання сторін за договорами, таким чином, з огляду на умови, передбачені ч. 3 ст. 652 ЦК, в даному випадку, на думку скаржника, наявні всі чотири вимоги передбачені цією статтею.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Нікопольська зернова компанія" до АТ "Херсонобленерго" про розірвання договорів про постачання електричної енергії та зміни публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії задоволено.

Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 задоволено частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 постанову від 11.07.2023 та додаткову постанову від 25.07.2023 Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/3205/22 скасовано, а справу №916/3205/22 направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №916/3205/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято справу №916/3205/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2024.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі №916/3205/20 оголошено перерву до 07.03.2024, про що сторін було повідомлено ухвалою від 28.02.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що в силу зміни законодавства в сфері енергетики, договори про постачання електричної припинили свою дію з 01.01.2019 та, згідно підписаних позивачем 30.11.2018 заяв-приєднання, було укладено відповідні договори про надання послуг з розподілу електричної енергії - які є діючими на даний час та відповідно до яких, з огляду на технічні параметри електроустановок позивача, останній має сплачувати ОСР за надані послуги з розподілу електричної енергії та за перетікання реактивної електричної енергії, так як з 01.01.2019 правовідносини між сторонами спору регулюються виключно договорами про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Також відповідач вказує, що 31.01.2023 із супровідним листом товариством на адресу апелянта було направлено по 2 екземпляри додаткових угод про розірвання договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії, тобто, АТ «Херсонобленерго» акцентувало оферту ТОВ «Нікопольська зернова компанія» стосовно розірвання зазначених договорів.

До того ж, як вважає відповідач, у даних правовідносинах позивач не визнає себе боржником у зобов`язанні, проте звертається до суду з позовними вимогами про розірвання та внесення змін договорів, відповідно до яких виникло зобов`язання, на майбутнє, що вочевидь не співвідноситься з правом, яке, на думку позивача, порушено.

Відповідач вважає, що у даному випадку розірвання договорів постачання електричної енергії, а також зміна умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом вилучення ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача з заяви-приєднання не призводить до ефективного поновлення прав позивача, адже не впливає на обсяг зобов`язань, які виникли у період його дії. А відтак, даний спосіб захисту з огляду на зміст порушених (на думку позивача) прав, не є ефективним.

Під час судового засідання від 07.03.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із вимогами та доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в 20.03.2017 між ТОВ "Нікопольська зернова компанія" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №7761 (т.1, а.с. 7-15).

Також, 07.04.2017 між ТОВ "Нікопольська зернова компанія" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії №996 (т.1, а.с. 37-45).

За умовами вказаних договорів Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (далі ПАТ "ЕК "Херсонобленерго") взяло на себе зобов`язання продавати електричну енергію на об`єкти споживання ТОВ "Нікопольська зернова компанія", а останнє зобов`язалось оплачувати вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі, передбачені договорами.

Відповідно до п.2.3.4 договорів споживач зобов`язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №9 до даного договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

За умовами п.9.4 договору про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

У відповідності до п.9.4 договору про постачання електричної енергії №996 від 07.04.2017 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Додатком №9 до договорів визначено порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до пункту 1 додатка №9 плата за надання послуг з компенсації реактивної електричної енергії визначається між Новокаховський РЕЗ і ЕМ ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "Нікопольска зернова компанія" згідно з "Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопередавальною організацією та її споживачами", затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002 №19, зареєстрованої в Мінюсті України 01.02.2002 №93/6381.

Пунктом 2 додатка №9 визначено, що розрахунок здійснюється окремо для кожної відокремленої площадки споживача за точками обліку, що зазначені в додатку №10 "Перелік точок розрахункового обліку реактивної енергії".

За підсумками розрахункового періоду постачальник виписує споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

В 2018 році ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" змінило найменування на Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (оператор або АТ "Херсонобленерго").

Відповідно до Правил роздрібно ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно з п.1.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (далі - споживач) як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі ЦК) шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 1.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії передбачено, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п.2.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього договору (пункт 2.2 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії).

Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків" (пункт 2.3 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії).

