Ухвала

від 04.03.2024 по справі 947/37906/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/387/24

Справа № 947/37906/23 1-кс/947/15537/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 адвоката ОСОБА_7 , представника власників майна ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023160000000296, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районногосуду м.Одеси від11.12.2023у кримінальномупровадженні №42023160000000296,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань31.08.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.5ст.190КК України задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_89 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: паркомісця з номерами 2, 3, 5, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та квартири з номерами: 1Т, 2Т, 3Т, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , 12Т, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 10, 11, 12, 13, 14, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 15, 16, 17, 18, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 20, 21, 22, 23, 24, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 25, 26, 27, 28, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 29, 30, 31, 32, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 33, 34, 35, 36, 37, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 38, 39, 40, 41, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 42, 43, 44, 45, 46, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 47, 48, 49, 50, 51, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 52, 53, 54, 55, 56, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, із забороною відчуження та розпорядження власнику та будь-яким іншим особам, а також органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам, суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів.

Рішення слідчого судді обґрунтоване необхідність забезпечення збереження предметів злочину з метою недопущення їх відчуження та перетворення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, оскільки вважає ухвалу слідчого судді незаконною, безпідставною та такою, що порушує права власників майна.

Доводи обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування не доведено, що посадові особи ТОВ «Діком Інвест», а також треті особи здобули майно незаконно. Вказує, що слідчим суддею не визначений, не конкретизований та недосліджений об`єкт. Зазначає, що ТОВ «Діком Інвест» розрахувався з ОСОБА_90 у спосіб, який нею визначений. Вважає, що майно на яке накладено арешт не має ознак речових доказів, питання арешту майна з метою відшкодування шкоди, її незаконність здобуття не досліджувалось, а розмір шкоди не визначений. Наголошує, що майно перебуває у власності апелянтів як добросовісних набувачів, що виключає можливість його арешту. Вказує, що розгляд клопотання відбувся без власників майна та поза межами строків.

Одночасно зазначає, що строк не пропущений, оскільки участь у судовому засіданні не приймала та копію ухвали отримала лише 09.02.2024.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на майно апелянтів та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту в цій частині.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 зазначає, що апелянти які будучи інвесторами придбали майнові права, які у подальшому трансформували у право власності, є особами, які на законних підставах набули право власності. Вважає, що накладення арешту на квартири АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 є необґрунтованим та відсутня потреба у подальшому застосуванні. Вказує, що ухвалою фактично накладено арешт на майно, яке у 12 разів перевищує вартість начебто спричиненої шкоди потерпілій ОСОБА_91 .

Просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на 1/12 частини квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_16 які на праві власності належать ОСОБА_86 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_12 , яка на праві власності належать ОСОБА_92 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_10 , яка на праві власності належать ОСОБА_93 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_11 , яка на праві власності належать ОСОБА_85 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , які на праві власності належать ОСОБА_94 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_95 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про накладення арешту на 1/12 частини квартири АДРЕСА_13 , АДРЕСА_16 які на праві власності належать ОСОБА_86 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_12 , яка на праві власності належать ОСОБА_92 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_10 , яка на праві власності належать ОСОБА_93 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_11 , яка на праві власності належать ОСОБА_85 , 1/12 частини квартири АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , які на праві власності належать ОСОБА_96 .

Одночасно зазначає, що строк не пропущений, оскільки участь у судовому засіданні не приймала та копію ухвали отримав лише 09.02.2024.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представників власників майна, які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 11.12.2023 без участі власників майна та їх представників та отримана останніми за їх твердженням 09.02.2024.При цьому будь-які відомості щодо часу отримання скаржниками копії оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні, а тому апеляційний суд вважає вірним посилання апелянтів про обізнаність щодо існування оскаржуваної ухвали саме 09.02.2024.

Враховуючи подання представниками власників майна апеляційних скарг, відповідно до поштового штампу 12.02.2024 та 13.02.2024, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки у відповідності до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України строк є таким, що фактично не пропущений.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023160000000296, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 04.10.2017 між ОСОБА_90 РНОКПП НОМЕР_1 , від імені якої за довіреністю (посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_97 21.09.2017 року за реєстровим №1709) діяла ОСОБА_98 та ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 41339988) укладено Договір про спільну діяльність, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_97 за реєстровим № 1756 (надалі - «Договір про спільну діяльність»).

