Постанова
від 12.03.2024 по справі 906/283/22
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Справа № 906/283/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙАГРО-2020" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року по справі №906/283/22 (суддя - Вельмакіна Т.М.)

час та місце ухвалення рішення: 29 листопада 2023 року; м. Житомир майдан Путянський, 3/65; повний текст рішення складено 15 грудня 2023 року

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

1. Малинської міської ради;

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до:

1.Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крайагро-2020"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкультура"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Золотоколосся"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро"

про припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від Прокурора - Гіліс І.В.;

від Позивача 1 - Паршаков О.В.;

від Відповідача 1 - Ващук Ю.С.;

від Позивача 2, Відповідача, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коростенської окружної прокуратури (надалі Прокурор) в інтересах держави в особі Малинської міської ради (надалі Позивач 1) та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі Позивач 2) звернувся з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крайагро-2020" (надалі Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкультура" (надалі Відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська компанія "Золотоколосся" (надалі Відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум плюс" (надалі Відповідач 4; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Агро" (надалі Третя особа)) про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

З урахуванням ухвал Господарського суду Житомирської області від 11 січня 2023 року про залишення позову без розгляду в частині та про прийняття до розгляду заяви від 20 жовтня 2022 року про зміну предмета позову (в порядку статтей 4, 46, 53 ГПК України), предметом розгляду у даній справі є вимоги, згідно яких Прокурор просить:

·припинити право власності та скасувати державну реєстрацію права власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Ксаверівське" (ЄДРПОУ 02138435) на земельні ділянки:

1) кадастровий номер 1823484600:05:000:0097, площею 28.2858 га (запис про державну реєстрацію права власності №55900555 від 23 грудня 2020 року);

2) кадастровий номер 1823484600:10:000:0213, площею 1.4799 га (запис про державну реєстрацію права власності №54880388 від 30 жовтня 2020 року).

·витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 44115421) на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельні ділянки:

1) кадастровий номер 1823484600:10:000:0215, площею 7.8938 га;

2) кадастровий номер 1823484600:10:000:0214, площею 8.8156 га;

3) кадастровий номер 1823484600:10:000:0212, площею 20.1254 га;

4) кадастровий номер 1823484600:10:000:0211, площею 9.7598 га;

5) кадастровий номер 1823484600:09:000:0084,площею 5.7094 га;

6) кадастровий номер 1823484600:07:000:0075, площею 14.1231 га;

7) кадастровий номер 1823484600:09:000:0073, площею 3.4227 га;

8) кадастровий номер 1823484600:08:000:2025 площею 115.8631 га;

9) кадастровий номер 1823484600:08:000:0024, площею 1.7804 га;

10) кадастровий номер 1823484600:07:000:0084, площею 4.6893 га;

11) кадастровий номер 1823484600:08:000:0023, площею 68.7079 га;

12) кадастровий номер 1823484600:07:000:0083, площею 5.5159 га;

13) кадастровий номер 1823484600:07:000:0078, площею 30.2802 га;

14) кадастровий номер 1823484600:07:000:0076, площею 51.0555 га;

15) кадастровий номер 1823484600:09:000:0075,площею 3.8774 га;

16) кадастровий номер 1823484600:07:000:0074, площею 28.3339 га;

17) кадастровий номер 1823484600:07:000:0073, площею 18.3025 га;

18) кадастровий номер 1823484600:07:000:0072, площею 29.2653 га;

19) кадастровий номер 1823484600:07:000:0071, площею 18.3976 га;

20) кадастровий номер 1823484600:06:000:0069, площею 1.8482 га;

21) кадастровий номер 1823484600:06:000:0068, площею 3.1318 га;

22) кадастровий номер 1823484600:06:000:0053, площею 8.4060 га;

23) кадастровий номер 1823484600:06:000:0052, площею 5.1108 га;

24) кадастровий номер 1823484600:06:000:0051, площею 3. 7741 га;

25) кадастровий номер 1823484600:06:000:0050, площею 61.5413 га;

26) кадастровий номер 1823484600:06:000:0049, площею 39.5732 га;

27) кадастровий номер 1823484600:06:000:0048, площею 1.9215 га;

28) кадастровий номер 1823484600:06:000:0047, площею 6.8952 га;

29) кадастровий номер 1823484600:05:000:0100, площею 21.4821 га;

30) кадастровий номер 1823484600:05:000:0103, площею 61.5627 га;

31) кадастровий номер 1823484600:05:000:0101, площею 25.2038 га;

32) кадастровий номер 1823484600:05:000:0117, площею 21.4813 га;

33) кадастровий номер 1823484600:05:000:0099,площею 25.1300 га;

34) кадастровий номер 1823484600:05:000:0098,площею 13.2695 га;

35) кадастровий номер 1823484600:05:000:0096, площею 11.9317 га;

36) кадастровий номер 1823484600:05:000:0095, площею 4.0164 га;

37) кадастровий номер 1823484600:05:000:0094, площею 5.4213 га;

38) кадастровий номер 1823484600:04:000:0006, площею 13.5815 га;

39) кадастровий номер 1823484600:04:000:0004, площею 5.7641 га;

40) кадастровий номер 1823484600:04:000:0003, площею 157.7464 га;

41) кадастровий номер 1823484600:04:000:0007, площею 42.1781 га;

42) кадастровий номер 1823484600:04:000:0002, площею 38.2158 га;

43) кадастровий номер 1823484600:06:000:0045, площею 27.7337 га;

44) кадастровий номер 1823484600:04:000:0001, площею 45.7042 га;

45) кадастровий номер 1823484600:05:000:0092, площею 113.0999 га;

·витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 44115421) та Відповідача 2 (код ЄДРПОУ 43678982) на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельні ділянки:

1. кадастровий номер 1823484600:09:000:0074, площею 2.3954 га;

2. кадастровий номер 1823484600:09:000:0072, площею 10.7351 га;

3. кадастровий номер 1823484600:07:000:0079, площею 5,3720 га;

·витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 44115421) та Відповідача 3 (код ЄДРПОУ 41227965) на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельну ділянку: кадастровий номер 1823484600:05:000:0093, площею 91.2494 га.

·витребувати з чужого незаконного володіння Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 44115421) та Відповідача 4 (код ЄДРПОУ 36831677) на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельну ділянку кадастровий номер 1823484600:06:000:0046 площею 18.1097 га."

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що набуття права приватної власності КСП "Ксаверівське" на вищевказані земельні ділянки та подальший перехід права власності на них в порядку правонаступництва до Відповідача 1, а також передача земель в оренду вищевказаним суб`єктам господарювання є незаконними, оскільки всупереч приписам статті 37 ЦК У PCP (у редакції чинній на час припинення КСП "Ксаверівське", юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання), пункту 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (вказує, що КСП "Ксаверівське", яке припинене, як юридична особа, зареєструвало за собою у 2020 році право приватної власності на спірні земельні ділянки не зважаючи на те, що на момент такої реєстрації вказане КСП ліквідовано, члени КСП реалізували своє право на отримання земельної частки (паю), а до складу КСП незаконно включено 4 особи, які не є власниками земельних часток (паю)).

Прокурор зауважив, що при реєстрації не враховано, що законодавством України, чинним на момент реєстрації оспорюваних прав КСП "Ксаверівське" та на даний час, не передбачено норм, якими дозволено підприємству, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку. При цьому, як вказує Прокурор, будь-які рішення про передачу у приватну власність КСП "Ксаверівське" спірних земельних ділянок не приймались.

Прокурор, також зазначає, що незважаючи на те, що державний акт на право колективної власності на землю видавався на КСП "Ксаверівське", право на землі, передані у колективну власність, належить особам, які мають право на земельні частки (паї) та включені як члени підприємства до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, а також їх спадкоємці у разі смерті осіб, які мають право на земельні частки (паї). Жодна особа, яка є членом КСП на даний час не є власником земельної частки (паю) у ньому.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року (том 9, а.с. 109-122) позовні вимоги задоволено.

Скасувано державну реєстрацію права власності та припинити право власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Ксаверівське" на земельні ділянки: кадастровий номер 1823484600:05:000:0097, площею 28.2858 га (запис про державну реєстрацію права власності №55900555 від 23 грудня 2020 року); кадастровий номер 1823484600:10:000:0213, площею 1.4799 га (запис про державну реєстрацію права власності №54880388 від 30 жовтня 2020 року).