30.11.2018 шляхом подання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в порядку статей 633, 634, 641, 642 ЦК, АТ "Херсонобленерго" повідомило споживача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ "Херсонобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №7761 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом (т.1, а.с. 68).

Об`єкт нерухомого майна, за адресою: Херсонська обл., с. Качкарівка, вул. Придінпровська (Ворошилова) б. б/н. ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z1169282633891.

Заявою-приєднання від 30.11.2018 до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в порядку статей 633, 634, 641, 642 ЦК, АТ "Херсонобленерго" повідомило споживача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ "Херсонобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №996 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом (т.1, а.с. 69).

Об`єкт нерухомого майна, за адресою:

Київстар (техоблік), за адресою: Херсонська обл., с. Сірогози, вул. Миру, 1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z9273472459503;

Комбінат хлібопродуктів, за адресою: Херсонська обл., с. Сірогози, вул. Миру,1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z0419877678812;

Лайфселл (техоблік), за адресою: Херсонська обл., c. Сірогози, вул. Миру, 1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z9149580829626.

Як стверджує позивач, та не заперечується відповідачем, 01.04.2019 ТОВ "Нікопольска зернова компанія" змінило постачальника електричної енергії на ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн", а з АТ "Херсонобленерго" залишились взаємовідносини щодо послуг розподілу електричної енергії, врегульовані публічним договором, та послуги з надання послуг із забезпечення перетікання реактивної енергії, врегульовані вищезазначеними договорами про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017.

Позивач зазначає, що після початку 24 лютого 2022 року військової агресії російської федерації проти України, що призвело до тимчасової окупації окремих регіонів нашої держави, в тому числі частини Херсонської області, через втручання окупаційної адміністрації та збройних формувань, ТОВ "Нікопольска зернова компанія" втратило можливість: володіти та розпоряджатись своїм майном, забезпечити виконання договірних зобов`язань, та реалізацію своїх управлінських рішень.

Після захоплення майнових комплексів ТОВ "Нікопольска зернова компанія" вимушено було призупинити трудові відносини з працівниками, на виконання чого було видано наказ №56-3Д від 17.06.2022 (т.1 а.с.70) та звільнити ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД, яке орендувало захоплені приміщення, від сплати орендної плати на виконання чого було укладено додаткову угоду №52 від 17.06.2022.

За фактом цих подій, ТОВ ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД, як орендар захоплених майнових комплексів та власник майна що там знаходилось, направило до Служби безпеки України заяви про вчинення кримінального правопорушення №272 від 22.06.2022 р. та б/н від 23.06.2022 (т.1 а.с.73-76).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач листом №62 від 22.06.2022 повідомив відповідача про повну неможливість виконання зобов`язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 у зв`язку з протидією законній господарській діяльності товариства, встановленням окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Херсонської області і безпосереднім захопленням окремих комплексів будівель та споруд (зерносховищ) збройними формуваннями держави-агресора. Протягом березня-травня 2022 року Товариство намагалося робити все можливе для забезпечення звичайної роботи своїх зернових складів на територіях, які не підконтрольні Збройним Силам України. Але зараз через втручання окупаційної адміністрації та, подекуди, збройних формувань Товариство об`єктивно вже не може забезпечити виконання договірних зобов`язань, дотримання законів України та реалізацію своїх управлінських рішень (т.1, а.с. 76).

ТОВ "Нікопольска зернова компанія" в даному листі зазначало з 20.06.2022 року, припинило свою господарську діяльність на тимчасово окупованій території Херсонської області, зокрема за адресами: Херсонська обл., C. Качкарівка, вул. Придінпровська (Ворошилова) б 78а, ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z1169282633891., Херсонська обл., с. Сірогози, вул. Миру,1, ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z0419877678812.