Відповідно до п. 1.1. Договору про спільну діяльність, предметом договору є спільна діяльність Сторін без створення юридичної особи по будівництву Об`єкта (житлово-готельного комплексу, орієнтовною площею 6000 кв.м.) на Земельній ділянці 1 та Земельній Ділянці 2, з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому Об`єкті та/або іншого майна, та/або вигоди в порядку і на умовах, визначених в Договорі.

Як вбачається зі змісту Договору про спільну діяльність, Земельна ділянка 1 - земельна ділянка, загальною площею 0,0664 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, Фонтанська дорога, земельна ділянка 101/1, кадастровий номер 5110137500:54:006:0360 та на праві оренди належить ОСОБА_90 , що підтверджується Договором оренди землі, посвідченого 31.08.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_99 за реєстровим №2011, зі змінами згідно Договору про внесення змін до Договору оренди землі, посвідченого 15.05.2019 року нотаріусом ОСОБА_99 за реєстровим №851.

Земельна ділянка 2 - земельна ділянка, загальною площею 0,1116 га, яка розташована за адресою: місто Одеса, провулок Ванний, земельна ділянка 5-г, кадастровий номер 5110137500:54:006:0322 та на праві оренди належить ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», що підтверджується Договором оренди землі, посвідченого 31.08.2017 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_99 за реєстровим №2004.

Початок та закінчення будівельних робіт житлово-готельного комплексу має бути здійснено до 01.03.2018, а закінчення будівельних робіт та прийняття до експлуатації житлово-готельного комплексу до 01.05.2020.

Також, Договором про спільну діяльність визначено права та обов`язки кожної зі сторін, в тому числі ОСОБА_90 зобов`язалась передати ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» будівельний майданчик (розташований на земельній ділянці-1) для її забудови, на кожному з етапів будівництва сприяти ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» у отримані дозвільної документації на звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення, отриманні дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт, сприяти в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт, своєчасно підписувати звернення, документи, передавати необхідні копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, забезпечити ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та/або третім особам, що ним залучені для виконання цього договору вільний, безперервний та безперешкодний доступ до земельної ділянки 1 протягом періоду будівництва житлово-готельного комплексу, тощо.

Разом з цим, зі змісту Договором про спільну діяльність вбачається, що розрахунки між Сторонами за Договором здійснюються шляхом отримання у власність житлових та нежитлових площ та/або передачі майнових прав на житлові та нежитлові площі.

ОСОБА_90 отримує у власність, незалежно від вартості Об`єкта, 500 (п`ятсот) кв.м. житлових площ Об`єкта та отримує у власність 5 (п`ять) парко місць у паркінгу (наземному та/або підземному).

У випадку збільшення площі Об`єкта Будівництва, кількість квадратних метрів житлової площі Об`єкта, які передаються ОСОБА_90 у власність, може бути пропорційно збільшена за домовленістю Сторін.

Належні ОСОБА_90 площі Об`єкту, визначені в п. 4.1.1. цього договору, після введення Об`єкту в експлуатацію передаються ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» ОСОБА_90 згідно Актів приймання-передачі приміщень, які є невід`ємними частинами цього Договору та в яких Сторони визначають номери приміщень та інші якісні характеристики.»

Додатковою угодою №1 від 29.02.2020 до Договору про спільну діяльність Сторони виклали п. 1.2. Договору про спільну діяльність в новій редакції, зазначивши, що орієнтовна площа Об`єкта будівництва складає 7088,5 кв.м, з урахуванням збільшення площі визначили перелік майна, який передається у власність ОСОБА_90 , а саме: квартири, що знаходяться у другій секції Об`єкту на 1 поверсі квартири АДРЕСА_17 ; на 10 поверсі: квартири АДРЕСА_18 ; на 11 поверсі: квартири АДРЕСА_17 ; на 12 поверсі: квартири АДРЕСА_17 ; п`ять парко місць на першому рівні дворівневого паркінгу за №№2,3,5,6,7.

В подальшому, відповідно до Сертифікату про прийняття в експлуатацію об`єкта ІУ123211231689 від 31.12.2021, введено в експлуатацію житлово-готельний комплекс, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею будівлі 11 080,1 кв.м.