Витребувано з чужого незаконного володіння Відповідача 1 на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельні ділянки: кадастровий номер 1823484600:10:000:0215, площею 7.8938 га; кадастровий номер 1823484600:10:000:0214, площею 8.8156 га; кадастровий номер 1823484600:10:000:0212, площею 20.1254 га; кадастровий номер 1823484600:10:000:0211, площею 9.7598 га; кадастровий номер 1823484600:09:000:0084,площею 5.7094 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0075, площею 14.1231 га; кадастровий номер 1823484600:09:000:0073, площею 3.4227 га; кадастровий номер 1823484600:08:000:2025 площею 115.8631 га; кадастровий номер 1823484600:08:000:0024, площею 1.7804 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0084, площею 4.6893 га; кадастровий номер 1823484600:08:000:0023, площею 68.7079 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0083, площею 5.5159 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0078, площею 30.2802 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0076, площею 51.0555 га; кадастровий номер 1823484600:09:000:0075,площею 3.8774 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0074, площею 28.3339 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0073, площею 18.3025 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0072, площею 29.2653 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0071, площею 18.3976 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0069, площею 1.8482 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0068, площею 3.1318 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0053, площею 8.4060 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0052, площею 5.1108 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0051, площею 3. 7741 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0050, площею 61.5413 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0049, площею 39.5732 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0048, площею 1.9215 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0047, площею 6.8952 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0100, площею 21.4821 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0103, площею 61.5627 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0101, площею 25.2038 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0117, площею 21.4813 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0099,площею 25.1300 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0098,площею 13.2695 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0096, площею 11.9317 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0095, площею 4.0164 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0094, площею 5.4213 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0006, площею 13.5815 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0004, площею 5.7641 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0003, площею 157.7464 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0007, площею 42.1781 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0002, площею 38.2158 га; кадастровий номер 1823484600:06:000:0045, площею 27.7337 га; кадастровий номер 1823484600:04:000:0001, площею 45.7042 га; кадастровий номер 1823484600:05:000:0092, площею 113.0999 га.

Витребувано з чужого незаконного володіння Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельні ділянки: кадастровий номер 1823484600:09:000:0074, площею 2.3954 га; кадастровий номер 1823484600:09:000:0072, площею 10.7351 га; кадастровий номер 1823484600:07:000:0079, площею 5,3720 га;

Витребувано з чужого незаконного володіння Відповідача 1 та Відповідача 3 на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельну ділянку: кадастровий номер 1823484600:05:000:0093, площею 91.2494 га.

Витребувано з чужого незаконного володіння Відповідача 1 та Відповідача 4 на користь Малинської об`єднаної територіальної громади в особі Позивача 1 земельну ділянку: кадастровий номер 1823484600:06:000:0046 площею 18.1097 га.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що у зв`язку із створення Малинської міської територіальної громади, в яку об`єдналися громади сіл, у тому числі с. Ксаверів Малинського району, то до Малинської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Зазначив, що розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до статті 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - Позивач 1. Вважає, що протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі Позивача 1.

При цьому листом від 21 квітня 2021 року Коростенська окружна прокуратура повідомила Позивача 1 про виявлений факт неправомірного набуття КСП "Ксаверівське" права власності на зазначені земельні ділянки та наявність підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади (том 1, а.с. 38-41).

Зважаючи на не вчинення визначеними Прокурором в якості позивачів органами заходів щодо захисту порушених інтересів держави, а також враховуючи зміст відповіді на лист Прокуратури Відповідача 2 (том 1, а.с. 47) та зміст відповіді Позивача 1 (том 1, а.с. 42), суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку Прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави в особі Позивача 1 та Позивача 2.

При цьому місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що саме сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) Законом № 899-IV уповноважені: розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняти місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладати із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету.

Також, місцевим господарський судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що відповідно до протоколу установчих зборів КСП "Ксаверівське" від 18 лютого 2000 року присутніми 56 членами створено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ксаверівський" на базі колгоспу імені Калініна (КСП Ксаверівське), затверджено його установчий договір та статут. Суд визначив, що згідно реєстраційної картки 1 березня 2000 року зареєстровано Виробничий Сільськогосподарський кооператив "Кваверівський" (ід. код 30878898) із колективною формою власності. Згідно розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області №105 від 1 березня 2000 року КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський". Також місцевий господарський суд зауважив, що з наданих до справи документів вбачається, що згідно розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №36 від 30 січня 2002 року створено Селянське (фермерське) господарство "Обрій" (код ЄДРПОУ 31871212). Відповідно до пункту 1.6 Статуту СФГ "Обрій" є правонаступником СВК "Ксаверівський" по боргових зобов`язаннях пропорційно кількості взятого в оренду майна колишніх членів СВК за згодою засновника та зборів членів СВК.

За вказаного, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідно до протоколу зборів громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) Ксаверівської сільської ради Малинського району від 20 березня 2003 року присутніми на зборах 287 громадянами власниками вирішено: схвалити розроблений проект організації територій земельних часток (паїв) власників земельних сертифікатів, землі яких орендуються С(Ф)Г "Обрій" Ксаверівської сільської ради, яким передбачено: всього громадян, які мають право на отримання земельної частки (паю) всього 474 особи (список додається); всього сільськогосподарських угідь, що підлягають поділу на земельні частки/паї - 1939,83 га, в тому числі ріллі 1931,29 га, сіножатей - 8,54 га, вартість яких становить 4493322,37 грн; вартість земельної частки (паю) складає 9479,58 грн; розмір земельної частки/паю складає 4,09 умовних кадастрових гектара.

При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що рішенням 41 сесії 7 скликання Ксаверівської сільської ради № 1 від 11 вересня 2020 року прийнято до комунальної власності територіальної громади Ксаверівської сільської ради земельні ділянки площею 715,25 га із земель, що передавались в колективну власність КСП "Ксаверівське".

Рішенням 42 сесії 7 скликання Ксаверівської сільської ради від 18 вересня 2020 року № 2 прийнято до комунальної власності територіальної громади Ксаверівської сільської ради земельні ділянки площею 211,4048 га із земель, що передавались в колективну власність КСП "Ксаверівське".

Місцевий господарський суд в своєму рішенні виснував, що члени КСП "Ксаверівське" застосували процедуру паювання щодо земель, які перебували у КСП згідно Державного акта на право колективної власності на землю, тому наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює й припинення інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок. Наведене за доводами суду першої інстанції свідчить, зокрема, і про припинення, в результаті застосування процедури паювання земель, права колективної власності, яке виникло на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 30 жовтня 1995 року серія ІІ-ЖТ № 000106, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок на підставі цього акта.

Оскільки місцевим господарським судом встановлено, що землі КСП "Ксаверівське" були розпайовані між 474 його членами, то суд прийшов висновку, що саме останні (їх спадкоємці) мали право зареєструвати за собою право приватної власності на отримані земельні ділянки. При цьому Відповідачем 1 землі колишнього КСП "Ксаверівське" могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Суд при цьому вказав, що реєстрація права приватної власності на спірні земельні ділянки загальною площею 1349,280 га у листопаді 2020 - лютому 2021 року за КСП "Ксаверівське" є незаконною, до того ж унеможливлює вчинення дій щодо розподілу земельних часток (паїв) між їх власниками та спадкоємцями, про існування необхідності якої вказував і Відповідач 1 під час розгляду справи. За вказаного, недоречними є твердження представника Відповідача 1 про те, що задоволення позову призведе до порушення прав бувших членів КСП та їх спадкоємців щодо реалізації їх прав щодо розподілу земельних часток (паїв), так як Відповідач 1 не мав жодних законних підстав для реєстрації права приватної власності на вказані земельні ділянки, відповідно не мав права і для передачі їх в подальшому в оренду іншим Відповідачам.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 9, а.с. 132-143), в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права. На підтвердження своїх доводів, Відповідач 1 вказує, що головною умовою для виникнення права власностi за територiальною громадою є припинення колективного сільськогосподарського підприємства.

Констатує, що КСП «Ксаверівське» створено 17 лютого 1993 року шляхом реорганізації колгоспу ім. Калініна та до лютого 2022 року не змінювало назву, або організаційно-правову форму. 25 травня 1995 року КСП "Ксаверівське" видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, згідно якого у колективну власність передано 3718,8 га землі. Скаржник зауважив, що жодної з підстав припинення права власності, що виникло на підставі Державного акту №ІІ-ЖТ №000106, передбачених законодавством не було, будь яких підстав, передбачених статтею 140 Земельного кодексу України, стосовно спірних земельних ділянок, які є предметом судового розгляду та входять до земельної ділянки колективної власності не настало.

Скаржник вказав, що право власності на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (1 січня 2002 року) збереглося у нього після цієї дати, та ставить під сумнів доводи Прокурора про те, що земельні ділянки є комунальною власністю та мають бути витребувані на користь Позивача.