У листі №76 від 14.07.2022 ТОВ "Нікопольска зернова компанія" повідомило відповідача про те, що незважаючи на обставини повідомлені раніше у листі №62 від 22.06.2022, в липні 2022 року, від енергопостачальника - ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН, товариством отримано документи (акти приймання-передачі) за червень, що включають в себе електроенергію спожиту на зерносховищах захоплених збройними формуваннями держави-агресора. Товариство зазначило, що повністю втратило контроль над об`єктами нерухомості, підключених до енергоживлення, через захоплення їх збройними формуваннями держави-агресора, виходячи з чого оплату послуг з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної вважає співпрацею з державою-агресором та його фінансуванням, що товариство категорично відмовляється здійснювати. З урахуванням вказаного, товариство зазначило, що не погоджується з даними, викладеними в актах прийому-передачі послуг та вимагає зробити перерахунок вартості послуг, без врахування періоду з якого об`єкти споживання були захоплені збройними формуваннями держави-агресора (з 22.06.2022). Крім того, товариство просило АТ Херсонобленерго відключити об`єкти споживання від енергоживлення (т.1 а.с.78).

Листом №20/07-01854 від 22.08.2022 АТ Херсонобленерго повідомило, що між ОСР та споживачем ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН, a caме ТОВ "Нікопольска зернова компанія" не було припинено договірних відносин з розподілу електричної енергії в т.ч. у порядку передбаченому п. 4.27 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі- ПРРЕЕ) та постачальником не було повідомлено у порядку визначеному п. 3.2.15 ПРРЕЕ АТ Херсонобленерго про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу та не змінено постачальника у встановленому ПРРЕЕ порядку, а тому відповідно ОСР при визначені обсягів купівлі електричної енергії ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮРЕЙН буде керуватися виключно положеннями вимог Кодексу комерційного кодексу, Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13 квітня 2022 року за №148 та Тимчасовим порядком. Зміна постачальника відбувається у порядку передбаченому нормативно-правовими актами, а саме Наказом Міненерго №148 від 13.04.2022 р., п. 3.2.15 ПРРЕЕ, главами 6.1 та 6.2. ПРРЕЕ, дотримання яких є обов?язковим для ОСР, а у відповідності до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу затверджених Постановою НКРЕКП №1469 від 27 грудня 2017 року, ліцензіат повинен дотримуватися ряду організаційних вимог, в т.ч. але не виключно виконувати вимоги нормативно-правових актів, виконувати умови договорів обов?язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії. Враховуючи викладене, АТ "Херсонобленерго" у разі переведення споживача (об?єкти споживача) до постачальника останньої надії рекомендує ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН належним чином повідомити ОСР, ТОВ "Нікопольска зернова компанія", постачальника останньої надії" ДПЗД Укрінтеренерго, про закінчення строку дії договорів про постачання електричної енергії або їх дострокове розірвання, не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу, як це передбачено нормами діючого законодавства України. Тому через не виконання порядку, передбаченого ПРРЕЕ, АТ Херсонобленерго змушене відмовити у виключені вищевказаних IC-кодів точок обліку з переліку реєстр споживачів ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН (т.1 а.с.79).

За твердженням позивача, за домовленістю сторін, ТОВ "Нікопольска зернова компанія" та енергопостачальник - ТОВ НЬЮ ЕНЕРДЖІ КРЕЙН внесли зміни в договір постачання електричної енергії споживачу №С- 15/03/22-1 від 15.03.2022, додатковою угодою від 07.09.2022, виключивши з нього об`єкти споживання захоплені збройними формуваннями держави-агресора (т.1 а.с.80-81).

Однак, позивач стверджує, що у позасудовому порядку вирішити питання відключення електроенергії з відповідачем не вдалось, що і стало підставою для звернення ТОВ "Нікопольска зернова компанія" з даним позовом до місцевого господарського суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у цій справі, які в силу ст. 310 ГПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, зазначає таке.

Щодо позовних вимог про розірвання договорів про постачання електричної енергії від 20.03.2017 №7761 та від 07.04.2017 №996 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (частини перша та сьома статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої-четвертої статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

За умовами п. 9.4. укладених між сторонами договорів про постачання електричної енергії від 20.03.2017 №7761 та від 07.04.2017 №996, дані договори можуть бути розірвані за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд ураховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Колегія суддів зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

На момент подання позовної заяви Милівська сільська територіальна громада, Бериславського району, до якої відноситься с. Качкарівка, та Нижньосірогозька селищна територіальна громада, Генічеського району, до якої відноситься с. Сірогози, на яких розташовані об`єкти позивача, входили в Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, від 25.04.2022 p. №75.