Разом з цим, на замовлення ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», ТОВ «Будексперт-Т» ЄДРПОУ 35462424 виготовлено технічний паспорт на будинок квартирного типу за адресою: АДРЕСА_1 від 11.11.2020.

З матеріалів справи №522/14120/22 потерпіла отримала копію Технічного паспорта від 01.11.2021, виконаного також ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т», згідно якого Об`єкт має 161 квартиру, а його загальна площа складає 11325,2 кв.м.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі ДРРП) вбачається, що за адресою Об`єкту за різними фізичними особами вже зареєстровано право власності на квартири з номерами до 161.

Відповідно до наведених умов укладеного Договору, при розрахунковій площі всього будинку у розмірі 7088 кв.м., ОСОБА_90 мала набути права власності на квартири загальною площею 595,42 кв.

З урахуванням збільшення загальної площі будинку до 11 325,2кв.м., площа квартир, яка має перейти у власність ОСОБА_90 повинна бути збільшена пропорційно та скласти відповідно 951,29 кв.м.

Аналогічна ситуація склалась по парко місцях та нежитлових приміщеннях.

ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» не передав ОСОБА_90 жодного квадратного метру у вказаному будинку, а навпаки активно продавав квартири та приміщення третім та афілійованим особам.

Разом з цим встановлено, що ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» у особі директора ОСОБА_100 відчужено майнові права на інші квартири та приміщення у будинку на користь третіх осіб.

Проте, станом на сьогодні у зведеному будинку відсутній обсяг вільних площ за рахунок яких ОСОБА_90 могла б отримати свою частину майна за Договором про спільну діяльність.

Однак, згідно п. 8.7. Договору про спільну діяльність - ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» має право передавати свої права за цим Договором (в тому числі майнові права на Об`єкт) третій особі, за умови попереднього письмового погодження з ОСОБА_91 .. Таких погоджень на продаж майнових прав у будинку ОСОБА_90 не надавала.

В результаті виконання сторонами зобов`язань, що витікають із вищевказаного Договору, побудований передбачений ним Об`єкт будівництва.

Потерпіла дізналася, що ОСОБА_101 , керуючи ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», здійснив дії щодо прийняття Об`єкта в експлуатацію. Зокрема складений Акт готовності об`єкта до експлуатації та отриманий Сертифікат ІУ123211231689 від 12.01.2022 про прийняття в експлуатацію об`єкта.

Із сертифіката ІУ123211231689 від 12.01.2022 вбачається, що загальна площа будівлі складає 11080,1 кв.м. (площа житлового будинку складає 11080,1 кв.м.).

Отже, площа Об`єкта будівництва суттєво збільшилась з орієнтовних 6000 кв.м. (передбачених п. 1.2. Договору до внесення змін) і орієнтовної площі 7088,5 кв.м. (після внесення змін до п. 1.2. Договору пунктом 1 зазначеної Додаткової угоди №1) до площі об`єкту - 11080,1 кв.м., визначеної у Сертифікаті ІУ123211231689 від 12.01.2022 та фактичної площі, що складає 11325,2 кв.м.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 4.1.2 Договору, у випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються потерпілій у власність, збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва.

Відповідно до наведених умов укладеного Договору, при розрахунковій площі всього будинку у розмірі 7088,5 кв.м., потерпіла має право власності на квартири загальною площею 595,42 кв.м. (сумарна площа квартир: на 1 поверсі квартири №№1, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_4 (48,13 + 35,53 + 36,67 + 34,23 = 154,56); на 10 поверсі квартири №№1, АДРЕСА_1 (41,27 + 34,23 = 75,5); на 11 поверсі квартири №№1, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 (41,27 + 32,24 + 38,27 + 36,67 + 34,23 = 182,68); на 12 поверсі квартири №№1, АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 (41,27 + 32,24 + 38,27 + 36,67 + 34,23 = 182,68); 154,56 + 75,5 + 182,68 + 182,68 = 595,42).

З урахуванням збільшення загальної площі будинку до 11325,2кв.м., площа квартир, яка має перейти у власність потерпілої повинна бути збільшена пропорційно та скласти відповідно 951,29кв.м. (11325,2 х 595,42/7088,5 = 951,29).

Тобто, площа квартир, право власності на яку, згідно умов Договору, має потерпіла, збільшилася на 355,87 кв.м. (951,29 595,42 = 355,87).