Апелянт в апеляційній скарзі зсилаючись на статтю 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" зауважив, що право власності на землю правомірно набуто КСП "Ксаверівське" ще в 1995 році, і що таке право власності на землю не припинялося, а в 2021 році було проведено державну реєстрацію права власності, яке виникло ще в 1995 році, в новому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку з вимогами діючого законодавства. Пояснив, що можливість провести інвентаризацію земель КСП та здійснити їх державну реєстрацію виникла лише з прийняттям Закону №2498 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Відповідач 1 при цьому заперечив щодо доводів Прокурора про те, що КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський", оскільки відповідного рішення загальних зборів не існує і Прокурором не подано. Також вважає помилковим твердження Прокурора про те, що відповідно до протоколу установчих зборів КСП "Ксаверівське" від 18 лютого 2000 року присутніми 56 членами створено СВК "Ксаверівський" на базі колгоспу імені Калініна (КСП "Ксаверівське"), затверджено його установчий договір та статут, оскільки з долученої до позову виписки установчих зборів вбачається, що жодної згадки про КСП "Ксаверівське" та його реорганізацію в СВК "Ксаверівський" немає. Зауважив, що статут СВК "Ксаверівський", установчий договір та інші документи реєстраційної справи СВК "Ксаверівський" не містять відомостей про те, що СВК "Ксаверівський" є правонаступником КСП "Ксаверівське" та Колгоспу ім. Калініна. Вказав, що пунктом 6.2 Статуту СВК, згідно якого майно кооперативу створюється шляхом внесення паю, та Додаткового паю кожним з членів кооперативу, а також пункту 6.3 Статуту, згідно якого члени кооперативу мають право вносити свій пай та додатковий пай майном, майновими правами та/або грішми, свідчать про те, що СВК "Ксаверівський" є самостійною юридичною особою. За доводами апелянта, кооператив набуває права власності на землю відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв). За вказаного та зсилаючись на пункт 7.1 Статуту, апелянт вважає, що до СВК Ксаверівський" (код ЄДРПОУ 30878898) перейшло право на земельні ділянки, що належали на праві приватної власності виключно фізичним особам - його членам, а не на ті, що належать КСП "Ксаверівське". При цьому вказав, що Розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №105 від 1 березня 2000 року також не містить відомостей про те, що КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський". Зазначив, що Розпорядження №203 від 28 квітня 2001 року голови Малинської районної державної адміністрації не містить відомостей про те, що скасована державна реєстрація КСП ім. Калініна (код ЄДРПОУ 02138435), у зв`язку з його ліквідацією. Наголосив, що СВК "Ксаверівський" не є правонаступником КСП "Ксаверівський", оскільки крім іншого, має відмінний ідентифікаційний код.

Також Відповідач 1 вказав в апеляційній скарзі, що рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Ксаверівською сільською радою скасовані наказом Мінюсту №4347/5 від 17 грудня 2020 року №4348/5 від 17 грудня 2020 року, оскільки КСП "Ксаверівське" не перебуває у стані припинення, а подані для державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити виникнення права власності Ксаверівської сільської ради на спірні земельні ділянки.

Крім того, Відповідач 1 вказав, що 11 грудня 2019 року загальними зборами КСП «Ксаверівське» прийнято рішення про проведення інвентаризації земель КСП «Ксаверівський» та внесення їх в реєстр як власність підприємства (протокол №б/н від 11 грудня 2019 року). Апелянт резюмував, що право власності на землю правомірно набуто КСП «Ксаверівське» ще в 1995 році, таке право власності на землю не припинялося, а в 2021 році було проведено державну реєстрацію права власності, яке виникло ще в 1995 році, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до вимог нового законодавства та на підставі рішення всіх наявних на той час членів КСП.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 906/986/21 за апеляційною скаргою Відповідача 1. Запропоновано Прокурору, Позивачу 1, Позивачу 2, Відповідачу 2, Відповідачу 3, Відповідачу 4 по справі подати відзив на апеляційну скаргу (том 9, а.с. 162).

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 31 січня 2024 року надійшов відзив від Позивача 1 в котрому Позивач 1 просив залишити рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/283/22 без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 1 без задоволення (том 9, а.с. 168-171). При цьому, Позивач 1 вказав, що земельні ділянки на які незаконно було оформлено право приватної власності за КСП «Ксаверівське» в силу закону є комунальною власність Малинської міської територіальної громади. Позивач 1 зазначає, що при реєстрації земельних ділянок не враховано, що законодавством України чинним на момент реєстрації оспорюваних прав КСП «Ксаверівське» не передбачено норм, якими дозволено навіть підприємству, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку. Рішенням Ксаверівської сільської ради від 11 вересня 2020 року № 1 прийнято до комунальної власності територіальної громади Ксаверівської сільської ради земельні ділянки площею 715,25 га із земель, що передавалися в колективну власність КСП «Ксаверівське». 18 вересня 2020 року рішенням № 2 Ксаверівської сільської ради прийнято до комунальної власності земельні ділянки площею 211,4048 га із земель, що передавались в колективну власність КСП «Ксаверівське». Таким чином, за доводами Позивача 1 спірні земельні ділянки перейшли до земель запасу Ксаверівської сільської ради та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишилися, відповідно на вказані земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності, на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Позивач 1 вказав, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку, що спірні земельні ділянки перейшли до комунальної власності як в силу закону так і відповідно до прийнятих рішень органу місцевого самоврядування.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 1 лютого 2024 року надійшов відзив від Прокурора в котрому Прокурор просив залишити рішення Господарського суду Житомирської області в справі №906/283/22 без змін, а апеляційну скаргу Відповідача 1 без задоволення (том 9, а.с. 193-203). При цьому, Прокурор вказав, що загальними зборами членів КСП «Ксаверівське» (474 осіб) рішень стосовно земельних ділянок колективної власності відповідно до вимог статей 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогоспддарське підприємство» не приймалось. За доводами Прокурора з огляду на вищевикладене вбачається, що усі землі, які підлягали паюванню були розпайовані між членами реформованого КСП, а тому у реформованого КСП «Ксаверівське» не могли залишитися землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь з колективної власності до власності юридичної особи, спричинило б на переконання Прокурора порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Також, Прокурор вказав, що посилання апелянта на статтю 140 Земельного кодексу України 2001 року - є безпідставними, з огляду на те, що землі, які передано у колективну власність членам КСП «Ксаверівське», ніколи не переходили у приватну власність юридичної особи, що б застосовувати положення вказаної статті. Констатує, що наявна в матеріалах справи проектно-технічна документація землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель припиненого КСП, підтверджує той факт, що землі передані згідно державного акту були розпайовані, землі які не придатні були передані до земель запасу, землі загального «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Прокурор зазначив, що право приватної власності Відповідача 1 на спірні земельні ділянки зареєстровано саме в порядку правонаступництва КСП «Ксаверівське», а КСП «Ксаверівське» зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки у період з листопада 2020 по лютий 2021 років на підставі державного акту на право колективної власності на землю від 30 жовтня 1995 року серія ІІ-ЖТ № 000106, та протоколів загальних зборів КСП «Ксаверівське», які проводились в період 2020-2021 років. Наголосив, що апелянтом ігнорується той факт, що спірні земельні ділянки в силу закону перейшли до земель запасу Ксаверівської сільської ради та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишалися, відповідно на вказані земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності, на підставі Державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи те, що члени КСП «Ксаверівське» застосували процедуру паювання майна, яке належало на праві колективної власності КСП на праві колективної власності та була придатна для паювання, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2024 року призначено справу № 906/283/22 до розгляду на 28 лютого 2024 року об 15:45 год. (том 9, а.с. 224).

28 лютого 2024 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Філіпової Т.Л. судове засідання не відбулося про що повідомлено сторони по справі (том 9, а.с. 247).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 березня 2024 року, розгляд апеляційної скарги призначено на 12 березня 2024 року об 15:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2024 року клопотання представника Позивача 1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, призначено розгляд спави на 12 березня 2024 року о 15:00 год. в режимі відеоконференції з Малинським районним судом Житомирської області.

В судове засідання від 13 березня 2024 року представники Позивача 2, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи не з`явилися.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, суд констатує, що ухвалою суду (від 4 березня 2024 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 Господарського процесуального України).

При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, апеляційний господарський суд без участі представників Позивача 2, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Третьої особи за наявними в справі матеріалами.

При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 13 березня 2024 року, представник Відповідача 1 підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, котрим відмовити в задоволенні позовних вимог Прокурора, покликаючись на те, що КСП «Ксаверівське» створено 17 лютого 1993 року шляхом реорганізації колгоспу ім. Калініна та до лютого 2022 року не змінювало назву, або організаційно-правову форму, якому 25 травня 1995 року як КСП "Ксаверівське" видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, згідно якого у колективну власність передано 3718,8 га землі. Представник зауважив, що жодної з підстав припинення права власності, що виникло на підставі Державного акту №ІІ-ЖТ №000106, передбачених законодавством не було, будь яких підстав, передбачених статтею 140 Земельного кодексу України, стосовно спірних земельних ділянок, які є предметом судового розгляду та входять до земельної ділянки колективної власності не настало. Представник Відповідача 1 вказав, що право власності на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України (1 січня 2002 року) збереглося у нього після цієї дати, та відповідно, ставить під сумнів доводи Прокурора про те, що земельні ділянки є комунальною власністю та мають бути витребувані на користь Позивача. При цьому представник Відповідача 1 вказав, що право власності на землю правомірно набуто КСП "Ксаверівське" ще в 1995 році, таке право власності на землю не припинялося, а в 2021 році було проведено державну реєстрацію права власності, яке виникло ще в 1995 році, в новому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку з вимогами діючого законодавства. Пояснив, що можливість провести інвентаризацію земель КСП та здійснити їх державну реєстрацію виникла лише з прийняттям Закону №2498 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні". Представник Відповідача 1 заперечив щодо доводів Прокурора про те, що КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський", оскільки відповідного рішення загальних зборів не існує, і Прокурором такого рішення не подано. При цьому представник вказав, що Розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №105 від 1 березня 2000 року також не містить відомостей про те, що КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський". Зазначив, що Розпорядження №203 від 28 квітня 2001 року голови Малинської районної державної адміністрації не містить відомостей про те, що скасована державна реєстрація КСП ім. Калініна (код ЄДРПОУ 02138435), у зв`язку з його ліквідацією. Також представник Відповідача 1, наголосив, що СВК "Ксаверівський" не є правонаступником КСП "Ксаверівський", оскільки крім іншого, має відмінний ідентифікаційний код.