Наразі, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, Милівська сільська територіальна громада, Бериславського району входить до переліку території можливих бойових дій та постійно перебуває під обстрілами, а вся територія Генічеського району входить до переліку тимчасово окупованих російською федерацією території України.

Судова колегія зазначає, що на момент укладення сторонами договорів про постачання електричної енергії від 20.03.2017 №7761 та від 07.04.2017 №996 останні виходили з того, що в Україні не оголосять воєнний стан, не розпочнеться широкомасштабна агресія російських окупантів на суверенні території України, не буде відбуватись нанесення ракетних-руйнівних ударів по містам України тощо, що за своїм змістом є першою умовою, передбаченою ч. 2 ст. 652 ЦК України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна умов не настане).

Також, на переконання суду апеляційної інстанції, в якості причин, які зумовили зміну обставин, позивач виправдано зазначає збройну агресію російської федерації проти України, та вказує, що жодна зі сторін договору, зокрема позивач, не могла усунути такі обставини при всій обачливості та турботливості. Викладене підтверджує наявність другої умови, передбаченої частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися).

Подальше виконання договорів, у даному випадку, виражатиметься у існуванні договірних відносин із відтермінуванням виконання договору на невизначений час, а це, у свою чергу, порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача, як заінтересовану особу, того, на що він розраховував при укладенні договору.

Відтак порушено співвідношення обох сторін: відповідач отримав, на що розраховував (кошти), а позивач - ні, оскільки послугами за договором фактично користуються ворожі окупаційні війська.

Вказане є третьою умовою, передбаченою частиною другою 2 статті 625 Цивільного кодексу України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору).

Із суті договорів та звичаїв ділового обороту не випливає те, що позивач зобов`язаний нести збитки, здійснюючи взаєморозрахунок за послуги розподілу електричної енергії та перетікання реактивної, фактично при цьому не отримуючи послуги, а відповідач, в свою чергу, буде отримувати все, на що розраховував при укладенні договору, що є четвертою умовою, передбаченою частиною другою 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Слід відзначити, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п. 87-89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Суд зауважує, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведено наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставини, а саме: 1) момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до частин другої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договорів про постачання електричної енергії від 20.03.2017 №7761 та від 07.04.2017 №996 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія не погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про розірвання договорів про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017 задоволенню не підлягають, оскільки вони припинили свою дію з 01.04.2019 (з моменту зміни електропостачальника з АТ „Херсонобленерго на ТОВ „Нью Енерджи Юкрейн, а також враховуючи Постанову НКРЕКП №312 від 14.03.2018 р. „Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії), з огляду на таке.

Так за умовами укладених між сторонами договорів про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017 відповідач продавав, а позивач оплачував поставлену електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок.

Також, за умовами п. 2.3.4. договорів позивач взяв на себе зобов`язання здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережою постачальника та електроустановками споживача.

Разом з цим, 11.06.2018 набув чинності Закон України „Про ринок електричної енергії, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії.

На виконання положень вищевказаного закону національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було прийнято Постанову №312 від 14.03.2018 „Про затвердження Правил Роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до Постанови НКРЕКП №1469 від 20.11.2018 видано АТ „Херсонобленерго ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а також анульовано АТ „Херсонобленерго ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифом.

На виконання зазначеного, 30.11.2018, шляхом подання заяв-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в порядку ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, АТ „Херсонобленерго повідомило споживача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ Херсонобленерго та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №7761 та за особовим рахунком №996 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Відтак, АТ „Херсонобленерго з 01.01.2019 мало право здійснювати лише розподіл електричної енергії та надавати послуги із забезпечення перетікання реактивної енергії.

За твердженням позивача, що не заперечується відповідачем, з 1 квітня 2019 року позивач змінив постачальника електричної енергії (з АТ „Херсонобленерго на ТОВ „Нью Енерджи Юкрейн).

В той же час, з АТ „Херсонобленерго у позивача залишились взаємовідносини щодо послуг з розподілу електричної енергії на підставі публічного договору та із забезпечення перетікання реактивної енергії на підставі договорів про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017.