Разом з тим, орієнтовна площа одного паркомісця складає 18 кв.м., тобто загальна площа п`яти паркомісць, право власності на які, згідно Договору, має потерпіла, складає 90 кв.м. (5 х 18 = 90).

Станом на час звернення з цим клопотанням, право власності на частину квартир та паркомісць, які, згідно Договору, є власністю потерпілої, зареєстровано за третіми особами.

Встановлено, що ОСОБА_101 , керуючи ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» здійснив відчуження паркомісць на користь третіх осіб, при цьому площа паркомісць №2 та №5 складає 13,3 кв.м. кожне. За таких обставин, загальна площа паркомісць №№ 2, 3, 5, 6, 7, права власності на які незаконно позбавлена потерпіла, складає 80,6 кв.м. (13,3 + 18 + 13,3 + 18 + 18 = 80,6).

Крім того, ОСОБА_101 керуючи ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», здійснив відчуження нежитлових приміщень на тринадцятому поверсі площею 248,8 та 394,4 квадратних метрів.

Так, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що між ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» та ОСОБА_102 (далі ОСОБА_103 ), РНОКПП НОМЕР_2 (покупець) укладено:

- Договір купівлі-продажу майнових прав №197 від 01.12.2021, за умовами якого ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» продало, а ОСОБА_103 купив майнові права на Об`єкт нерухомості нежитлові приміщення під номером 197, що знаходяться у секції 2 на 13 поверсі, загальною площею 248,8 квадратних метрів;

- Договір купівлі-продажу майнових прав №198 від 01.12.2021, за умовами якого ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» продало, а ОСОБА_103 купив майнові права на Об`єкт нерухомості нежитлові приміщення під номером 198, що знаходяться у секції 1 на 13 поверсі, загальною площею 394,4 квадратних метрів.

ОСОБА_103 здійснив поділ вказаних нежитлових приміщень, на підставі «Висновку щодо технічної можливості поділу групи нежитлових приміщень та технічної можливості використання нежитлових приміщень як квартир за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень №197» та «Висновку щодо технічної можливості поділу групи нежитлових приміщень та технічної можливості використання нежитлових приміщень як квартир за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень №198», виготовленими ТОВ «ОДЕСЬКЕ БТІ» (код ЄДРПОУ 39698369) 16.08.2022 року.

В результаті поділу вказаних нежитлових приміщень утворились нові об`єкти квартири під номерами: 1т, 2т, 3т, 4т, 5т, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_21 , та як результат ОСОБА_103 зареєстрував за собою право власності на останні.

Набуті ОСОБА_103 майнові права на нерухоме майно та зареєстровані в подальшому приміщення повністю займають 13 поверх у обох секція Об`єкту, відтак укладення вказаних договорів купівлі-продажу майнових прав порушило право власності потерпілої на 8,3% площ вказаних нежитлових приміщень (відповідно до п. 4.1.4. Договору), а саме на 53,39 кв.м. (248,8 + 394,4 = 643,2; 643,2 / 100 х 8,3 = 53,39).

Таким чином ОСОБА_101 , керуючи ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», всупереч умовам Договору, позбавив потерпілу права власності на наступне нерухоме майно квартири, площею 951,29кв.м., паркінги, площею 80,6 кв.м., нежитлові приміщення, площею 53,39 кв.м.

Підставою виникнення майнових прав у ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» є затверджена у встановленому порядку проектно-кошторисна документація та Акт розподілу площ Об`єкта. Майнові права, належні ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», зберігають свою силу до моменту реєстрації права власності на відповідні площі (п. 4.3. Договору).

За таких обставин приступати до реалізації будь-яких приміщень у Об`єкті будівництва ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» можна виключно після складання сторонами відповідного Акту розподілу площ Об`єкта.

Оскільки такий Акт не складався, сторони Договору не визначили за рахунок яких саме квартир повинно бути задоволено право потерпілої на отримання пропорційно збільшеної площі квартир, передбаченої п. 4.1.2. Договору, в редакції Додаткової угоди №1 (4.1.2. У випадку збільшення площі Об`єкту будівництва, вказаної у п. 1.2. даного Договору, кількість квадратних метрів площі Об`єкта, які передаються Стороні-1 у власність збільшується пропорційно збільшенню площі Об`єкту будівництва.).