В судовому засіданні від 13 березня 2024 року Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що Розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації №105 від 1 березня 2000 року КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський". Відтак на переконання Прокурора набуття права приватної власності КСП "Ксаверівське" на вищевказані земельні ділянки та подальший перехід права власності на них в порядку правонаступництва до Відповідача 1, а також передача земель в оренду Відповідачам є незаконними, оскільки всупереч приписам статті 37 ЦК У PCP (у редакції чинній на час припинення КСП "Ксаверівське", юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання), КСП "Ксаверівське", яке припинене, як юридична особа, зареєструвало за собою у 2020 році право приватної власності на спірні земельні ділянки не зважаючи на те, що на момент такої реєстрації вказане КСП ліквідовано, а члени КСП реалізували своє право на отримання земельної частки (паю). Крім того Прокурор констатував, що до складу КСП незаконно включено 4 особи, які не є власниками земельних часток (паю).

Прокурор зауважив, що при реєстрації не враховано, що законодавством України, чинним на момент реєстрації оспорюваних прав КСП "Ксаверівське" та на даний час, не передбачено норм, якими дозволено підприємству, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку. При цьому, будь-які рішення про передачу у приватну власність КСП "Ксаверівське" спірних земельних ділянок не приймались. Прокурор зазначає, що незважаючи на те, що державний акт на право колективної власності на землю видавався на КСП "Ксаверівське", право на землі, передані у колективну власність, належить особам, які мають право на земельні частки (паї) та включені як члени підприємства до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, а також їх спадкоємці у разі смерті осіб, які мають право на земельні частки (паї). Прокурор констатував, що жодна особа, яка є членом КСП на даний час не є власником земельної частки (паю) у ньому.

В судовому засіданні від 13 березня 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції, представник Позивача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, та просив відмовити в її задоволенні при цьому залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Вказавши, що земельні ділянки на які незаконно було оформлено право приватної власності за КСП «Ксаверівське» в силу закону є комунальною власність Малинської міської територіальної громади. На думку представника при реєстрації земельних ділянок не враховано, що законодавством України чинним на момент реєстрації оспорюваних прав КСП «Ксаверівське» не передбачено норм, якими дозволено навіть підприємству, якому земельна ділянка була передана на праві колективної власності, автоматично набувати право приватної власності на цю земельну ділянку. Представник Позивача 1 зазначив, що рішенням Ксаверівської сільської ради від 11 вересня 2020 року № 1 прийнято до комунальної власності територіальної громади Ксаверівської сільської ради земельні ділянки площею 715,25 га із земель, що передавалися в колективну власність КСП «Ксаверівське». 18 вересня 2020 року рішенням № 2 Ксаверівської сільської ради прийнято до комунальної власності земельні ділянки площею 211,4048 га із земель, що передавались в колективну власність КСП «Ксаверівське». З даного представник робить висновок, що спірні земельні ділянки перейшли до земель запасу Ксаверівської сільської ради та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишилися, відповідно на вказані земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності, на підставі державного акту на право колективної власності на землю.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача 1 та Позивача 1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Як зауважує Прокурор та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження представника Президента України в Малинській районній державній адміністрації № 68 від 17 лютого 1993 року колгосп ім. Калініна реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство "Ксаверівське" (том 1, а.с. 81).

Розпорядженням голови Малинської районної ради народних депутатів Житомирської області від 26 квітня 1995 року №135 створено комісію по визначенню земель, що підлягають передачі у колективну власність колективних сільськогосподарських підприємств району (том 1, а.с. 98). Згідно з додатком до вказаного Розпорядження, площа земель КСП "Ксаверівське", що передається у колективну та державну власність, зокрема, складає: 4557,8 га - землі КСП на час складання документації, 400,4 га - землі в межах населених пунктів, 305,5 га - особистих підсобних господарств, 32,3 га - землі резерву, 224,7 га - землі запасу, 2698,3 га - площа угідь для визначення резервного фонду, 839,0 га - землі державної власності на умовах постійного користування, 677,6 га землі лісового фонду, 147,0 га - землі водного фонду, 2,7 га - землі природоохоронного призначення, 44,0 га - землі резервного фонду, 3718,8 га - площа земель, що передаються у колективну власність, з них земель загального користування - 1335,6 га (том 1, а.с. 98).

Рішенням Ксаверівської сільської ради народних депутатів 4 сесії 22 скликання від 25 травня 1995 року, вирішено: передати Колективному сільськогосподарському підприємству "Ксаверівське" 3718,8 гектарів земель у колективну власність, у тому числі 1335,6 гектарів земель загального користування по вгіддях згідно додатку (пункт 1 рішення); залишити у постійному користуванні 839,0 гектарів земель державної власності по вгіддях згідно додатку (пункт 2 рішення).

На підставі вищевказаного рішення, 30 жовтня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству ім. "Ксаверівське" виданий державний акт серії ЖТ № 000106 про право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 3718,8 га (том 1, а.с. 85-86).

Відповідно до протоколу № 3 від 26 січня 2000 року загальних зборів колгоспу ім. Калініна, який був реорганізований в КСП "Ксаверівське", присутніми на зборах членами (163 особи) вирішено реорганізувати колгосп ім. Калініна, та на базі колгоспу створити виробничий сільськогосподарський кооператив (том 1, а.с. 117).

Згідно з пунктом 1 цього протоколу вирішено:

·розпочати реорганізацію колгоспу ім. Калініна, згідно Указу Президента та на базі колгоспу ім. Калініна створити виробничий сільськогосподарський кооператив;

·доручити комісії по реорганізації підприємства в недільний термін вивісити список осіб, які мають право на приватизацію майна для загального ознайомлення та недопущення помилок при затвердженні вищевказаних списків;

· в списки на приватизацію майна включити всіх осіб, які одержали сертифікати на землю.

Відповідно до протоколу установчих зборів КСП "Ксаверівське" від 18 лютого 2000 року присутніми 56 членами створено Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ксаверівський" на базі колгоспу імені Калініна (КСП Ксаверівське), затверджено його установчий договір та статут (том 1, а.с. 118).

Згідно реєстраційної картки (том 1, а.с. 120-128) 1 березня 2000 року зареєстровано Виробничий Сільськогосподарський кооператив "Кваверівський" (ід. код 30878898) із колективною формою власності.

У пунктах 1, 4, 5 Установчого договору про створення та діяльність СВК "Ксаверівський" (том 1, а.с. 134-141), Кооператив створено у процесі реорганізації і є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) ім. Калініна, майно та майнові права Кооперативу складаються з основних і оборотних фондів, що складаються з майнових внесків засновників. Кооператив набуває право власності на частину землі КСП, після одержання Державного акту про право колективної власності на землі на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до державного акту, заносяться лише імена тих засновників кооперативу, які передали свої земельні частки під час реорганізації КСП. Згідно Розділу 12 - Засновниками кооперативу є 56 членів.

Також матеріали справи містять Статут СВК "Ксаверівський", затверджений установчими зборами від 18 лютого 2000 року, згідно якого Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ксаверівський" створений за рішенням установчих зборів громадян відповідно до положень Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", іншого законодавства України і є об`єднанням незалежних сільськогосподарських виробників.

Водночас, пункт 4.4 Статуту СВК "Ксаверівський" визначає обов`язок члена кооперативу зробити внесок паю шляхом передачі Кооперативу майна та/або грошей, майнових прав, земельної ділянки або прав користування нею (том 1, а.с. 142-159).

Пунктом 7.1 Статуту вказаного СВК визначено, що кооператив набуває право власності на землю відповідно до кількості переданих членами Кооперативу земельних часток (паїв) у землях КСП, після одержання державного акту на право колективної власності на землю на ім`я Кооперативу. До списку, що додається до даного державного акту заносяться імена лише тих Членів Кооперативу, які передали свої земельні частки (паї) з метою формування земельної ділянки Кооперативу.

Згідно розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області №105 від 1 березня 2000 року КСП "Ксаверівське" реорганізовано в СВК "Ксаверівський" (том 1, а.с. 82).

Також з наданих до справи документів вбачається, що згідно розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації №36 від 30 січня 2002 року створено Селянське (фермерське) господарство "Обрій" (код ЄДРПОУ 31871212). Відповідно до пункту 1.6 Статуту, СФГ "Обрій" є правонаступником СВК "Ксаверівський" по боргових зобов`язаннях пропорційно кількості взятого в оренду майна колишніх членів СВК за згодою засновника та зборів членів СВК (том 1, а.с. 101-115).

Зідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підставою реєстрації права приватної власності на вищевказані земельні ділянки за КСП "Ксаверівське" є державний акт на право колективної власності на землю від 30 жовтня 1995 року серія ІІ-ЖТ № 000106, та протоколи загальних зборів КСП "Ксаверівське", які проводились в період 2020-2021 років.

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КСП "Ксаверівське" з 10 березня 2021 року перебуває в стадії припинення, правонаступником КСП зазначено Відповідача 1 (код ЄДРПОУ 44115421), у зв`язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно в березні 2021 року внесені зміни про право власності, зокрема, зареєстровано право власності за Відповідачем 1 на 50 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договорів оренди, частина земельних ділянок перебувають у користуванні Відповідача 2, Відповідача 3 та у Відповідача 4.

Прокурор вважає, що набуття права приватної власності КСП "Ксаверівське" на вищевказані земельні ділянки та подальший перехід права власності на них в порядку правонаступництва до Відповідача 1, а також передача земель в оренду вищевказаним суб`єктам господарювання є незаконними, оскільки всупереч приписам статті 37 ЦК УPCP (у редакції чинній на час припинення КСП "Ксаверівське", юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання)), пункту 21 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, КСП "Ксаверівське", яке припинене, як юридична особа, зареєструвало за собою у 2020 році право приватної власності на спірні земельні ділянки не зважаючи на те, що на момент такої реєстрації вказане КСП ліквідовано, члени КСП реалізували своє право на отримання земельної частки (паю), а до складу КСП незаконно включено 4 особи, які не є власниками земельних часток (паю).

Прокурор вважає, що спірні земельні ділянки перейшли до земель запасу Ксаверівської сільської ради та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишалися, а тому відповідно на вказані земельні ділянки не могло бути зареєстровано право приватної власності, на підставі Державного акту на право колективної власності на землю.

При цьому, Прокурор вказав, що враховуючи норми Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Позивач 2 не наділений правом звернення до суду у спірних правовідносинах, а тому, представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зважаючи на вищеописану позицію, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 звернувся в суд з позовом до Відповідачів про припинення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння (спірних земельних ділянок) та скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у Прокурора підстав для представлення інтересів держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 у цій справі, судова колегія зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України та вище наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог скарги, а відтак переглядає рішення місцевого господарського суду тільки щодо суті спору.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до статтей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

В силу дії статті 328 вказаного Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із статтями 319, 321, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

За приписами статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

Поза тим колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України (яка, серед іншого, визначена підставою позову) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту наведених нормативних приписів убачається, що власник майна фактично позбавлений можливості володіти і користуватися цим майном внаслідок його незаконного вибуття із володіння, має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

При цьому, колегія суддів констатує, що із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року по справі №922/614/19 зазначила, що в контексті застосування, зокрема, статті 388 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.

При цьому, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У постанові від 21 серпня 2019 року в справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів з метою дотримання основних принципів судочинства та балансу інтересів сторін, досліджує докази подані зі сторони Прокурора, Позивачів та Відповідачів, зауважує наступне.

Так, Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки були передані власниками до земель запасу Ксаверівської сільської ради Малинського району (Позивач 1) та земель загального користування, і паюванню не підлягали, у колективній власності не залишалися, тому ніби-то не могли бути зареєстрованими на праві приватної власності за Відповідачем 1 (а в подальшому за іншими Відповідачами), зсилаючись на статті 387, 388 Цивільного кодексу України, просить витребувати з чужого незаконного володіння спірні земельні ділянки.

Враховуючи вище викладене, слід зазначити, що предметом дослідження при вирішенні спору про витребування майна є встановлення обставин щодо прав Позивача 1 на це майно на момент його вибуття з володіння останнього, дослідження обставин вибуття майна та підстав набуття його Відповідачами.

При цьому питання права у вказаному спорі не вирішується, а лише констатується на підставі уже наявних доказів. Як зазначалося вище, однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності майна на праві оренди чи іншому титулі.

Відповідно, зважаючи на предмет позовних вимог та заперечення Відповідача 1 наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів досліджує обставин щодо прав Позивача 1 на такі земельні ділянки, при цьому, питання власності у вказаному спорі не має вирішувати, а лише констатується на підставі наявних у справі доказів, з огляду на що колегія суддів досліджує докази, подані зі сторони Прокурора, Позивачів та Відповідачів щодо підтвердження обставин та заперечень позовних вимог, а також щодо існування речового права на спірні земельні ділянки.

Частиною 1 статті 10 Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що землі підприємства належать йому на праві колективної власності, тобто суб`єктом права колективної власності є юридична особа. Дане стверджувала і стаття 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», в якій було зазначено таке: об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах; суб`єктом права власності в підприємстві є підприємство як юридична особа.

Статтею 5 Земельного кодексу (в редакції Закону № 2196 ХІІ) передбачено, що кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами 6 і 7 статті 6 цього Кодексу. Хоча в частині 4 статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» формулювання було дещо іншим, а саме: члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

В подальшому земельну реформу було продовжено трьома Указами Президента України, а саме:

Визначальними стали три укази глави держави:

1) «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» № 666/94 від 10 листопада 1994 року; цим Указом: ?визначено напрям реформи (приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, оголошення невідкладним першочерговим заходом проведення земельної реформи в Україні);?передбачено оборотоздатність земельних паїв (право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі продажу, дарування, міни, успадкування, застави);

2) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року; основні положення: уточнено землі, які підлягають паюванню (тільки сільськогосподарські угіддя); ?уточнено перелік осіб, які мають право на земельну частку (члени підприємства відповідно до списку, доданого до державного акта);?передбачено видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай);

3) «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» № 1529/99 від 3 грудня 1999 року (Указ № 1529); цим Указом Президент України доручив органам виконавчої влади провести «реформування протягом грудня 1999 квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно».

Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року, було передбачено, що у разі зміни назви, організаційно правової форми суб`єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб`єкт підприємницької діяльності у місячний термін із моменту настання зазначених змін зобов`язаний подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни в друкованих засобах масової інформації. Перереєстрація суб`єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його державної реєстрації.

Тобто, з точки зору реєстраційної процедури по суті, відбувалася зміна організаційно правової форми, а юридична особа залишалася тією самою.

Дане вбачається і зі змісту статті 37 Цивільного кодексу Української РСР (втратив чинність); згідно котрого: «Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання)». Водночас, з вищевизначеного можна зробити всиновок, що перетворення не вважалося її реорганізацією і, відповідно, не мало наслідком припинення юридичної особи.

В той же час, за статтею 34 Закону України «Про підприємства в Україні» (втратив чинність) перетворення вважалося реорганізацією («ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства…»).

За таких обставини колегія суду констатує, що під час перетворення (змінення організаційно правової форми) всі права на землю зберігалися.

Так, відповідно до частини 7 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» під час перетворенні одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Фактично дублює цю норму і частина 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», в силу дії якої: при перетворенні одного підприємства на інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов`язки колишнього підприємства.

Отже, до новостворених, унаслідок перетворення КСП, юридичних осіб перейшли і права на землю.

Відповідно, досліджуючи докази саме в правовому полі вищеописаних нормативно-правових актів колегія суддів зауважує, що рішенням сесії Ксаверівської сільської Ради народних депутатів від 25 травня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Ксаверівське» видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №ЖТ №17-12-000001 (том 1, а.с. 85-89).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" який набув чинності 1 січня 2019 року внесено зміни до Розділу Х "Перехідні положення" та доповнено пунктом 21 такого змісту: установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні"; землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані; зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Аналізуючи вищеописане колегія суду вказує, що для прийняття рішення по даній справі першочергове значення має факт того, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Ксаверівське» - припинено.

В той же час матеріалами справи підтверджено, що КСП «Ксаверівське» не було припинене ні станом на 1 січня 2019 року, ні станом на момент внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про право власності на земельні ділянки, які і є предметом спору, а тому такі земельні ділянки apriori не можуть автоматично вважатися власністю територіальної громади.

Резюмуючи вищевстановлене апеляційний господарський суд констатує наступне. Як вбачається з матеріалів справи процедура припинення КСП «Ксаверівське» не завершена і станом на даний час, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (службовою запискою від Управління податкового аудиту ГУ ДПС в Житомирській області та повідомленням про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи) та тим, що КСП «Ксаверівське» продовжує сплачувати податки (в тому числі земельний податок) і в 2023 році.

В Службовій записці начальника управління податкового аудиту ГУДПС у Житомирській області від 13 травня 2021 року зазначено, що в ході проведення аналізу на основі інформаційних баз даних ДПС України ІС «Податковий блок» встановлено, що КСП «Ксаверівське» (код згідно ЄДРПОУ 02138435) взято на облік в Головному управлінні ДПС у Житомирській області (Малинській ДПІ) 28 грудня 2019 року (том 1, а.с. 225). Платником прийнято рішення про припинення 10 березня 2021 року по причині зняття з обліку (припинення за рішенням засновників (учасників) або уповноваженого органу, але не вжито усіх необхідних заходів для завершення ліквідаційної процедури та проведення документальної позапланової перевірки (не подано ліквідаційну звітність, не закриті банківські рахунки) відповідно до вимог підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року. Крім того, згідно податкової декларації з плати за землю за 2020 рік вбачається, що у платника наявні земельні ділянки. У зв`язку з цим управлінням податкового аудиту в електронному вигляді направлені заперечення до Державного реєстратора з приводу проведення державної реєстрації припинення юридичної особи КСП «Ксаверівське» (код згідно ЄДРПОУ 02138435).