Відповідно до абзацу 43 п. 1.1.2 Правил роздрібно ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №312 (далі - Правила), перетікання реактивної електричної енергії - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії, створює додаткове завантаження обладнання електричної мережі та впливає на показники якості активної електричної енергії (рівні напруг).

3 огляду на п. 4.34. Правил плата за перетікання реактивної електричної енергії призначена для адресного економічного стимулювання ініціативи споживача до впровадження технологічних заходів на вирішення питань з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії визначається оператором системи відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, та цих Правил та зазначається у договорі про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії.

Згідно абзацу 3 п. 6 Правил, до укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.

Колегія суддів зазначає, що послуги з перетікання реактивної електричної енергії не передбачені публічним договором, розміщеному на сайті за посиланням: https://ksoe.com.ua/contract_cabinet/contract_consumer/, який було укладено шляхом подання заяв-приєднання.

В матеріалах справи також відсутні інші укладені між сторонами договори або додаткові угоди до договору між позивачем та відповідачем щодо надання послуги з забезпечення перетікання реактивної електроенергії, окрім договорів №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017, додатком №9 до яких чітко встановлений порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що не дивлячись на те, що з 01.04.2019 позивач змінив постачальника електричної енергії, у нього залишись відносини з АТ „Херсонобленерго з розподілу електричної енергії на підставі подання заяв-приєднання до публічного договору та надання послуги з забезпечення перетікання реактивної електроенергії, які врегульовані саме договорами про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017, які позивач просив розірвати у судовому порядку.

Враховуючи те, що публічним договором не передбачено надання послуг з забезпечення перетікання реактивної електроенергії, а в силу абзацу 3 п. 6 Правил, до укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем, тому судова колегія вважає передчасним висновок суду першої інстанції про припинення між сторонами правовідносин за договорами про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017.

Додатково судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що у наявних матеріалах справи містяться претензії АТ Херсонобленерго в відповідності до яких, останнє нарахувало позивачі заборгованість, у тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії (т.1 а.с.155-158), що також свідчить про наявність між сторонами відповідних правовідносин за договорами про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017 та №996 від 07.04.2017 та спростовує протилежні висновки місцевого господарського суду.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження відповідача з приводу відсутності форс-мажорних обставин та того, що позивач намагається замінити поняття форс-мажорні обставини поняттям істотної зміни обставин, оскільки як вже було вказано та встановлено судом апеляційної інстанції вище, у даному випадку позивачем доведено наявність усіх чотирьох умов, які у відповідності до приписів ст. 652 ЦК України зумовлюють можливість розірвання договору у судовому порядку.

Не заслуговують на увагу й твердження відповідача про те, що позивач не звертався до нього із пропозицією про розірвання (внесення змін) до договорів, оскільки надсилання відповідачу пропозицій про розірвання спірного договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання умов договору не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору за наявності спору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №910/3104/20.

Судова колегія також залишає поза увагою доводи сторін щодо наявності або відсутності заборгованості за укладеними між сторонами договорами, порядку її нарахування та стягнення, тощо оскільки дані обставини не входять до предмету доказування у цій справі та не можуть досліджуватись судом.

Щодо заявлених позивачем вимог про зміну публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між сторонами, шляхом подання заяв-приєднання, шляхом виключення з договору об`єктів споживання ідентифіковані системами ЕСІ-кодами 62Z1169282633891, 62Z9273472459503, 62Z0419877678812, 62Z9149580829626, колегія суддів зазначає таке.

Як вже було вказано вище, сторони у порядку ст. 652 ЦК України не позбавлені можливості змінити договір у судовому порядку.

Так, за приписами ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У даному випадку звертаючись із позовом про внесення змін до договорів позивач, як й щодо вимог про розірвання договорів, як на обставину, що зумовлює внесення відповідних змін послався на запровадження воєнного стану, захоплення територій та підприємств окупаційними військами та неможливість у зв`язку з наведеним продовження господарської діяльності.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 638 ЦК визначає, що укладеним є договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 180 Господарського кодексу України деталізовані істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Наявні матеріали справи свідчать про те, 30.11.2018 шляхом подання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в порядку статей 633, 634, 641, 642 ЦК, АТ "Херсонобленерго" повідомило споживача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ "Херсонобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №7761 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Об`єкт нерухомого майна, за адресою: Херсонська обл., с. Качкарівка, вул. Придінпровська (Ворошилова) б. б/н. ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z1169282633891.