Враховуючи викладене, відчуження будь-яких приміщень Об`єкту будівництва на користь третіх осіб, до складання вищевказаного Акту, позбавляє потерпілу нерухомого майна, передбаченого Договором.

Як зазначено вище, з урахуванням збільшення загальної площі будинку до 11325,2кв.м., площа квартир потерпілої повинна бути збільшена пропорційно та скласти відповідно 951,29 кв.м. (11325,2 х 595,42 / 7088,5 = 951,29). Площа квартир, право власності на яку, згідно умов Договору, має потерпіла, збільшилася на 355,87 кв.м. (951,29 595,42 = 355,87).

Оскільки первісна частка площі квартир потерпілої складала 8,39 відсотків від загальної площі об`єкта, то відповідна поточна, пропорційно збільшена, частка площі квартир, якими невстановлені особи заволоділи шахрайським шляхом складає 8,39 відсотка від усіх квартир Об`єкту будівництва, або 1/12 частка кожної квартири.(595,42 / 7088,5 х 100 = 8,39; 1 / 12 х 100 = 8,33)

За таких обставин, у власність потерпілої мало б перейти право на 1/12 частку від кожної квартири Об`єкту будівництва до моменту визначення конкретних квартир, за рахунок яких буде задоволено її право власності на частку в Об`єкті.

Таким чином, всі об`єкти нерухомого майна на Об`єкті будівництва, які були протиправно відчуженні ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ» від імені якого діяв ОСОБА_101 , на користь третіх осіб, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та нанесення потерпілій збитків, за своїми ознаками відповідають майну, яке було отримано в результаті вчинення кримінального правопорушення

Оскільки потерпіла була позбавлена права власності та вищенаведені об`єкти нерухомого майна кримінально-протиправним шляхом, були підстави для визнання цих об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні №42023160000000296 за наслідками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Тобто, з матеріалів кримінального провадження № 42023160000000296 вбачається, що вищенаведені об`єкти нерухомого майна були об`єктом кримінально протиправних дій та фактично є такими, які були отримані в результаті вчинення щодо потерпілої кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що свідчить, що такі об`єкти нерухомого майна відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а отже в рамках даного кримінального провадження існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що такі об`єкти нерухомого майна є доказом злочину.

23.11.2023 слідчим винесено постанову про визнання нерухомого майна речовими доказами.

Таким чином, враховуючи, що значна кількість вищенаведених об`єктів нерухомого майна вже відчужена на користь третіх осіб, в тому числі і таких, що безпосередньо пов`язані з ТОВ «ДІКОМ ІНВЕСТ», слідчим подано клопотання про накладення арешту на майно, оскільки існує об`єктивна загроза подальшого їх переоформлення на інших осіб, в тому числі існує загроза перетворення зазначених об`єктів в інші об`єкти шляхом відповідних реконструкцій тощо, що свідчить про наявність необхідності, крім того, в накладенні заборони вчинення реєстраційних дій або інших дій, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

Так до речей, набутих кримінально-протиправним шляхом (об`єктів кримінально-протиправних дій) відносяться наступні об`єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: місто Одеса, провулок Ванний, 5-г: паркомісця з номерами 2, 3, 5, 6, АДРЕСА_3 , 1/12 частина квартир з номерами: 1Т, 2Т, 3Т, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , 11Т, 12Т, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 10, 11, 12, 13, 14, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 15, 16, 17, 18, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 20, 21, 22, 23, 24, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 25, 26, 27, 28, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 29, 30, 31, 32, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 33, 34, 35, 36, 37, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 38, 39, 40, 41, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 42, 43, 44, 45, 46, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 47, 48, 49, 50, 51, 143, 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 52, 53, 54, 55, 56, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161.

Задовольняючи подане клопотання слідчий суддя зазначив, що нерухоме майно є об`єктом кримінально-протиправних дій, а також може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому доводи представників власників майна в цій частині є необґрунтованими.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного нерухомого майна, а тому існує необхідність у його збереженні.

Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява №33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява №8793/79, параграф 50).

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів та пояснень прокурора, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного нерухомого майна.

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,є необхіднимзапобіжним заходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 адвоката ОСОБА_7 , представника власників майна ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023160000000296, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4