В той же час, окремим абзацом в даній Службовій записці також зазначено і про те, що СВК «Ксаверівський» (код ЄДРПОУ 30878898) перебуває на обліку в Малинській ДПІ в обліковому стані « 0» (платник за основним місцем обліку), що в свою чергу вказує на відсутність підстави для проведення документальної позапланової перевірки вказаної юридичної особи.

До матеріалів справи долучено також реєстраційну картку платника податків КСП «Ксаверівське» (код згідно ЄДРПОУ 02138435; том 1, а.с. 226).

7 квітня 2021 року за № 2106302700823 Головним управлінням ДПС у Житомирській області виписано повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (том 1, а.с. 227).

Дослідивши дані докази в їх сукупності суд констатує, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Ксаверівське» не припинено ні станом на 1 січня 2019 року, ні станом на момент внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про право власності на земельні ділянки, які і є предметом спору, що в свою чергу спростовує доводи Прокурора щодо припинення діяльності КСП «Ксаверівське» (код згідно ЄДРПОУ 02138435) та про правонаступництво на його основі СВК «Ксаверівський» (код ЄДРПОУ 30878898). При цьому колегія суду звертає увагу Прокурора на те, що КСП «Ксаверівське» (код згідно ЄДРПОУ 02138435) та СВК «Ксаверівський» (код ЄДРПОУ 30878898) є різними юридичними особами з перебуванням на різному обліковому стані щодо податкового обліку, що підтверджується службовою запискою начальника управління ГУ ДПС у Житомирській області (том 1, а.с. 225).

Разом з тим суд апеляційної інстанції констатує, що з виписок із протоколу колгоспу імені Калініна від 26 січня 2000 року та 18 лютого 200 року (том 1, а.с. 117-118) вбачається, що за ними вирішено розпочати процедуру реорганізації колгоспу Калініна згідно Указу Президента та на базі колгоспу (а не КСП «Ксаверівське») створити виробничий сільськогосподарський кооператив, якому присвоїти назву «Ксаверівський». Дані зміни вирішено зареєструвати шляхом подання відповідної заяви (том 1, а.с . 119) голови Малинської районної адміністрації.

Відповідно до реєстраційної картки - СВК «Ксаверівський» зареєстровано 1 березня 2000 ролку за №04053559100010033 при цьому суд констаує, що до даної реєстраційної картки долучено список його членів (том 1, .ас. 120-123).

Окрім того, дані товариства відрізнаються і членами, які входили до таких кооперативів, що вказує про те, що СВК «Ксаверівський» та КСП «Ксаверівське» є різними юридичними особами.

Також, як встановлено судом пунктом 1.2 Установчого договору СВК «Ксаверівський» визначено, що кооператив створюється у процесі реорганізації і є правонаступником КСП ім. Калініна.

Разом з тим дослідивши вищеописані докази в їх сукупності апеляційний господарський суд констатує факт того, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами доводи Прокурора про те, що відповідно до протоколу установчих зборів КСП «Ксаверівське» від 18 лютого 2000 року присутніми 56 членами створено Сільськогосподарський виробничий кооператив «Ксаверівський» на базі колгоспу імені Калініна (КСП Ксаверівське), затверджено його установчий договір та статут, адже з долученої до позову Прокуратурою виписки установчих зборів вбачається, що жодної згадки саме про КСП «Ксаверівське» та його реорганізацію в СВК «Ксаверівський» там не вказано. В той же час колегія суду звертає увагу Прокурора і на те, що даний протокол в своїй назві містить словосполучення «установчі збори кооперативу «Ксаверівський». Тобто, в даному випадку Прокурором безпідставно ототожнено кооператив з колективним (сільськогосподарським) підприємством, адже кооператив і колективне сільськогосподарське підприємство це дві різні організаційні форми здійснення діяльності.

Разом з тим, про те, що СВК «Ксаверівський» є самостійною юридичною особою, яка не має відношення до КСП «Ксаверівське» та не є його правонаступником свідчить і пункт 6.2 Статуту СВК, згідно якого: Майно Кооперативу створюється шляхом внесення Паю та Додаткового паю кожним з членів кооперативу; члени Кооперативу мають право вносити свій Пай та Додатковий пай майном, майновими правами та/або грішми. А за пунктом 7.1 Статуту визначено, що Кооператив набуває права власності на землю відповідно до кількості переданих членами кооперативу земельних часток (паїв). Тобто, до СВК «Ксаверівський» (код ЄРДПОУ 30878898) перейшло право на земельні ділянки, що належали на праві приватної власності виключно фізичним особам Членам СВК, а не на ті, що належали та належать КСП «Ксаверівське».

Відтак, на переконання колегії апеляційного господарського суду описані вище докази спростовують доводи Прокурора про те, що СВК «Ксаверівський» є правонаступником КСП «Ксаверівське», яке ніби-то припинено в результаті такого правонаступництва.

В той же час, досліджуючи докази щодо існування в юридичній площинні такої юридичної особи як КСП «Ксаверівське», судова колегія зауважує, що на підставі розпорядження № 68 від 17 лютого 1993 року зареєстровано Колективне сільськогосподарське підприємство «Ксаверівське» шляхом реорганізації колгоспу ім. Калініна в КСП «Ксаверівське».

КСП «Ксаверівське» (код 02138435) зареєстровано в ЄДРПОУ 16 травня 1996 року, що підтверджується копією листа Відділу статистики у Малинському районі №05-19/285 від 27 листопада 2019 року. При цьому КСП «Ксаверівське» (код 02138435) взято на облік в податковому органі 17 лютого 1993 року, що підтверджується копією листа Головного управління ДПС у Житомирській області від 19 грудня 2019 року. Разом з тим, відповідно до всіх відкритих ресурсів з даними про юридичних осіб, зокрема, даних, що містяться на сайті https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/02138435/, https://opendatabot.ua/c/02138435 датою реєстрації/створення юридичної особи КСП «Ксаверівське» є 17 лютого 1993 року

Згідно пункту 1.1 статуту КСП «Ксаверівське» (в редакції, зареєстрованій 17 лютого 1993 року), підприємство є юридичною особою, котра має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку, штампи із своїм найменуванням.

Пунктом 1.4 Статуту КСП «Ксаверівське» визначено, що Колективне сільськогосподарське підприємство «Ксаверівське» є правонаступником бувшого колгоспу ім. Калініна.

Відповідно до вимог пункту 10 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України 14 березня 2001 року №63 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 року за №306/5497) - при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов`язки реорганізованого КСП.

Рішенням сесії Ксаверівської сільської Ради народних депутатів від 25 травня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Ксаверівське» було видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №ЖТ №17-12-000001. Згідно зазначеного Державного акта на право колективної власності на землю у колективну власність було передано 3 718,8 гектарів землі в межах згідно з планом (площа сільськогосподарських угідь - 2 383,2 га, в тому числі ріллі 1 937,6 га, багаторічних насаджень - 4,6 га , сіножаті - 155,7 га, пасовища - 285,3 га, багаторічних насаджень - 4,6 га, лісових площ - 69,8 га, деревинно-чагарникових насаджень - 9,9 га, боліт - 101,6 га, під водою - 22 га, під шляхами - 25,2 га, 21.3 га під вулицями, 2.4 га під громадськими будівлями та 1 083,4 га інших угідь). Землю передано у колективну власність КСП «Ксаверівське» для ведення сільськогосподарського виробництва.

Тобто, з 17 лютого 1993 року КСП «Ксаверівське» (код 02138435) є самостійною юридичною особою, найменування, організаційно-правову форму не змінювало, будь-які докази зворотного Прокурором чи Позивачем до матеріалів справи не долучені.

11 грудня 2019 року загальними зборами КСП «Ксаверівське» прийнято рішення про проведення інвентаризації земель КСП «Ксаверівський» та внесення їх в реєстр як власність підприємства (протокол №б/н від 11 грудня 2019 року).

В подальшому, КСП «Ксаверівське» було реорганізовано шляхом виділу з нього Відповідача 1 і передано останньому за розподільчим балансом в процесі реорганізації належні КСП «Ксаверівське» на праві власності 51 земельну ділянку, що підтверджується копією протоколу №9/21 та розподільчого балансу від 23 лютого 2021 року.

Разом з тим, суд констатує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань правонаступником КСП «Ксаверівське» є Відповідач 1 (том 1, а.с. 255), який утворисвся шляхом виділу, без припинення юридичної особи КСП «Ксаверівське», відповідно до протоколу №9/21 загальних зборів членів КСП «Ксаверівське» від 23 лютого 2021 року (том 3, а.с. 164-174).

Колегія суду зауважує, що для виділу притаманна ознака реорганізації - перехід майна, прав та обов`язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника. При цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов`язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво.