Також, заявою-приєднання від 30.11.2018 до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, в порядку статей 633, 634, 641, 642 ЦК, АТ "Херсонобленерго" повідомило споживача про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ "Херсонобленерго" та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком №996 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Об`єкт нерухомого майна, за адресою:

- Київстар (техоблік), за адресою: Херсонська обл., с. Сірогози, вул. Миру, 1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z9273472459503;

- Комбінат хлібопродуктів, за адресою: Херсонська обл., с. Сірогози, вул. Миру,1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z0419877678812;

- Лайфселл (техоблік), за адресою: Херсонська обл., c. Сірогози, вул. Миру, 1; ЕСІ-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача: 62Z9149580829626.

З наведеного вбачається, що у заявах-приєднання сторонами обумовлено та визначено конкретні об`єкти нерухомого майна споживача по відношенню до яких позивач здійснює надання послуг з розподілу електричної енергії, тобто які становлять предмет договору.

Разом з цим, звертаючись із даними позовними вимогами до суду першої інстанції позивач просить суд внести зміни до договору шляхом виключення з нього усіх об`єктів нерухомого майна, тобто фактично виключити із договорів їх предмет.

Судова колегія відзначає, що господарський договір не може існувати без істотних умов, позаяк недосягнення згоди з усіх істотних умов договору свідчить про його неукладеність.

У цій справі об`єкти споживання ідентифіковані системами ЕСІ-кодами 62Z1169282633891, 62Z9273472459503, 62Z0419877678812, 62Z9149580829626, які вказані у заявах-приєднання до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, є істотною умовою цього договору, а тому виключення таких об`єктів з договору фактично призведе до відсутності предмету такого договору, що суперечить приписам чинного законодавства України та суті господарського договору, який фактично не може існувати без його суттєвих умов.

За таких обставин, виникає правова невизначеність щодо предмета укладеного між сторонами договору, їх прав та обов`язків стосовно цього предмета, відповідно, щодо існування між ними договірних відносин.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що такий договір може бути розірваних за згодою сторін або у судовому порядку, а також визнаний недійсним в цілому у випадках передбачених чинним законодавством України. Проте, ані вимог про розірвання таких договорів, ані про визнання їх недійсними в межах даної справи позивачем заявлено не було.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги про зміну публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії не є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Представником ТОВ "Нікопольска зернова компанія" адвокатом Ратушним В.В. було подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив стягнути з АТ "Херсонобленерго" на користь ТОВ "Нікопольска зернова компанія" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Також, до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання АТ "Херсонобленерго" про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що внаслідок військової агресії російської федерації проти держави Україна завдано матеріальних збитків на суму понад 165 млн. грн., про що 15.04.2022 листом №01-021710 було повідомлено правоохоронні органи (МВС та СБУ) та Міністерство енергетики (відповідні докази долучались до матеріалів справи).

Крім того, внаслідок бойових дій знищені виробничі потужності Товариства, а саме, слектричні мережі 5 шт. ПЛ-150 кВ, 41 шт. ПЛ-35 кВ, 103 шт. ПЛ -10 (6) кВ, 2200 шт. - ПЛ1-0,4 кВ, 3 шт. - ПС 110 (150) кВ, 11 шт. - ПС 35 кВ, 571 шт. - ТП 6 (10) кВ, чим АТ «Херсонобленерго» завдано збитків на суму близько 988,7 млн. грн.; викрадено та пошкоджено транспортні засоби в кількості 9 шт. на загальну суму 2 млн. грн. (більш точна сума розрахунку буде встановлено після закінчення окупації та проведення інвентаризації).