Аналогічна правова позиція наведена в Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2023 року по справі №918/119/21.

Дане на переконання колегії суду вказає на те, що КСП «Ксаверівське» було в 2021 році у законний спосіб реорганізовано шляхом виділу з нього Відповідача 1 та передано за розподільчим балансом право власності на 51 земельну ділянку, які належали КСП «Ксаверівське» та право власності на які у нього не припинилось.

Крім того, апеляційний господарський суд констатує те, що обставини припинення КСП «Ксаверівське» вже були предметом дослідження Антирейдерської комісії Мін`юсту (наказ Мін`юсту № 4347/5 від 17 грудня 2020 року (зі змінами згідно наказу №287/5 від 22 січня 2021 року) та №4348/5 від 17 грудня 2020 року), які підтверджують, що КСП «Ксаверівське» не було припинено.

Відповідно до висновку колегії Міністерства Юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів від 26 листопада 2020 року розглянувши скаргу КСП «Ксаверівське» на рішення державного реєстратора від 21 вересня 2020 року Малинської сільської ради Малинського райолну щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки вирішено скаргу задоволити та скасувати рішення прийняті державним реєстратором щодо реєстрації земельних ділянок. Підставою такого рішення було те, що державним реєстратором не перевірено відомості з ЄДРПОУ щодо КСП «Ксаверівське», оскільки воно не перебуває у стані припинення, а тому державним реєстратором не було встановлено підстави для виникнення права власності Ксаверівської сільської ради Малинського району на земельні ділянки, з огляд на що державним реєстратором було порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню (том 3, а.с. 194-197).

При цьому, колегія суду звертає увагу на те, що зважаючи на доводи Прокурора щодо припинення КСП «Ксаверівське» у 2000 році, вбачається, що колегією Міністерства Юстиції України 26 листопада 2020 року розглядалася скарга саме КСП «Ксаверівське» (яке за доводами Прокурора припинено шляхом реорганізації в СВК «Ксаверівський»).

Відтак дані докази в котре підтверджують існування КСП «Ксаверівське» станом на 1 січня 2019 року, та станом на момент внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей про право власності на земельні ділянки, які є предметом спору, що вказує на безпідставність тверджень позовної заяви в цій частині.

Водночас, документами, які на думку Прокурора та Позиачів 1 та 2 свідчать про припинення КСП «Ксаверівське», є розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області № 105 від 1 березня 2000 року та розпорядження № 203 від 28 квітня 2001 року голови Малинської районної державної адміністрації.

В той же час, колегія суду вказує, що такі доводи Прокурора є суперечливими та спростовуються іншими розпорядженнями, які долучені до матеріалів справи, а саме розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації від 24 лютого 2003 року за №104 «Про розробку технічної документації по організації території земельних часток (паїв)», оскільки в даному розпорядженні йде мова саме про КСП «Ксаверівське», а не про СВК «Ксаверівський».

Поміж тим, згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (в редакції станом на дату розпоряджень) реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.

Тобто, зазначені розпорядження не підтверджують ні факту реорганізації, а ні факту ліквідації КСП «Ксаверівське», оскільки, такі рішення щодо юридичної особи не могли прийматись Малинською РДА шляхом видачі розпорядження, оскільки законодавством (діючим на той час) передбачений інший порядок, а рішення членів КСП чи рішення суду з цього питання в матеріалах справи відсутні.

Крім того, розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області № 105 від 1 березня 2000 року, на яке робить посилання Прокурор, також не містить відомостей про те, що КСП «Ксаверівське» реорганізовано в СВК «Ксаверівський». Цим розпорядженням на підставі заяв трьох СВК «Ксаверівський», «Пиріжківський», «Владіївський» було вирішено їх зареєструвати як суб`єктів підприємницької діяльності. В той же час, жодної згадки про реорганізацію це розпорядження не містить.

Резюмуючи усе вищеописане щодо встановлення обставин існування в юридичній площинні КСП «Ксаверівське» станом на 1019 рік та 2021 рік, колегія суду зазначає, що КСП «Ксаверівське» не було ні станом на 2019 рік, а ні станом на 2021 рік припиненим, а тому земельні ділянки, що є предметом спору, не могли вважатися власністю територіальної громади, адже право власності Малинської міської ради на ці земельні ділянки не виникло автоматично, що в свою чергу свідчить про відсутність порушеного права власності Позивача 1.

Крім того апеляційний господарський суд наголошує і на тому, що згідно з Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

В той же час лише у разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.

Разом з тим як звертає увагу апелянт та з чим погоджується апеляційний господарський суд (подібний довід не застосовувався рініше у подябних спорах) Прокурор в особі Позивача 1 звернувся раніше визначеного строку, тобто без настання часу з якого такий суб`єкт відмовився від свого права, а отже це також вказує на те, що на момент звернення з цим позовом право Позивача 1 не порушено.

Відтак, законодавцем саме на орган місцевого самоврядування покладено обов`язок організації та започаткування розподілу земель, що залишилися у колективній власності громадян, будь-які права територіальної громади на ці землі не можуть виникнути раніше початку відповідних процедур по такому розподілу та їх наслідків, що цілком і повністю залежать від дій органу місцевого самоврядування. По сту, без виконання радою передбачених статтею 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" покладених на орган місцевого самоврядування повноважень, жодних речових прав останнього на відповідні земельні ділянки не виникає.

Саме тому, згідно положень статті 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» Позивач 1 в силу імперативних норм наведеного закону лише надана можливість за певних умов організувати розподіл земель, що залишилися в колективній власності, а не витребувати їх у власність, набувши це право автоматично на підставі рішення суду про витребування майна, яке є основою для вчинення реєстрації дії щодо речового права.

Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року по справі №924/250/19.

Що ж до доводів Прокурора про припинення права на земельні ділянки, що є предметом спору, внаслідок застосування процедури паювання, то колегія суду зауважує, що частиною 1 статті 10 Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що землі підприємства належать йому на праві колективної власності, а отже суб`єктом права колективної власності є юридична особа.

В той же час колегія суду констатує, що КСП «Ксаверівське» відповідно до норм діючого на той час законодавства отримало державний акт на право колективної власності, було суб`єктом права колективної власності на землю з 1995 року. Юридична особа, якій видано державний акт на право колективної власності на землю, є власником такої землі.

Вказана позиція ґрунтується на пункті 7 Перехідних положень Земельного кодексу України та статті 140 Земельного кодексу України. Пункт 7 Перехідних положень Земельного кодексу України гарантує чинність прав, які виникли на підставі Закону, що діяв до набрання чинності Земельним кодексом.

При цьому, у статті 140 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.

В той же час згідно рішення Конституційного Суду України № 5- рп/2005 від 22 вересня 2005 року положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто Конституційним Судом визнано, що право власності на землю не може бути втрачене внаслідок невчинення власником певних формальних дій щодо переоформлення цього права за новим законодавством.

Отже, право власності на землю, яке виникло у суб`єкта господарювання до набрання чинності Земельним кодексом України 1 січня 2002 року, збереглося у нього після цієї дати.

Підстави припинення права власності встановлені статтею 346 Цивільного кодексу України. Ураховуючи положення Конституції України, та той факт, що на час набуття права колективної власності, така форма власності була передбачена законом, то подальша зміна законодавства не може мати наслідком позбавлення права власності набутого у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, право на землю, яке виникло у КСП «Ксаверівське» на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії №ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, зберіглося в юридичної особи після 1 січня 2002 року.

Матеріали справи не містять доказів існування підстав, передбачених законодавством, для припинення права колективної власності на землю, надану згідно з Державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ЖТ №000106 від 30 жовтня 1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №ЖТ №17-12-000001.

При цьому доводи Прокурора про те, що оскільки члени КСП «Ксаверівське» застосували процедуру паювання щодо земель, які перебували у КСП згідно Державного акта на право колективної власності на землю, і ніби-то тому наслідком реалізації цієї процедури є припинення права колективної власності на розпайовані землі, що зумовлює й припинення інших правомочностей щодо спірних земельних ділянок, по своїй суті суперечить нормам законодавства, які регулюють питання припинення права власності на землю та доказам долученими до матеріалів справи.

Суд звертає увагу Прокурора при цьому на те, що відповідно до Державного акта власнику передавалося 3718, 8 Га.

Відповідно до протоколу зборів громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) Ксаверівської сільської ради від 20 травня 2003 року, всього сільськогосподарський угідь, що підлягають паюванню на земельні частки (пай) 1939, 83 Га, відповідний список громадян додається (том 1, а.с. 259).

В той же час, матеріали справи не містять будь-яких інших документів котрі б свідчили про інший розмір гектарів, який підлягав паюванню між власниками сертифікатів.

Саме тому в даній справі земельні ділянки, що є предметом спору - це землі, що залишились нерозпайованими та взагалі до земель, які будуть паюватись, не включались, а отже залишилися у власності КСП «Ксаверівське».