Про відповідні факти повідомлено правоохоронні органи держави Листом від 27.06.2022 року за №01-028105, у зв?язку із чим відкриті кримінальні провадження №22022230000000221 від 28.06.2022 року 26.07.2022 року та №22022230000001995 від 29.06.2022 року (правова кваліфікація за ч. 1 ст. 438 КК України).

З огляду на бойові дії, які ведуться на означеній території, їх інтенсивність та характер (масове знищення майна та, до того ж, затоплення територій внаслідок терористичного акту - підриву рф греблі Каховської ГЕС 06.06.2023) збитки Товариства перевищуватимуть ті, що вже встановлені внаслідок пошкодження майна Відповідача на правобережній (докупованій) частині Херсонської області.

Крім того, через постійні обстріли м. Херсона та доокупованої частини Херсонської області будівлі, трансформаторні підстанції, електромережі та обладнання Товариства постійно зазнають руйнівного впливу з боку держави- агресора російської федерації, відтак потребують постійного ремонту та оновлення.

Кошти, які надходять до АТ «Херсонобленерго» використовуються Товариством для проведення аварійно-відновлювальних заходів для здійснення нормального розподілу електричної енергії споживачам деокупованої частини Херсонщини, сплати податків та інших обов?язкових платежів до бюджету; виплати заробітної плати працівникам, тощо.

Тобто, внаслідок воєнних та бойових дій на території області Товариству завдано значної шкоди.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

Як вбачається з матеріалів справи та доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, позивачем було понесено витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 40 000 грн.

Відповідна сума витрат підтверджується наступними доказами:

- Ордером на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «НЗК» в Господарському суді Одеської області серії АЕ №1163064 від 08.11.2022 адвоката Ратушного В.В;

- Ордером на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «НЗК» в Південно-західному апеляційному господарському суді серії АЕ №1165647 від 12.04.2023 адвоката Ратушного В.В;

- Договором про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 року;

- Додатковою Угодою №1 до Договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 року;

- Актом про надання правничої (правової) допомоги (послуг) за Договором №7 про надання правничої (правової) допомоги від 13.07.2023.

Так, відповідно Договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 Ратушний Віктор Вікторович, Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ДП №4710 від 13.03.2020 з одного боку, та ТОВ «НЗК» в особі Директора Босого Дмитра Володимировича, який діє на підставі Статуту з іншого боку уклали цей Договір про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022.

Згідно з п. 3.1. договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 гонорар є формою винагороди Адвоката за надання правової допомоги Клієнту.

Відповідно до пункту 3.2. договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), за надання правової допомоги, передбаченої цим Договором, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначатимуться Сторонами в окремих додаткових угодах до цього Договору.

Пунктами 3.3.,3.4. договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 передбачено, що належним підтвердженням надання правової допомоги, передбаченої цим Договором. є складений Адвокатом (не пізніше останнього дня відповідного місяця) і підписаний Сторонами акт про надання послуг за цим Договором. На письмову вимогу Клієнта Адвокат зобов?язаний надати детальний письмовий звіт про надану правову допомогу за відповідний місяць. Клієнт оплачує Адвокату гонорар банківським переказом на поточний рахунок Адвоката, вказаний в цьому Договорі або рахунку на оплату, не пізніше 15 числа місяця. наступного за місяцем надання правової допомоги.

Між ТОВ "Нікопольска зернова компанія" та адвокатом Ратушним В.В. укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №7 від 26.10.2022 року, пунктом 1.1 якої передбачено, що предметом цієї Додаткової угоди є права та обов`язки сторін, які не визначені в Договорі і стосуються представництва інтересів Клієнта у господарських судах з метою: Розірвання договору про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017, укладеного між ТОВ "Нікопольска зернова компанія" та АТ "Херсонобленерго"; Розірвання договору про постачання електричної енергії №996 від 07.04.2017 укладеного між ТОВ "Нікопольска зернова компанія" та АТ "Херсонобленерго", внесення змін в публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладений ТОВ "Нікопольска зернова компанія" з АТ "Херсонобленерго" шляхом подання заяв-приєднання, виключивши з договору об`єкти споживання ідентифікованих ЕС-кодами: 6221169282633891, 6279273472459503, 6270419877678812, 6279149580829626.

Пунктом 4.1. Додаткової угоди передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, Клієнт незалежно від того чи досягнуто мету представництва сплачує Адвокату за представництва:

- в господарському суді першої інстанції - 10 000 гривень;

- в господарську суді апеляційної інстанції - 15 000 гривень;

- в господарському суді касаційної інстанції (Верховному суді) - 20 000 грн.

В разі, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про розірвання та внесення змін в договори, вказані в п. 1.1. цієї Додаткової угоди), Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар в розмірі 15 000 гривень (пункт 4.2. Додаткової угоди)

Відповідно до пункту 4.3. Додаткової угоди гонорар, передбачений 4.1. цієї Додаткової угоди, Клієнт сплачує по завершенню розгляду справи у суді відповідної інстанції протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від Адвоката акту про надання послуги. Гонорар, передбачений пунктом 4.2. цієї Додаткової угоди, клієнт сплачує протягом 10 банківських днів з моменту отримання від Адвоката акту про надання послуг, але не раніше набрання рішенням законної сили.

13.07.2023 Адвокат Ратушний Віктор Вікторович та ТОВ "Нікопольска зернова компанія" в особі Директора Босого Дмитра Володимировича склали Акт відповідно до Договору №7 про надання правничої (правової) допомоги від 26 жовтня 2022 року про таке:

1. Адвокат за дорученням Клієнта і за винагороду (гонорар) надав Клієнту такі види правничої (правової) допомоги передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а саме представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі №916/3205/22 за позовом Клієнта до АТ "Херсонобленерго";

- представництво інтересів Клієнта в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №916/3205/22 за апеляційною скаргою Клієнта на рішення Господарського суду Одеської області у справі від 12.04.2023 р. у справі №916/3205/22.

Адвокат склав та подав суду: ??

- Позовну заяву про внесення змін та розірвання договорів;

- Заперечення проти заяви (клопотання) про закриття провадження у справі №916/3206/22;

- Апеляційну скаргу на рішення Господарського сулу Одеської області від 12.04.2023 р. у справі №916/3205/22;

- Заяву щодо судових витрат.

Адвокат представляв інтереси Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Одеської області у справі №916/3205/22 - 01 лютого 2023 року, 22 лютого 2022 року, 12 квітня 2023 року. Адвокат представляв інтереси Клієнта в судових засіданнях в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №916/3205/22 - 26 червня 2023 року, 11 липня 2023 року.

Отже у даному випадку позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено частково, а саме лише в частині розірвання договорів про постачання електричної енергії, в задоволенні решти вимог відмовлено, а тому розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем має відбуватись з урахуванням приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відтак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (2 немайнові вимоги з 3 заявлених) розмір витрат понесених позивачем на правову допомогу складає 26 666,66 грн грн.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

У даному випадку, на переконання колегії суддів заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є цілком обґрунтованим, підтверджується наявними матеріалами справи, є пропорційним та співмірним до наданих адвокатом послуг.

В той же час, доводи відповідача не містять жодних обґрунтованих посилань на неспівмірність заявлених витрат обсягам наданих послуг, їх непропорційність, тощо.

При цьому, судова колегія зазначає, що посилання відповідача на скрутне матеріальне становище та наявність загальновідомих обставин, зокрема щодо ведення бойових дій та пошкодження майна відповідача, не можуть бути тією об`єктивною обставиною, яка зумовлює необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Слід відзначити, що у даному випадку сторони знаходяться у рівних умовах, оскільки не лише відповідач, а й позивач потерпає від воєнних дій.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договорів про постачання електричної енергії та прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення таких позовних вимог.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснено у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним судом вимогам.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 по справі №916/3205/22 в частині відмови у задоволенні позову про розірвання договорів про постачання електричної енергії скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір про постачання електричної енергії №7761 від 20.03.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" та Акціонерним товариством "Херсонобленерго".

3. Розірвати договір про постачання електричної енергії №996 від 07.04.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" та Акціонерним товариством "Херсонобленерго".

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" 4962 грн судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" 7443 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонобленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" 26 666,66 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" 4962 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді Таран С.В. у відпустці з 11.03.2024 по 18.03.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.