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок з кадастровим номером 1823484600:05:000:0095 та 1823484600:09:000:0084, то колегія суду звертає увагу, що на земельних ділянках з кадастровим номером 1823484600:05:000:0095 та 1823484600:09:000:0084 знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності Відповідачу 1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягами з рішення №182 від 10 червня 2021 року. На земельній ділянці з кадастровим номером 1823484600:05:000:0095 розташований комплекс виробничих будівель і споруд сільськогосподарського призначення №2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2409875418247. На земельній ділянці з кадастровим номером 1823484600:09:000:0084 розташований комплекс виробничих будівель і споруд сільськогосподарського призначення №3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2541526818040.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року в справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

За таких підстав, ураховуючи принцип єдності юридичної долі об`єкта нерухомості та земельної ділянки, на якій такий об`єкт розташований, Відповідач 1 набувши право власності на такі об`єкти, набув право зареєструвати за собою земельні ділянки під вищевказаними об`єктами.

За змістом частини 3 статті 13 Закону України №899-IV, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

При цьому суд ще раз констатує, що з матеріалів справи слідує, що в 2020 році на замовлення КСП «Ксаверівське» було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок загальною площею 1045,5151 Га (том 7, а.с. 2-177).

Статтею 22 Земельного кодексу в редакції Закону № 2196 ХІІ передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (з 2002 року цей принцип був закріплений в статті 125 Земельного кодексу України).

Саме тому, зважаючи на виготовлення технічної документації на земельні ділянки та присвоєння їх кадастрових номерів, такі земельні земельні ділянки стали об`єктом цивільних прав. Тобто, земельні ділянки можуть бути в обороті (купуватися, даруватися, бути предметом обміну та інше). Відповідно до земельного законодавства якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, то вона вважається сформовано. Відповідно спірні земельні ділянки змінили свій статус та стали сформованими земельними ділянками.

При цьому колегія суддів констатує, що згідно зі статтею Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Підсумовуючи усе вищеописане вбачається, що Відповідачем виготовлено технічну документацію саме на земельні ділянки, котрі залишилися не розпайовані після проведення такого паювання (та разом складають площу земельних ділянок речове право на котрі оформлено КСП «Ксаверівське» правонаступником якого є Відповідач 1).

Підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові, колегія суддів констатує, що належними та допустимими доказами підтверджено саме речове право на спірні земельні ділянки зі сторони КСП «Ксаверівське», яке не було припинено станом на момент реєстрації та оформлення речового права, та в подальшому Відповідачами, які є предметом позовних вимог, що нівелює доводи Прокурора щодо того, що КСП «Ксаверівське» та в подальшому Відповідач 1 не володів земельними ділянками, які зазначені в прохальній частині позовної заяви.

Зважаючи на усе вищеописане у даному судовому рішенні, межі та доводи позовних вимог, в площинні встановлення обставин не припинення КСП «Ксаверівське» як станом на 2019 рік так і станом на 2021 рік, колегія суддів розглядаючи позовні вимоги саме в правовому полі статті 387 Цивільного кодексу України констатує відсутність усіх правових елементів необхідних саме для захисту речового права в площинні віндикаційного позову, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора щодо витребування у Відповідачів на користь Позивача 1 вказаних земельних ділянок (саме зважаючи на доводи та заперечення позовної заяви та апеляційної скарги).

Відтак все вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в інтересах Позивача 1 та Позивача 2, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

З огляду на усе вищеописане в даній постанові, приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення суду в цій частині.

Окрім того, апеляційний господарський суд, зважаючи на матеріально правову вимогу Прокурора (з огляду на норми діючого ГПКУ), та враховуючи те, що Прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки від Відповідачів та повернути їх до комунальної власності Позивача 1, досліджує чи існує саме право Позивача 1 де-юре, котре він оспорює, подаючи даний позов до Відповідачів на такі земельні ділянки.

Відтак, досліджуючи наявність порушеного права саме Позивача 1, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 1 статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 даної статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому колегія суду констатує, що у розумінні Закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в Законах України у логічно сенсовому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо неопосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Водночас в силу дії частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи все вищеописане в даній постанові, колегія суддів зазначає, що Позивачем 1 у справі є Малинська міська рада. Відповідно до позовної заяви, Прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки мають повернутися в комунальну власність.

З наведених доводів позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що основним мотивом звернення до господарського суду стало порушення права власності Малинської територіальної громади на вказані земельні ділянки через проведену державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

При цьому, суд апеляційної інстанції констатує, що Прокурором залишено поза увагою, ту обставину, що КСП «Ксаверівське» (та особа якій було видано державний акт на спірні земельні ділянки) ні станом на 2019 рік, ні станом на 2021 рік не було припиненим, а тому земельні ділянки, що є предметом спору, не вважаються власністю територіальної громади, відтак право власності Малинської міської ради на ці земельні ділянки не виникло (в тому числі й автоматично), що свідчить про відсутність порушеного права власності Позивача 1.

При цьому навіть у випадку встановлення факту (на котрий наголошує Прокурор), що дані земельні ділянки є земельними частками (паями), що мають бути розподіленими між учасниками реорганізованого колгоспу ім. Калініна, який змінив назву на КСП «Ксаверівське», яке в подальшому було реформоване в СВК «Ксаверівський», то поза увагою таких доводів залишаються норми прямої дії чинного законодавства України, котре регулює порядок набуття такого права територіальною громадою в особі органів місцевого самоврядування, тобто законодавство не передбачає такого автоматичного переходу чи набуття речового права за Позивачем 1 та визначено час (1 січня 2025 року) з якого земельні ділянки вважаються такими, від котрих суб`єкти відповідного права відмовились.

Крім того, враховуючи все вищеописане в даній постанові, колегія суддів зазначає, що діючи саме в правовому полі статті 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» Позивачу 1 в силу імперативних норм наведеного закону надана можливість саме організувати розподіл земель, що залишилися в колективній власності (в даній же справі відсутні докази, щодо перебування спірних земельних ділянок в колективній власності).

Частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В той же час колегія суду ще раз наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б свідчили про передачу (чи перебування) спірних земельних ділянок, право на які набуто на підставі Державного акта за КСП «Ксаверівський», яке в свою чергу не було припинено на момент реєстрації речових прав на земельні ділянки (котрі не були земельними частками (паями)), в комунальній власності Позивача 1.

Що ж стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності КСП «Ксаверівське» на спірні земельні ділянки, а саме: кадастровий номер 1823484600:05:000:0097, площею 28.2858 га; кадастровий номер 1823484600:10:000:0213, площею 1.4799 га, то колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відтак, з огляду на те, що в даній постанові встановлено обставини щодо існування в правовому полі юридичної особи на ім`я якої було видано Державний акт (станом на момент реєстрації речового права на земельні ділянки, котрі не були земельними частками (паями)), відсутність обставин для витребування спірного майна (в тому числі недоведеність права на такі земельні ділянки саме за Позивачем 1 якому просив повернути земельні ділянки Прокурор), то позовні вимоги про скасування державної реєстрації на земельні ділянки є похідними від позовної вимоги про витребування земельних ділянок від Відповідачів до власності Позивача 1, а тому колегія суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні і цих позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції ще раз констатує, що в задоволенні основної позовної вимоги про витребування земельних ділянок відмовлено, враховуючи все вищезазначене щодо законності набуття речових прав КСП «Ксаверівське» на земельні ділянки, що не були земельними частками (паями), колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації слід відмовити.

Відтак все вищевказане свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах Позивача 1 та Позивача 2 про скасування державної реєстрації, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення суду першої інстанції і в цій частині.

З врахуванням серйозності та важливості основного доводу Прокурора щодо відсутності права на земельні ділянки за КСП «Ксаверівське», яке було припинене в 2000 році на підставі розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації та не підтвердження обставин припинення КСП «Ксаверівське», Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивача 1, Позивача 2, Відповідачів, як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи не підтвердження обставин витребування майна в правовому полі статтей 387, 388 Цивільного кодексу України (саме власник має право звертатися з даним позовом).

З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора .

Приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно частини 1 статті 269 ГПК України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України.

Вирішуючи ж розподіл судових витрат апеляційний господарський суд констатує наступне.

Загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Схожі положення містять відповідно частина перша статті 57, частина друга статті 49, частина перша статті 43 ЦПК України.

Колегія суду доходить висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, Прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Дана правова позиція наведена в постанові Велика Палата Верховного Суду по справі N923/199/21 провадження N 12-1гс22 від 5 жовтня 2022 року.

Відтак, виносячи дану постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу Відповідача 1, а з позов в даній справі звернувся Прокурор, апеляційний господарський суд відповідно до правової позиції наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі N 923/199/21 провадження N 12-1гс22 від 5 жовтня 2022 року, відповідно статті 129 ГПК України, покладає судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги на Прокурора.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙАГРО-2020" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року по справі №906/283/22 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2023 року по справі №906/283/22 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код 02909950) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙАГРО-2020" (08000, Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул.Димитрія Ростовського, буд. 20Б, код 44115421) 281389 грн 84 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Справу №906/283/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

СудПівнічно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.03.2024
Оприлюднено21.03.2024
Номер документу117750220
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —906/283/22

Постанова від 27.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 16.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 07.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Постанова від 02.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 24.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 18.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Постанова від 12.03.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні